16 жовтня 2025 р. № 400/9484/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Дерев'янко Л.Л. за участю секретаря судового засідання Бєлякової М.Д. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод», вул. Набережна, 64,с. Галицинове,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,57286,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005
треті особиТовариство з обмеженою відповідальністю “Девелопмент Констракшн Холдінг», вул. Верхній Вал, 68,м. Київ,04071,
провизнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.09.2024 №1848714290704, №1849014290704,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод» (далі - позивач, ТОВ «МГЗ»), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю “Девелопмент Констракшн Холдінг» до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач), в якій позивач просив суд:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2024 № 1848714290704 та № 1849024290704 в повному обсязі.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від'ємного значення ПДВ за квітень 2024 року, зроблено безпідставний висновок про завищення позивачем суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 788 229 084,00 грн та про завищення суми від'ємного значення ПДВ за квітень 2024 року в сумі 192 976 599,00 грн. Позивач зазначає, що висновок ґрунтується на помилковому твердженні про заниження (ненарахуванні) податкових зобов'язань по факту безоплатної передачі в дохід держави товарів і основних засобів відповідно до рішення Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023, яким в порядку застосування санкції стягнуто в дохід держави корпоративні права, рухоме та нерухоме майно позивача. Позивач звертає увагу суду, що факту ухвалення цього судового рішення не достатньо для висновку про нарахування податкових зобов'язань з ПДВ. На думку позивача, лише фактично здійснена операція з передачі майна Позивача у власність держави, підтверджена відповідними первинними документами та зумовлений нею рух активів та зміна структури активів та власного капіталу Позивача зумовлюють виникнення у останнього обов'язку нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ за фактом вчинення такої операції. Однак, на момент проведення перевірки, активи Позивача (основні засоби - рухоме та нерухоме майно, вказане у рішенні ВАКС від 16.02.2023) у власність держави передані не були і, відповідно, були відсутні докази такої передачі (первинні документи), ці активи перебували (і перебувають на час заявлення позову ) на балансі Позивача та останній є їх власником. Крім того, позивач зауважує, що в рішенні ВАКС від 16.02.2023 імпортовані та не реалізовані товари на суму ПДВ 788 229 084,00 грн не зазначені як такі, що підлягають стягненню в дохід держави.
Щодо висновку акту про заниження податкових зобов'язань на загальну суму 1 845 089 грн, позивач зазначає, що цей висновок ґрунтується на приписі п. г) п.198.5. ст.198 ПК України і полягає у тому, що Позивач начебто використав придбані у ТОВ «ІК «Донгідроекоресурс» товари (обладнання градирні) в негосподарській діяльності. В спростування цього висновку позивач посилається на те, що факт використання товарів у негосподарській діяльності не може доводитися шляхом вказівки на ненадання документів про таке використання у господарській діяльності. Оскільки відповідачем не зібрано та не представлено доказів того, що товари (обладнання градирні), придбані ТОВ «МГЗ» у ТОВ «ІК Донгідроекоресурс», були використані в операціях, що не є господарською діяльністю Позивача (із детальним описом таких операцій та первинних документів, які їх підтверджують), то висновки Відповідача про заниження Позивачем податкових зобов'язань за березень 2024 року на суму 1 845 089 грн є неправомірними.
З аналогічних мотивів позивач не погодився і з висновком акту перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань на загальну суму 75 043 707,28 грн в зв'язку з використанням в негосподарській діяльності соди каустичної. Крім того, позивач зазначає, що категоричний висновок про неможливість використання зазначеної продукції в господарській діяльності за межами гарантійного строку придатності зроблений відповідачем за відсутності експертного висновку. Натомість, позивач стверджує, що використання такої соди каустичної є можливим при виробництві глинозему.
Що стосується висновків акту про завищення суми податкового кредиту з ПДВ на 3 374 622 грн по відносинам з ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» (третя особа), позивач зазначає, що у нього у повному обсязі наявні належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом, що виключає неможливість їх використання для відображення у бухгалтерському та податковому обліку. При цьому контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).
Ухвалою від 14.10.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив: відкрити провадження у справі, зважаючи на категорію і складність спору справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 11.11.2024.
Ухвалою від 18.10.2025 задоволено заяву позивача про уточнення позовних вимог в частині виправлення в тексті позову номеру спірного податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою від 04.11.2025 суд задовольнив клопотання відповідача, продовжив Головному управлінню ДПС у Миколаївській області процесуальний строк для подання суду відзиву на позовну заяву до 11.11.2024.
Відповідач проти позову заперечив, у відзиві, який надійшов до суду 07.11.2025, зазначив, що відповідно до підпункту 196.1.20 пункту 196.1 статті 196 розділу V Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з конфіскації майна (передачі майна від особи, в якої його конфісковано, у власність держави). Щодо податкових наслідків з ПДВ в особи (платника ПДВ), майно в якої було конфісковано, а саме така особа: не визначає суму податкових зобов'язань з ПДВ за операцією з конфіскації майна (безоплатної передачі майна у власність держави); визначає податкові зобов'язання з ПДВ за правилами, встановленими підпунктом «а» пункту 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, враховуючи те, що конфісковане майно, придбане/виготовлене з ПДВ використовується в операції, яка не є об'єктом оподаткування ПДВ. Щодо твердження позивача про те, що самого по собі факту ухвалення судового рішення про конфіскацію активів ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» не достатньо для висновку про нарахування податкових зобов'язань з ПДВ, відповідач не погоджується з ним з тих мотивів, що законодавством передбачено перехід права власності (володіння, користування та розпорядження) на майно підприємства до Фонду державного майна України шляхом передачі йому корпоративних прав. Згідно із Єдиним реєстром юридичних осіб, 19.03.2024р. засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» став Фонд державного майна України. Тобто, за висновком відповідача, з 19.03.2024 Фонд державного майна України набув права власності на корпоративні права ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», а разом із ними - на все майно даного підприємства. Відповідач зауважує, що порушення законодавства позивачем в частині передачі визначеного у рішенні ВАКС майна не звільняє його від обов'язків, покладених на нього податковим законодавством, зокрема щодо нарахування податкових зобов'язань по операціям, що не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Також, відповідач стверджує, що ТОВ «МГЗ» на порушення п. 189.1 ст. 189, абз. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «МГЗ» не нарахувало податкові зобов'язання по рядкам 4.1 (колонка Б) Декларації за березень 2023 року на суму 1845089 гривень. Такі зобов'язання у позивача виникли в зв'язку з тим, що градирня ДВГ-1000Н-4 в розібраному вигляді придбана і оприбуткована ним в травні-жовтні 2020 року та не введена в експлуатацію більше 24 місяців. Водночас, постачальник градирні ТОВ «ІК «Донгідроекоресурс» гарантував якість товару протягом 18 місяців з моменту введення в експлуатацію, але не більше 24 місяців з дня поставки, за умови дотримання умов технічної експлуатації та зберігання.
В спростування твердження позову про помилковість висновку контролюючого органу про донарахування податкових зобов'язань у сумі 75 043 707 грн, відповідач послався на те, що перевіркою встановлено, що сода каустична, яка знаходиться на балансі ТОВ «МГЗ» у кількості 40507,006 тон балансовою вартістю 375182147,10 грн, є протермінованою і не може бути використана в господарській діяльності позивача. Відтак, дані операції не можуть вважатися господарською діяльністю платника податків, та ТОВ "МГЗ" відповідно до абз. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України мало нарахувати податкові зобов'язання у сумі 75 043 707 грн (балансова вартість соди 375 218 536,4*20%=75 043 707,28) та задекларувати в ряд. 4.1 (колонка Б) Декларації за березень 2024 року.
Щодо відносин позивача з ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг», відповідач зазначає, що перевіркою не можливо визначити економічну доцільність придбання консультативно-юридичних послуг на загальну суму 20 247 732 грн, в тому числі ПДВ 3 374 622 грн у зазначеного контрагента-постачальника: в грудні 2021 року - березні 2022 року, враховуючи наявний власний персонал з юридичної справи та залучення інших сторонніх організацій в перевіряємому періоді; операції з придбання послуг не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, акти приймання - передачі наданих послуг не розкривають суті проведення господарської операції з надання консультативно-юридичних послуг.
Відтак, відповідач вважає висновки акту, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, правомірними, просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою від 11.11.2024 суд задовольнив клопотання позивача про продовження процесуальних строків для подання відповіді на відзив та відкладення підготовчого засідання.
У відповіді на відзив від 18.11.2024 позивач висловився щодо хибності висновків Відповідача про ототожнення корпоративних прав учасників господарського товариства та права власності на усе його майно. Висновок відповідача про те, що володіння особою часткою у статутному капіталі підприємства означає, що така особа є власником усього майна такого підприємства, позивач вважає помилковим. Також, щодо відносин з ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» позивач зауважив, що законодавство України не обмежує платника податків у праві самостійно обирати контрагентів, укладати з ними необхідні для провадження господарської діяльності договори та на власний розсуд визначати їх умови.
26.11.2024 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких він повторив свою позицію щодо того, що 19.03.2024, Фонд державного майна України набув права власності на корпоративні права ТОВ «МГЗ», а разом із ними - на все майно даного підприємства, а відтак ТОВ «МГЗ» в березні 2024 року на порушення підпункту 196.1.20 пункту 196.1 статті 196 розділу V Податкового кодексу України невизначено податкові зобов'язання з ПДВ за правилами, встановленими підпунктом «а» пункту 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, яке призвело до завищення рядка 21 декларації за березень 2024 року, що в свою чергу призвело до завищення рядків 16.1, 17, 19, 20.2, 21 декларації за квітень 2024 року. По відносинам позивача з ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» відповідач додатково зазначив, що до перевірки не було надано Додаток №3 «Звіт про надання послуг з переліком» до договору, у зв'язку з чим, не можливо визначити номенклатуру наданих послуг, фахівця який виконував ті чи інші послуги, період їх виконання, кількість годин, коефіцієнт складності, терміновості наданих послуг, та загалом не можливо визначити вартість наданих таких послуг, зазначених у актах приймання - передачі наданих послуг в грудні 2021 року - березні 2022 року. Відтак, неможливо ідентифікувати за своєю суттю операції з придбання юридично-консультаційних послуг у контрагента-постачальника ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг», які саме були надані послуги, в якій кількості, визначити їх вартість окремо по кожній номенклатурі тощо.
Третя особа в заяві по суті (пояснення від 27.11.2024) просила задовольнити позовні вимоги позивача у повному розмірі. В пояснення зазначено, що позивач правомірно сформував податковий кредит за відносинами з ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг», які належно підтвердженні податковими накладними та первинними бухгалтерськими документами. Третя особа стверджує, що відповідачем не надано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект. Крім того, третя особа звертає увагу на той факт, що жодних дефектів у правовому статусі ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» не існувало та не існує. Також, на думку третьої особи, відповідач не має права втручатися у господарську діяльність позивача та третьої особи та робити висновки про економічну недоцільність придбання послуг. Отже, третя особа заперечує висновки відповідача щодо порушень вимог законодавства в частині завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 3 374 622 грн за періоди грудень 2021 року, січень-березень 2022 року по операціям з придбання послуг у контрагента ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг».
В підготовче засідання 12.12.2024 з'явились представники відповідача і третьої особи.
Ухвалою від 12.12.2024 суд в зв'язку з неявкою позивача відклав проведення підготовчого засідання на 06.01.2025, задовольнив клопотання відповідача про продовження строку підготовчого провадження.
03.01.2025 третьою особою заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта № 95/24 від 19.12.2024 за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальному провадженні № 32021100110000014 від 05.02.2021.
05.01.2025 до суду надійшли додаткові пояснення позивача і клопотання про долучення до матеріалів справи висновку № 142000-2102-0317 від 04.09.2024 спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та дослідження Держмитслужби.
09.01.2025 відповідачем надані письмові пояснення щодо висновку експерта № 95/24 від 19.12.2024.
09.01.2025 зареєстровано клопотання відповідача про проведення у справі судової експертизи.
Ухвалою від 14.01.2025 суд задовольнив клопотання відповідача, призначив в справі судову експертизу, проведення якої доручив Миколаївській філії Одеського дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експерта поставлено питання: 1. Чи є розчином соди каустичної рідина, імпортована товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» за митними деклараціями (зазначено перелік), яка перебуває у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод і якщо так, яка масова частка NaOH у ній? 2. Чи є можливим використання соди каустичної, гарантований термін зберігання якої минув, а саме - виготовленої в січні, лютому 2022 року для виробництва глинозему способом Байєра, суть якого полягає у вилуговуванні бокситів у лужному розчині (водний розчин NaOH) з метою хімічного вилучення з бокситу гідроксилу алюмінію та подальшого отримання з нього оксиду алюмінію (глинозему)?
Ухвалою від 14.01.2025 провадження у справі зупинено до отримання висновку судової експертизи.
Листом Миколаївського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 07.02.2025 № 18-22/4, повідомлено суд, що в Миколаївському відділенні ОНДІСУ Міністерства юстиції України відсутні фахівці за експертною спеціальністю: 8.11 «Дослідження речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин» та повернено матеріали справи без розгляду.
Ухвалою від 19.02.2025 суд поновив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 04.03.2025.
24.02.2025 відповідач заявив клопотання про проведення судової експертизи, проведення якої просив доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
В підготовчому судовому засіданні 04.03.2025 оголошено перерву до 10.03.2025
06.03.2025 відповідач заявив клопотання про проведення судової експертизи.
10.03.2025 суд призначив у справі товарознавчу судову експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, зупинив провадження у справі.
21.04.2025 до суду надійшло клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в якому зазначено, що проведення експертизи призупинено, оскільки відповісти на питання чи була станом на березень 2024 року розчином соди каустичної рідина, імпортована товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» за митними деклараціями можливо у разі призначення експертизи матеріалів речовин та виробів за умови надання зразків рідини, відібраних у березні 2024 року.
Ухвалою від 05.05.2025 суд поновив провадження у справі, призначив підготовче судове засідання на 13.05.2025 для розгляду клопотання експерта.
Розглянувши в судовому засіданні 13.05.2025 за участю представників сторін клопотання експерта, суд дійшов висновку, що виконання умов проведення експертизи, а саме: надання зразків рідини, відібраних у березні 2024 року, не вбачається за можливе. За таких обставин матеріали справи підлягають поверненню до суду.
Ухвалою від 13.05.2025 суд постановив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України повернути матеріали справи Миколаївському окружному адміністративному суду.
30.06.2025 матеріали справи надійшли до суду.
Ухвалою від 02.07.2025 суд призначив підготовче засідання на 10.07.2025.
Ухвалою від 10.07.2025 суд закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті на 18.08.2025.
В судове засідання 18.08.2025 представник відповідача не з'явився, подав клопотання про його відкладення. Визнавши причини, викладені у клопотанні, поважними, суд відклав розгляд справи на 25.08.2025.
Розгляд справи відбувався в судових засіданнях 25.08.2025, 09.09.2025, 06.10.2025.
Суд заслухав пояснення сторін, які підтримали свої правові позиції, викладені в заявах по суті, дослідив письмові докази.
В судовому засіданні 06.10.2025 суд завершив розгляд справи, перейшов до стадії ухвалення рішення.
Вступну і резолютивну частину рішення проголошено 16.10.2025.
Повний текст рішення складено 16.10.2025.
Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.09.2004. Основний вид діяльності підприємства - виробництво алюмінію (КВЕД 24.42). Єдиним учасником юридичної особи є Фонд державного майна України. Зазначене підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.09.2024.
Податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2024 року ТОВ «МГЗ» задекларувало від'ємне значення з податку на додану вартість в розмірі 981 287 824,00 грн, з яких 788 229 084,00 грн підлягають бюджетному відшкодуванню, 193 058 740,00 грн зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
В період з 09.07.2024 по 24.07.2024 Головним управління ДПС у Миколаївській області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість, в тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами перевірки складено акт від 31.07.2024 № 12862/14-29-07-04/33133003, за висновками якого встановлено, що при декларуванні за квітень 2024 року у Декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення платником податків:
п.п. 196.1.20 п. 196.1 ст.196, абз. «а», «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за квітень 2024 року на 788 229 084 гривень;
п. п. 192.1.1 п. 192.1. ст. 192, п.п. 196.1.20 п. 196.1 ст.196, п. 198.1, п. 198.3, абз. «а», «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1. абз. «в» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2024 року на суму 192 976 599 гривень.
Таких висновків контролюючий орган дійшов з огляду на таке.
Перевіркою правомірності формування рядка 7 «Коригування податкових зобов'язань» встановлено коригування податкового зобов'язання на суму ПДВ «-» 380 гривень. Згідно даних ЄРПН відсутній зареєстрований в квітні 2024 року розрахунок коригування на суму ПДВ «-» 380 грн до складених та зареєстрованих податкових накладних ТОВ «МГЗ».
Також, в акті зазначено, що рішеннями по справі №991/265/23 від 16.02.2023 Вищого антикорупційного суду та від 16.06.2023 Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду корпоративні права, рухоме і нерухоме майно ТОВ «МГЗ» стягнуто у дохід держави. Щодо податкових наслідків з ПДВ в особи (платника ПДВ), майно в якої було конфісковано, а саме така особа:
не визначає суму податкових зобов'язань з ПДВ за операцією з конфіскації майна (безоплатної передачі майна у власність держави), оскільки така операція не є об'єктом оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 196.1.20 пункту 196.1 статті 196 розділу V Податкового кодексу України;
визначає податкові зобов'язання з ПДВ за правилами, встановленими підпунктом «а» пункту 198.5 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, враховуючи те, що конфісковане майно, придбане/виготовлене з ПДВ (для майна, придбаного або виготовленого до 01 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту), використовується в операції, яка не є об'єктом оподаткування ПДВ.
ТОВ «МГЗ» в порушення п.п. 196.1.20 п. 196.1 ст.196, абз. «а», «г» п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України не нараховано податкові зобов'язання по операціях з безоплатної передачі майна (ТМЦ, які включені в податкових звітних періодах формування від'ємного значення з податку на додану вартість: листопад 2021 року - березень 2024 року) в дохід держави на суму ПДВ 886368025 грн (98138941 + 788229085), тобто занижено показник рядку 4.1 Декларації за березень 2024 року.
Також, перевіркою встановлено завищення по операціях придбання послуг у контрагента - постачальника ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» (код ЄДРПОУ 34481556) у грудні 2021 року - березні 2022 року на суму ПДВ 3 374 622 грн, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами. ТОВ «МГЗ» до перевірки не було надано Додаток №3 «Звіт про надання послуг з переліком», у зв'язку з чим, не можливо визначити номенклатуру наданих послуг, фахівця який виконував ті чи інші послуги, період їх виконання, кількість годин, коефіцієнт складності, терміновості наданих послуг, та загалом не можливо визначити вартість наданих таких послуг, зазначених у актах приймання - передачі наданих послуг в грудні 2021 року - березні 2022 року. Враховуючи вищенаведене, не можливо ідентифікувати за свої суттю операції з придбання юридично-консультаційних послуг у контрагента-постачальника ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг», які саме були надані послуги, в якій кількості, визначити їх вартість окремо по кожній номенклатурі тощо. Тобто, надані до перевірки первинні документи не розкривають суть проведення господарської операції ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» в грудні 2021 року - березні 2022 року.
Також, перевіркою встановлено, що ТОВ «МГЗ» придбано ТМЦ (градирню ДВГ-1000Н-4) у контрагента - постачальника ТОВ "ІК "Донгідроекоресурс" (код ЄДРПОУ 40575112) у серпні, жовтні 2020 року на суму ПДВ 1 845 089 гривень. згідно п. 5.2 договору від 13.04.2020 № МГЗ-Д-20- 167/8310Р3887, укладеного з ТОВ «ІК «Донгідроекоресурс», постачальник (ТОВ «ІК «Донгідроекоресурс») гарантує якість Товару протягом 18 місяців з моменту введення в експлуатацію, але не більше 24 місяців з дня поставки, за умови дотримання умов технічної експлуатації та зберігання. У зв'язку з тим, що придбані ТМЦ (градирня ДВГ-1000Н-4 в розібраному вигляді) придбані і оприбутковані в травні-жовтні 2020 року та не введенні в експлуатацію більше 24 місяців, та у зв'язку з відсутністю інформації щодо умов та місця їх зберігання, якість Товару може вже не відповідати відповідним технічним стандартам для введення в експлуатацію в подальшому. ТОВ «МГЗ» будь-які документи щодо списання, переміщення на інший склад, передачі на зберігання третій особі, використання у власній господарській діяльності та/або її реалізації тощо до перевірки не надано, тобто, придбані ТМЦ використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків мало нарахувати податкові зобов'язання у сумі 1845089,00 грн та відобразити їх у ряд. 4.1 (колонка Б), ряд. 9 (колонка Б) Декларації за березень 2023 року.
Також, в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «МГЗ» імпортував натрій їдкий технічний (далі - сода каустична) в грудні 2021 року в кількості 27,550 тон, в січні- лютому 2022 року в кількості 848,863 тон з російської федерації (до повномасштабного вторгнення на територію України). Крім цього, в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «МГЗ» імпортував натрій їдкий технічний (далі - сода каустична) в січні-лютому 2022 року та в інших попередніх періодах з російської федерації (до повномасштабного вторгнення на територію України). Фактичне розмитнення імпортованого товару (соди каустичної) в кількості 173,929 тон здійснено в березні 2024 року, що підтверджується митними деклараціями. В зв'язку з тим, що імпортована сода каустична в кількості 173,929 тон балансовою вартістю 375 218 536,4 грн, вже є протермінованою, то така сода не може бути використана в подальшому в господарських операціях платника податків, дані операції не можуть вважатися господарською діяльністю платника податків, та ТОВ "МГЗ" відповідно до абз. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України мало нарахувати податкові зобов'язання у сумі 75 043 707 грн (балансова вартість соди 375218536,40 * 20% = 75043707,28) та задекларувати в ряд. 4.1 (колонка Б) Декларації за березень 2024 року.
Позивач не погодився з вищевказаними висновками податкового органу та подав свої заперечення в порядку п. 86.7 ст. 86 ПК України. 04.09.2024 позивачем було отримано відповідь щодо результатів розгляду заперечень до акту перевірки від 31.07.2024 № 12862/14-29-07-04/33133003, відповідно до змісту якої змін до акту перевірки від 31.07.2024 не внесено.
На підставі акту перевірки від 31.07.2024 № 12862/14-29-07-04/33133003 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
№ 1849014290704 від 09.09.2024, яким зменшено від'ємне значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 192 976 599,00 грн;
№ 1848714290704 від 09.09.2024, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану платником податків у розмірі 788 229 084,00 грн, застосовано штрафні санкції у розмірі 197 057 271,00 грн.
Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - ПК України).
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Згідно з пунктом 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5.).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
При цьому, згідно з вимогами пунктів 44.3 та 44.4 статті 44 ПК України, платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
Відповідно до п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є:
1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;
2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;
3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:
особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
За нормами п.п. 196.1.20 п. 196.1 ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна (конфіскованого майна, знахідок, майна, визнаного безхазяйним, скарбів, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання (у тому числі майна, визначеного у статті 184 Митного кодексу України), що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави, у розпорядження державних установ або організацій, уповноважених здійснювати їх збереження або постачання згідно із законодавством, а також операції з безоплатної передачі зазначеного в цьому пункті майна у випадках, визначених законодавством, у володіння і користування державних органів, установ (організацій), які утримуються за рахунок бюджетних коштів, а також закладів, в яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей.
Відповідно до п. 198.5. ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі Закон № 996).
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).
Відповідно до пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Згідно з пунктом 2.2 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Відповідно до пункту 2.1 Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 № 1644-VII (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
За частиною 1 статті 4 Закону України «Про санкції» видами санкцій згідно з цим Законом є: 1-1) стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Рішення щодо застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, ухвалюється судом у порядку, визначеному статтею 5-1 цього Закону.
За нормами частини 3 ст. статтею 5-1 Закону України «Про санкції» (в редакції станом на 16.06.2023) рішення суду про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, в день набрання ним законної сили надсилається Кабінету Міністрів України для визначення суб'єкта, порядку та способу його виконання. Кабінет Міністрів України уповноважений доручити здійснення заходів, пов'язаних із тимчасовим управлінням активами, які підлягають стягненню в дохід держави як санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Фонду державного майна України, військовим адміністраціям та/або іншим органам державної влади, суб'єктам господарювання державного сектора економіки.
Законом № 3587-IX від 22.02.2024 до частини третьої статті 5-1 Закону України «Про санкції» внесено зміни щодо порядку виконання рішення суду про застосування санкцій. Так, визначено, що судове рішення про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, в день набрання ним законної сили надсилається Фонду державного майна України для здійснення повноважень у сфері управління активами, щодо яких ухвалено судове рішення про застосування такої санкції, а також до апарату Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України.
Активи, щодо яких ухвалено рішення про застосування такої санкції, підлягають передачі Фонду державного майна України протягом п'яти робочих днів з дня набрання законної сили вищезазначеним судовим рішенням.
Фонд державного майна України здійснює повноваження у сфері управління (у тому числі шляхом реалізації) активами, щодо яких ухвалено судове рішення про застосування такої санкції, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Грошові кошти, отримані в результаті реалізації таких активів, зараховуються до Державного бюджету України та спрямовуються до фонду ліквідації наслідків збройної агресії.
Застосовуючи зазначені норми до обставин справи і оцінюючи висновки акту перевірки, які лягли в основу оскаржуваних рішень, в частині порушення позивачем п. п. 196.120 п. 196.1 ст. 196 та п.п. а) та п. 198.5 ст. 198 ПК України в зв'язку з конфіскацією майна позивача суд зазначає наступне.
Виявлене порушення з позиції відповідача полягає в тому, що позивачем занижено (ненараховано) податкові зобов'язання по факту безоплатної передачі в дохід держави придбаних на митній території та імпортованих Позивачем товарів на загальну суму ПДВ 886 368 025грн.; оприбуткованих Позивачем в період з липня 2015 по березень 2023 року основних засобів (балансовою вартістю 461 585 962,18грн.) на суму ПДВ 92 317 193грн. за рахунок чого формувалося від'ємне значення в період з листопада 2021 по березень 2024 рок, всього в розмірі 978 685 218.00 грн.
За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень Вищим антикорупційним судом України 16.02.2023 прийнято рішення по справі № 991/265/23, за позовом Міністерства юстиції України до Особа 1, Міжнародної компанії публічне акціонерне товариство «Об'єднана компанія «Русал», третя особа 4 Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», яким застосовано до Особа 1, Міжнародної компанії публічне акціонерне товариство «Об'єднана компанія «Русал» санкцію, передбачену пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», стягнуто в дохід держави активи, зокрема, належне ТОВ «МГЗ» нерухоме майно, зазначене у п. 1-24 ч. 3 резолютивної частини рішення, рухоме майно, зазначене у п. 47-283, 287-297 ч. 3 резолютивної частини рішення, 100% статутного капіталу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (арк. 69-114, т. 1).
Постановою апеляційної палати Вищого антикорупційного суду України від 16.06.2023 рішення Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023 в частині, яка стосується ТОВ «МКЗ», залишено без змін (арк. 115-127, т.1).
З аналізу рішення Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023 вбачається, що ним передбачено стягнення в дохід держави індивідуально визначеного рухомого та нерухомого майна позивача і корпоративних прав.
Судом встановлено, що на час проведення податкової перевірки відповідачем рішення Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023 по справі № 991/265/23 виконано в частині стягнення у дохід держави активів - 100% статутного капіталу ТОВ «МГЗ».
Так, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.09.2024 підтверджується, що 19.03.2024 відбулась державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу (зміна складу засновників) на підставі зазначеного судового рішення. Єдиним учасником юридичної особи став Фонд державного майна України (арк. 20-28, т. 1)
В матеріалах справи є відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (арк 67-88 т. 2) станом на 10.10.2024, з яких вбачається, що власником об'єктів нерухомого майна, зазначених у рішенні Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023 по справі № 991/265/23, є позивач.
Суд враховує, що згідно зі статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а згідно з ч.4 ст.334 цього ж кодексу, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з п.1) ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.
Також, суд наголошує, що матеріали справи не місять доказів передачі в дохід держави рухомого майна, зазначеного в рішенні Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023 по справі № 991/265/23.
При цьому, відповідно до ч. 11 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Отже, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено, що на березень 2024 року (період, в який за твердженням відповідача позивач мав нарахувати податкові зобов'язання в зв'язку з конфіскацією активів) рішення Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023 по справі № 991/265/23 було фактично виконано в частині стягнення в дохід держави індивідуально визначеного нерухомого і рухомого майна, позаяк відповідачем не надано до суду доказів фактичного здійснення операції з передачі цього майна від ТОВ «МГЗ» уповноваженій Державою особі (тобто, не надано первинних документів, складених в результаті такої операції), державної реєстрації нерухомого і рухомого майна за цією особою.
Суд зауважує, що норми частини третьої статті 5-1 Закону України «Про санкції» як в редакції, що діяла як на час прийняття Вищим антикорупційним судом України рішення від 16.02.2023, так і в редакції на час набрання ним законної сили (16.06.2023) не встановлювали строк передачі активів на виконання рішення суду.
Також, суд вважає слушним посилання позивача на той факт, що рішення Вищого антикорупційного суду України рішення від 16.02.2023 не передбачало стягнення у дохід держави товарно-матеріальних цінностей, крім перелічених в ньому.
Разом з тим, відповідачем зроблено висновок про ненарахування податкових зобов'язаннь по факту безоплатної передачі в дохід держави придбаних на митній території та імпортованих Позивачем товарів, які не зазначені в рішенні від 16.02.2023 як такі.
З заяв по суті відповідача суд встановив, що останній пов'язує необхідність застосування до спірних правовідносин п. п. 196.120 п. 196.1 ст. 196 та п.п. а) п. 198.5 ст. 198 ПК України виключно з стягненням у дохід держави активів - 100% статутного капіталу ТОВ «МГЗ».
З цієї обставини відповідачем зроблено висновок про те, що Фонд державного майна України, набувши права власності на корпоративні права ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», разом із ними набув право власності на все майно даного підприємства.
Суд вважає цей висновок помилковим з огляду на таке.
Відповідно до ст. 115 Цивільного кодексу України, господарське товариство є власником: 1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; 2) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; 3) одержаних доходів; 4) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділено на частки.
Вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Відповідно до ст.96-1 Цивільного кодексу України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
Статтею 116 Цивільного кодексу України, визначено, що до прав учасників господарського товариства належить: брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом, одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.
Крім цього, права учасників товариства визначені також в ст. 5 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», до них належить зокрема: брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; брати участь у розподілі прибутку товариства; отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.
Згідно пп.14.1.90. п.14.1. ст.14 ПК України, корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до ч.9 ст.11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), майно, набуте у процесі господарської діяльності господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, є власністю такого господарського товариства, крім випадків, визначених законом.
Аналізуючи вказані норми суд зазначає, що часткою в статутному капіталі товариства є сукупність корпоративних прав та обов'язків, пов'язаних з участю особи в товаристві, серед яких право на управління товариством, право на отримання частини прибутку від діяльності товариства, а також право на отримання частини майна товариства у разі виходу з нього учасника або у випадку розподілу майна товариства в процесі його ліквідації. Отже, право учасника товариства на майно товариства полягає у праві на частку у статутному капіталі. Однак, учасник товариства не має права власності на окреме майно товариства, оскільки воно належить юридичній особі.
Таким чином суд доходить висновку, що наявність у Фонду державного майна України корпоративних прав ТОВ «МГЗ» не є тотожним праву володіти, користуватися та розпоряджатися майном товариства.
Відтак, суд не знаходить підстав вважати, що державна реєстрація права власності на корпоративні права у розмірі 100% статутного капіталу за Фондом державного майна України у березні 2024 року призвела до переходу права власності на все майно ТОВ «МГЗ» до Фонду державного майна України.
Натомість, матеріали справи не містять доказів фактичної передачі Фонду державного майна України індивідуально визначеного рухомого і нерухомого майна, зазначеного у рішенні Вищого антикорупційного суду України від 16.02.2023.
З огляду на викладене, суд зазначає, що висновок контролюючого органу про протиправне ненарахування ТОВ «МГЗ» податкових зобов'язань з ПДВ по операціям з безоплатної передачі товаро-матеріальних цінностей і основних засобів в дохід держави в розмірі 978 685 218,00 грн, не має належної правової та фактичної підстави.
Також, актом податкової перевірки від 31.07.2024 встановлено завищення по операціях придбання послуг у контрагента - постачальника ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» (код ЄДРПОУ 34481556) у грудні 2021 року - березні 2022 року на суму ПДВ 3 374 622,00 грн, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами.
Досліджуючи наявні в матеріалах справи докази щодо по спірної господарської операції, враховуючи пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Господарські відносини між позивачем і ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» виникли на підставі договору № 18/11/20/ НГЗ-20-477 від 18.11.2020, предметом якого є надання останнім позивачу послуг з: 1) проведення аналізу ризиків Замовника у сфері: податкового законодавства, в тому числі трансфертного ціноутворення, інвестиційного, корпоративного законодавства, земельних відносин, забезпечення енергоресурсами, застосування економічних санкцій, взаємодії з контролюючими та правоохоронними органами (податковими та митними органами, СБУ, НАБУ, ДБР, поліція, прокуратура, податкова міліція), взаємодії з органами нагляду та контролю (екологічними інспекціями, Держпраці, МНС), з інших питань за дорученням замовника; 2) розробка стратегії та плану робіт, направлених на урегулювання ризиків; 3) реалізація розробленої стратегії та плану робіт, направлених на урегулювання ризиків; 4) ініціювання від імені замовника судових процедур та інших необхідних дій, направлених на урегулювання ризиків із залученням третіх осіб; 5)ведення переговорів від імені замовника, представництво інтересів замовника перед третіми особами; 6) інші види послуг за заявкою на надання послуг, форма якої наведена у Додатку № 2 (арк. 156-162 т. 1).
До договору сторони уклали додаткову угоду від 28.09.2021, якою строк дії договору продовжено до 18.11.2022
За актом надання послуг № 272 від 31.12.2021 ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» передав, а ТОВ «МГЗ» прийняв послуги згідно звіту про надання послуг за грудень 2021 року вартістю 4 891 302,00 грн, в т.ч. ПДВ - 815 217,00 грн (арк. 163, т1). Оплата наданих послуг здійснена 06.12.2021 платіжним дорученням № 06637 (арк. 210, т1). За фактом оплати ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» складено на отримувача послуг (ТОВ «МГЗ») податкову накладну № 1 від 06.12.2021 (арк № 211-212, т. 1)
За актом надання послуг № 1 від 31.01.2022 ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» передав, а ТОВ «МГЗ» прийняв послуги згідно звіту про надання послуг за січень 2022 року вартістю 4 909 446,00 грн, в т.ч. ПДВ - 818 241,00 грн. (арк. 164, т1). Оплата наданих послуг здійснена 05.01.2022 платіжним дорученням № 00040 (арк. 210, т1). За фактом оплати ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» складено на отримувача послуг (ТОВ «МГЗ») податкову накладну № 1 від 05.01.2022 (арк № 214-215, т. 1)
За актом надання послуг № 27 від 28.02.2022 ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» передав, а ТОВ «МГЗ» прийняв послуги згідно звіту про надання послуг за лютий 2022 року вартістю 5 181 102,00 грн, в т.ч. ПДВ - 863 517,00 грн. (арк. 164, т1). Оплата наданих послуг здійснена 04.02.2022 платіжним дорученням № 06618 (арк. 210, т1). За фактом оплати ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» складено на отримувача послуг (ТОВ «МГЗ») податкову накладну № 1 від 04.02.2022 (арк № 213-214, т. 1)
За актом надання послуг № 37 від 31.03.2022 ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» передав, а ТОВ «МГЗ» прийняв послуги згідно звіту про надання послуг за березень 2022 року вартістю 5 265 882,00 грн, в т.ч. ПДВ - 877 647,00 грн. (арк. 165, т1). Оплата наданих послуг здійснена 11.03.2022 платіжним дорученням № 01163 (арк. 211, т.1). За фактом оплати ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» складено на отримувача послуг (ТОВ «МГЗ») податкову накладну № 1 від 11.03.2022 (арк № 212-213, т. 1)
До кожного з зазначених вище актів виконаних робіт додано звіти про надані послуги (арк. 165-209 т.1).
Досліджуючи зазначені вище первинні документи, якими опосередковано господарські взаємовідносини між позивачем і ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» , суд враховує наступне.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Водночас норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Зі звітів про надані послуги суд встановив, що зміст цих послуг переважно становить пошук в Єдиному державному реєстрі судових рішень і аналіз ухвал в справах, стороною в яких є позивач, а також проведення внутрішніх нарад за результатами аналізу таких справ.
За відомостями звітів вартість послуг з пошуку та аналізу ухвал складає від 600 до 900 доларів США за годину. При цьому, витрачений персоналом ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» час на пошук і аналіз однієї ухвали становить 2,1-2,7 годин, вартість цієї послуги складає від 1260 доларів до 2040 доларів США.
Суд встановив, що низка ухвал, послуги з пошуку і аналізу яких включено до звітів, є процесуальними ухвалами щодо руху справи (про відкриття провадження, залишення без руху, про витребування справи апеляційним судом у місцевого суду, про заміну сторони в зв'язку з реорганізацією суб'єкта владних повноважень тощо).
Суд враховує, що відповідачем зазначено, а позивачем не спростовано, що згідно з наданими до перевірки ТОВ « МГЗ» документами позивач має юридичний відділ, в якому працюють чотири особи, кваліфікація та спеціальність яких відповідає наданим послугам.
За таких обставин, не доведена доцільність виконання роботи з пошуку і аналізу ухвал третьою особою - ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг».
Також, суд звертає увагу, що до звітів двічі включено відомості про пошук і аналіз деяких ухвал. Так, в звіті за грудень 2021 року, є інформація про пошук і аналіз ухвали реєстраційний номер в реєстрі 100719427 (повний текст ухвали від 25.10.2021) і ухвали реєстраційний номер в реєстрі 100560289 (вступна і резолютивна чистина ухвали від 25.10.2021). Вартість послуг склала 1620 доларів США за кожну ухвалу. Разом з тим, є необґрунтованою необхідність пошуку і аналізу вступної і резолютивної частини ухвали після здійснення аналізу повного тексту рішення.
Також, позивачем не спростовано твердження акту перевірки від 31.07.2024 про факт придбання позивачем юридичних послуг у ТОВ «Юридична компанія «Ващенко, Бугай та партнери» (код ЄДРПОУ 35290531) у грудні 2021 року, у адвокатського об'єднання «ВБ Партнерс» (код ЄДРПОУ 39095765) у січні-березні 2022 року.
Отже, у спірний період позивач мав в своєму розпорядженні власний і залучений персонал, який здійснював юридичний супровід діяльності товариства. Разом з тим, проведення пошуку ухвал в Єдиному державному реєстрі судових рішень і їх аналіз є частиною такого супроводу.
Що стосується проведення ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» внутрішніх нарад, то їх вартість визначена від 1440 доларів США до 2160 доларів США за участь одного працівника третьої особи в нараді. Наприклад, до звіту за грудень 2021 року включено вартість послуг з проведення внутрішньої наради 11.12.2021 за результатами аналізу справ № 400/4800/19, 400/2695/20, 400/5663/20, 400/4801/19, 400/8621/21, 991/7061, 400/7018/21 за участі 10 осіб вартістю 16 560,00 доларів США. 13.12.2021 проведена нарада з аналізу тих самих справ, вартість послуг з проведення наради становить 18 630,00 доларів США.
Разом з тим, з аналізу звітів не встановлено, який саме позитивний ефект для своєї господарської діяльності отримав позивач за результатами проведення контрагентом таких нарад.
При цьому, матеріали справи не містять доказів передання позивачу письмових рекомендацій, висновків тощо після проведення ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» внутрішніх нарад.
Суд наголошує, що позивач не був обмежений у наданні інформації щодо того, який вплив на його господарську діяльність мали послуги, зазначені у звітах за грудень 2021 року - березень 2022 року. Така інформація також мала містити конкретизацію надання послуг. Проте, ані в ході перевірки, ані до суду цих відомостей позивачем надано не було.
Також, з огляду на позицію відповідача, викладену у заяві по суті, підлягали обґрунтуванню причини, за якими вартість послуг за грудень 2021 року, січень-березень 2022 року, незважаючи на різні обсяги наданих послуг, кількість витрачених годин та різну номенклатуру, становила однакову вартість - 150 000 доларів США на місяць. При цьому, зазначена вартість визначалась сторонами попередньо і сплачувалась позивачем до складання актів виконаних робіт.
Будь-яких пояснень з цього приводу позивачем не надано.
Оцінюючи викладене у сукупності, суд вважає правильними висновки відповідача про неможливість встановити та підтвердити факт виконання ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» послуг, зазначених в актах приймання-передачі наданих послуг, складених ним на адресу ТОВ «МГЗ» та те, що позивачем не доведено отримання та використання послуг, що надавалися ТОВ Девелопмент Констракшн Холдінг» у господарській діяльності платника податків, доцільність та вплив на розвиток фінансово-господарської діяльності підприємства, яка повинна бути спрямована на отримання прибутку.
Приписами пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Положеннями пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Відтак, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження). Тобто обов'язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, оскільки господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів та їх вартості.
Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети) то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності а відтак їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.
Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали зміст і суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового (грошового) зобов'язання на підставі таких операцій.
Зазначений висновок відповідає викладеному в постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі № 806/434/16.
Отже, ТОВ «МГЗ» наявними первинними документами не довело вплив понесених витрат по операції з ТОВ «Девелопмент Констракшн Холдінг» на господарську діяльність підприємства, в результаті чого контролюючим органом правильно встановлено завищення від'ємного значення, що включається до податкового кредиту декларації за березень 2024 року по операціям з придбання послуг у ТОВ Девелопмент Констракшн Холдінг» з грудня 2021 року по березень 2022 року в розмірі 3 374 622,00 грн. Згідно з розрахунком відповідача (арк. 20, т.4) висновки щодо такого завищення стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 1849014290704 від 09.09.2024 у відповідній частині.
Щодо висновку акту про завищення показників рядків 19, 21 декларації з ПДВ за квітень 2024 на 380 грн. Акт перевірки містить посилання на те, що перевіркою правомірності формування рядку 7 «Коригування податкових зобов'язань» декларації з ПДВ задекларовано коригування податкових зобов'язань з ПДВ на суму «-380грн.», але згідно даних з Єдиного реєстру податкових накладних, в ньому відсутній зареєстрований у квітні 2024 року відповідний розрахунок коригування податкових зобов'язань на цю суму, що призвело до заниження рядків 7, 9 та відповідно до завищення показників рядків 19, 21 декларації з ПДВ за квітень 2024 на 380 грн.
В спростування цього висновку позивачем надано до суду розрахунок коригування № 78 від 15.04.2024 (арк. 66, т.1), яким податкове зобов'язання за податковою накладною податковою накладною № 700 від 10.08.2022 зменшено на 380 грн.
Позивач пояснив, що зазначене коригування було здійснено на підставі листа ПрАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод» від 15.04.2024 № 05/73 з проханням перенести сплачені останнім авансом 19.01.2022 на користь Позивача грошові кошти в сумі 2280,00грн. (у т.ч. ПДВ 380грн.) за глинозем металургійний як оплату за користування вагонами на ст. Буча, згідно рахунку від 10.08.2022 № 1282536988, виставленого на підставі акту наданих послуг з тимчасового користування вагонами від 10.08.2022.
На підтвердження належної реєстрації зазначеного розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивач додав до позову квитанцію від 19.04.2024, реєстраційний номер 9100365511 (арк. 67, т.1).
У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив свою позицію, викладену в акті, про ненадання до перевірки будь-яких документів, які б підтверджували зменшення податкового зобов'язання на суму 380 грн.
Позивач у відповіді на відзив стверджує, що розрахунок коригування під час перевірки надавався контролюючому органу.
Оцінюючи доводи сторін в цій частині, суд зазначає, що з додатку № 1 до акту перевірки «Перелік документів, які було використано при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МГЗ» неможливо встановити вичерпний перелік документів, які надавались позивачем, оскільки наприкінці такого переліку зазначено «тощо».
Водночас, суд зазначає, що він не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.
Приписи статті 76 КАС України встановлюють, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Крім цього, вимоги частини 4 статті 9 КАС України зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, у тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи та, у відповідних випадках, до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 806/434/16, від 18 листопада 2019 року у справі № 815/1088/15, від 31 березня 2020 року у справі № 140/10/19, від 21 травня 2020 року у справі № 560/391/19.
За таких обставин, необхідно надати оцінку усім документам, наданим позивачем до матеріалів справи, у тому числі тим документам, що не були надані до контролюючого органу, однак у своїй сукупності спростовують доводи податкового органу.
Отже, суд вважає, що наявний в матеріалах справи розрахунок коригування № 78 від 15.04.2024 і квитанція про його реєстрацію є належним доказом в спростування висновку контролюючого органу про завищення позивачем показників рядків 19, 21 декларації з ПДВ за квітень 2024 на 380 грн.
Вирішуючи спір в частині правомірності висновків акту перевірки щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 1 845 089 грн, суд дійшов таких висновків.
В матеріалах справи є договір від 13.04.2020 № МГЗ-Д-20-167/831ОР3887, укладений між позивачем як покупцем і ТОВ «ІК Донгідроекоресурс» як постачальником, предметом якого є обладнання та запасні частини до нього (арк. 128-131 т. 1).
Пунктом 5.2. договору від 13.04.2020 № МГЗ-Д-20-167/831ОР3887 передбачено, що постачальник гарантує якість товару впродовж 18 місяців з моменту введення в експлуатацію, але не більше 24 місяців з дня поставки при умові дотримання умов технічної експлуатації та зберігання.
З заяв по суті суд встановив, що між сторонами не є спірним, що в межах вказаного договору було виконано поставку товару (обладнання градирні), що підтверджено відповідними доказами (первинними та іншими документами), дослідженими відповідачем під час проведення перевірки.
Так, з акту перевірки вбачається, що видаткові накладні, якими підтверджується поставка товару частинами, складені у період з 08.07.2020 по 06.10.2020. Вартість майна становить 23 063 616,00 грн, в т.ч. ПДВ - 3 843 936,00 грн.
Актом перевірки встановлено, що ТОВ «МГЗ» віднесло до складу податкового кредиту за січень 2023 року податкової декларації з ПДВ суму ПДВ в розмірі 1 845 089,28 грн з загальної суми коштів, що підлягає сплаті, в розмірі 11 070 535,68 грн.
В акті перевірки від 31.07.2024 відповідач зазначив, що придбана градирня наразі не змонтована та не введена в експлуатацію; ТОВ «МГЗ» не надало до перевірки документів щодо списання, переміщення на інший склад, передачі на зберігання іншій особі, реалізації, використання у власній господарській діяльності цієї градирні; згідно п.5.2. договору від 13.04.2020 № МГЗ-Д-20-167 на придбану градирню встановлено гарантію якості товару протягом 18 місяців з дня введення в експлуатацію та не більше 24 місяців з дня поставки.
Зазначене привело контролюючий орган до висновку про використання ТОВ «МГЗ» цього обладнання у не господарських операціях. Відтак, відповідач стверджує, що на виконання вимог п.п. г) п.198.5. ст.198 ПК України позивач мав нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 845 089,00 грн. у декларації з ПДВ за березень 2023 по операціям з придбання градирні у контрагента ТОВ «ІК «Донгідроекоресурс».
В той же час, в матеріалах справи є результати інвентаризації товаро-матеріальних цінностей комори № 1057 «Обладнання для монтажу (рахунок 1524)», проведеної за наказом № МГЗ-23-Н058/01 від 29.09.2023 в період 01.10.2023 по 18.10.2023 (арк. 88-90, т. 4). Складений в ході інвентаризації опис містить посилання на наявність обладнання градирні.
Також, відомості про те, що обладнання градирня обліковується на складі включено і до оборотної відомості 1057 станом на квітень 2024 (арк. 134-135, т.1).
Отже, вказані докази підтверджують відображення обладнання градирні в бухгалтерському обліку позивача.
В обґрунтування своєї позиції щодо використання градирні в негосподарській діяльності відповідач посилається на сплив передбаченого пунктом 5.2. договору від 13.04.2020 № МГЗ-Д-20-167/831ОР3887 гарантійного строку на обладнання.
Дійсно, з умов цього пункту слідує, що такий строк, обмежений 24 місяцями з дня поставки, сплив.
Водночас, суд не поділяє висновок відповідача про неможливість використання позивачем в своїй господарській діяльності обладнання градирні за межами цього строку.
Так, відповідно до ч 2 ст. 675 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
За нормами ч. 1 ст. 677 Цивільного кодексу України законом або іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі спливом якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (строк придатності).
Отже, законодавець розрізняє поняття гарантійного строку та строку придатності.
Суть гарантійного строку у відносинах між позивачем і ТОВ «ІК Донгідроекоресурс» викладено у пункті 5.3 договору від 13.04.2020 № МГЗ-Д-20-167/831ОР3887, яким передбачено, що постачальник зобов'язується впродовж строку дії гарантії якості на товар за свій рахунок в строк не більше 45 (сорок п'ять) календарних днів з дня отримання відповідного повідомлення покупця здійснити заміну неякісного товару.
Тобто, сплив гарантійного строку має наслідком звільнення постачальника від обов'язків щодо здійснення заміни неякісного товару, проте, не свідчить про непридатність обладнання градирні до використання.
При цьому, матеріалами справи підтверджується факт придбання обладнання з метою використання у власній господарській діяльності.
Суд враховує, що відповідачем не надано суду жодного доказу того, що градирня придбана позивачем з іншою метою чи почала використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю позивача.
Разом з тим, суд зазначає, що термін "призначений для використання у господарській діяльності", "починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю" не тотожні терміну "не використовується у господарській діяльності".
Оскільки відсутній факт використання обладнання градирні в операціях, що не є господарською діяльністю і відсутній факт придбання градирні з метою використання в операціях, що не є господарською діяльністю позивача, відсутні і підстави для застосування норм п. 198.5 ст.198 ПК України, п. 189.1. ст. 189 ПК України.
Відтак, суд констатує, що висновок акту щодо протиправного ненарахування позивачем податкових зобов'язань на суму 1 845 089,00 грн під час розгляду справи в суді не підтверджено.
Також, в акті перевірки міститься твердження відповідача про використання в негосподарській діяльності соди каустичної вартістю 375 218 536,40 грн без ПДВ, а отже, наявність підстав для застосування податкових наслідків, передбачених пп. г) п.198.5. ст.198, а саме нарахування податкових зобов'язань у сумі 75 043 707.00 грн.
В матеріалах справи є контракт № 22-ХЛ/001/21-571 від 08.12.2021, укладений між позивачем і ТОВ «Новомосковський хлор», за умовами якого останній зобов'язався поставити , а позивач як покупець прийняти і оплатити товар - натр їдкий (гідроксид натрія) в кількості, за ціною, на умовах і в строки, визначені в цьому контракті та/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною контракту (арк. 145-150, т.1)
Актом перевірки встановлено, і позивачем не заперечено, що постачання товару відповідно до контракту № 22-ХЛ/001/21-571 від 08.12.2021 відбувалось в грудні-лютому 2021 року.
При цьому, фактичне розмитнення частини товару здійснено у березні 2024 року за митними деклараціями від 11.03.2024 № UA504180000001161, від 18.03.2024 UA50418000001265 (арк.143,144 т. 1).
В матеріалах справи є паспорти виробника партія 166/2 цистерна 1400599, партія 166/1 цистерна 1400201, відповідно до яких товар виготовлено 18.01.2022 (арк. 152, т.1).
В акті перевірки міститься посилання на паспорти щодо інших партій товару, за якими товар виготовлено в лютому 2022 року.
В акті перевірки зазначено, що згідно наданих до перевірки паспортів якості соди каустичної (вибірково) гарантійний термін зберігання продукту 1 рік з моменту виготовлення.
Зазначені паспорти до суду не надані.
Крім того, в акті перевірки є посилання на інтернет-джерела щодо граничного терміну використання соди каустичної інших виробників, за відомостями яких встановлено гарантійний термін зберігання каустичної соди - 1 рік з дати виготовлення.
З огляду на сплив гарантійного строку зберігання імпортованої позивачем соди каустичної в кількості 173,929 тон відповідачем зроблено висновок про неможливість її використання у господарській діяльності.
Позивач, заперечуючи проти такого висновку, зазначив, що закінчення гарантійного строку зберігання придбаної позивачем соди каустичної, саме по собі не є підставою для висновку про непридатність до використання цієї соди у господарській діяльності позивача (в процесі виробництва глинозему).
В обґрунтування своєї позиції позивач послався на висновок № 142000-3102-0170 від 06.03.2024 Управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (арк. 153 т.1). Так, Миколаївською митницею були відібрані проби товару за поданою позивачем митною декларацією від 22.02.2024 № 24UA504180000837U0 для проведення його експертизи з метою визначення, зокрема, того, чи є наданий зразок товару каустичною содою (виробник ТОВ «Новомосковський хлор», дата виробництва згідно паспортів якості - 18.01.2022). За результатами досліджень встановлено, що надана проба являє собою гідроксид натрію у водному розчині з вмістом NaOH 47,55%.
Також, за клопотанням позивача від 05.01.2025 суд долучив до матеріалів справи висновок № 142000- 3102-0317 від 04.09.2024 Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби про проведення дослідження (експертизи) проб товару, відібраного Миколаївською митницею за митною декларацією від 20.08.2024 № 24UA504180002295U2 (виробник ПАТ «Химпром», дата виробництва згідно сертифікатів якості - лютий 2022, гарантійний строк зберігання 1 рік) з метою визначення, зокрема, того чи є наданий зразок товару каустичною содою та визначення його хімічного складу. За висновком експерта, надана проба являє собою гідроксид натрію у водному розчині з вмістом NaOH 46,8% (арк. 124-126, т. 3).
Позивач наголошує, що основним видом господарської діяльності ТОВ «МГЗ» є виробництво глинозему способом Байєра, суть якого полягає у вилуговуванні бокситів у лужному розчині (водний розчин NaOH) з метою хімічного вилучення з бокситу гідроксилу алюмінію та подальшого отримання з нього оксиду алюмінію (глинозему). Саме для цього Позивач закуповував соду каустичну. Позивач у виробничий діяльності застосовував соду каустичну (водний розчин) з масовою часткою NaOH 44,5% - 48,3%. Спосіб виробництва та марка соди каустичної для використання Позивачем у виробництві глинозему значення не мають. Зменшення масової частки NaOH у розчині соди каустичної потребує лише збільшення необхідного об'єму ємностей для зберігання цього розчину та збільшенню необхідного часу для хімічної очистки обладнання. Інші домішки, що містяться у натру їдкому, такі як сода кальцинована Na2CO3, хлористий натрій NaCL, оксиди заліза і алюмінію Fe2O3 і Al2O3 та інші, для виробництва глинозему не потрібні та їх вміст у соді каустичній впливу на виробництво не здійснює. При цьому, Позивач при виробництві глинозему використовує так званий «оборотний розчин» (розчин каустичної соди, який після використання на усіх етапах виробництва глинозему постійно повертається на початковий етап), строк обігу якого у технологічному процесі складає більше 1 року, а убуток об'єму цього розчину поповнюються додаванням необхідного обсягу каустику.
Варто зауважити, що за клопотанням відповідача суд двічі впродовж підготовчого провадження ухвалював рішення про призначення у справі судової товарознавчої експертизи з метою вирішення питання щодо можливості використання соди каустичної, гарантований термін зберігання якої минув, а саме - виготовленої в січні, лютому 2022 року, для виробництва глинозему способом Байєра в березні 2024 року. Враховуючи, що задовольнити клопотання експерта про надання для проведення експертизи зразків продукції, відібраних в березні 2024 року, не виявилось за можливим, експертизу не було проведено.
Водночас, суд зауважує, що відповідачем не здійснено заходів щодо залучення експерта для з'ясування питання щодо можливості використання позивачем у виробництві соди каустичної, гарантований термін зберігання якої минув, під час проведення перевірки, тобто в період, коли проведення такої експертизи було можливим.
При цьому, право контролюючого органу на залучення експерта передбачено нормами п.84.1. ст.84 ПК України, за якими експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Отримані згідно п.84.1 ст.84 ПК України експертні висновки використовуються контролюючими органами під час проведення перевірок та можуть бути підставами для висновків відповідно до п.83.1. ст.83 ПК України.
Натомість, під час проведення податкової перевірки відповідачем зроблено категоричний висновок про неможливість такого використання лише на підставі даних про гарантійний строк зберігання соди каустичної, без належної оцінки пояснень позивача щодо етапів переробки бокситів на ТОВ «МГЗ» способом Байєра при виробництві глинозему.
В той же час висновки Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби № 142000-3102-0170 від 06.03.2024, № 142000- 3102-0317 від 04.09.2024 свідчать, що відібрані в лютому і серпні 2024 року проби товару, виготовленого у лютому 2022 року, в частині вмісту гідроксиду натрію відповідають ГОСТ Р 55064-2012.
З зазначеного можна зробити висновок, що сплив гарантійного строку зберігання соди каустичної не має безумовним наслідком втрату її властивостей, необхідних для використання такої соди каустичної у виробництві глинозему.
Вказані висновки відповідачем в ході судового розгляду справи не спростовані.
Не містять матеріали справи і будь-яких доказів, які б підтверджували використання позивачем соди каустичної в негосподарській діяльності.
Суд враховує, що в постанові від 11.07.2024 у справі 60/4169/21 Верховний Суд зазначив, що «для висновку про наявність підстав для нарахування податкових зобов'язань на підставі положень підпункту 198.5 статті 198 ПК України слід встановити факт неоподатковуваного/негосподарського використання товарів (послуг) і необоротних активів»; «Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Така позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом (зокрема, але не виключно, постанови від 06 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17, від 26 вересня 2023 року у справі № 640/19859/21, від 18 березня 2024 року у справі № 120/2466/23)».
Водночас, за обставинами цієї справи не є спірним факт наявності у позивача соди каустичної вартістю 375 218 536,40 грн без ПДВ.
Отже, з огляду відсутність доказів використання позивачем зазначеного товару у негосподарський діяльності, або щодо неможливості його використання в господарській діяльності, суд вважає помилковим висновок відповідача про виникнення у платника податків обов'язку щодо нарахування податкових зобов'язань з ПДВ в розмірі 75 043 707.00 грн за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПК України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення -рішення № 1848714290704 від 09.09.2024, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану платником податків у розмірі 788 229 084, податкового повідомлення-рішення № 1849014290704 від 09.09.2024, в частині зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 189601977,00 грн.
За таких обставин, позов про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень -рішень підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем надано докази сплати судового збору в сумі 24224,00 грн, який підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод» (вул. Набережна, 64,с. Галицинове,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,57286 33133003) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 44104027) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1848714290704 від 09.09.2024 Головного управління ДПС у Миколаївській області
3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1849014290704 від 09.09.2024, в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 189 601 977,00 грн.
4.В решті позовних вимог відмовити
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005 ЄДРПОУ 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївський глиноземний завод» (вул. Набережна, 64,с. Галицинове,Миколаївська обл., Миколаївський р-н,57286 ЄДРПОУ 33133003) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 24224,00 грн.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко
Рішення складено в повному обсязі 16.10.2025