14 жовтня 2025 рокуСправа № 160/20699/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши у м. Дніпрі матеріали адміністративної справи №160/20699/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/20699/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі. Запропоновано позивачу протягом п'яти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.
13 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач просить поновити строк звернення до суду, посилається на його захворювання та приклади судової практики.
Вирішуючи таку заяву суд зазначає наступне.
Передусім суд зазначає, що позивачем наведено низку прикладів судової практики еклектичного характеру, жодне прикладне застосування відповідних правових висновків позивачем не вказано. Більш того, переважна більшість судової практики, наведеної позивачем, є також нерелевантною, оскільки позивач не врахував, що цей спір не є спором про виплату пенсії, натомість йдеться про спосіб обчислення відповідачем стажу роботи позивача (з кратністю або без кратності).
Суд констатує, що релевантних прикладів судової практики подана заява не містить, а наведені правові висновки не спростовують висновку суду про пропуск позивачем строку звернення до суду.
В іншій частині заява позивача містить лише один змістовно вірний аргумент - позивач є особою з інвалідністю ІІ групи згідно довідки від 23.09.2024 року.
Суд повторює, що про порушення своїх прав, пов'язаних із застосуванням кратності до свого періоду проходження служби при обчисленні вислуги років позивач дізнався в 2022 році, після цього - в 2024 році, а лист відповідача від 05.06.2025 року фактично лише втретє повідомив позивачу те саме, що й попередні дві відповіді відповідача - останній не вбачає правових підстав для застосування кратності.
Тобто, строк звернення до суду був суттєво пропущеним ще задовго до набуття позивачем статусу особи з інвалідності та проходження наступних лікувань.
Окрім цього, жодних доказів відповідного проходження лікування позивачем не надано. В цьому аспекті суд зауважує, що позивач користується професійною правничою допомогою, яка безпосередньо нівелює перешкоди особистого характеру на стороні позивача, оскільки в його інтересах діє спеціально уповноважена особа.
Також суд підкреслює, що позивач у поданій заяві повністю проігнорував надані відповідачем докази попереднього неодноразового повідомлення позивачу про відповідні обставини, жодних розумних пояснень цим обставинам позивач не навів.
Отже, суд констатує, що позивачем дійсно пропущено строк звернення до суду на майже 3 роки, а жодних поважних причин пропуску строку наявної тривалості позивачем не наведено, а судом не встановлено.
З цих підстав подана позивачем заява про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі №990/20/25.
Строки звернення до суду за захистом свого порушеного права мають кілька важливих цілей, а саме: гарантувати правову визначеність шляхом фіксації провадження, захистити потенційних відповідачів від пізніх скарг, які можуть бути важкими для вирішення, та запобігти несправедливості, яка могла б статися, якщо суди були б покликані ухвалювати рішення про події, що мали місце в далекому минулому, на підставі доказів, у які вже не можна було повірити і які були б неповними через те, що минув час (такого змісту висновки були сформульовані в одному з рішень ЄСПЛ, фактичні обставини якого з певними винятками чи особливостями частково можна застосувати до обставин цієї справи. У цьому рішення ЄСПЛ послався на аналогічну прецедентну практику у справі «Стербінс та ін. проти Сполученого Королівства», рішення від 24 вересня 1996 року, Звіти про судові рішення та рішення 1996-IV, pp. 1502-1503, § 51; «Вo проти Франції» [GC], № 53924/00, § 92, ECHR 2004-VIII).
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №9901/415/21.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28 жовтня 1998 року, Reports 1998-VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Суд зауважує, що положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2024 року у справі №990/226/24.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
Отже, позовну заяву належить залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 121-123, 171, 240, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Визнати неповажними підстави пропуску строку звернення до суду по справі №160/20699/25.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що згідно з ч. 4 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко