16 жовтня 2025 року Справа № 280/3902/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області,
третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі-відповідач ), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд:
-вВизнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 23300154150 від 06.11.2024 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії (перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника);
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії (перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника) в розмірі 50% пенсії ОСОБА_2 , яку він отримував на день смерті, та виплатити її з дня, що настає за днем смерті годувальника, а саме - з 6 січня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як на підставу відмови у призначенні пенсії, щодо відсутності достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, є помилковим, оскільки положення статті 36 цього Закону, яким визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не пов?язує право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця. Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.11.2024 за № 923300154150 про відмову у проведенні перерахунку пенсії (перехід на пенсію по втраті годувальника) є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді 19.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
30.06.2025 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він не визнає позовні вимоги в повному обсязі з наступних підстав. Так, відповідач вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянувши заяву позивача про перерахунок пенсії (перехід на пенсію по втраті годувальника) відмовив позивачу в перерахунку пенсії у зв'язку з невиконанням умов ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
26.05.2025 третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області, надіслала письмові пояснення по суті спору, про невизнання позовних вимог з аналогічних з відповідачем підстав.
Відповідно до частини п'ятої ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
31.10.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії (перехід на пенсію по втраті годувальника).
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1 .
За наслідками розгляду заяви та наданих документів 06.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення № 923300154150 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з невиконанням умов ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування вказаного рішення відповідач зазначив наступне:
«Відповідно до ст.36, та ст. 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї.
Непрацездатними членами сім'ї померлого годувальника вважаються дружина (чоловік), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають чоловіки та жінки після досягнення 60 років за наявності страхового стажу 29 рік (станом на 2022 рік).
У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року- від 22 до 32 роки.
Висновок: відмовити гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в перерахунку пенсії, у зв'язку з невиконанням умов ст. 26.Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з прийняттям відповідачем спірного рішення та такими діями відповідача позивач, з метою захисту своїх порушених прав, звернулася із даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону України № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, за змістом абзацу 1 частини першої статті 36 Закону №1058-ІV (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Отже, зазначеною нормою закону визначені умови призначення пенсії у зв?язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв?язку з втратою годувальника - пенсіонера, призначається непрацездатним членам сім?ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.
За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 36 Закону №1058-ІV до членів сім?ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім?ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв?язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 38 Закону № 1058-ІV пенсія у зв?язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім?ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім?ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Отже, пенсія у зв?язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, при цьому необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв?язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV.
Статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років. Отже, саме 60 років визначається як загальний пенсійний вік як для чоловіків, так і для жінок.
З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб. До моменту смерті вони проживали разом, факт спільного проживання та перебування позивача на утриманні чоловіка було також встановлено рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2024 року по справі № 337/2681/24 (а.с.10-11).
Так вказаним рішенням встановлено, що заявниця ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Заявниця ОСОБА_1 , та померлий ОСОБА_2 з 2005 року разом проживали за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, разом організовували свій побут, проводили дозвілля, спільно харчувалися, робили ремонт оселі,' піклувалися та дбали одне про одного. Спільне проживання за адресою АДРЕСА_1 підтверджується показами свідків, допитаними в судовому засіданні та актом з місця проживання. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть № НОМЕР_1 . Померлий ОСОБА_2 був військовим пенсіонером, отримував пільгову пенсію в розмірі близько 20000 грн.
Встановлено юридичний факт сумісного проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 по день смерті ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановлено факт перебування ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), на утриманні ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з яким вона проживала разом до його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до положень статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені рішенням суду в у цивільній справі , яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи в силу положень статті 78 КАС України.
Чоловік позивача ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
Відповідно до ч.2 ст.2 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Ч.1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.
Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.
Тобто в силу вимог п. 2.11 розділу ІІ Порядку № 22-1, позивач звернувшись з заявою до пенсійного органу у жовтні 2024 року надала належні докази, що засвідчують факт її перебування на утриманні годувальника, чоловіка, ОСОБА_2 .
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що на момент смерті чоловіка, позивач перебувала в зареєстрованому з ним шлюбі, та на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є непрацездатною особою, тому суд вважає, що вимоги ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент звернення за призначенням пенсії 31.10.2024 виконані.
За таких обставин, позивач як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до пенсійного органу із заявою від 31.10.2024 про перерахунок пенсії (перехід на пенсію у зв?язку втратою годувальника) досягла 60-річного віку, тобто передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування, у розумінні приписів пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV є непрацездатним членом сім?ї померлого годувальника (чоловіка), тому має право на пенсію у зв?язку з втратою годувальника, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.11.2024 № 923300154150 про відмову у проведенні перерахунку (перехід на пенсію у зв?язку з втратою годувальника ОСОБА_1 не відповідає принципам, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України.
Щодо вимоги позивача про зобов?язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії (перехід на пенсію у зв?язку з втратою годувальника) згідно заяви від 31.10.2024, суд зазначає наступне.
Зза приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
Крім того, суд враховує, що у силу абзацу 13 пункту 4.2 Порядку №22-1 (у редакції постанови Пенсійного фонду від 16.12.2020 №25-1) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
А відповідно до абзацу 1 пункту 4.10 Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, то саме цей орган і має завершити процедуру призначення позивачу пенсії.
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону№1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Позивач, як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до пенсійного органу із заявою від 31.10.2024 про перерахунок пенсії (перехід на пенсію у зв?язку втратою годувальника) досягла 60-річного віку, тобто передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов??язкове державне пенсійне страхування, у розумінні приписів пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV є непрацездатним членом сім?ї померлого годувальника (чоловіка), тому має право на пенсію у зв?язку з втратою годувальника з дня, що настає за днем смерті годувальника 06.01.2024.
Відтак, оскільки у даному випадку вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком не потребує встановлення додаткових обставин чи дослідження будь-яких документів, що відноситься до повноважень пенсійного органу, суд вважає, що ефективним способом захисту порушено права позивача буде саме зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 на пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії ОСОБА_2 , яку він отримував на день смерті, у зв'язку із чим здійснити її перерахунок та виплату з дня, що настає за днем смерті годувальника, а саме - з 06 січня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум, що є дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідачів, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку з задоволенням позовний вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 )до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області(вул. Борисенка Олександра, м. Рівне, 333608, ЄДРПОУ: 21084076), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд.158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.11.2024 № 923300154150 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії (перехід на пенсію у зв'язку з втратою годувальника).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника в розмірі 50% пенсії ОСОБА_2 , яку він отримував на день смерті, у зв'язку із чим здійснити її перерахунок та виплату з дня, що настає за днем смерті годувальника, а саме - з 06 січня 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ( вул. Борисенка Олександра, м. Рівне, ЄДРПОУ: 21084076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 : НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 1211, 20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Стрельнікова Н.В