14 жовтня 2025 року справа № 320/24091/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника Головного управління ДПС у Сумській області про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український медичний дім» до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Український медичний дім» (далі - позивач та/або ТОВ «Український медичний дім», товариство) до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач-1 та/або контролюючий орган, ГУ ДПС у Сумській області), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2 та/або ДПС України) із позовом, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Сумській області №8897861/36113325 від 30.05.2023 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної складеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Український медичний дім" податкової накладної №47 від 24.03.2023;
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Український медичний дім» податкову накладну № 47 від 24.03.2023.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 відкрито провадженні адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представником відповідача-1 подано відзив на позовну заяву, в якому останнім заявлено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Вирішуючи подане клопотання, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Отже, частиною четвертою вищевказаної статті імперативно визначено категорії справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.
Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Частина ж друга статті 257 КАС України визначає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини першої та шостої статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Однак суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони може призначити судове засідання за наявності достатніх для цього обґрунтованих підстав.\
Відповідно до частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Згідно з частиною сьомою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до змісту позовних вимог предметом спору є визнання протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Сумській області №8897861/36113325 від 30.05.2023 про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкової накладної складеної Товариством з обмеженою відповідальністю "Український медичний дім" податкової накладної №47 від 24.03.2023, зобов'язання вчинити певні дії.
Суд зазначає, що законодавець чітко визначив, що за правилами спрощеного позовного провадження може розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, перелічених у частині четвертій статті 12 КАС України та частини четвертої статті 257 КАС України.
При цьому, спрощене позовне провадження передбачено законодавцем для розгляду справ як незначної складності, перелік яких визначений частиною шостою статті 12 КАС України, так інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Предмет спору у даній справі не віднесений до категорій, перелічених у частині четвертій статті 12 та частині четвертої статті 257 КАС України.
Крім того, спрощене позовне провадження передбачено законодавцем для розгляду, в тому числі справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Також, законодавець не пов'язує законність та обґрунтованість судового рішення з викликом сторін у судове засідання.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача-1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Окрім цього 01.05.2024 через систему «Електронний суд» представником ДПС України подано клопотання про витребування доказів, а саме витребувати від Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» інформацію щодо автентичності платіжної інструкції № 437 від 23.03.2023 на суму 2 902 575,09 грн, підтвердити або спростувати надходження на розрахунковий рахунок позивача цих коштів.
Суд зазначає згідно із частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 72 КАС України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 КАС України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 80 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
При цьому частиною першою статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Суд звертає увагу, що у листі - запиті від 23.02.2023 № 1928/6/13-28-05-08 ГУ ДПС у Сумській області просило надати банк інформацію виключно щодо автентичності відповідних платіжних документів, запит про надання інформації щодо зарахування/не зарахування коштів на рахунок позивача контролюючим органом не порушувалось.
Таким чином, відповідачем-2 не доведено наявність обставин, передбачених частиною першою статті 80 КАС України, зокрема, неможливість самостійно надати такі докази.
Разом з цим слід наголосити, що відповідач-2 порушує у клопотанні про витребування доказів питання, які стосуються проведення технічної експерти відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень».
Отже, беручи до уваги викладене, суд вважає відсутні підстави для задоволення клопотання представника ДПС України про витребування доказів.
Відповідно до частини п'ятої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду.
Керуючись статтями 73, 77, 80 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Сумській області про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін в адміністративній справі 320/24091/23.
2. Відмовити у задоволенні клопотання представника Державної податкової служби України про витребування доказів у адміністративній справі № 320/24091/23.
3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Кушнова А.О.