про відмову у забезпеченні позову
15 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/11404/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Спека» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
06 жовтня 2025 року Приватне підприємство «Спека» (далі - ПП «Спека») звернулося до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) з позовом про визнання протиправним та скасування рішення від 29 вересня 2025 року №899/03-20-09-03-01 про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності; зобов'язання виключити (видалити) з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництво, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, інформацію (записи, відомості) про анулювання Приватному підприємству «Спека» ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер: 990514202400201 від 15 листопада 2024 року, терміном дії з 18 листопада 2024 року до 18 листопада 2029 року, адреса місця торгівлі: Волинська область, Луцький район, місто Луцьк, вулиця Мирослава Скорика, будинок 16.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
14 жовтня 2025 року від представника ПП «Спека» надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення ГУ ДПС у Волинській області рішення від 29 вересня 2025 року №899/03-20-09-03-01 про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (на право оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі), реєстраційний номер: 990514202400201 від 15 листопада 2024 року. В обґрунтування заяви представник позивача зауважив, що ПП «Спека» спірне рішення не отримувало та воно в порушення пункту 2 частини шостої статті 46 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №3817-IX) не опубліковане на офіційному веб-порталі ГУ ДПС України у Волинській області.
Вважає, що таке рішення (надійшло в електронний кабінет платника) є очевидно протиправним, оскільки прийняте з підстав необладнання та/або відсутності реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі рівнеміра-лічильника відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, хоч фактично під час перевірки акцизний склад підприємства був обладнаний витратомірами-лічильниками на місці відпуску пального наливом.
На переконання позивача, заява про забезпечення позову підлягає задоволенню і з підстав неможливості ефективного захисту прав позивача після набрання законної сили рішенням в цій справі. З цього приводу позивач вказав, що основним видом господарської діяльності ПП «Спека» є оптова торгівля паливом та від цього виду діяльності підприємство отримує основну частину прибутку у структурі доходів. Анулювання спірним рішенням ліцензії, яка дає також право зберігати пальне, призвело до фактичного позбавлення права на здійснення такого виду діяльності та негативно впливає на виконання договірних зобов'язань із контрагентами (для прикладу надано договір поставки від 01 серпня 20225 року №011, укладений із ТзОВ «Феделіс», та договір від 01 серпня 2025 року №11/2025 відповідального зберігання нафтопродуктів). Неможливість реєстрації акцизних накладних призводить до порушення вимог податкового законодавства та сплати до державного бюджету акцизного податку в розмірі, визначеному в акцизній накладній, в реєстрації яких відмовлено. Також підприємство втрачає можливість виплачувати заробітну плату п'ятьом працівникам, які перебувають із ним у трудових відносинах, що матиме наслідком скорочення їх штатної чисельності.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
Питання застосування статей 150 - 154 КАС України було предметом неодноразового розгляду Верховний Судом (зокрема, але не виключно постанови від 09 квітня 2025 року у справі №160/26885/24, від 02 квітня 2025 року у справі №160/28383/24, від 20 березня 2025 року у справі №460/179/24, від 10 липня 2025 року у справі №600/5520/24-а, від 09 жовтня 2025 року у справі №440/6267/25).
Верховний Суд зазначав, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з'ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними. Суд також повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Крім того, вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі №440/9568/22 Верховний Суд сформулював такий висновок. Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі від 24 січня 2024 року у справі №140/1568/23 Об'єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що інститут забезпечення адміністративного позову є складним та специфічним інструментом, призначення якого полягає у створенні можливості реального й ефективного захисту прав, свобод і законних інтересів, зокрема фізичних та юридичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, що реалізується в залежності від індивідуальних фактичних обставин конкретної справи, що й зумовлюють різні висновки щодо наявності підстав для його застосування. Отже, та обставина, що в іншій справі позов було забезпечено і Верховний Суд з цим погодився, не означає наявність безумовних підстав для застосування таких заходів у будь-якій іншій справі, в тому числі з подібним предметом спору. Це обґрунтовується тим, що за змістом частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Натомість, результат вирішення справи та/або порушеного питання завжди залежить від фактичних обставин у кожній конкретній справі, доказів, наявних на підтвердження доводів та/або заперечень, та їх сукупної правової оцінки.
Визначаючись із наявністю підстав для забезпечення позову у цій справі у спосіб зупинення дії рішення ГУ ДПС у Волинській області від 29 вересня 2025 року №899/03-20-09-03-01 про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (оптової торгівлі пальним, за наявності місць оптової торгівлі), реєстраційний номер: 990514202400201 від 15 листопада 2024 року, суд зазначає про таке.
Відповідно до пунктів 40, 74 частини першої статті 1 Закону №3817-IX ліцензія - право суб'єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності; припинення дії ліцензії - позбавлення суб'єкта господарювання права на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності, на який (які) йому надано ліцензію, у порядку, визначеному цим Законом.
Оптова торгівля пальним здійснюється суб'єктом господарювання за наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним (частина перша статті 29 Закону №3817-IX).
Згідно з частиною першою статті 46 названого Закону дія ліцензії припиняється шляхом прийняття органом ліцензування, який надав відповідну ліцензію, рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Як передбачено пунктом 14 частини другої статті 46 Закону №3817-IX, підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є: факт необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального в резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, відповідно до підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України (крім випадків, встановлених абзацом дванадцятим підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, про що у встановленому порядку повідомлено податковий орган), встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки.
Частиною п'ятою статті 46 Закону №3817-IX установлено, що рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків. У разі якщо за результатами адміністративного або судового оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності рішення прийнято на користь платника податку, то ліцензія, що була припинена таким рішенням органу ліцензування, вважається діючою з дати її припинення.
Позивач, оскаржуючи рішення про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, покликається очевидну протиправність такого рішення.
В контексті наведеного суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Оцінюючи інші доводи позивача, суд погоджується, що можливість здійснення господарської діяльності у сфері торгівлі пальним напряму залежить від наявності ліцензії.
Разом з тим суд також враховує, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.9) оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами є основним, але не єдиним видом діяльності підприємства ПП «Спека». Таким чином, позивач не обмежений правом на здійснення інших видів господарської діяльності. За таких обставин відсутні підстави вважати, що саме по собі анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним призведе до зупинення господарської діяльності позивача в цілому, а відповідно і до негативних наслідків, які з цим пов'язані (зокрема, звільнення працівників).
Суд вважає, що доводи позивача про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача не ґрунтується на належних та допустимих доказах в розумінні статей 150, 151 КАС України.
Так позивачем не надано доказів на підтвердження наявності в нього пального у значних обсягах. Тож твердження позивача про неможливість внаслідок позбавлення його права на здійснення передбаченої ліцензією діяльності реалізації залишків пального стосуються обставин, які лише можуть виникнути у майбутньому та не можуть слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного рішення може убезпечити позивача від понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку за вже укладеним договорами тощо.
Проте слід врахувати, що такі обставини в будь-якому випадку не визначені нормами статті 150 КАС України як безумовні підстави для забезпечення позову, а отже, не вказують і не можуть вказувати на очевидну протиправність адміністративного акта, який у спірних відносинах виданий у формі рішення.
Це узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20 березня 2019 року у справі №826/14951/18, від 11 грудня 2019 року у справі №826/16216/18, від 13 жовтня 2020 року у справі №460/549/20, від 11 березня 2021 року у справі №640/23179/19, від 30 вересня 2021 року у справі №160/7358/21, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб'єкта владних повноважень особа має право заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.
У згаданих справах Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб'єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Окремо необхідно зазначити, що скасування судом індивідуального акта є самостійним і вичерпним способом захисту порушених прав особи в адміністративному судочинстві, практична реалізація якого відбувається одночасно з набранням законної сили судовим рішенням, і не вимагає здійснення від суб'єкта, що видав скасований акт, чи інших осіб, будь-яких дій.
Отже, з урахуванням обраного позивачем способу судового захисту та закріплених за адміністративними судами повноважень за результатом розгляду справи, у разі наявності підстав для задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, до якого належить й оспорюване рішення відповідача, тому доводи позивача про те, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення, яке може бути ухвалене за результатом розгляду його позову, є безпідставним.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2025 року у справі №440/6267/25 (у наведеній справі вирішувалося питання забезпечення позову шляхом зупинення рішення податкового органу про припинення дій ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним).
За наведених обставин, виходячи із пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, співмірності таких заходів і відповідності способу забезпечення позову позовним вимогам, суд дійшов висновку, що позивачем у цій справі не доведено та не підтверджено обставин, які б беззаперечно вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі задоволення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248 КАС України, суд
В задоволенні заяви Приватного підприємства «Спека» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Спека» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ж.В. Каленюк