01 вересня 2025 рокуСправа №160/15402/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/15402/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
27.05.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 12 лютого 2025 року, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії на підставі п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону України №2262; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 січня 2025 року про призначення пенсії на підставі п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону України №2262.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою з інвалідністю 3 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю. Однак відповідачем листом повідомлено про відсутність права на призначення йому пенсії відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки на момент звільнення зі служби позивач не досяг 45-річного віку. Стверджує, що особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку. Оскільки позивача звільнено з військової служби на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, з встановленням 3 групи інвалідності та наявністю 25 років 06 місяців та 27 днів загального стажу, позивач вважає відмову відповідача у призначенні пенсії на підставі пункту «б» статті 12 Закону № 2262-ХІІ протиправною, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №160/15402/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
08.07.2025 року відповідачем надано відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає, що вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що 20.01.2025 позивач звернувся до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України з питань надання роз'яснень щодо можливості переведення з одного виду пенсії на інший. Листом від 12.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області серед іншого роз'яснило, що оскільки, на момент звільнення зі служби, а саме на 09.08.2024, позивач не досяг 45-річного віку, тому право на призначення пенсії відповідно до пункту “б» статті 12 Закону № 2262 відсутнє. Наголошує, що позивач із заявою встановленої форми про переведення з одного виду пенсії на інший у відповідності до Порядку № 3-1 не звертався. Оскільки позивач з відповідною заявою установленої форми (Додаток 1 до означеного вище Порядку) не звертався, то, відповідно, рішення не приймалося. Вказує, що названий лист носить лише інформаційний та роз'яснювальний характер, оскільки не породжує виникнення, зміну або припинення прав, обов'язків позивача.
17.07.2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач має 3 групу інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД №083614 від 29.07.2024 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.02.2025 року на звернення від 20.01.2025, з питання пенсійного забезпечення позивача повідомлено, що зокрема пільгове обчислення вислуги років при застосуванні норм пункту «б» статті 12 Закону №2262 законодавством не передбачене. На момент звільнення зі служби, а саме на 09.08.2024, позивач не досяг 45-річного віку, тому право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 12 Закону №2262 відсутнє.
Не погоджуючись із відмовою відповідача у призначення пенсії на підставі пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України №2262, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, право особи на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист є конституційним правом.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі в органах внутрішніх справ регулює Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Особам, які є особами з інвалідністю внаслідок війни, пенсія на визначених у цьому пункті умовах призначається незалежно від віку.
Як вбачається з матеріалів справи, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2024 року штаб-сержанта ОСОБА_1 , техніка ремонтного цеху засобів зв'язку, звільненому наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 15 липня 2024 року №252-рс з військової служби у запас на підставі підпункту "б" пункту третього частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через шість - дванадцять місяців), вважати що справи та посаду здав, з 09 серпня 2024 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
З огляду на зазначене, позивач вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати норму абзацу 2 пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки йому належить пенсія за вислугу років незалежно від віку, на умовах визначених означеним пунктом «б» цієї статті.
Водночас підставою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для відмови в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, згідно пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» стало те, що позивач не досяг 45-річного віку.
Суд не може погодитись з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.
Стаття 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» поділяє осіб з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом залежно від причини інвалідності на такі категорії:
а) особи з інвалідністю внаслідок війни - при настанні інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час, а також інші особи, зазначені у статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
б) інші особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - при настанні інвалідності внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААД №083614 від 29.07.2024 року позивач має 3 групу інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Отже, позивач, як особа з інвалідністю з числа військовослужбовців відноситься до категорії, визначеної пунктом «а» статті 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З урахуванням того, що станом на день звернення позивача до відповідача із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, позивачем надані докази з дотримання вимог, визначених пунктом «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому у відповідача були відсутні підстави для відмови у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років.
Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач із заявою встановленої форми про переведення з одного виду пенсії на інший у відповідності до Порядку № 3-1 не звертався.
З приводу цього суд зазначає наступне.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії визначений статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно положень якої звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Згідно частини 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно пункту 1.1 цього Порядку заява, зокрема про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.
Отже, законодавцем визначені альтернативні способи подачі заяв до органів з питань призначення пенсій.
Згідно пункту 4.3 Порядку №22-1, рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Зміст положень частини 5 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пунктів 4.3 та 4.7 Порядку №22-1 дає підстави дійти висновку, що результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо призначення пенсії оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу, що призначає пенсію.
У контексті наведеного суд зазначає, що, уникаючи формального підходу до оцінки дій суб'єктів владних повноважень, та з метою процесуальної економії, в судовій практиці непоодинокі випадки, коли суди розцінюють відповіді органу влади, оформлені листами, в якості рішень по суті спору. Проте в цій ситуації спеціальний нормативний акт чітко вимагає прийняття розпорядження, оскільки за його відсутності, у тому числі, неможливо оцінити позицію відповідача.
Суд наголошує, що визначена Порядком №22-1 процедура є способом дій пенсійного органу у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «пенсійного» питання.
Водночас результат розгляду порушеного позивачем у заяві від 20.01.2025 року питання відповідач оформив листом від 12.02.2025 року.
За таких обставин, суд відхиляє відповідні твердження відповідача та приходить до висновку про незаконність відмови, оформленої листом, пенсійного органу у розгляді заяви позивача про призначення пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В даному випадку, судом встановлено, що права позивача було порушено саме протиправними діями відповідача, а не рішенням, як зазначено в позовній заяві.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 року про признання пенсії за вислугу років на підставі пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, враховуючи висновки суду.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, а підтвердження наявності інших судових витрат матеріали справи не міститься, то судові витрати не підлягають розподілу.
Враховуючи перебування головуючого судді Озерянської С.І. у відпустці, рішення ухвалено у перший робочий після відпустки день.
Керуючись статтями 2, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 року про признання пенсії за вислугу років на підставі пункту «б» частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», враховуючи висновки суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська