ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" жовтня 2025 р. справа № 300/5409/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, яке оформлене протоколом від 19.06.2025 за №25, зобов'язання надати відстрочку від мобілізації на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Позовні вимоги мотивовані тим, позивачем подано до територіального центру комплектування заяву від 06.06.2025 з усіма необхідними документ, про надання відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Рішення відповідача від 19.06.2025 позивачу було відмовлено у наданні відстрочки, у зв'язку з відсутністю документа, що підтверджує неможливість інших членів сім'ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд та потребу члена сім'ї першого ступеня споріднення в постійному догляді. Позивач вважає зазначені обстави безпідставними, оскільки він є єдиним членом сім'ї, який може здійснювати догляд за своїм рідним братом, інші члени сім'ї такий догляд здійснювати не можуть, що підтверджується відповідними документами. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, згідно якого просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що рішення від 19.06.2025 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації прийнято правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства. Вказав, що відповідно до приписів Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560 у поданій заяві від 06.09.2025 позивачем не зазначено про відсутність інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення особи з інвалідністю І та ІІ групи та не додано документ, що підтверджує неможливість інших членів сім'ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І та ІІ групи, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого ступеня споріднення в постійному догляді. Вказані причини відмови були зазначені в оскаржуваному позивачем рішенні. Просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням норм матеріального права, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним і перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується військово-обліковим документом (а.с. 23-33).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідним братом позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження серії (а.с. 36).
Згідно з висновком акта огляду МСЕК серії 10ААБ №604288 від 31.01.2013 брат позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи з дитинства, який потребує сторонньої допомоги та відповідно до довідки від 17.02.2025 №678 про отримання (неотримання) допомоги, ОСОБА_1 з 01.01.2025 по 01.01.2026 призначено компенсацію за догляд за ОСОБА_2 (а.с. 38-40).
06.06.2025 позивач подав заяву встановленої форми, у якій просив оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". До заяви було додано, зокрема: копії свідоцтва про народження, копія висновку акта огляду МСЕК серії 10ААБ №604288 від 31.01.2013, довідку від 17.02.2025 №678 про отримання (неотримання) допомоги військово-обліковий документ позивача, копії паспортів (позивача, матері, батька, дружини брата), документів про неможливість інших членів першого ступеня споріднення здійснювати догляд за ОСОБА_2 (14-15, 82-83).
Також, позивачем 16.06.2025 року подано голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву, у якій зазначено про неможливість членів сім'ї першого ступеня споріднення здійснювати догляд за ОСОБА_2 згідно висновків ЛКК та відсутність інших осіб, які б могли здійснювати такий догляд (а.с. 80-81).
За результатами заяви, відповідачем протоколом від 19.06.2025 №25 ухвалено рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки не подано документ, що підтверджує неможливість інших членів сім'ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І та ІІ групи та не додано довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого ступеня споріднення в постійному догляді (а.с. 10-11).
Вважаючи таке рішення відповідача протиправними та незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, з урахуванням фактичних обставин справи та норм матеріального права, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджений Законом від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
За визначенням, наведеним у ст.1 Закону №3543-XII, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно з п.14 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: члени сім'ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім'ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім'ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім'ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.
За приписами ч.5 ст.22 Закону № 3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до вказаної норми, Кабінет Міністрів України постановою від 16.05.2024 №560 затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).
Відповідно до п.п. 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно з п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (п.59 Порядку №560).
Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Отже, за результатами розгляду заяви позивача, відповідно до приписів п.60 Порядку №560, комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом.
Відповідно до п. 58-1 Порядку №560 районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов'язаного, який відповідно до закону зобов'язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов'язаний утримувати військовозобов'язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.
Так, згідно додатку 5 до Порядку №560, яким визначено Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", відповідно до п.14 ч.1 статті 23 вказаного Закону визначено такі документи, що підтверджують право на відстрочку, зокрема: для військовозобов'язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв'язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8); для особи, за якою здійснюється догляд, - один із таких документів, що підтверджує інвалідність особи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду, подають такі документи, що підтверджують право на відстрочку: для особи, яка потребує постійного догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ; для особи, яка зайнята постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю, - документи, що підтверджують родинні зв'язки (свідоцтво про шлюб або свідоцтво про народження дитини, або свідоцтво про народження особи, яка здійснює постійний догляд).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить оформлення військовозобов'язаним відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час. З метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації особа повинна надати документи, що підтверджують право на відстрочку, за результатами розгляду яких військовими органами комплектування та соціальної підтримки за місцем військового обліку приймається рішення про наявність або відсутність в особи права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд зазначає, що в даній справі спірні правовідносини виникли щодо правомірності відмови позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ у зв'язку з ненадання всіх необхідних документів.
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою від 06.06.2025 про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм рідним братом - ОСОБА_2 .
Проте за результатами заяви, відповідачем протоколом від 19.06.2025 №25 ухвалено рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації
Суд вважає таке рішення відповідача протиправними, з огляду на наступне.
Так, позивачем до заяви про надання відстрочки було додано копії свідоцтва про народження позивача та його брата, копія висновку акта огляду МСЕК серії 10ААБ №604288 від 31.01.2013, довідку від 17.02.2025 №678 про отримання (неотримання) допомоги військово-обліковий документ позивача, копії паспортів (позивача, матері, батька, дружини брата), документів про неможливість інших членів першого ступеня споріднення здійснювати догляд за ОСОБА_2 .
Згідно з висновком акта огляду МСЕК серії 10ААБ №604288 від 31.01.2013 брат позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю І групи з дитинства, який потребує сторонньої допомоги. При цьому відповідно до довідки Департаменту соціальної політики Івано-Франківської міської ради від 17.02.2025 №678 про отримання (неотримання) допомоги, позивачу з 01.01.2025 по 01.01.2026 призначено компенсацію за догляд за ОСОБА_2 .
Тобто, Департаментом соціальної політики Івано-Франківської міської ради як уповноваженим органом визначено, що саме позивач здійснює догляд за своїм братом - особою з інвалідністю І групи з дитинства.
Окрім цього, позивачем до заяви додано документи про неможливість інших членів першого ступеня споріднення (дружини брата, матері, батька) здійснювати догляд за ОСОБА_2 .
Так, ОСОБА_3 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 22.09.2012 серії НОМЕР_1 та згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №306046 від 16.08.2011 ОСОБА_4 є особою з інвалідність І групи з дитинства, яка потребує постійного стороннього догляду (а.с. 44).
Вказане також підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 (а.с. 43).
Матір позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є пенсіонером та відповідно до рішень виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 23.08.2024 "Про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та встановлення опіки" у зв'язку з наявністю у ОСОБА_6 та ОСОБА_2 тривалої хвороби, що перешкоджає виконання батьківських обов'язків, вона призначена опікуном на їх дітьми, позбавлених батьківського піклування - ОСОБА_7 , 2013 року народження та ОСОБА_8 , 2018 року народження (а.с. 51-53).
Окрім цього, відповідно до медичного висновку ЛКК №35 від 30.01.2025 КНП "Центру первинної медичної допомоги Івано-Франківської міської ради" ОСОБА_5 за станом здоров'я не може здійснювати догляд за сином (а.с. 50).
Батько позивача - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є також пенсіонером та відповідно до висновку ЛКК №35 від 30.01.2025 КНП "Центру первинної медичної допомоги Івано-Франківської міської ради" за станом здоров'я здійснювати догляд за сторонньою особою не може (а.с. 57).
При цьому, інших осіб, які можуть здійснювати догляд за братом позивача - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю І групи з дитинства, відповідачем не зазначено та не встановлено.
Відтак, посилання відповідача про ненадання документів, що підтверджує неможливість інших членів сім'ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І та ІІ групи та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу члена сім'ї першого ступеня споріднення в постійному догляді є безпідставними.
Щодо посилання відповідача в оскаржуваному рішенні та поданому відзиві про не зазначення відсутності інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення особи з інвалідністю І та ІІ групи та не додання документу, що підтверджує неможливість інших членів сім'ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І та ІІ групи, суд зазначає, що позивачем 16.06.2025 року голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 подано заяву, у якій зазначено про неможливість членів сім'ї першого ступеня споріднення здійснювати догляд за ОСОБА_2 , зокрема його батьками згідно висновків ЛКК та дружиною ОСОБА_3 , згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 10 ААА №306046 від 16.08.2011 та відсутність інших осіб, які б могли здійснювати такий догляд (а.с. 80-81).
При цьому суд зазначає, що відповідно до приписів п. 58-1 Порядку №560 відповідач наділений повноваженнями самостійно перевіряти наявність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд.
Відтак, на переконання суду, позивачем підтверджено факт здійснення догляду за свої братом - особою з інвалідністю І групи та відсутність інших членів сім'ї першого ступеня споріднення, що можуть здійснювати такий догляд.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що подані позивачем разом із заявою від 06.06.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації документи є належні, достатні та підтверджують право позивача на відстрочку на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до п. 30 рішення Європейського суду з прав людини від 27 вересня 2001 року у справі "Hivisaari v. Finland" щодо того, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються, щоб засвідчити, що сторони були заслухані та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя - суд у повній мірі відповів на кожен аргумент сторін при прийнятті рішення у даній справі та належно мотивував своє рішення.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин. Суд проаналізував усі фактичні обставини даної справи та відповів на кожен аргумент сторін.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів та не довів законність і обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення. Натомість позивачем доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Відтак, рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 19.06.2025 №25 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суперечить встановленим частиною 2 статті 2 КАС України вимогам. Оскільки, воно прийняте необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає задоволенню повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 132, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом Комісії з розгляду питань та оформлення відстрочки від 19.06.2025 №25 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 ухвалити рішення, яким надити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 .
Суддя /підпис/ Бобров Ю.О.