14 липня 2025 рокуСправа №160/11183/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу №160/11183/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
17.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-19951-0436 від 17 лютого 2025 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 20499,46 (двадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 46 коп.
В обґрунтування позовних вимог вказує на протиправне нарахування боргу зі сплати єдиного внеску, оскільки дана заборгованість відсутня.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 року адміністративний позов було залишено без руху, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/11183/25. Розглядати справу вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
01.05.2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області отримало ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року, однак у строки встановлені ухвалою суду відзиву на позовну заяву не надало.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 09.03.2004 року отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю за №1253.
Також, судом встановлено, що згідно записів Єдиного Реєстру адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю позивача з 05.01.2017 року на підставі заяви зупинено згідно пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
З 20.04.2018 року на підставі заяви позивача право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно пункту 1 частини 4 статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
02.07.2018 року була призупинена адвокатська діяльність позивача згідно з поданою заявою.
10.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-1589-55 на суму 20499,73 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 року у справі № 160/16609/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задоволено у повному обсязі, визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10 травня 2019 року №Ф-1589-55 на суму 20499,73 грн., складену відносно ОСОБА_1 , визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Дніпропетровської області щодо не складення та не подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого боргу (недоїмки) у сумі 20499,73 грн. (двадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень сімдесят три копійки), зобов'язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого боргу (недоїмки) у сумі 20499,73 грн. (двадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень сімдесят три копійки).
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 року у справі № 160/16609/21 набрало законної сили 31.03.2022 року.
07.02.2025 року право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно пункту 1 частини 4 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі заяви.
17.02.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 19951- 0436, якою позивачу визначено до сплати недоїмку з єдиного внеску в сумі 20499,46 грн.
07.04.2025 року позивачем було подано скаргу на вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, однак рішення за результатами розгляду скарги матеріали справи не містять.
Не погодившись з вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до пункту 2 та пункту 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом;.
За змістом пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Разом з тим, пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
За приписами підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України під самозайнятою особою розуміється платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
За приписами частини 2 та 3 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Проаналізувавши наведені вище положення законодавства, слід дійти висновку, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Поряд з цим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Відповідно до статей 31, 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви. Протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв'язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з'їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
З наведених вище положень Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» можна дійти висновку, що правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк.
Відповідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В даному випадку, зі змісту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 року у справі № 160/16609/21, яким визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 10 травня 2019 року №Ф-1589-55 на суму 20499,73 грн., вбачається, що вказана вимога включає в себе наступні нарахування: по строку 19.04.2018 нарахований єдиний внесок у сумі 2457,18 грн. за перший квартал 2018 року (не сплачений залишок 1926,01 грн.); по строку 02.05.2018 нарахований єдиний внесок у сумі 8448,00 грн. за 2017 рік; по строку 19.07.2018 нарахований єдиний внесок у сумі 2457,18 грн. за другий квартал 2018 року; по строку 19.10.2018 нарахований єдиний внесок у сумі 2457,18 грн. за третій квартал 2018 року; по строку 21.01.2019 нарахований єдиний внесок у сумі 2457,18 грн. за четвертий квартал 2018 року; по строку 19.04.2019 нарахований єдиний внесок у сумі 2754,18 грн. за перший квартал 2019 року.
Відповідачем оскаржуваною вимогою повторно нараховано единий внесок у такому ж розмірі 20 499,46 грн., який визначено і вимогою яку скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 року у справі № 160/16609/21.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, що згідно записів Єдиного Реєстру адвокатів України право на заняття адвокатською діяльністю позивача з 05.01.2017 року на підставі заяви зупинено згідно пункту 1 частини 1 статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; з 20.04.2018 року на підставі заяви позивача право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно пункту 1 частини 4 статті 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
31 травня 2018 року ОСОБА_1 підписано контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 3 роки.
02.07.2018 року була призупинена адвокатська діяльність позивача згідно з поданою заявою.
Також 18.05.2021 року позивачем підписаний контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 3 роки.
07.02.2025 року право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно пункту 1 частини 4 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на підставі заяви.
Отже, з 05.01.2017 року позивач не здійснював адвокатської діяльності, провадження якої було зупинено та не отримував дохід від такої діяльності, таким чином, у позивача з 05.01.2017 року не було обов'язку сплачувати єдиний внесок як самозайнятою особою, у розумінні законодавства про зайнятість населення.
Вказана позиція також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.11.2018 у справі № 820/1538/17, від 18.11.2021 у справі №520/6094/19, від 04.10.2022 у справі №440/4316/18.
Окрім зазначеного, суд враховує, що позивач у спірний період був військовослужбовцем Збройних Сил України та вважався застрахованою особою платником єдиного внеску за яку є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-19951-0436 від 17 лютого 2025 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частинами 1-2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд наголошує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується квитанцією від 17.04.2025 року.
Отже, судовий збір у розмірі 1211,20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
В частині відшкодування судових витрат зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач за подання заяви про забезпечення позову сплатив судовий збір у розмірі 908,40 грн., що документально підтверджується квитанцією від 09.04.2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 року по справі №132зп-25/160 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково.
Отже, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 908,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
У зв?язку з перебуванням головуючого судді Озерянської С.І. у черговій щорічній відпустці, рішення ухвалено у перший робочий після відпустки день.
Керуючись статтями 139, 193, 241-246, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № Ф-19951-0436 від 17 лютого 2025 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 20499,46 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2119,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська