15 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/10675/23
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши заяву представника позивача про зміну способу і порядку виконання рішення у справі
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, вул. Соборна,7а, м. Кропивницький,25009
про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 року, на підставі оновленої довідки;
2)зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №12930/1 від 02.11.2023 року, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 р. позовні вимоги задоволено.
29.09.2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зміну способу і порядку виконання рішення.
Розгляд заяви призначено у судовому засіданні на 15.10.2025.
В судове засідання сторони не прибули.
Відповідно до ч.2 ст.378 КАС України, у редакції, чинній з 19.12.2024 р., заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, а розгляд справи, згідно з ч.9 ст.205 КАС України, проведено в порядку письмового провадження.
Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд виходить з наступного.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року, на підставі оновленої довідки; зобов'язано Головне управління ПФУ в Кіровоградській області провести з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.11.2023 року №12930/1, з урахуванням виплачених сум.
Вказане рішення набрало законної сили 13.03.2024 року.
Листом ГУ ПФУ в Кіровоградській області 09.09.2024 року за № 7769-9400/П-04/8-1100/25 повідомило позивача про те, що на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 по справі № 340/10675/23, проведено перерахунок його пенсії та нараховано суму доплати у розмірі 404 162,64 грн. Погашення заборгованості буде відбуватися а умовах Порядку.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях зазначав, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі №420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною третьою статті 33 цього Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
У постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 200/2961/21-а зазначено, що, у разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що:
1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції;
2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом);
3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим;
4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.
Тобто, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення.
Суду не надано доказів того, що позивачем отримано виконавчий лист, його звернення до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стосовно виконання цього рішення, що суперечить Закону України "Про виконавче провадження та ст. 378 КАС України.
Отже, відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду у даній справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №340/10675/23.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 293-297, 378 КАС України, суд -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №340/10675/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО