13 жовтня 2025 рокуСправа №160/20729/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Луніної О.С. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
17.07.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціальної та ветеранської політики Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області (вул. Кобилянського, буд. 148-а, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50002, код ЄДРПОУ 03192371) в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення №33/01/01 від 24.02.2025 року про відмову у призначенні допомоги на підставі діючого законодавства, а саме: н.7-7.1 «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 (зі змінами) ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Управління соціальної та ветеранської політики Криворізька районна військова адміністрація Дніпропетровської області призначити соціальну допомогу внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він звернувся з заявою щодо призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі на адресу Управління соціальної та ветеранської політики Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області. Однак, отримав відповідь від відповідача № 33/01/01 від 24.02.2025 року, з повідомленням про відмову у призначенні допомоги на підставі діючого законодавства, а саме: відповідно до п.7- 7.1 «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року № 332 (зі змінами). Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 24.07.2025р відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Ухвала про відкриття провадження була доставлена до електронного кабінету відповідача.
04.08.2025 від позивача надійшли пояснення до позову.
08.08.2025 від позивача надійшли пояснення до позову.
11.08.2025 від позивача надійшли додаткові документи по справі.
03.10.2025 від позивача надішли додаткові документи по справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю, що підтверджено посвідченням НОМЕР_2 .
В матеріалах справи міститься довідка від 27.10.2023р. про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи, з якої не можливо встановити її текст у зв'язку з поганою якістю зображення.
Позивач звернувся з заявою про призначення допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі на адресу Управління соціальної та ветеранської політики Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області. Доказів звернення матеріали справи не містять.
Листом від 24.02.2025р. за № 33/01/01 Управління соціальної та ветеранської політики Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області повідомлено позивача, що рішенням від 06.09.2024р. №58501-2024-1 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні допомоги на підставі діючого законодавства, а саме відповідно до п.7-7.1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішнь опереміщеним особам , затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022р. №332.
Позивач оскаржує рішення №33/01/01 від 24.02.2025 року про відмову у призначенні допомоги, як таке, що порушує його право на соціальний захист.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно ст. 3 Конституції України гарантовано визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706).
Частиною 1 ст. 1 Закону №1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 1 Закону №1706).
Позивач в позовній заяві вказує про те, що є внутрішньо переміщеною особою та внаслідок збройної агресії зі сторони російської федерації, покинув своє місце проживання.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб встановлює Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі Закон № 1706- VII).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону 1706- VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною 3 ст. 1 Закону 1706- VII передбачено, що адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Статтею 4 Закону 1706-VII визначено, що для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.
У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого.
У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті І цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності (за наявності), документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).
У передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов'язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.
Як вбачається з оскаржуваного Листа від 24.02.2025р. за № 33/01/01 Управління соціальної та ветеранської політики Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області повідомлено позивача, що рішенням від 06.09.2024р. №58501-2024-1 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні допомоги на підставі діючого законодавства, а саме відповідно до п.7-7.1 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2022р. №332.
Так, відповідно до п.п.1 п.7 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звертається за її призначенням, починаючи з 1 серпня 2023 р., якщо протягом трьох місяців перед зверненням або під час її отримання, зокрема, внутрішньо переміщеною особою, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, придбано транспортний засіб (механізм), що підлягає реєстрації в установленому законодавством порядку, з року випуску якого минуло менш як п'ять років (крім мопеда або причепа). При цьому не враховуються мотоцикли, вартість яких на дату набуття права власності не перевищує тринадцяти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, з якого призначається допомога; самостійно зібрані транспортні засоби; транспортні засоби, придбані особою з інвалідністю I та II групи; одержані безоплатно чи придбані на пільгових умовах через органи соціального захисту населення/одержані через благодійні організації, у тому числі за рахунок грошової допомоги на придбання автомобіля; транспортні засоби, які перебувають у розшуку у зв'язку з незаконним заволодінням або фізично знищені, що підтверджується відповідними документами, а також транспортні засоби, придбані батьками-вихователями дитячих будинків сімейного типу, багатодітними сім'ями та сім'ями з дітьми з інвалідністю, сім'ями з особами з інвалідністю I та II групи, які досягли 80-річного віку.
В той час, суд зауважує, що оскаржуваний ним лист від 24.02.2025р. за № 33/01/01 Управління соціальної та ветеранської політики Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області є по собі відповіддю на його звернення від 20.02.2025р. на «Урядовий контактний центр» і такий лист не порушує його прав на отримання соціальної допомоги, а зміст його носить інформаційний характер, тоді як саме рішенням від 06.09.2024р. №58501-2024-1 було відмовлено в призначенні соціальної допомоги, про що вказано в листі який оскаржує позивач.
На думку суду, позивач звернувся до суду з неналежним способом захисту своїх прав, а оскарження листа від 24.02.2025р. за № 33/01/01 Управління соціальної та ветеранської політики Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області не призведе до жодних правових наслідків для позивача.
З огляду на наведене, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Криворізької районної військової адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна