Справа № 420/14847/25
15 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000258/2 від 12.11.2024.
Ухвалою суду від 19.05.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог позивач у позовній заяві вказав, що не погоджується із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000258/2 від 12.11.2024, і просить суд задовольнити позов у повному обсязі. Як вказав позивач, відповідач прийняв оскаржуване рішення протиправно, з порушенням вимог законодавства, ігноруючи фактичні дані, ґрунтуючись лише на припущеннях та суб'єктивній думці посадової особи що винесла оскаржуване Рішення. Позивач зазанчив, посилаючись на норми діючого законодавства, що відповідачем порушено вимоги митного законодавства України, що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача які виразилися у надмірній сплаті митних платежів.
04.06.2025 до суду від Хмельницької митниці надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову товариства. Так, відповідач вказав, що під час митного оформлення митної декларації від 11.11.2024 №24UA400040028350U7, посадовою особою митниці було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості №24UA400000/2024/000258/2 від 12.11.2024 року, оскільки надані декларантом документи не спростовували виявлені митним органом розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Саме тому, як вказав відповідач, митницею було оформлено картку відмови в митному оформленні товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000683, в якій були роз'яснені вимоги, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення. Хмельницька митниця, як вказав відповідач, опрацьовувала ті документи, які були подані позивачем для митного контролю та оформлення, повідомила декларанта про необхідність подання додаткових документів (з метою спростувати виявлені розбіжності у документах та відсутність всіх складових митної вартості), після відповідей декларанта прийняла рішення про коригування митної вартості. Представник відповідача, вказавши, що підставою для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, була відсутність окремих документів та наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, які не було спростовано декларантом, а також відсутність інформації про включення окремих складових до митної вартості товару, про що відповідно зазначено в графі 33 оскаржуваного в цій справі рішення про коригування митної вартості товарів, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
ч.1 ст.54 МКУ визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
ч.2 ст.53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» та KIMYA SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку товарів № EK-15022024 від 15.02.2024, згідно п.1.1. якого продавець зобов'язується поставити товар, а покупець прийняти й оплатити товар, на умовах передбачених цим контрактом. Найменування, ціна та асортимент товару вказуються в Інвойсах до кожної конкретної поставки та є невід'ємною частиною цього контракту.
З метою здійснення митного оформлення товару, декларантом було подано митну декларацію (МД) № 24UA400040028350U7 від 11.11.2024.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією №24UA400040028350U7від 11.11.2024, позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД, а саме,:- контракт № EK-15022024 від 15.02.2024; проформа-інвойс №EX20241017 від 23.10.2024; інвойс № EKS2024000014571 від 31.10.2024; транспортна накладна CMR б/н від 05.11.2024; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах N 19 від 30.10.2024; платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах N 9206 від 01.11.2024; довідка про транспортно-експедиційні витрати б/н від 05.11.2024; транспортний ордер № 01-11 від 01.11.2024; рахунок № 2024/40-CB/001 від 06.11.2024.
Хмельницькою митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) прийнято рішення про коригування митної вартості від 14.02.2025 №UA500020/2025/000075/1.
Так, було встановленні наступні розбіжності по митній декларації:
« - заявлений рівень митної вартості окремих товарів (1,4,5,7), не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби;
- суми оплати не відповідають визначених сторонами в зовнішньоекономічному контракті;
- до митного оформлення не надано копію декларації країни відправлення, передбаченою пунктом 2.6 зовнішньоекономічного контракту;
- до митного оформлення не надано договір страхування та сертифікат, на які здійснено посилання в рахунку 2024/40-СВ/001;
- особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення відповідно до даних товарно - транспортної накладної (CMR), що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка не включена до складових митної вартості товарів;
- реквізити рахунку-фактури зазначені в сертифікаті походження товарів не відповідають реквізитам рахунку-фактури, поданому до митного оформлення;
- до митного оформлення не подано документів, які підтверджують витрати на транспортування (рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)), банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг). Крім того, тариф на перевезення товарів до кордону України є нижчим, ніж після кордону України, що ставить під сумнів достовірність декларування складової митної вартості - транспортування; - відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати, навантаження товару здійснюється за рахунок вантажовідправника, однак за умовами контракту у ціну товару вартість навантаження, розвантаження не включено».
Згідно з ч.4 ст.54 МКУ орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Частиною третьою статті 53 МК встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Відповідно до частини першої статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається з оскаржуваного рішення Хмельницькою митницею встановлено, що надані декларантом документи містять вищевказані розбіжності.
Разом з тим, щодо посилання митного органу на те, що заявлений рівень митної вартості окремих товарів не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби, суд наголошує, що вказане саме по собі не може бути підставою для витребування додаткових документів, а є лише підставою для перевірки повноти та достовірності наданих документів.
Стосовно твердження відповідача у спірному рішенні, що суми оплати не відповідають визначених сторонами в зовнішньоекономічному контракті, суд зазначає, що у відповідності до проформи-інвойсу №EX20241017 від 23.10.2024 вартість товару 18 107,20 дол.США. При цьому, оплата за товар здійснена позивачем у розмірі 12 500,00 дол.США (платіжна інструкція № 19 від 30.10.2024) та у розмірі 5 607,20 дол.США (платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах № 9206 від 01.11.2024), що спростовує вищенаведене посилання.
Більш того, у постанові від 17.04.2018 року по справі №815/329/17 Верховний Суд зробив висновок, що навіть відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий) так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Щодо посилання митного органу, що до митного оформлення не надано копію декларації країни відправлення, передбаченою пунктом 2.6 зовнішньоекономічного контракту, суд зазначає, що копія декларації країни відправлення не є первинним документом, в силу приписів ч.2 ст.53 Митного кодексу України, на підставі якого визначається митна вартість, оскільки є лише додатковим документом.
Щодо посилання митного органу на те, що до митного оформлення не надано договір страхування та сертифікат, на які здійснено посилання в рахунку 2024/40-СВ/001, суд враховує пояснення позивача, що він фізично не мав змоги надати договір Страхування з об'єктивних причин. В той же час, суд приймає до уваги, що до митного органу було надано документ, який містить відомості про вартість страхування, а саме рахунок №2024/40-CB/001 від 06-11-2024 .
Щодо посилання відповідача на те, що особа, яка надає інформацію про вартість перевезення не відповідає особі, яка здійснює перевезення відповідно до даних товарно - транспортної накладної (CMR), що свідчить про наявність експедиційної винагороди експедитора, яка не включена до складових митної вартості товарів, судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, до митного органу позивачем було надано Довідку про транспортно-експедиційні витрати від 05.11.2024.
Крім того, відповідно до транспортного ордеру №01-11 від 01.11.2024 р., укладеного між позивачем та логістичною компанією ELIF INTERNATIONAL LOJISTIK VE DIS TIC.LTD.STI було погоджено доставку товарів за маршрутом м. Стамбул Туреччина - м. Хмельницький Україна - м. Одеса Україна. Вартість перевезення становила 3500,00 дол.США. Відповідно до Довідкуи про транспортно-експедиційні витрати від 05.11.2024, що видана логістичною компанією ELIF INTERNATIONAL LOJISTIK VE DIS TIC.LTD.STI вартість перевезення становить - 2060,00 дол США транспортні послуги на дільниці м.Стамбул (Туреччина) - м/п Порубне (Україна); 1440,00 дол США транспортні послуги на дільниці м/п Порубне (Україна) - м.Одеса (Україна).
При цьому, суд наголошує, що позивач не має обов'язку здійснювати перевірку взаємовідносин логістичної компанії ELIF INTERNATIONAL LOJISTIK VE DIS TIC.LTD.STI з фактичними перевізниками.
Щодо посилання митного органу на те, що реквізити рахунку фактури зазначені в сертифікаті походження товарів не відповідають реквізитам рахунку-фактури, поданому до митного оформлення, суд наголошує, що Сертифікат походження товарів не є документом який підтверджує митну вартість товарів.
Стосовно посилання на те, що «до митного оформлення не подано документів, які підтверджують витрати на транспортування (рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)), банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг). Крім того, тариф на перевезення товарів до кордону України є нижчим, ніж після кордону України, що ставить під сумнів достовірність декларування складової митної вартості - транспортування; - відповідно до довідки про транспортно-експедиційні витрати, навантаження товару здійснюється за рахунок вантажовідправника, однак за умовами контракту у ціну товару вартість навантаження, розвантаження не включено», суд зазначає наступне.
Згідно Правил Інкотермс 2020 FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При FCA поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.
При цьому, як вже зазначалось судом, декларантом було надано до митного орану транспортний ордер №01-11 від 01.11.2024 р та довідку про транспортно-експедиційні витрати від 05.11.2024
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 року у справі №804/16553/14 (№К/9901/5149/18) зазначив, що законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Тобто, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Разом з тим, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п..п.2,4 ч.2 ст.55 МКУ.
Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару, підставою для коригування митної вартості товару слугувала інформація з електронної бази даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС. При цьому, відповідач посилається в рішенні на іншу МД не зазначаючи особливостей щодо товару, виробника, умов поставки.
Оцінюючи вказані рішення відповідача, суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх правових висновках на тому, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є достатньою підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд також неодноразово зауважував, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також, одночасно слід врахувати й те, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.02.2020р. справа №260/718/19; 27.04.2020р. справа №140/804/19).
В постанові від 30.04.2020 по справі №820/231/16 Верховний Суд, зокрема також вказує на й те, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МКУ до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Хмельницькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2024/000258/2 від 12.11.2024.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з Хмельницької митниці сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн., з урахуванням ціни позову.
Також, позивач, у прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 ,00 грн
В підтвердження понесених витрат позивачем додано копії наступних документів: договір про надання правничої допомоги №258 -МВ від 29.04.2025, платіжна інструкція №2339 від 06.05.2025, рахунок на оплату від 29.04.2025.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Пунктом 1 ч.3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень ч.5 ст.134 КАС, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (с.7 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Враховуючи вищевикладене, суд, з урахуванням категорії та складності справи, вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000,00 грн. є необґрунтованим та завищеним.
З урахуванням зазначеного, характеру спірних правовідносин, складності справи, обсягу доказів у справі, а також те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, суд вважає за можливе зменшити розмір таких витрат до 3000,00 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Хмельницької митниці № UA400000/2024/000258/2 від 12.11.2024.
Стягнути з Хмельницької митниці (код ЄДРПОУ 43997560, м.Хмельницький, вул. Пілотська 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “КСЕНІЯ ТРЕЙДІНГ» (код ЄДРПОУ 41892911, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська 76, офіс5) судовий збір у розмірі 2422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн(три тисячі гривень).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра