про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 жовтня 2025 р. № 400/10812/25
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Лісовська Н. В., розглянувши матеріали адміністративної справи за
адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаСофіївської сільської ради, вул. Софіївська, 24/1,с. Софіївка,Баштанський р-н, Миколаївська обл.,55632,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 635 000,00 грн та моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн,
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Софіївської сільської ради з вимогами про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 635 000,00 грн та моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п.1 ч.1 ст.4 КАС України).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
При цьому, п. 7 ст. 4 КАС України вказує, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Так, за приписами п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Більш того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За загальною практикою Європейського суду з прав людини словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "…" питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів "…". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Більш того, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
При цьому, слід за необхідне наголосити, що єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв'язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.
Відповідно до п. 1 с. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб?єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України (у редакції на час постановлення оскарженої ухвали) справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб?єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 ст. 4 КАС України (у редакції на час постановлення оскарженої ухвали) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пред?являючи позов, ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі Договору оренди землі (земельної ділянки) від 11.05.2017 р. укладеного з ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, в особі начальника Мутьєва С.О. є орендарем земельної ділянки, площею 104,5185 га, кадастровий №4824585000:01:000:0526. Додатковою угодою від 20.06.2025 р. про поновлення Договору оренди землі від 11.05.2017 р. замінено сторону договору, орендодавця: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області в особі начальника Мутьєва С.О. на орендодавця: Софіївська сільська рада Баштанського району Миколаївської області.
Строк дії договору - сім років. Однак Софіївською сільською радою строк Оренди був зменшений, що суперечить суті Договору.
За правилами цивільного судочинства розглядаються спори щодо договорів та інших правочинів, укладених відповідно до норм ЦК України, інших актів цивільного законодавства, оскільки вони відрізняються від адміністративних договорів, спори щодо яких розглядаються адміністративними судами, тим, що згідно зі ст. 3 КАС України адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої становлять права та обов?язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб?єкта владних повноважень, який є однією зі сторін угоди. Для таких спорів характерна наявність відносин влади і підпорядкування, а для правочинів, укладених згідно із цивільним законодавством за участю суб?єкта владних повноважень, відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності.
ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом, посилався на те, що Софіївська сільська рада порушила умови цивільно-правової угоди та має у зв?язку з цим продовжити строк дії такого Договору та відшкодувати витрати, понесені позивачем.
Таким чином, спір позивача за своєю суттю, характером правовідносин, суб'єктним складом сторін, підставами та предметом позову не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Як визначено ч. 6 ст. 170 КАС України, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Суд роз'яснює заявнику, що поданий ним позов має розглядатися місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 170 ч. 5 КАС України, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.2, 4, 19, 170, 171, 256 КАС України, суддя, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Софіївської сільської ради з вимогами про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1 635 000,00 грн та моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 що поданий ним позов має розглядатися місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.
Ухвала підписана суддею 16.10.2025 р.
Суддя Н. В. Лісовська