15 жовтня 2025 року м. Ужгород№ 260/6912/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), в особі уповноваженого представника Чернікова Дениса Юрійовича ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та стягнення суми невиплаченої грошової компенсації, -
29 серпня 2025 року ОСОБА_1 , через уповноваженого представника Чернікова Дениса Юрійовича звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , якою просить: 1) визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_2 щодо розрахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) без врахування виплачених ОСОБА_1 сум грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період служби з вересня 2023 року (включно) по серпень 2024 року (включно); 2) стягнути з Військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої грошової компенсації за невикористані дні відпусток (щорічних та додаткових) розрахованої виходячи з виплаченої додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, за період служби з вересня 2023 року (включно) по серпень 2024 року (включно) в розмірі 46 155,92 грн.
03 вересня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
1. Позиції сторін.
Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №260/6737/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі №260/6737/24, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_3 задоволено частково та зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 перерахувати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням суми додаткової винагороди постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, з урахуванням раніше виплачених сум. На адвокатський запит щодо виконання рішення суду Військова частина НОМЕР_2 надала відповідь із розрахунком заборгованості грошового забезпечення на підставі рішення суду. Натомість Військовою частиною НОМЕР_2 не було здійснено розрахунок грошової компенсації за невикористані дні відпусток з урахування додаткової винагороди. Військовою частиною це пояснюється тим, що Позивач за останні два місяці не отримував додаткової винагороди. Оскільки, розрахунок конкретної суми грошової компенсації за невикористані дні відпусток не був предметом розгляду судової справи №260/6737/24, а суд лише встановив протиправність неврахування такої винагороди Військовою частиною НОМЕР_2 , остання не втратила можливість скористатися цим та здійснила розрахунок на власний розсуд без врахування вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати затверджений Постановою КМУ № 100 від 8 лютого 1995 р., що обґрунтовується наступним. У зв'язку з неправильними розрахунком грошової компенсації за невикористані дні відпусток з урахування додаткової винагороди, Позивач вимушений повторно звертатися до суду, на цей раз відстоювати конкретні суми. Звертаємо увагу суду, що оскільки військова частина саботує виконання рішення суду, і постійно вигадує нові підстави, що унеможливлюють виконання рішення суду, просимо суд у даній справі перевірити правильність розрахунків грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових), обчисливши її суму виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагород. А також, для ефективного відновлення порушених прав просять стягнути дану суму з військової частини, оскільки іншій спосіб захисту Позивача в третє приведе до суду.
18 вересня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять у задоволенні позову відмовити, оскільки ОСОБА_1 , відповідно до наказу Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України від 01.04.2024 № 64, перебував на останній посаді (командира батальйону інженерної підтримки військової частини НОМЕР_2 ) менше 12 місяців, а саме з 01.04.2024 по 04.09.2024, норма абз. 1 п. 2 розділу ІІ Порядку КМУ № 100 є такою, що не відповідає обставинам справи, а отже не може бути застосована. В тому самому розділі ІІ «Період, за яким обчислюється середня заробітна плата» Порядку КМУ № 100 пропонується два альтернативних варіанти обчислення середньої заробітної плати: 1) в нормі абз. 3 п 2 зазначається, що «Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога»; 2) в нормі абз. 4 п. 2 зазначається, що «У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата». Враховуючи вищевикладене військова частина на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №260/6737/24 здійснила перерахунок ОСОБА_1 компенсації за невикорастані дні оплачуваних відпусток з урахуванням суми додаткової винагороди за останні два календарних місяці керуючись нормами пункту 6 розділу XXXI Порядку МОУ № 260 та абз. 4 п. 2 розділу Порядку КМУ № 100. Згідно з Довідкою про види та розміри грошового забезпечення та премії ОСОБА_1 від 11.10.2024 вих. № 1838/15-89 за останні два календарні місяці служби ОСОБА_1 , а саме: за серпень і липень 2024 року, додаткова грошова винагорода складає 0 грн. 00 коп. Таким чином, надана в листі від 12.08.2025 вих. № 1838/15-771 Довідка про види та розміри грошового забезпечення та премії у відповідь на адвокатський запит ОСОБА_2 вих. 04/08 відображає результат перерахунку компенсації за невикорастані дні оплачуваних відпусток з урахуванням суми додаткової винагороди на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №260/6737/24.
01 жовтня 2025 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначають, що предметом розгляду у справі №260/6737/24 було, зокрема, встановлення права позивача на включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 при обчисленні розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток. Водночас, питання розрахунку конкретного розміру грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) та порядку (механзіму) розрахунку такого розміру, зокрема підставності застосування положень пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, не були предметом розгляду справи №260/6737/24. Натомість підставами пред'явленого позову у даній справі є протиправність дій військової частини, що полягають у неправильному розрахунку грошової компенсації при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток, зокрема безпідставне ігнорування положень пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. У зв'язку з цим, пред'явлений позов у даній справі має відмінні підстави та предмет позову в порівнянні із позовом у справі №260/6737/24.
Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
2. Обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 12 березня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №5 призначено до військової частини НОМЕР_2 підполковник запасу ОСОБА_1 , заступником командира з батальйону оборони з озброєння військової частини НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , 23 тарифний розряд, (а.с. 15, зворот).
04 вересня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 248 підполковника ОСОБА_1 з 04 вересня 2024 року виключено з усіх видів забезпечення та списків військової частини НОМЕР_2 .
Наказано, в тому числі, виплатити грошову компенсацію за невикористані 85 діб щорічної основної відпустки, (а.с. 16).
02 грудня 2024 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/6737/24, яке набрало законної сили 31 липня 2025 року, зобов'язано військову частину НОМЕР_2 здійснити за період з 12.03.2022 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення (основних та додаткових його видів, а також премії), компенсації за невикористану відпустку та грошову допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 , на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022, 01 січня 2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, відповідно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 перерахувати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням суми додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов'язано військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
12 серпня 2025 року Військова частина НОМЕР_2 листом № 1838/15-771 надала відповідь адвокату Чернікову Денису Юрійовичу, в якій зазначає, що виплата не відбулася у зв'язку з підготовкою до касаційного оскарження на рішення суду та надано розрахунково - платіжну відомість № 15/08/01-С на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям за рішенням суду по справі № 260/6737/24.
3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.
За приписами статті 129-1 Конституції судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Також, відповідно до частини другої статті 14 КАС України, що кореспондує з приписами частини першої статті 370 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Першим абзацом частини першої статті 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Частиною п'ятою статті 372 КАС України визначено, процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
З аналізу цих норм видно, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому вказаним Законом, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
Також відповідно до приписів частин першої, шостої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Зазначені норми мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись до суду з цим позовом, фактично просить суд зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/6737/24, яке набрало законної сили.
Однак, суд зауважує, що у випадку задоволення позову у даній справі, рішення суду дублювало б існуюче на цей час зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 , відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/6737/24, виплатити позивачу певну суму грошових коштів.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами частини другоїстатті 77 КАС Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та у задоволенні яких слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.
Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника Чернікова Дениса Юрійовича до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та стягнення суми невиплаченої грошової компенсації - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15 жовтня 2025 року.
СуддяТ.В.Скраль