30 вересня 2025 рокуСправа №160/20755/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 22 лютого 2022 року по 30 квітня 2023 року та період з 01 січня 2024р. по 25 січня 2024р. включно з врахування коефіцієнта 1,5 до посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" № 391 від 25.04.2023;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати за період з 22 лютого 2022 року по 30 квітня 2023 року та період з 01 січня 2024р. по 25 січня 2024р. включно з урахування коефіцієнта 1,5 до посадового окладу та здійснити виплату донарахованих сум;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та зобов'язати Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області її виплатити в розмірі середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відповідачем при нарахуванні заробітної плати протиправно не було застосовано коефіцієнт 1,5 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» , оскільки позивач здійснював свої повноваження безпосередньо на території можливих бойових дій на посаді головного спеціаліста відділу обслуговування громадян. Крім того, відповідачем не було розглянуто заяв позивача про виплату допомоги на вирішення соціально- побутових питань , допомоги на оздоровлення за 2021 рік і допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 року відкрито провадження у справі №160/20755/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1, 2 ст. 257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.
За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовної заяви з наступних підстав.
Постановою КМУ від 25.04.2023 №391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» установлено, зокрема, що на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади, визначені відповідно до законодавства у схемах (розмірах) посадових окладів (тарифних ставок), визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.
Посадові оклади, визначені за посадами згідно із законодавством, встановлюються у штатних розписах з урахуванням коефіцієнтів передбачених абзацами другим та третім підпункту 1 пункту Постанови. У штатних розписах додається примітка до посадових окладів посад працівників, що здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії та робоче місце яких зазначено у відповідному переліку працівників, затвердженому керівником державного органу (керівником державної служби). Така примітка відповідно до підпункту 2 пункту 1 Постанови містить інформацію про те, що підвищення розмірів посадових окладів з урахуванням коефіцієнтів, передбачених підпунктом 1 п.1 Постанови, здійснюється з урахуванням фактично відпрацьованого часу протягом місяця. З метою нарахування заробітної плати відповідно до фактично відпрацьованого часу протягом місяця на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії застосовується посадовий оклад з відповідним коефіцієнтом, про що керівник державного органу (керівник державної служби) видає відповідний наказ.
Для застосування коефіцієнту, який визначено постановою КМУ №391 необхідно затвердження посади позивача у відповідному переліку працівників, затвердженому керівником державного органу згідно кошторису, передбаченому на поточний рік.
Постанова №391 набрала чинності 28.04.2023, отже підстави для встановлення підвищення окладу позивачу з початку введення воєнного стану (24.02.2022) відсутні.
На виконання постанови КМУ №391 у вигляді виключення, зважаючи на фактичне знаходження працівників на територіях активних та можливих бойових дій за поважних/сімейних та інших обставин наказом Головного управління від 26.05.2023 №470 затверджено перелік працівників Головного управління, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях активних та можливих бойових дій.
Згідно з означеним наказом позивачу було погоджено робоче місце на території Курахівської міської територіальної громади за адресою: Донецька область, м. Курахове, пр. Запорізький, 42Б.
Таким чином, застосування коефіцієнту 1,5 до посадового окладу ОСОБА_1 з 01.05.2023 по 31.12.2023 здійснювалося на підставі наказу №470 відповідно до затвердженого штатного розпису на 2023 рік.
Враховуючи ускладнення військової ситуації на території області, з метою створення безпечних умов для роботи та упорядкування роботи працівників Головного управління в період дії воєнного стану, в умовах дії розпорядження КМУ від 02.08.2022 №679-р «Про проведення обов'язкової евакуації населення Донецької області» наведений вище наказ Головного управління визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2024, з яким був ознайомлений і позивач.
Згідно із заявою позивача від 22.01.2024 у зв'язку з переїздом йому було погоджено робоче місце за адресою: м. Дніпро, вул. Мостова, 3а (територія не входить до переліку населених пунктів наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» та наказу Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 №376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».
Відповідач зазначає, що коефіцієнт 1,5 невід'ємно пов'язаний з безпосереднім здійсненням своїх повноважень із ризиком для життя, водночас позивач здійснював свої повноваження дистанційно не за визначеним в трудовому договорі робочому місці.
Стосовно невиплати позивачу матеріальної допомоги, відповідачем зазначено наступне.
Постановою КМУ від 08.08.2016 №500 «Про затвердження Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» затверджено Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Згідно п. 2 Порядку державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви у порядку, затвердженому керівником державної служби.
Наказом Головного управління від 15.09.2023 №970 «Про затвердження Порядку надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам» затверджено Порядок надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань працівникам Головного управління.
У 2024 році в період роботи позивача заява про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не надходила.
Крім того, відповідач вважає, що позивачем порушено тримісячний строк звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України, оскільки позивач з 01.01.2024 обізнаний про те, що його не включено до Переліку працівників, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії в розумінні постанови КМУ від 25.04.2023 №391.
08.08.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів в обґрунтування поданого відзиву на позовну заяву.
Від ОСОБА_1 13.08.2025 надійшла відповідь на відзив.
Позивач вважає, що у відзиві відсутнє обґрунтування щодо відмови відповідача виконати вимоги Постанови КМУ №391 по застосуванню коефіцієнта 1,5 до посадового окладу для працівників державних органів саме з дати виникнення можливості бойових дій.
Відповідачем не зазначено причини відмови у розгляді заяв ОСОБА_1 щодо отримання останнім допомоги на вирішення соціально-побутових питань.
14.08.2025 позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просить уточнити п. 3 позовних вимог, виклавши їх в наступній редакції: «Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення за 2021 рік та не розгляду заяви про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області її виплатити в розмірі середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 ».
При вирішенні заяви суд виходить з наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 47 КАС України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, положеннями ч. 3 ст. 262 КАС України передбачено, що підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів.
Отже, заява про уточнення позовних вимог в даному випадку може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.(в разі розгляду справи в порядку, визначеному ст. 262 КАС України).
Зважаючи на відкриття провадження у справі 22.07.2025 останнім днем для подання заяви про уточнення є 22.08.2025.
Оскільки позивачем дотримано строк подання заяви про уточнення позовних вимог, суд вважає можливим прийняти уточненні позовні вимоги до розгляду.
18.08.2025 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Відповідач підтримує свої доводи наведені у відзиві на позовну заяву та окремо щодо уточнення позовних вимог звертає увагу на таке.
До заяви про уточнення позовних вимог не додано доказів звернення ОСОБА_1 до Головного управління із заявою про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення за 2021 рік.
Ключовою умовою обов'язковості колективного договору, на який посилається ОСОБА_1 , є наявність трудових відносин між сторонами, які на момент подачі позивачем заяви від 21.05.2025 вже були припинені.
20.08.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання щодо пропущення відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву.
Не погодившись із поданим позивачем клопотанням позивачем 25.08.2025 направлені до суду заперечення з поясненнями щодо строків направлення відзиву і доказів в його обґрунтування.
Суд відхиляє клопотання позивача, з огляду на наступне.
Частиною 4. ст. 47 КАС України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов повністю або частково, подати відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву разом з доказами в його обґрунтування.
Відповідно до довідки Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа, ухвала суду була доставлена до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 22.07.2025 об 20:23.
Фактично документ дійшов у неробочий час, а тому суд вважає, що відлік часу для надання відзиву слід відраховувати від 23.07.2025. Таким чином, останнім днем для надання відзиву є 07.08.2025.
Відповідачем відзив на позовну заяву як до суду через систему «Електронний суд», так і позивачу засобами поштового зв'язку, що підтверджується копіями списку згрупованих відправлень від 06.08.2025 і описом вкладення у лист був направлений 06.08.2025.
Щодо направлених 08.08.2025 доказів в обґрунтування відзиву на позовну заяву, то суд зважаючи на незначний пропуск строку вважає можливим прийняти вказані докази, уникаючи надмірного формалізму.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №431-О від 07.07.2021 був призначений 13.07.2021 на посаду головного спеціаліста відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр) управління обслуговування громадян з посадовим окладом 5500 грн. на місяць, як переможець конкурсу, з випробувальним терміном 1 місяць, з місцезнаходженням робочого місця за адресою: м. Курахове, вул. Мечнікова, 26а.
26.05.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято наказ №470 від 26.05.2023 «Про затвердження переліку працівників».
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», в умовах дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2022 №679-р «Про проведення обов'язкової евакуації населення Донецької області», наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, та службових записок керівників структурних підрозділів Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, наказано затвердити перелік працівників Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях активних та можливих бойових дій (у вигляді виключення, зважаючи на фактичне знаходження працівників на цих територіях за поважних/сімейних та інших обставин.
Установлено, що наказ застосовується з 01 травня 2023 року.
Наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17.06.2024р «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » припинено державну службу та звільнено ОСОБА_1 17.06.2024 з посади головного спеціаліста відділу обслуговування громадян №9 (сервісний центр) управління обслуговування громадян за ініціативою державного службовця у зв'язку з переїздом на нове місце проживання, згідно з ч.3 ст. 86 Закону України від 10.12.2015р.№889-VІІІ «Про державну службу».
Позивач вважає, що в період перебування в трудових відносинах його робоче місце було віднесено до території можливих бойових дій з 24 лютого 2022 року, а тому при нарахуванні заробітної плати слід було застосувати коефіцієнт 1,5 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану» до посадового окладу, оскільки останній здійснював свої повноваження безпосередньо на території можливих бойових дій на посаді головного спеціаліста відділу обслуговування громадян.
Проте відповідач застосовував коефіцієнт 1,5 до посадового окладу позивача лише з 01.05.2023 по 31.12.2023р. . Позивач також стверджує, що відповідачем були проігноровані його заяви про виплату допомоги на вирішення соціально- побутових питань , допомоги на оздоровлення за 2021 рік і допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1 і 3 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
За визначенням у ч. 1 ст. Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII встановлено, що державний службовець має право на оплату праці залежно від займаної посади, результатів службової діяльності, стажу державної служби, рангу та умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
За приписами ст. 50 Закону № 889-VIII держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено в Україні воєнний стан, строк дії якого продовжено по сьогоднішній день включно.
25.04.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 391 "Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану" (Постанова № 391).
Відповідно до підп. 1 п. 1 Постанови № 391 на період воєнного стану для працівників державних органів (крім працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами; військовослужбовців; осіб рядового і начальницького складу та поліцейських), які безпосередньо здійснюють свої повноваження, зокрема, на територіях можливих бойових дій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, для яких не визначена дата припинення можливості бойових дій, посадові оклади, визначені відповідно до законодавства у схемах (розмірах) посадових окладів (тарифних ставок), визначаються з урахуванням коефіцієнта 1,5.
Підпунктом 2 Постанови № 391 визначено, що підвищення розмірів посадових окладів з урахуванням коефіцієнтів, передбачених підпунктом 1 цього пункту, здійснюється з урахуванням фактично відпрацьованого часу протягом місяця; заробітна плата працівникам державних органів нараховується відповідно до абзацу першого цього підпункту з урахуванням підвищених розмірів посадових окладів, передбачених підпунктом 1 пункту 1 цієї постанови, які визначені та затверджені у штатному розписі відповідного державного органу.
Абзацом 1 підп. 3 п. 1 Постанови № 391 визначено, що для цілей Постанови № 391 розташування робочого місця працівника визначається керівником державного органу (керівником державної служби, суб'єктом призначення) шляхом затвердження відповідного переліку працівників, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії.
Пунктом 4 Постанови № 391 передбачено, що вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується до припинення чи скасування воєнного стану в Україні.
Тобто, вказана Постанова не може регулювати оплату праці до набрання її чинності 25.04.2023 і застосовуватись з 22.02.2022.
Зважаючи на те, що наказом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 26.05.2023 №470, прийнятим відповідно до Постанови №391 і яким було затверджено перелік працівників, які безпосередньо здійснюють свої повноваження на територіях , на яких ведуться (велися) бойові дії) , визначено його застосування з 01.05.2023 , позовні вимоги в частині з 22.02.2022 по 30.04.2023 не підлягають застосуванню.
Щодо позовних вимог здійснити перерахунок заробітної плати з урахуванням коефіцієнта 1, 5 до посадового окладу за період з 01.01.2024 по 25.01.2024, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" установлено, зокрема, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій; у переліку визначаються дата початку та дата завершення бойових дій (дата виникнення та припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.
Так, наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (Перелік).
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією Курахівська міська територіальна громада за винятком смт Гостре у спірний період з 01.01.2024 по 25.01.2024 була включена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, територій можливих бойових дій.
Разом з тим 09.01.2024 за №84 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято наказ про втрату чинності наказу Головного управління від 26.05.2023 №470 (в редакції наказу від 21.12.2023 №1487).
З метою упорядкування роботи працівників Головного управління в період дії воєнного стану, з урахуванням створених безпечних умов для роботи, враховуючи ускладнення військової ситуації на території області та неодноразові попередження працівників, які відмовились від евакуації за межі області в безпечні місця, а також відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №391 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів та органів місцевого самоврядування під час воєнного стану», в умовах дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.08.2022 №679-р «Про проведення обов'язкової евакуації населення Донецької області, наказано пунктом 1 наказу визнано таким, що втратив чинність наказ Головного управління від 26.05.2023 №470 «Про затвердження переліку працівників» (в редакції наказу Головного управління від 21.12.2023 №1487) з 01.01.2024.
Матеріали справи не містять доказів включення позивача до затвердженого керівником відповідного переліку працівників, які здійснюють свої повноваження безпосередньо на території можливих чи активних бойових дій.
Крім того, за заявою позивача від 22.01.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у зв'язку з його переїздом (у зв'язку зі зміною робочого місця) йому було погоджено робоче місце: м. Дніпро, вул. Мостова 3а.
Місто Дніпро не входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення за 2021 рік та не розгляду заяви про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Донецькій області її виплатити в розмірі середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Згідно ст. 54 Закону України «Про державну службу», державним службовцям може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Порядок надання та розмір такої допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України (ч.2).
Умови надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та її розмір визначені в Порядку надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2016 року № 500 (далі Порядок № 500).
В Порядку № 500 визначено, що державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати, на підставі особистої заяви у порядку, затвердженому керівником державної служби (п.2).
Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці (п.3).
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов'язковою виплатою і вона може бути виплачена за рішенням керівника установи лише за наявності коштів в межах затвердженого фонду оплати праці, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постановах від 29.09.2022 у справі №420/7083/21, від 11.11.2020 у справі №500/1022/19, від 27.06.2019 у справі №809/3057/15.
Відповідно до ст. 57 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Згідно ст. 59 цього Закону щорічні відпустки надаються державним службовцям у порядку та на умовах, визначених законодавством про працю.
Відповідно до ст.і 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днів.
Невикористана частина щорічної відпустки повинна бути надана працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
У випадку поділу щорічної відпустки на частини допомога для оздоровлення може виплачуватися працівникові один раз при наданні будь-якої з частин щорічної основної відпустки за заявою працівника.
Під час формування фонду оплати праці на відповідний бюджетний рік для кожного працівника передбачається одна допомога для оздоровлення, яка є гарантованою виплатою один раз на рік при наданні щорічної відпустки за відповідний робочий рік.
Грошову допомогу не можна ділити на частини, і вона виплачується один раз на рік однією сумою під час надання будь-якої з частин щорічної відпустки.
Разом із заявою про надання щорічної відпустки працівник подає заяву про надання допомоги на оздоровлення
На підставі заяви працівника керівник установи видає відповідний наказ.
Таким чином, спеціальним нормативно-правовим актом, який врегульовує спірні правовідносини визначено наступні складові (умови), за яких працівник може реалізувати право на отримання допомоги для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, а саме: допомога може бути нарахована і виплачена тільки під час надання чергової відпустки; допомога надається згідно з наказом керівника про відпустку; допомога надається виключно у межах асигнувань, що виділяються на утримання відповідного державного органу.
За відсутності поєднання таких трьох складових спірна допомога не надається, не нараховується і відповідно не виплачується.
У постанові від 06.06.2018 року у справі №824/360/16-а в частині, що стосується протиправної бездіяльності відповідача, що полягала у невиплаті позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення, Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що вказана виплата може мати місце виключно як результат розгляду відповідачем заяви позивача та по своїй суті є похідною дією після прийняття відповідного рішення з даного питання.
Наведене свідчить, що реалізація позивачем права на поділ відпустки на частини покладає на неї обов'язок повідомити роботодавця, до якого з періодів, в якому він реалізує своє право на відпочинок, він бажає отримати допомогу на оздоровлення. Відтак, питання про виплату грошової допомоги на оздоровлення повинно вирішуватися відповідачем лише за заявою позивача одночасно з проханням надати відпустку. Можливості отримати таку допомогу поза межами відпустки, як окрему виплату, закон не передбачає.
Законодавством передбачено, що при звільненні працівника роботодавець може виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення лише у випадку, якщо перед звільненням працівнику надана відпустка з наступним звільненням (ст. 3 Закону №504).
Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про відпуски» за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
Тобто, при звільненні працівника роботодавець може виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення лише у випадку, якщо перед звільненням працівнику надана відпустка з наступним звільненням.
Виходячи з вищенаведених правових норм після звільнення держслужбовець втрачає право на отримання допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки ці виплати пов'язані з перебуванням на посаді. Ці види допомоги виплачуються державному службовцю, який перебуває на службі, зазвичай під час щорічної відпустки (допомога на оздоровлення) або у зв'язку з певними обставинами (соціально-побутова допомога).
Разом з тим матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 під час роботи в Головному управлінні із заявою про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення за 2021 рік та із заявою про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Надана позивачем до заяви про уточнення позовних вимог заява, в якій він просить Головне управління Пенсійного фонду України виплатити допомогу на оздоровлення і допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік і допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, датована 15.07.2025.
Тобто, вказана заява написана позивачем вже після звільнення з роботи безпосередньо перед зверненням з позовною заявою до суду.
За встановлених судом обставин і вищенаведених правових норм, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог і їх відмову.
Оскільки у позовних вимогах відмовлено, суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статями 240, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона