про відмову у відстроченні виконання судового рішення
16 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1141/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву представника відповідача про відстрочення виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Державної установи «Центр пробації» (надалі - ДУ «Центр пробації», відповідач) про визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць, за період з 24.02.2022 по 01.06.2022; зобов'язання Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць, за період з 24.02.2022 по 01.06.2022.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2025, у даній справі позов задоволено, а саме вирішено: визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000,00 грн на місяць, за період з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року; зобов'язати Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000,00 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року по 01 червня 2022 року. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Центр пробації» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2025 апеляційну скаргу Державної установи «Центр пробації» Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі №140/1141/25 повернуто скаржнику.
07.10.2025 на адресу суду надійшла заява Державної установи «Центр пробації» про відстрочення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 у справі №140/1141/25 до затвердження кошторису Центру пробації на 2026 рік та надходження відкритих асигнувань, до 01 березня 2026 року.
Заява вмотивована тим, що з метою забезпечення виконання рішення суду відповідач звернувся до Міністерства юстиції України, як головного розпорядника коштів, із листом щодо внесення змін до кошторису та виділення додаткового фінансування по КВЕВ 2800»Інші поточні видатки» для виплати коштів за рішенням суду. У відповідь на лист Міністерство юстиції України повідомило про неможливість внесення змін до кошторису. Зазначає, що на теперішній час у кошторисі на 2025 рік для виконання судових рішень передбачено 850000 грн, які були використані у 1 кварталі 2025 року. Таким чином станом на дату подання заяви існують об'єктивні обставини які не залежать від Центру пробації та істотно ускладнюють виконання рішення суду від 28.07.2025, що відображається у відсутності коштів на рахунку КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» та неможливістю перерозподілити існуючі видатки з інших КЕКВ.
У судове засідання призначене на 14 год. 00 хв. 16.10.2025 учасники справи та їх представники не прибули, хоча були повідомлені про дату, час і місце розгляду заяви, шляхом направлення повістки в тому числі через систему «Електроний суд». Разом з тим, 16.10.2025 від представника Державної установи «Центр пробації» до суду надійшла заява про розгляд заяви без їх участі.
Частиною другою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) встановлено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Як передбачено частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи вищевикладене, судовий розгляд заяви про відстрочення виконання судового рішення здійснювався у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені, без фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом, в письмовому провадженні, на підставі наявних у суду матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.
Частиною 1 статті 378 КАС України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно із частиною п'ятою статті 378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
З огляду на викладене, слідує, що інститут відстрочення виконання рішення суду спрямований на забезпечення виконання судового рішення протягом певних визначених проміжків часу у разі наявності виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд зобов'язаний встановити та перевірити наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або обставин, що роблять його виконання неможливим, врахувати ступінь вини відповідача (у даному випадку - заявника), стихійне лихо, інші надзвичайні події.
Разом з тим під обґрунтованими підставами слід розуміти наявність виключних обставин, які є об'єктивно непереборними, тобто такими, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду. Наявність таких обставин має бути підтверджено належними та допустимими доказами, як це встановлено статями 72, 77 КАС України.
Водночас обов'язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, не повинно шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.
Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Тобто, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі №810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб'єктного складу сторін у справі, зобов'язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов'язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов'язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов'язок чи зобов'язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») дає підстави для висновків, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
В статті 129 Конституції України видно, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Як свідчить зміст заяви про відстрочення виконання судового рішення, остання мотивована загальними підставами, а саме: відсутністю коштів на виконання рішення.
Однак наведені відповідачем (боржником) обставини не є тими «виключними» підставами, які ототожнюються з поняттям стихійне лихо або інші непереборні обставини, з якими законодавець пов'язує можливість відстрочення виконання судового рішення.
На переконання суду, відповідач, маючи однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діє як суб'єкт владних повноважень та є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому обмежене фінансування, зокрема, в частині видатків на виконання судових рішень, не є підставою для відстрочення виконання судового рішення, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі установи своєчасно і у повному обсязі.
Суд враховує, що і відповідач, і позивач знаходяться у рівних економічних умовах в одній державі, а відтак посилання представника відповідача на незадовільний фінансовий стан не є самостійною та достатньою підставою для відстрочення виконання судового рішення в розумінні статті 378 КАС України.
Інших доводів того, що виконання судового рішення є ускладненим, заявником не наведено, а також доказів на підтвердження обставин, що виключають можливість виконання рішення не надано.
Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява №67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Суд уважає, що при розгляді заяв або клопотань щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань як підстава відмови у перерахунку та виплаті позивачу у повному обсязі коштів на виконання рішення суду є необґрунтованою, оскільки гарантовані законом виплати, пільги тощо неможливо поставити в залежність від видатків бюджету.
При цьому, заявником не надано до суду безумовних доказів на підтвердження обставин, що заважали вчасно виконати рішення суду.
Наведене вище, на переконання суду, свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення.
Суд зазначає, що відстрочення виконання даного рішення суду призведе до необґрунтованого та невизначеного у часі продовження порушення законних прав та інтересів позивача.
Також, заява не містить підстав уважати, що після завершення терміну відстрочення рішення суду буде виконано, що нівелює значення інституту судового захисту прав громадян.
Враховуючи вищевикладене, підстави, на які посилається заявник щодо відстрочення виконання судового рішення, не дають підстав для висновку про істотність ускладнення чи неможливість виконання судового рішення, а відповідно заява про відстрочення виконання рішення суду у цій адміністративній справі не підлягає задоволенню відповідно до вимог статті 378 КАС України.
Керуючись статтями 248, 378 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника Державної установи «Центр пробації» про відстрочення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 в адміністративній справі №140/1141/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Мачульський