16 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/2057/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_5 ), в якому просить:
1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), виплату провести із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
3) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.03.2018 по січень 2020 року включно;
4) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по січень 2020 року включно у розмірі 3920,61 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
5) визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із лютого 2020 року по травень 2020 року включно;
6) зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення за період із лютого 2020 року по травень 2020 року включно у розмірі 3920,61 грн на місяць із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
7) визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_5 ) щодо не нарахування та невиплати індексації - різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із червня 2020 року по 26.06.2020 включно;
8) зобов'язати НОМЕР_4 прикордонний загін ДПС України (військова частина НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різницю грошового забезпечення із червня 2020 року по 26.06.2020 включно у розмірі 3920,61 грн на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на переконання позивача, індексація його грошового забезпечення за період проходження військової служби відповідачами обчислена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки базовим місяцем для нарахування такої за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 повинен бути січень 2008 року з огляду на незмінність посадових окладів військовослужбовців. Окрім того, позивач вважає, що при розрахунку індексації його грошового забезпечення відповідачами не враховано норми п. 5 абз. 3, 4, 5, 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
07 квітня 2025 року відповідач 3 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого у задоволенні позову просить відмовити. Зокрема, зазначає, що у правовідносинах, пов'язаних з нарахуванням індексації, визначальним є факт підвищення саме грошового доходу, а не лише тарифних ставок (окладів). Оскільки в березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів, то сума індексації в березні 2018 року повинна розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. З огляду на те, що за офіційними даними Державної служби статистики України величина індексу споживчих цін у червні 2020 року не перевищувала передбаченого пунктом 1-1 Порядку №1078 порогу індексації у 103%, підстави виплати суми індексації грошового забезпечення у підвищеному розмірі у цей період відсутні. Окрім того, вважає, що наразі відсутні підстави зобов'язувати відповідача здійснити на користь позивача нарахування та виплати компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44, оскільки в даному випадку, розрахунок грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Також звертає увагу суду на порушення позивачем процесуального строку звернення до суду.
08 квітня 2025 року відповідач 1 подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого у задоволенні позову просить відмовити. Так, вважає, що відсутні підстави здійснювати перерахунок та виплату індексації, оскільки до позовної заяви не доданий жоден доказ чи розрахунок, що доводив би неправильність чи неповноту нарахування та виплати такої. Щодо встановлення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення зазначив, що такі вимоги не можуть бути задоволені, оскільки позивач не звертався до відповідача з заявами про перерахування чи донарахування індексації грошового забезпечення і відповідач не приймав жодного рішення щодо цього. Зауважує, оскільки розмір підвищення грошового доходу позивача (5741,57 грн) перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (4463,15 грн) на 446,80грн, то сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується.
25 квітня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, надісланий відповідачем 2. Відповідно до змісту такого заявлені позовні вимоги відповідач 2 вважає необґрунтованими. Зазначає, що норми Закону України «про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078 у період існування спірних правовідносин не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації».
25 червня 2025 року представник позивача подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив, в якому з доводами відповідачів не погоджується. Вважає, що при порівнянні доходу березня і лютого 2018 року слід враховувати види грошового забезпечення у місяці їх виплати, а не місяць за який вони виплачені, оскільки врахуванню підлягає саме грошовий дохід, нарахований та виплачений у відповідному місяці, а не період за який вони виплачені.
07 жовтня 2025 року представник позивача подав додаткові пояснення, в яких вказує на некоректність відображення відповідачем відомостей в особистій картці грошового забезпечення позивача за 2018 рік.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що майор ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України, в тому числі у період з 13 липня 2010 року по 07 червня 2015 року в ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі - НОМЕР_6 прикордонний загін), а з 24 листопада 2015 року по 18 грудня 2019 року перебував на фінансовому забезпеченні НОМЕР_6 прикордонного загону.
З 18 грудня 2019 року по 17 червня 2020 року ОСОБА_1 перебував на фінансовому забезпеченні НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - НОМЕР_2 прикордонний загін) та з 18 червня по 26 червня 2020 року - НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі - НОМЕР_4 прикордонний загін).
Наказом голови Державної прикордонної служби України №603-ОС від 26 червня 2020 року майора ОСОБА_1 , начальника відділу внутрішньої та власної безпеки по ІНФОРМАЦІЯ_5 , звільненого з військової служби в запас, виключено зі списків особового складу НОМЕР_4 прикордонного загону та всіх видів забезпечення з 26 червня 2020 року.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо не правильного нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення в повному розмірі під час проходження військової служби, ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення згідно з положеннями ч. 2 зазначеної статті входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Абз. 2 ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Порядок, об'єкти та підстави проведення індексації грошових доходів населення регламентуються нормами Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 2 Закону №1282 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Так, згідно ч. 1 ст. 4 Закону №1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (ч.ч. 3, 4 ст. 4 Закону).
Нормами ст. 6 Закону №1282 встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 9 Закону №1282 індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
П. 2 Порядку передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед яких, грошове забезпечення військовослужбовців.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (п. 4 Порядку).
За змістом п. 5 Порядку у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
У разі підвищення грошових доходів населення випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозного рівня інфляції під час визначення розміру підвищення грошових доходів у зв'язку з індексацією враховується рівень такого підвищення.
Нарахування сум індексації або проведення чергового підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, на підставі якого нарахована сума індексації перевищить розмір підвищення грошових доходів випереджаючим шляхом.
Суд враховує, що з 01 грудня 2015 року змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Таким місяцем (місяць підвищення доходу) є той місяць, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці.
На вказану обставину звернув увагу також Верховний Суд у постанові №380/12370/21 від 06.04.2023, в якій також наголосив на тому, що місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).
При цьому, обчислення такого індексу за даними правилами відбувається незалежно від того, коли військовослужбовець прийнятий на військову службу, коли перемістився на посаду з більшим посадовим окладом, коли встановлено чергове військове звання або встановлені різні надбавки, доплати і премії.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах №400/1118/21 від 26 січня 2022 року, 420/3593/20 від 20 квітня 2022 року, №600/524/21-а від 09 червня 2022 року.
Окрім того, Верховний Суд у вказаних постановах звернув увагу на те, що базовий місяць для індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було затверджено, серед іншого, Схему посадових окладів офіцерського складу Держприкордонслужби. Вказана постанова набрала чинності з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року.
У період з січня 2008 року по березень 2018 року не було зростання посадових окладів військовослужбовців на будь-яких посадах на законодавчому рівні.
Отже, суд вважає, що в січні 2008 року відбулася зміна тарифної ставки (окладу) відповідних категорій військовослужбовців, а тому саме цей місяць слід вважати базовим (місяцем підвищення доходу) при розрахунку індексації їх грошового забезпечення.
Наступна зміна розмірів посадових окладів військовослужбовців на законодавчому рівні була встановлена Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017, якою, серед іншого, затверджено Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Зазначена постанова набула чинності з 28 лютого 2018 року.
Отже, відповідно до положень Порядку, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року.
Як вбачається з довідки НОМЕР_6 прикордонного загону за період з січня 2016 року по лютий 2018 року розрахунок належної до виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення здійснювався із застосуванням базового місяця - січень та червень 2016 року. При цьому сума нарахованої індексації становила 0,00 грн.
Жодних аргументів щодо причин незастосування січня 2008 року як базового місяця розрахунку індексації за період з січня 2016 року по лютий 2018 року НОМЕР_6 прикордонний загін не наводить.
З огляду на вищенаведене суд вважає правомірними позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо не нарахування та не виплати індексації позивачу з урахуванням базового місяця січень 2008 року, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Що стосується позовної вимоги в частині не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26 червня 2020 року згідно з нормами п. 5 абз. 4, 5, 6 Порядку суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Отже, зважаючи на те, що підвищення посадового окладу ОСОБА_1 з березня 2018 року відбулося у зв'язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абз. 1 п. 5 Порядку є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем), а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.
Визначення березня 2018 року як базового місяця у межах цієї справи відповідачі визнають.
Згідно абз. 2 п. 5 Порядку обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Разом з цим, у контексті спірних відносин необхідно звернути увагу на те, що питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абз. 3, 4, 6 п. 5 Порядку.
Так, відповідно до вказаних законодавчих норм, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суми індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Аналізуючи вказані вище положення спеціального підзаконного нормативно-правового акта, суд вважає за необхідне зазначити, що підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах.
В даному випадку, суб'єкту владних повноважень необхідно вираховувати розмір підвищення доходу і визначати різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідної особи.
Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 зазначив, що для правильного застосування абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку слід встановити наступне:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року). В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку);
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Відповідно до архівних відомостей щодо виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018 рік, розмір нарахованого грошового забезпечення за лютий 2018 року (з урахуванням постійних його складових) становив 8894,93 грн, а за березень 2018 року - 14636,50 грн.
Отже, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року та становить 14636,50 грн - 8894,93 грн = 5741,57 грн.
Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку, сума індексації за березень 2018 року розраховується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 р. помножена на величину приросту індексу споживчих цін і поділена на 100%.
Величина приросту індексу споживчих цін складає 253,30% (величина приросту індексу споживчих цін).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року склала 4463,15 грн (1762,00 грн х 253,30% / 100 %).
Отже, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (5741,57 грн) перевищує суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (4463,15 грн), з огляду на що підстави для нарахування та виплати індексації різниці відсутні.
При цьому суд відхиляє твердження представника ОСОБА_1 про те, що розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року становив 14147,01 грн, оскільки такі суперечать наявним в матеріалах справи архівним відомостям. Зокрема, як вбачається з архівної відомості з січня по грудень 2018 року, до складу грошового забезпечення позивача входили наступні складові, що носили постійний характер: посадовий оклад - 1100,00 грн, надбавка за військове звання - 125,00 грн, надбавка за вислугу років - 306,25 грн, надбавка ОРД - 330,00 грн, премія щомісячна - 5830,00 грн, надбавка за таємність 15% - 165,00 грн, надбавка за ризик - 220,00 грн, додаткова грошова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 - 53,05 грн, надбавка за особливості проходження служби - 765,63 грн. Разом - 8894,93 грн.
Суд також вважає безпідставними твердження представника позивача про допущену помилку в архівній відомості грошового забезпечення позивача за 2018 рік, а саме щодо зазначеного в ній розміру щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий та березень 2018 року. З цього приводу суд враховує відомості наданого на виконання вимог ухвали від 17.09.2025 витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_6 №87-к від 16.03.20018 «Про виплату додаткової грошової винагороди військовослужбовцям ІНФОРМАЦІЯ_6 у березні 2018 року». Відповідно до змісту такого наказу ОСОБА_1 , виплачено у березні за лютий 2018 року додаткову грошову винагороду у розмірі 1% місячного грошового забезпечення, а не 60%, як стверджує представник позивача.
До того ж суд критично оцінює зауваження представника позивача про те, що в архівних відомостях некоректно відображено виплачений дохід за лютий та березень 2018 року без врахування того, що такий фактично виплачується в наступному за поточним місяцем. З цього приводу суд зазначає, що з архівних відомостей вдається чітко простежити, за який конкретно місяць вказано грошове забезпечення з огляду на факт підвищення в березні 2018 року посадового окладу військовослужбовців та інших складових грошового забезпечення.
Таким чином, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
З огляду на встановлення відсутності у позивача права на отримання індексації-різниці не підлягають задоволенню також позовні вимоги, заявлені до НОМЕР_2 прикордонного загону та НОМЕР_4 прикордонного загону. Матеріалами справи встановлено, що відповідачі 2 та 3 нараховували та виплачували ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди проходження військової служби в таких. Жодних зауважень щодо неправильності проведених нарахувань, окрім посилань на необхідність врахування індексації-різниці грошового забезпечення, позивач не заявляє. Тому суд не вбачає підстав для здійснення спірного перерахунку.
Щодо вимоги позивача про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, суд зазначає наступне.
Нормами п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (далі - Порядок №44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
П. 3 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Згідно п. 4 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Відповідно до п. 5 Порядку №44, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, оскільки належна до виплати під час звільнення ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення відноситься до виплат, право на які позивач набув у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, суд вважає, що дія Порядку поширюється також і на такі виплати.
Несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення сталася з вини відповідача, а тому суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.
Вказана позиція узгоджена з постановою Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, де також зазначено, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Таким чином, провівши правовий аналіз законодавчих норми, що регулюють спірні правовідносини, крізь призму встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_7 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ), НОМЕР_2 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 прикордонного загону ДПС України (військова частина НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
4. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяР.О. Ващилін