про відмову у забезпеченні позову
16 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11810/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:
- визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у відсутності процедури розгляду заяви про відстрочку та зобов'язання розглянути заяву про відстрочку з урахуванням висновків суду;
- визнання протиправними дій, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку, та зобов'язання: виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку; звернутися до відповідного органу Національної поліції з повідомленням про припинення (відкликання) вимоги щодо доставлення для складання адміністративного протоколу за порушення правил військового обліку.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.
Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, проте відповіді не отримав, а в електронному військово-обліковому документі відомості про надання відстрочки відсутні. Натомість, в листопаді 2024 року відповідач безпідставно вніс до електронних баз даних органів системи ТЦК та СП відомості про порушення позивачем правил військового обліку (т. з. «розшук»).
Позивач вказує, що застосування заходів забезпечення позову у цій справі матиме наслідком лише відтермінування мобілізації позивача до лав ЗСУ. Водночас, невжиття таких заходів може спричинити для позивача негативні наслідки в разі мобілізації особи, оскільки надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим, в зв'язку з чим захист прав, свобод та інтересів позивача буде зведено нанівець. Рішення суду у цій справі буде втрачати сенс без реалізації механізмів забезпечення позову. Забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії з направлення позивача на проходження ВЛК та винесення рішення щодо призову (мобілізації) позивача є єдиним способом захистити права останнього від подальших порушень його прав.
Позивач просить прийняти рішення щодо забезпечення позову шляхом заборони відповідачу виносити (ухвалювати) рішення (наказ, розпорядження, тощо) щодо направлення на проходження ВЛК з метою визначення ступеню придатності до військової служби та призову (мобілізації) військовозобов'язаного, окрім перевірки підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, до набрання законної сили рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Заяву про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи, у дводенний строк з дня отримання заяви суддею.
Заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Згідно із частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: забороною відповідачу вчиняти певні дії.
За правилами частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2022 у справі № 990/99/22 вказала, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Факт прийняття відповідачем рішення, яке, на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
При цьому суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом, порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об'єктивного існування наведених ризиків.
За усталеною практикою Верховного Суду, висловленою у постановах від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21, від 28.07.2022 у справі № 640/31850/20 та інших, заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, забезпечувати ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу, тощо.
Ухвала про забезпечення позову повинна бути вмотивована судом, зокрема, із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 260/5415/22).
З тексту позовної заяви убачається, що позивач оскаржує бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду заяв про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про порушення позивачем правил військового обліку.
Водночас, до позовної заяви долучені лише копії заяв та адвокатських запитів без відповідей відповідача на них, матеріали справи не містять доказів, на підставі яких оскаржувані дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про порушення позивачем правил військового обліку були вчинені, у зв'язку із цим у суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправність бездіяльності/дій відповідача, правову оцінку яким буде надано судом за результатами розгляду справи по суті.
Отже, передбачені пунктом 2 частини другої статті 150 КАС України підстави для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі відсутні.
Заява про забезпечення позову фактично обґрунтована підставою, визначеною пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України (тобто, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду), та заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до негативних наслідків у вигляді його мобілізації, що унеможливить виконання рішення суду.
На думку суду, такі доводи заявника не можуть бути визнані переконливими та достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність вчинення дій, ґрунтуються на припущеннях. Наведені твердження про можливе (а не реальне) настання негативних для позивача наслідків (у цьому випадку, за твердженням заявника, такі негативні наслідки та порушення прав позивача полягають саме у можливому призові на військову службу під час мобілізації, при тому, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України) не зумовлюють необхідність забезпечення поданого у цій справі адміністративного позову.
Суд також враховує, що в електронному військово-обліковому документі позивача є відмітка про визнання його придатним до військової служби (постанова ВЛК від 29.07.2024), тому вимоги заяви про забезпечення позову шляхом заборони ухвалювати рішення щодо направлення на проходження ВЛК є необґрунтованими.
Пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
На думку суду, заходи забезпечення позову, про які просить заявник (встановлення заборони вчиняти дії щодо призову на військову службу по мобілізації), безпосередньо не пов'язані з предметом спору у цій справі, фактично стосуються встановлення судом заборони вчиняти відповідачу дії, які випливають з наказу про призов на військову службу під час мобілізації. Проте, наказ про призов позивача на військову службу під час мобілізації на цей час не видано та він не є предметом спору у цій справі.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що заявником не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, як і не доведено того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі.
Отже, з поданої заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку про недоведеність передбачених пунктами 1, 2 частини другої статті 150 КАС України підстав для забезпечення позову, у зв'язку із чим у задоволенні заяви про забезпечення позову належить відмовити.
Керуючись статтями 150 - 151, 154, 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М. Валюх