15 жовтня 2025 року Справа № 280/6030/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позовної заяви ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати пункти 2, 3, 4 висновків службового розслідування, оформлених витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.04.2025 року № 761 “Про результати службового розслідування стосовно військовослужбовця, який уважається таким, що самовільно залишив військову частину (місце служби), молодшого сержанта ОСОБА_2 , з метою визначення його правового статусу»;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 гривень за період із 21.04.2022 по дату звернення із позовом у зв'язку із перебуванням у полоні його сина молодшого сержанта ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог вказує, що є батьком військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України молодшого сержанта ОСОБА_2 , який із 21.04.2022 знаходиться у полоні держави-агресора. Вказує, що за період перебування у полоні позивачу належить виплата із розрахунку до 100 000 грн. на місяць, яка не була виплачена. Покликається також на те, що до відповідача були надані докази перебування позивача у полоні, а саме, лист СБУ про знаходження сина позивача у полоні та постанова про закриття кримінального провадження. Вважає протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті позивачу як члену сім'ї полоненого військового сум за період перебування у полоні. Окрім того, додатково зазначає, що постанова КМУ № 168 також не містить будь-яких умов для отримання вказаних виплат, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача по даній справі. Вказує, що оскільки підставою для невиплати позивачу спірної суми, є відповідні висновки службового розслідування, для належного захисту прав необхідним є скасування висновків відповідного наказу про результати службового розслідування. Вважає невиплати позивачу даної суми є безпідставною. Просить позов задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнав, у письмовому відзиві від 21.08.2025 вх.№42190 посилається на те, що за своєю правовою природою оскаржувані позивачем пункти наказу є виявленням ознак кримінального правопорушення та дорученням повідомити про це органу досудового розслідування. Вказує, що самі по собі оскаржувані пункти наказу жодним чином не впливають на права та обов'язки позивача, оскільки правові рішення за результатами службового розслідування приймає орган досудового розслідування. Вважає, що таке правове рішення фактично прийняв прокурор Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону, ухваливши постанову від 07.05.2025 про скасування постанови про закриття кримінального провадження. Стверджує, що якщо позивач вважає, що в діях його сина немає ознак кримінального правопорушення, він вправі оскаржити вказану постанову прокурора в порядку кримінального судочинства. Вважає, що позов в частині визнання протиправними та скасування пунктів наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.04.2025 № 761, є безпідставним та не підлягає задоволенню, оскільки відповідні пункти не порушують суб'єктивні права позивача. Також вказує, що ОСОБА_2 виключений зі всіх видів забезпечення з 01.04.2022 наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21.04.2022 № 99 (по стройовій частині). Тобто, грошове забезпечення ОСОБА_2 не нараховується ще з 01.04.2022 згідно з наказом, який не є предметом оскарження. Крім того, відповідно до частини другої статті 24 «Про військовий обов'язок та військову службу» (в редакції, що була чинною на час видання наказу від 14.05.2022 № 25 о/с) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 31.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
ОСОБА_1 є батьком військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу військової частини за наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 02.08.2018 №161 (по стройовій частині).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21.04.2022 № 99 (по стройовій частині) ОСОБА_2 виключений зі всіх видів забезпечення з 01.04.2022.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.05.2022 № 25 о/с (по особовому складу) ОСОБА_2 призупинено військову службу, дію контракту та звільнено з посади.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.05.2022 №122 мтд (по стройовій частині) ОСОБА_2 виключений зі списків особового складу військової частини.
З 22.02.2025 по 14.04.2025 відповідачем проведено службове розслідування, результати якого затверджені наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.04.2025 року № 761 «Про результати службового розслідування стосовно військовослужбовця, який увижається таким, що самовільно залишив військову частину (місце служби), молодшого сержанта ОСОБА_2 , з метою визначення його правового статусу», пунктами 2,3,4 якого наказано:
«Вважати молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що двічі вчинив самовільне залишення військової частини у АДРЕСА_1 .: 28.02.2022 та, орієнтовно, 25- 26.03.2022. Станом на теперішній час молодший сержант ОСОБА_2 перебуває у полоні держави-агресора (рф), з 21.04.2022.
Начальнику відділення забезпечення військової дисципліни та профілактики правопорушень секції по роботі з особовим складом надати копії матеріалів службового розслідування до відділення документального забезпечення та контролю секції персоналу штабу для подальшого направлення до слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області.
Начальнику юридичного відділення подати скаргу на постанову слідчого Третього слідчого відділу Територіального бюро розслідувань, розташованому у м. Краматорську, про закриття досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022050030000193 від 26,04.2022 щодо факту самовільного залишення позицій підрозділу ОСОБА_2 …».
Представником позивача до відповідача було направлено адвокатський запит від 06.01.2025 року із проханням надати інформацію щодо підстав і причин ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення передбаченого Постановою КМУ №884 від 30.11.2016, а також додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, передбаченою Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, у зв'язку із знаходженням у полоні його сина.
Листом Відповідача від 16.01.25 було повідомлено, що молодшому сержанту ОСОБА_2 призупинено військову службу, дію контракту та звільнено із військової служби наказом від 14.05.2022 року, за фактом дезертирства внесено відомості до ЄРДР 02.05.2022. Крім того, у відповідача відсутні відомості про звернення ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення до військової частини.
Не погоджуючись із зазначеними пунктами наказу, з вимогами зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду ОСОБА_2 за період із 21.04.2022, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 13.03.2014 № 876-VII «Про Національну гвардію України» (далі - Закон України № 876-VII) Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.
Відповідно до статті 4 Закону України № 876-VII Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
В силу вимог частини 3 статті 9 Закону України № 876-VII комплектування Національної гвардії України військовослужбовцями та проходження ними військової служби здійснюються відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та Положення про проходження військової служби громадянами України в Національній гвардії України, що затверджується Президентом України.
Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), дія якого відповідно до частини 4 преамбули поширюється в тому числі і на військовослужбовців Національної гвардії України.
Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з частиною 7 статті 85 Дисциплінарного статуту порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Наказом МВС України від 21.04.2020 № 347 відповідно до частини сьомої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, частини п'ятої статті 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», з метою належної організації заходів, спрямованих на захист прав і свобод людини, зміцнення військової дисципліни, попередження надзвичайних подій за участю військовослужбовців, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній гвардії України (далі - Порядок № 347, у редакції на час проведення службового розслідування).
Відповідно до пункту 1 розділу І Порядку № 347 цей Порядок визначає підстави, порядок проведення службових розслідувань стосовно військовослужбовців Національної гвардії України, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, права та обов'язки посадових осіб під час проведення службових розслідувань.
За визначенням, наведеним у пункті 7 розділу І Порядку № 347, службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством, та визначення ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено це правопорушення, а також з'ясування інших обставин, пов'язаних з таким порушенням.
Відповідно до пунктів 1-3 розділу II Порядку № 347, службове розслідування проводиться в разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, вимог законодавства, наказів начальників (керівників) чи інших розпорядчих документів;
неправомірного застосування військовослужбовцем заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки;
порушення правил несення вартової або внутрішньої служб;
розголошення змісту або втрати службових документів;
установлення фактів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, а також сексуальних домагань;
установлення фактів завдання шкоди державі.
Службове розслідування призначається командиром (начальником) і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини військовослужбовця.
Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те командира (начальника).
Згідно з пунктом 6 розділу III Порядку № 347, службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено військовослужбовцю офіцерського складу. У разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу службове розслідування може бути доручено військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
За приписами пункту 1 розділу VII Порядку № 347 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який має містити вступну, описову та резолютивну частини.
Відповідно до пунктів 1 -3 розділу IX Порядку № 347 командир (начальник), який призначив службове розслідування, розглядає висновок службового розслідування, усі інші матеріали службового розслідування та затверджує його.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено у вчиненні дисциплінарного правопорушення, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення, а також особу, якій доручає підготувати проєкт відповідного наказу.
Накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця, стосовно якого проводилося службове розслідування, здійснюється в порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.
У свою чергу підстави, порядок проведення службових розслідувань стосовно військовослужбовців Національної гвардії України, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, права та обов'язки посадових осіб під час проведення службових розслідувань регламентує Порядок № 347.
З матеріалів справи встановлено, що з 22.02.2025 по 14.04.2025 відповідачем, на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.02.2025 № 390 "Про призначення службового розслідування стосовно військовослужбовця, який уважається таким, що самовільно залишив військову частину (місце служби), молодшого сержанта ОСОБА_2 , з метою визначення його правового статусу", було проведено службове розслідування, результати якого затверджені наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.04.2025 року № 761.
В даній справі позивач оскаржує пункти 2, 3 та 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.04.2025 року № 761 «Про результати службового розслідування стосовно військовослужбовця, який уважається таким, що самовільно залишив військову частину (місце служби), молодшого сержанта ОСОБА_2 , з метою визначення його правового статусу».
Суд встановив, що пункт 2 вказаного наказу передбачає «…Вважати молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що двічі вчинив самовільне залишення військової частини у АДРЕСА_1 .: 28.02.2022 та, орієнтовно, 25- 26.03.2022. Станом на теперішній час молодший сержант ОСОБА_2 перебуває у полоні держави-агресора (рф), з 21.04.2022.».
Водночас, до матеріалів справи не надано будь-яких доказів на підтвердження чи спростування обставин, встановлених службовим розслідуванням. Натомість, представник позивача вказує, що такі факти спростовуються постановою про закриття кримінального провадження №62022050030000193 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, відносно ОСОБА_2 .
Щодо посилання позивача на вказану постанову суд зазначає, що, як свідчать надані відповідачем докази, постановою прокурора Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону від 07.05.2025 скасована постанова слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполь) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську Дженчако І.С. від 01.05.2023 про закриття кримінального провадження №62022050030000193 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, відносно ОСОБА_2 .
Крім того, суд звертає увагу на те, що і у скасуваній постанові слідчого відділу, і у постанові прокурора Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону від 07.05.2025 відсутні підтвердження або спростування обставин, встановлених службових розслідуванням, згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.04.2025 року № 761.
Щодо оскаржуваних пунктів 3 та 4 наказу суд зазначає, що за своєю правовою природою вказані пункти є вказівкою на вчинення дій щодо виконання пункту 2 наказу та самі по собі не порушують права позивача.
Більш того, як свідчать матеріали справи, а зокрема, постанова прокурора Маріупольської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони східного регіону від 07.05.2025, такі пункті вже реалізовані відповідачем.
Таким чином, з наявних матеріалів справи не вбачається протиправності пунктів 2, 3 та 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.04.2025 року № 761 «Про результати службового розслідування стосовно військовослужбовця, який уважається таким, що самовільно залишив військову частину (місце служби), молодшого сержанта ОСОБА_2 , з метою визначення його правового статусу».
Щодо вимог про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди за період із 21.04.2022 по дату звернення із позовом у зв'язку із перебуванням у полоні його сина молодшого сержанта ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.
Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається із Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII, у редакції на час спірних правовідносин) та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2011-ХІІ, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Крім того, постановою КМУ "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 № 168 (у редакції на час спірних правовідносин) також встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка», виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ від 15.03.2018 № 200 (далі - Інструкція № 200)
Відповідно до пункту 2 Інструкції № 200, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
До складу грошового забезпечення військовослужбовців (крім курсантів вищих військових навчальних закладів із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання) входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 5 розділу XXVIIІ Інструкції № 200 визначено, що військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим у нейтральних державах або безвісно відсутнім (зниклим безвісти) виплата грошового забезпечення здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (далі - Порядок № 884).
Пунктом 3 Порядку № 884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
За п. 4 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 5 Порядку № 884 визначено, що командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі:
подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку;
подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку;
подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку;
з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Згідно п. 6 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації):
до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Відповідно до п.7 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Згідно п. 8 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється.
Аналізуючи вищезазначені норми, суд висновує, що у батька військовослужбовця захопленого у полон наявне право на отримання грошового забезпечення відповідного військовослужбовця, за умов встановлення відсутності факту добровільної здачі в полон, самовільного залишення військової частини (місця служби) або дезертирства зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Судом встановлено, що до матеріалів справи не надано підтвердження перебування ОСОБА_2 у полоні з 21.04.2022 (Виписка з реєстру військовополонених, довідка тощо).
В свою чергу, у листі Служби безпеки України, який видано у 2023 році вказано про наявність інформації про факт утримання полоні ОСОБА_2 , проте ані дати, з якої військовослужбовець перебуває у полоні, ані обставин вказаний лист не містить.
Слід також зазначити, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21.04.2022 № 99 (по стройовій частині) ОСОБА_2 виключений зі всіх видів забезпечення з 01.04.2022.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.05.2022 № 25 о/с (по особовому складу) ОСОБА_2 призупинено військову службу, дію контракту та звільнено з посади.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.05.2022 № 122 мтд (по стройовій частині) ОСОБА_2 виключений зі списків особового складу військової частини.
Тобто, як вказує відповідач, ОСОБА_2 не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення саме на підставі вказаних наказів, які позивачем не оскаржено. Доказів іншого суду не надано.
Суд також не надає оцінку їх правомірності, оскільки накази військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 21.04.2022 та від 14.05.2022 щодо ОСОБА_2 наразі не є предметом спору та позивачем не оскаржуються.
Таким чином, наявні наразі у матеріалах справи докази не дають підстав для висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду за період із 21.04.2022 по дату звернення із позовом у зв'язку із перебуванням у полоні його сина молодшого сержанта ОСОБА_2 .
Суд також вважає, що позивач помилково пов'язує оскаржувані висновки акту перевірки із невиплатою ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди його сина з 21.04.2022, оскільки виплату припинено на підставі наказів від 21.04.2022 та від 14.05.2022. Натомість наказ про результати службового розслідування винесено відповідачем 14.04.2025 на підставі дослідження обставин, що мали місце в інший період, до 21.04.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 15 жовтня 2025 року.
Суддя Л.Я. Максименко