16 жовтня 2025 року Справа № 280/6653/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
31 липня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арештів і заборон, нездійснення виключення з Єдиного реєстру боржників позивача;
зобов'язати відповідача скасувати усі арешти та заборони, накладені на позивача, виключити відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що винести відповідну постанову.
Ухвалою суду від 05.08.2025 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 01.09.2025 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що станом на сьогодні в Єдиному реєстрі заборон відчуження майна міститься запис, що на майно ОСОБА_1 державним виконавцем Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) накладено заборону. Позивач зазначає, що на виконанні у відповідача перебувало виконавче провадження №63939783 з примусового виконання виконавчого листа Орджонікідзевського районного суду м. Харкова №644/10363/16-к від 25.06.2020 про конфіскацію всього майна, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на користь держави. Позивач зазначає, що в подальшому державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа №63939783 на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення для погашення заборгованості за виконавчим документом. Позивач вказує на те, що на сьогодні вирок у справі №644/10363/16-к (кримінальне провадження №42016221090000160) виконано, засуджений повністю відбув покарання, жодні правові підстави для подальшого арешту майна відсутні, водночас відповідачем протиправно не знято вказаний арешт, що становить собою порушення прав та законних інтересів позивача. З урахування викладеного у позовній заяві позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що вироком Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 25 червня 2019 року по справі №644/10363/16-к (Провадження №1-кп/644/307/19), ОСОБА_1 визнати винним та призначити йому покарання:
за ч. 2 ст.187 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 8 ( вісім) років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності;
за ч.2 ст.146 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;
за ч.3 ст.289 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності;
за 1 ст.263 КК України - у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
В силу ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим остаточно до відбування ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років 6 місяців з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві приватної власності.
З листів відповідача від 08.12.2022 та Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 29.05.2024 убачається, що на виконанні у Відповідача перебувало виконавче провадження №63939783 з примусового виконання виконавчого листа Орджонікідзевського районного суду м.Харкова №644/10363/16-к від 25.06.2020 про конфіскацію всього майна, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на користь держави. В межах вказаного ВП державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.12.2020. Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем внесені відомості щодо ОСОБА_1 до Єдиного реєстру боржників. Крім того, з метою забезпечення реального виконання рішень в межах виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника від 17.12.2020. Про що внесені дані до відповідних реєстрів. 29.01.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа №63939783 на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення для погашення заборгованості за виконавчим документом. Разом з тим, у вказаній постанові зазначено, що витрати виконавчого провадження у розмірі 170,96 грн. божником сплачені в повному обсязі. Вказаний виконавчий документ повторно не надходив.
Також, з матеріалів справи судом встановлено, що на даний час в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта міститься запис про арешт майна боржника 63939783, виданий 17.12.2020, виданий Махайлівським районним ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
Позивач, не погодившись з правомірністю не зняття арешту, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно ч.2 ст.56 Закону №1404-VIII, арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Відповідно до ч.3 ст.56 Закону №1404-VIII, арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Згідно ч.4 ст.56 Закону №1404-VIII копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Судом встановлено, що арешт відносно позивача накладено у зв'язку із виконанням вироку Орджонікідзевського районного суду м.Харкова №644/10363/16-к від 25.06.2020, яким вирішено провести конфіскацію всього майна, що належить позивачу на праві приватної власності.
При цьому, судом встановлено, що виконавче провадження №63939783 було завершено 29.01.2021, у зв'язку із поверненням виконавчого документа стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Частиною 3 статті 37 Закону №1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, стягувачу повертаються невикористані суми внесеного ним авансового внеску. На письмову вимогу стягувача виконавцем надається звіт про використання авансового внеску. У разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої цієї статті арешт з майна знімається.
Водночас, відповідно до ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:
1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;
2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;
3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;
4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;
5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;
6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;
7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;
8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;
9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Частиною 5 статті 59 Закону №1404-VIII визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Згідно ч.2 ст.40 Закону №1404-VIII про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем витрати виконавчого провадження в сумі 170,96 грн. сплачені у повному обсязі. Доказів нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем до матеріалів справи не надано.
Також, з відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області від 21.12.2022 встановлено, що виконавчий документ №644/10363/16-к (1-кп/644/307/19) повторно на виконання не надходив.
При цьому, під час повернення виконавчого документа було визначено строк для його повторного пред'явлення до виконання до 29.04.2021.
За таких обставин, з урахуванням встановлених обставин та приписів статті 40 Закону №1404-VIII, суд дійшов висновку, що відповідач мав зняти арешт, виключити відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, а також скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.
Суд зазначає, що безумовно відсутність щодо позивача відкритих виконавчих проваджень та наявність не скасованого арешту порушують права та законні інтереси, що є підставою для зобов'язання відповідача скасувати такі, як протиправні.
Водночас, судом не встановлено інших заборон, окрім арешту, які були б встановлено відносно позивача під час проведення виконавчих дій.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде досягнуто шляхом зобов'язання відповідача зняти накладений в межах виконавчого провадження №63939783 арешт на майно (кошти) боржника, виключити відомості про позивача з Єдиного реєстру боржників, а також скасовувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що у зв'язку із зверненням до суду позивачем понесено судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 26000,00 грн.
При цьому, з огляду на складність адміністративної справи, час витрачений на надання правової допомоги, суд вважає витрати на правову допомогу в розмірі 26000,00 грн. не співмірними зі складністю адміністративної справи та часом втраченим на надання правничої допомоги, що є підставою для зменшення таких витрат до 5000,00 грн.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача сплаченої суми судового збору в розмірі 1211,20 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (72000, Запорізька область, с.Михайлівка, вул.Привітна, буд.2-А, код ЄДРПОУ 34378190) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо не зняття арешту та нездійснення виключення з Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 .
Зобов'язати Михайлівський відділ державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти накладений в межах виконавчого провадження №63939783 арешт на майно (кошти) боржника ОСОБА_1 , виключити відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, а також скасовувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Михайлівського відділу державної виконавчої служби у Василівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова