16 жовтня 2025 року м. Ужгород№ 260/345/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), яким просить суд:
1) розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін;
2) адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 задовольнити повністю;
3) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не визначення в період з 27 листопада 2020 року по 19 травня 2023 року розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідно 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
4) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити за період з 27 листопада 2020 року по 19 травня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших видів грошової винагороди з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з урахуванням раніше здійснених виплат;
5) зобов'язати НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки при звільненні за 2022,2023 роки, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2020,2021,2022,2023 роки, грошової компенсації за не використані 56 (п'ятдесят шість діб) додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020,2021,2022,2023 роки, підйомної допомоги передбаченої відповідно Наказу МОУ №45 від 05.02.2018 року, одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту за 2021 рік., із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, із урахуванням здійснених платежів;
6) відповідно до ч. 1 п. 1 та п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI звільнити мене від сплати судового збору.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час проходження військової служби у період із 27 листопада 2020 року по 19 травня 2023 року нарахування та виплата грошового забезпечення здійснювалося не у повному обсязі, а саме нарахування та виплата основних видів грошового забезпечення проводилася без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, що призвело до виплати йому грошового забезпечення в значно меншому розмірі. Таким чином, вважає, що відповідачем здійснено нарахування та виплату грошового забезпечення у зменшеному розмірі. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06 лютого 2025 року від представника відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позов відповідно до якого Військова частина НОМЕР_2 позовні вимоги не визнає і вважає, що вони не ґрунтуються на законі, є безпідставними і тому не підлягають задоволенню. Так, зазначено, що Постановою Кабінету Міністрів України № 468 від 09.05.2023 року було внесено зміни до пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (офіційний вісник України, 2017, № 77, ст.2374), виклавши абзац перший в слідуючій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховується виходячи з розміру - 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 та 14», а додаток 14 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1038 від 28.10.2020 року, який також застосовується з 01.10.2020 року; із змінами внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 468 від 09.05.2023 року та у відповідності з чим і проводились нарахування ОСОБА_1 фінансовим відділом військової частини НОМЕР_2 , як проводяться і всім без винятку військовослужбовцям Збройних Сил України при їх звільненні в запас, а отже немає правових підстав для обчислення грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за спірні періоди, враховуючи розміри посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до Постанови №704.
Також, 06 лютого 2025 року позивач скористався своїм правом та подав через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив зазначивши в такому, що Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року за справою №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункту 6 постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Тобто з 29.01.2020 року діяв пункт 4 Постанови №704 діє в попередній редакції. «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, а відтак звернувся з позовними вимогами виключно в межах чинного законодавства, а саме до моменту внесення змін Постановою КМУ №468 від 09.05.2023 року.
12 лютого 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду за клопотанням позивача було витребувано від Військової частини НОМЕР_2 додаткові докази які зазначенні в даному клопотанні.
24 лютого 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» від Військової частини НОМЕР_2 надійшли витребувані судом докази.
Також, 24 лютого 2025 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних, відповідно до якої просить суд:
1) розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін;
2) адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 задовольнити повністю;
3) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не визначення в період з 27 листопада 2020 року по 19 травня 2023 року розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідно 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
4) зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити за період з 27 листопада 2020 року по 19 травня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших видів грошової винагороди з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з урахуванням раніше здійснених виплат;
5) зобов'язати НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки при звільненні за 2022,2023 роки, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2020,2021,2022,2023 роки, грошової компенсації за не використані 56 (п'ятдесят шість діб) додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020,2021,2022,2023 роки, підйомної допомоги передбаченої відповідно Наказу МОУ №45 від 05.02.2018 року, одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту за 2021 рік., із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, із урахуванням здійснених платежів;
6) відповідно до ч. 1 п. 1 та п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI звільнити мене від сплати судового збору.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на викладене вище, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) проходив військову службу в Збройних Силах України. Відповідно до Витягу з Наказу Командира Військової частини НОМЕР_2 «По стройовій частині» № 226 від 14.08.2023 року, старшого солдата ОСОБА_1 , електрика-дизеліста електротехнічного відділення інженерно-технічної взводу інженерно-технічної роти, звільнено Наказом Командира військової частини НОМЕР_3 «По особовому складу» від 10 серпня 2023 року № 233-рс з військової служби у запас, за підпунктом "г" пунктом 3 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за сімейними обставинами (якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повно рідний, неповно рідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану). З 14 серпня 2023 року вважати, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 14 серпня 2023 року.
20 січня 2025 року позивачем було направлено на електронну адресу відповідача заяву, щодо отримання відомостей про розмір встановленого йому посадового окладу та довідку про нараховане грошове забезпечення, але відповіді на вищевказану заяву так і не було отримано.
Із огляду особистих карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 грошового забезпечення вбачається, що з січня 2020 року, з січня 2021 року, з січня 2022 року, з січня 2023 року за займаною посадою йому встановлено посадовий оклад та оклад за військовим званням, розрахованим виходячи з прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.
А саме за посадою «електрика-дизеліста» йому встановлено посадовий оклад у розмірі 2550,00 грн. (1762,00 грн. (прожитковий мінімум станом на 01.01.2018) * 1,75 (тарифний коефіцієнт за 2 тарифним розрядом). Оклад за військовим званням «старший солдат» у розмірі 600,00 грн. (1762,00 грн. (прожитковий мінімум станом на 01.01.2018) * 0,34 (тарифний коефіцієнт за військовим званням «старший солдат»).
Вважаючи дії відповідача щодо встановлення йому посадового окладу та окладу за військове звання в розмірах, що є меншим ніж розміри, встановлені законодавством протиправними, звернувся до суду.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Статтею 9 Закону України № 2011-XII від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
30.08.2017 КМ України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018р. та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Станом на час прийняття постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» пункт 4 цієї постанови передбачав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
У свою чергу додатки 1, 12, 13, 14 до пункту 4 цієї постанови містили примітки, у яких відображено тарифні коефіцієнти та у якості розрахункової величини зазначений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Вказані додатки також мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Тобто, вказані додатки до п.4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017р. дублювали положення п.4 цієї постанови в частині зазначення розрахункової величини - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Починаючи з 24.02.2018, набула чинності постанова КМ України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою пункт 4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Однак, зміст приміток до додатків 1 та 14 до постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 не було приведено у відповідність з нормою пункту 4 цієї постанови.
Проте, не приведення КМ України приміток до додатків 1, 12, 13, 14 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 у відповідність до змін, що були внесені в пункт 4 цієї ж постанови, не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням з використанням у якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Зміст приміток до додатків 1 та 14 до постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 не змінювався.
Водночас, рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 постанови КМ України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким вносились зміни до постанов КМ України, що додаються, зокрема, пункту 4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017.
Відповідно до редакції п.4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017, яка діяла до внесення змін, та вимог п.1 приміток додатку 1 та пункту примітки Додатку 14 до постанови КМ України № 704 від 30.08.2017, розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, пунктом 4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 визначено граничну нижню величину, яка береться для розрахунку посадового окладу, що складає розмір прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного року, але не менше 50 % мінімальної заробітної плати станом на 1 січня відповідного року. Тобто, у випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50 % розміру мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, 50 % розміру мінімальної заробітної плати стають розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів та окладу за військовими (спеціальними) званнями.
Разом з тим, постановою КМ України № 1038 від 28.10.2020, яка застосовується з 01.10.2020, внесені зміни до постанов КМ України, зокрема № 704 від 30.08.2017, а саме примітки до додатка 1 викладено в такій редакції: 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017. У разі, коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. Посадові оклади осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу встановлюються за 1 - 12 розрядами. Посадові оклади за окремими посадами осіб рядового, сержантського і старшинського (осіб рядового і молодшого начальницького) складу понад 12 тарифний розряд визначаються керівниками державних органів.
Примітки до додатка 14 викладено в такій редакції: 1. Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються в порядку, встановленому п.4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями генерал-полковник, які присвоєні до 01.10.2020 р., зберігається за ними у розмірах, встановлених законодавством. Виплата військовослужбовцям окладів за військовими званнями старший прапорщик, старший мічман, прапорщик, мічман, старшина, головний корабельний старшина, які присвоєні до 01.10.2020, зберігається за ними до завершення проведення переатестації у розмірах, встановлених законодавством.
Примітки за своїм змістом та призначенням є такими, що лише роз'яснюють механізм (формулу) обчислення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.
Так, постановою КМ України № 870 від 06.09.2005 затверджені Правила підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, які визначають загальні підходи до підготовки проектів актів КМ України (постанов і розпоряджень), їх форму, структуру та техніко-юридичні особливості розроблення з урахуванням нормопроектувальної техніки.
За змістом п. 20 вказаних Правил у структурі проекту положення або іншого нормативно-правового акта, який передбачається затвердити постановою, в окремих випадках допускається, як виняток, застосування примітки (зноски) без нормативних положень.
Положеннями п.2.16 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затв. наказом Міністерства юстиції України № 34/5 від 12.04.2005, також передбачено, що включення до нормативно-правових актів приміток не допускається, за винятком випадків, якщо необхідно дати визначення будь-якого суміжного поняття або помістити короткий коментар, що допоможе точніше зрозуміти положення, викладені в структурній одиниці нормативно-правового акта. Примітки не повинні містити норм права.
Тобто, примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер та не може містити норм права.
Крім того, пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1774-VIII від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2017 р., встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Норми пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення цього Закону були чинними як на дату прийняття постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 р., так і станом на 29.01.2020 р. неконституційними не визнавалися.
Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова КМ України № 704 від 30.08.2017, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, суд вказує на те, що при розв'язанні колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України № 1774-VIII від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та п.4 КМ України № 704 від 30.08.2017, у редакції до внесення змін постановою КМ України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», перевагу слід надати положенням закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у ст.8 Конституції України.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18 щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1774-VІІІ від 06.12.2016 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Оскільки норма п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України № 1774-VІІІ від 06.12.2016 не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення п.4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017, у редакції до внесення змін постановою КМ України № 103 від 21.02.2018, а також додатків 1, 12, 13, 14 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017, суд не вбачає правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі № 240/11952/19, від 11.02.2021р. у справі № 200/3774/20-а.
Таким чином, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18, пункт 6 постанови КМ України № 103 від 21.02.2018 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови КМ України № 704 від 30.08.2017 у первісній редакції, тобто в редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Суд вказує на те, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України № 2629-VIII від 23.11.2018 «Про Державний бюджет України на 2019 рік» було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.
У свою чергу Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 02.12.2021 №1928-IX таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2023 рік не містить.
Тобто, положення п.4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом № 294-IX, не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили. Водночас, з урахуванням положень п.3 розділу ІІ Закону України № 1774-VІІІ від 06.12.2016 та п.4 постанови № 704 від 30.08.2017, починаючи з 29.01.2020, а саме з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 в справі № 826/6453/18, у позивача виникли правові підстави для перерахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт (однак без урахування показників мінімальної заробітної плати).
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Більше того, в постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд дійшов правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого
з 01.01.2020 положення п. 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 12.09.2022 у справі №500/1813/21 та від 07.06.2023 у справі №340/2148/21.
Так, Законом України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 року 1762 гривні, який, як вже зазначено вище, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» використовувався і в 2019 році як розрахункова величина для визначення посадових окладів, зокрема, військовослужбовців та прирівняних до них осіб за Законом №2262.
Поряд з цим, згідно ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 02.12.2021 №1928-IX у 2023 році установлено новий розмір прожиткового мінімуму.
Отже, зміна прожиткового мінімуму є підставою для перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців.
При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача в обґрунтування правомірності своїх дій на те, що в подальшому до постанови №704 будь-яких змін не вносилось.
З цього приводу суд зазначає, що Конституцією України проголошено принцип обов'язковості судового рішення, що є однією із складових принципу правової визначеності. Це означає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що посадовий оклад ОСОБА_1 , його оклад за військовим званням як військовослужбовця, з 27 листопада 2020 року по 19 травня 2023 року мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не «на 1 січня 2018 року»).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2024 року у справі №240/16735/21.
Згідно з п.п. 1, 6 розділу XXIII «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (пункт 1 розділу XXIV Порядку № 260).
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Питання розподілу судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 90, 139, 243, 246, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не визначення в період з 27 листопада 2020 року по 19 травня 2023 року розміру посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідно 2020, 2021, 2022 та 2023 роки, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
3. Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 здійснити за період з 27 листопада 2020 року по 19 травня 2023 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та інших видів грошової винагороди з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. Зобов'язати НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки при звільненні за 2022,2023 роки, одноразової грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з військової служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2020,2021,2022,2023 роки, грошової компенсації за не використані 56 (п'ятдесят шість діб) додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020,2021,2022,2023 роки, підйомної допомоги передбаченої відповідно Наказу МОУ №45 від 05.02.2018 року, одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту за 2021 рік., із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяД.В. Іванчулинець