16 жовтня 2025 року справа №640/17573/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон Південь» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі також - Київське МВФСЗОІ, позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон Південь» (далі також - ТОВ «Аквілон Південь», відповідач), в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 48 467, 86 грн та пеню у розмірі 3 450, 53 грн, всього 51 918, 39 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справи.
На виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.
07 травня 2024 року вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа розподілена судді Горобцовій Я.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року адміністративну справу №640/17573/22 прийнято до провадження та встановлено, що її розгляд буде відбуватись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги Київського МВФСЗОІ мотивовані тим, що 17 лютого 2022 року ТОВ «Аквілон Південь» подало до фонду звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою 10-ПОІ (річна). Відповідно до цього звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2021 році становила 14 осіб, з них середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, 0 осіб.
Позивач вказує, що кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» складає 1 особа, але відповідачем не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю.
Отже, за не працевлаштування 1 особи з інвалідністю, відповідач згідно з положеннями статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» до 15 квітня 2022 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 48 467, 86 грн.
На момент подання до суду цього позову адміністративно-господарські санкції в указаному розмірі відповідачем не сплачені.
У частині другій статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Таким чином, відповідачу за період з 16 квітня 2022 року по 13 липня 2022 року нарахована пеня у розмірі 3 450, 53 грн, а загальна сума, яка підлягає до сплати відповідачем складає 51 918, 39 грн.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому ТОВ «Аквілон Південь» зазначає про сплату 29 липня 2022 року адміністративно-господарські санкції у розмірі 48 467, 86 грн, що підтверджується наданою суду платіжною інструкцією. При цьому, відповідач, вказує, що адміністративно-господарська санкція мала бути погашена до 15 квітня 2022 року, але ув'язку з початком повномасштабного вторгнення, воєнними діями, які велись безпосередньо в регіоні, була сплачена відповідачем як тільки це стало можливо, а саме 29 липня 2022 року.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог Київського МВФСЗОІ про стягнення пені у розмірі 3 450, 53 грн, оскільки ця пеня нарахована відповідачу за період з 16 квітня 2022 року по 12 липня 2022 року, однак у цей проміжок часу відбувались віялові та екстрені відключення електроенергії, що зумовлювало відсутність інтернет-зв'язку, в квітні в регіоні відбувались активні бойові дії. Більшість працівників, у зв'язку з агресією Російської Федерації стали вимушеними переселенцями, як у інших областях України так i за кордоном у тому числі i працівники відділу юридичного, кадрового та бухгалтерського забезпечення. Недотримання строків сплати адміністративно господарської санкції є прямим наслідком військової aгpeciї РФ проти України, що на думку відповідача є форс-мажорними обставинами.
З урахуванням вказаного, відповідач не погоджується із нарахуванням пені, оскільки вважає, що у позивача були відсутні підстави для її нарахування через вище зазначені події.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Згідно із частиною 2 статті 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
У частині 2 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 1-2 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (частина 9 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
За змістом статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин зі стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
З урахуванням вказаного, відповідач, як підприємство із кількістю робочих місць 14 осіб самостійно зазначило про відсутність працевлаштування двох осіб з інвалідністю та розрахувало штраф у розмірі 48 467, 86 грн, який в установлений строк не сплатило.
Вказані господарсько-адміністративні санкції були сплачені відповідачем 29 липня 2022 року, що не заперечується позивачем.
При цьому, суд вважає, що позивач відповідно до положень статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» правомірно розрахував пеню за період прострочення сплати адміністративно-господарського штрафу у розмірі 3 450, 53 грн.
З урахуванням вказаного суд дійшов висновку, що позивачем підтверджена неправомірна поведінка відповідача щодо несплати пені у розмірі 3 450, 53 грн, що дає підстави для втручання суду, шляхом стягнення з відповідача цих коштів.
В межах спірних правовідносин, суд дійшов висновку про безпідставність щодо посилання відповідача на лист від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, з огляду на наступне.
Так, Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.
Однак, порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії Торгово-промислова палата України від 15 липня 2014 року за № 40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами пункту 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (пункт 6.12 Регламенту).
Таким чином, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а не листом на сайті Торгово-промислової палати України.
Лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, на який посилається відповідач, не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Більш того, загальний офіційний лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією Російської Федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Тобто, введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.
Вказане свідчить, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання конкретного зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22 дійшов наступних висновків:
- Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили);
- вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований всім, кого це стосується, тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний Факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні;
- лист Торгово-промислової палати України не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
У постанові від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21 Верховний Суд вказав, що сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Суд вважає, безпідставними і такими, що не свідчать про настання для відповідача форс-мажорних обставин, його посилання на те, що у період за який нарахована пеня, а саме з 16 квітня 2022 року по 12 липня 2022 року, відбувались віялові та екстрені відключення електроенергії, що зумовлювало відсутність інтернет-зв'язку, в квітні в регіоні відбувались активні бойові дії, що завадило товариству вчасно сплатити адміністративно-господарські санкції.
Так, загальновідомою є обставина, що Київська область (у тому числі м. Київ) повністю від російської окупації була звільнена 02 квітня 2022 року, а віялові відключення електроенергії, про які зазначає відповідач, почалися 11 жовтня 2022 року, відразу після масованих атак Російської Федерації на об'єкти української енергетики.
Вказане свідчить, що обставини, на які посилається відповідач. мали місце або до початку періоду, за який відповідачу нарахована пеня, або після завершення цього періоду.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3 450, 53 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За правилами частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи наведені процесуальні норми, розподіл судових витрат в межах даної справи не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквілон Південь» (04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4А, офіс 139; код ЄДРПОУ 42602859) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 104; код ЄДРПОУ 22869098) пеню у розмірі 3 450, 53 грн (три тисячі чотириста п'ятдесят гривень п'ятдесят три копійки).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.