Іменем України
14 жовтня 2025 року м. Кропивницький
справа № 398/2510/24
провадження № 22-ц/4809/873/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді: Дуковського О.Л.
суддів: Дьомич Л.М. , Письменного О.А.
з участю секретаря: Демешко Л.В.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Федоров З.Ф.;
відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», інтереси якого представляє адвокат Миргородова О.Ю.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця», інтереси якого представляє адвокат Миргородова Олена Юріївна на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2025 року, у складі головуючого судді Дубровської Н.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі АТ «Українська залізниця») про стягнення заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
В обгрунтування позову позивач вказував, що він згідно наказу № 14 від 21 січня 1991 року був прийнятий у Шаровський район контактної мережі Виробничого підрозділу «Долинська дистанція електропостачання» регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» помічником машиніста автомотриси.
Вказував, що наказом № 15 від 04.02.1992 ПАТ «Українська залізниця» його було переведено на посаду машиніста автомотриси, а наказом № 10/06 від 16.03.2020 був звільнений з ВП «Долинська дистанція електропостачання» у зв'язку із виходом на пенсію.
Позивач зазначав, що 26.01.2010 начальником Долинської дистанції електропостачання видано наказ за №29 «Про вид і регламент чергування на об'єктах Долинської дистанції електропостачання» (далі - наказ №29 від 26.01.2010).
Згідно п. 2 зазначеного наказу № 29 від 26.01.2010, «На об'єктах Долинської дистанції електропостачання встановлено наступні види чергування: Шарівський район контактної мережі (ЕЧК-27) ст. Шарівка цілодобове чергування машиніста на черговому пункті контактної мережі (ЧПКМ) та відповідального чергового на дому в неробочий час».
Відповідно до п. 6 наказу № 29 від 26 січня 2010 року, «Чергування на об'єктах з правом відпочинку дозволяється по Шарівському району контактної мережі (ЕЧК-27), які обладнані спеціальними кімнатами для відпочинку, як заміна цілодобового чергування в разі неможливості його організації із-за недостатнього робочого часу оперативного персоналу. Чергування в денний та нічний час в спеціально обладнаній кімнаті зараховується до робочого часу з розрахунку 1 година чергування за 0, 75 годин робочого часу. Загальна тривалість робочого часу за зміну (активна робота з чергуванням) не може перевищувати 18 годин. При цьому активна робота не може перевищувати тривалості робочого дня чи зміни. Після добового чергування надасться відпочинок не менше 48 годин».
Пунктом 13 наказу № 29 від 26 січня 2010 року передбачено, що: «облік активної роботи вводиться за встановленою журнальною формою.
Достовірність обліку робочого часу покладається на керівника лінійного підрозділу (цеху)».
Позивач посилався на те, що оскільки з 26 січня 2010 у підрозділі, у якому він працював, було дозволене запровадження цілодобового чергування за певних умов: 1) обладнання спеціальної кімнати для відпочинку; 2) ведення обліку активної роботи.
При цьому, чергування у спеціально обладнані кімнати для відпочинку зараховувалось до робочого часу 0,75 години за 1 годину чергування.
Зазначав, що починаючи з 01 січня 2015 року і до 16 березня 2020 року, до дня звільнення позивача із займаної посади, роботодавець не враховував та не оплачував позивачу 25 % робочого часу за кожну відпрацьовану добову зміну.
Посилався на те, що він працював безперервно 24 години (з 08:00 год до 08:00 год наступного дня), а йому зараховували до табелю обліку відпрацьованого часу 18 годин.
Відповідно і заробітну плату позивач отримував за 18 годин.
Вказував на те, що відповідач необґрунтовано рахував, що позивач 6 годин відпочивав у спеціально обладнаній кімнаті, оскільки у структурному підрозділі кімната для відпочинку не була облаштована.
Разом з цим роботодавець рахував за 1 годину добової зміни - 0,75 години робочого часу, хоча при цьому, роботодавець не забезпечив ведення обліку активної роботи, яка має обраховуватись та оплачуватись без зниженого коефіцієнту.
Також позивач посилався на те, що за характером своїх трудових обов'язків він не мав права на відпочинок під час добової зміни.
Для того, щоб позивач міг перебувати у кімнаті для відпочинку, яка не обладнана визивною сигналізацією та диспетчерським зв'язком, потрібно було викликати іншого машиніста на чергування і передати йому зміну. У іншому випадку мало місце грубе порушення трудових обов'язків.
Тому вважає помилковими дії відповідача, щодо зарахування часу чергування 18 годин замість фактично відпрацьованих 24 годин.
Вважає, що відповідач не мав права застосовувати до його робочого часу коефіцієнт 0,75, оскільки він не перебував у кімнаті для відпочинку.
З уточненнями позивач просив стягнути із АТ «Українська залізниця» на його користь невиплачену заробітну плату за період з травня 2016 року по січень 2020 року в розмірі 110 084,12 грн невиплаченої заробітної плати та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строку її виплати в розмірі 84479,17 грн , а всього 194563,29 гривень.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому звертає увагу суду на те, що цілодобове чергування по ЕЧК- 27 застосовано з квітня 2016 року (перша добова зміна позивача почалася з 08-00 16.04.2016) , що підтверджується документами бухгалтерського обліку «ФОБС» щодо обліку використання робочого часу працівником та добовими відомостями роботи енергодиспетчерського пункту за 23-24.01.2016 та 05.07.2016).
Табелі обліку робочого часу та графіки чергувань змінних працівників за період з січня 2015 року по грудень 2016 року у відповідача не збереглися в зв'язку з їх обмеженими строками зберігання та знищення.
Відповідач посилався на те, що застосування коефіцієнту 0,75 у випадках чергування на об'єкті обґрунтовується наступними нормами:
пунктом 6 наказу від 26.01.2010 № 29 «Про вид і регламент чергування на об'єктах Долинської дистанції електропостачання» згідно якого «…Чергування в денний та нічний час в спеціально обладнаній кімнаті зараховується до робочого часу з розрахунку - 1 година чергування за 0, 75 год. робочого часу…»;
пунктом 2.3. Положення про організацію чергування працівників залізничного транспорту на об'єкті та вдома, затвердженого наказом від 18.04.2019 № 268 , згідно якого «… Чергування в денний та нічний час в спеціально обладнаній кімнаті зараховується до робочого часу з розрахунку - 1 година чергування за 0, 75 годин, які оплачуються з розрахунку встановленої тарифної ставки (посадового окладу). Аналогічно зараховується до оплати тривалість чергування у вечірні та нічні години…».
З огляду на те, що добові чергування на об'єкті для позивача почали діяти лише з 16.04.2016 період нарахування заборгованості по заробітній платі з 01.01.2015 по 15.04.2016 є необґрунтованими та безпідставними, як наслідок є безпідставними заявлені позивачем суми, для стягнення, в цей період.
Крім наведеного, надбавка за вислугу років нараховується виключно на відпрацьований час, але не більше норми годин, встановленої у відповідному місяці.
Відповідач вважав, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів - заробітної плати та нарахування доходів.
Виплата компенсації втрати частини доходів повинна здійснюватися у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості. Оскільки заробітна плата, яку позивач вважає невиплаченою, заперечується відповідачем та є спірною сумою, позовні вимоги про стягнення компенсації витрати частини доходу задоволенню не підлягають.
Право на компенсацію у позивача відповідно до наказу № 2050-ІІІ виникне лише у випадку присудження такої заробітної плати судом, та невиплати або несвоєчасної виплати її відповідачем згідно рішення суду. Заперечується відповідачем і застосування до спірних правопорушень норм закону № 2050-ІІІ в цілому, але крім того, йдеться і про невідповідність розрахунку компенсації витрати частини доходу. Крім того, звернули увагу суду на те, що твердження позивача, що його відлучення від прийому їжі або до кімнати відпочинку призведе до переривання зв'язку з енергодиспетчером не відповідає дійсності та є необґрунтованим припущенням позивача, оскільки такий зв'язок може здійснюватися по селектору, через мобільний телефон, через чергового по станції за допомогою гучномовного зв'язку чи через поїзного диспетчера за допомогою поїзного радіозв'язку. Кімната відпочинку, кімната для прийому їжі і кімната чергового по ЕЧК знаходиться поряд, на 2-му поверсі будівлі ЧПРКМ. Зважаючи на близькість розміщення кімнат, виклик чергового працівника ЕЧК - 27 по селектору у випадку перебування у кімнаті для відпочинку або приймання їжі не переривається, оскільки такий зв'язок є досить гучним та його чутно навіть на першому поверсі.
Представник відповідача вважав необгрутнованими доводи позивача, які не підлягають задоволенню.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2025 року задоволено позовні вимоги.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої заробітної плати за період з травня 2016 року по січень 2020 року в розмірі - 110084,12 гривень.
Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строку її виплати в розмірі - 84479,17 гривень.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу ,в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Посилається на порушення норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції не надав оцінки аргументам наведених відповідачем.
Вважає, що у резолютивній частині має бути чітко зазначена, що сума компенсації, яка стягується , зазначена без урахування податків та зборів, які в подальшому мають бути відраховані з неї при виконанні рішення в добровільному чи примусовому порядку.
Крім того суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачу у 2021 році було донараховано суми за 2017, 2018 , 2019 рік , які позивач отримав і не оспорював.
Також відповідач не погоджується із доводами позивача, з якими погодився суд першої інстанції, що позивач за характером своїх трудових обов?язків не мав права на відпочинок під час добової зміни, а виконання безпосередніх обов?язків позивача поза спеціально обладнаною кімнатою для відпочинку , зараховується за загальними правилами без застосування коефіцієнта - 0,75 .
Вважає, що суд першої інстанції помилково ототожнив «не виконання активної роботи» з «відпочинком під час добової зміни», а тому чергування в денний та нічний час в спеціально обладнаній кімнаті зараховується до робочого часу з розрахунку 1 година чергування за - 0,75 години робочого часу.
Зазначає, що 100% оплата здійснювалася за години активної роботи позивача, а за чергування в кімнаті відпочинку оплата праці здійснювалася із застосуванням коефіцієнта.
Посилається на те, що матеріали справи не містять жодного доказу щодо постійного виконання позивачем у спірний період активної роботи ,а відповідач у свою чергу надав докази, а саме бортовий журнал АДМ-319 за період з 25.03.2018 по 12.02.2020, з якого вбачається вид роботи, який виконувався позивачем в цей період.
Вказував, що робота позивача була виключно чергуванням, без виконання активної роботи.
Відзиву на апеляційну скарг позивач не подавав, що не перешкоджає перегляду справи в апеляційному порядку.
Представник позивача надав письмові пояснення у справі, які просить врахувати під час розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтувантися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Оскаржуване судове відповідає зазначеним вимогам виходячи із наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , згідно наказу № 14 від 21 січня 1991 року був прийнятий у Шаровський район контактної мережі Виробничого підрозділу «Долинська дистанція електропостачання» регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» помічником машиніста автомотриси.
Наказом № 15 від 04.02.1992 року ОСОБА_1 було переведено на посаду машиніста автомотриси.
Наказом № 10/06 від 16.03.2020 позивача було звільнено з ВП «Долинська дистанція електропостачання» у зв'язку із виходом на пенсію.
Вказані обставини підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці ( том 1 а.с.16-18).
26.01.2010 начальником Долинської дистанції електропостачання видано наказ за №29 «Про вид і регламент чергування на об'єктах Долинської дистанції електропостачання».
Згідно п. 2 наказу № 29 від 26.01.2010, «На об'єктах Долинської дистанції електропостачання встановлюється наступні види чергування: Шарівський район контактної мережі (ЕЧК-27) ст. Шарівка цілодобове чергування машиніста на черговому пункті контактної мережі (ЧПКМ) та відповідального чергового на дому в неробочий час».
Відповідно до п. 6 Наказу № 29 від 26 січня 2010, «Чергування на об'єктах з правом відпочинку дозволяється по Шарівському району контактної мережі (ЕЧК-27), які обладнані спеціальними кімнатами для відпочинку, як заміна цілодобового чергування в разі неможливості його організації із-за недостатнього робочого часу оперативного персоналу.
Чергування в денний та нічний час в спеціально обладнаній кімнаті зараховується до робочого часу з розрахунку 1 година чергування за 0, 75 год робочого часу.
Загальна тривалість робочого часу за зміну (активна робота з чергуванням) не може перевищувати 18 годин. При цьому активна робота не може перевищувати тривалості робочого дня чи зміни. Після добового чергування надасться відпочинок не менше 48 годин».
Пунктом 13 Наказу № 29 від 26 січня 2010 передбачено, що: «облік активної роботи водиться за встановленою журнальною формою. Достовірність обліку робочого часу ш гадається на керівника лінійного підрозділу (цеху)».
Таким чином, з 26 січня 2010 у підрозділі, у якому працював позивач, було дозволене запровадження цілодобового чергування за певних умов: 1) обладнання спеціальної кімнати для відпочинку; 2) ведення обліку активної роботи. При цьому, чергування у спеціально обладнані кімнати для відпочинку зараховувалось до робочого часу 0,75 години за 1 годину чергування.
У наказі № 29 від 26.01.2010 року вказано, що чергування на об'єктах з правом відпочинку дозволяється по Шаріському району контактної мережі (ЕЧК_27), які обладнані спеціальними кімнатами для відпочинку.
Нормативні вимоги до такої спеціально обладнаної кімнати для відпочинку встановлені у Положенні про порядок та умови організації чергування працівників залізничного транспорту на об'єкті та вдома, затвердженого наказом Укрзалізниці від 17.05.2002 року № 255-Ц (далі - Положення № 255-Ц від 17.05.2002).
Пунктом 3 Положення № 255-Ц від 17.05.2002 передбачено, що «чергування на об'єктах, з правом відпочинку в спеціально обладнаній кімнаті, запроваджується на об'єктах, які обладнані автоматикою, телеуправлінням, пожежною сигналізацією.
Крім того, кімната для відпочинку повинна бути обладнана визивною сигналізацією, диспетчерським зв'язком, ліжком з повним комплектом постільної білизни, шафою, чайником та електроплиткою для підігрівання їжі, холодильником, місце користування якими повинно відповідати вимогам протипожежної безпеки.
Чергування в денний та нічний час в спеціально обладнаній кімнаті зараховується до робочого часу з розрахунку - 1 година чергування за 0,75 год. робочого часу.
Загальна тривалість робочого часу за зміну (активна робота з чергуванням) не може перевищувати 18 годин. При цьому активна робота не може перевищувати тривалості робочого часу дня чи зміни.
Після добового чергування надається відпочинок не менше 48 годин».
Наказом АТ «Укрзалізниця» від 18.04.2019 року № 268 визнано таким, що втратило чинність положення № 255-Ц від 17.05.2002 року та введено в дію Положення про організацію чергування працівників залізничного транспорту на об'єкті та вдома (далі - Положення 18.04.2019 року № 268).
Положенням 18.04.2019 року № 268 передбачено, зокрема:
2.1. Режим чергування на об'єкті з правом відпочинку в спеціально обладнаній кімнаті може запроваджуватись на об'єктах, які обладнані автоматикою, телеуправлінням, пожежною сигналізацією.
2.2. Кімната для відпочинку при чергуванні обладнується визивною сигналізацією, диспетчерським зв'язком, ліжком з повним комплектом постільної білизни, шафою, чайником, холодильником, приладом для підігрівання їжі, місце розташування яких повинно відповідати вимогам протипожежної безпеки та санітарної гігієни.
2.3. При чергуванні на об'єкті за 1 годину чергування до робочого часу працівника зараховується 0,75 годин, які оплачуються з розрахунку встановленої тарифної ставки (посадового окладу). Аналогічно зараховується до оплати тривалість чергування у вечірні та нічні години.
2.4. Загальна тривалість робочого часу працівника за зміну (активна робота з часом чергування, зарахованим до робочого часу) не може перевищувати 18 годин. При цьому активна робота не може перевищувати тривалості робочого часу дня (8 годин) чи зміни (12 годин).
3.3. Активною роботою є виконання працівником робіт, передбачених його трудовими обов'язками, в тому числі виконання аварійних і невідкладних робіт.
4.2. Початок і закінчення чергування, перерви для відпочинку і харчування протягом зміни встановлюються Правилами внутрішнього трудового розпорядку підрозділу.
4.4. Облік активної роботи, що виникає при чергуванні на об'єктах та вдома, проводиться за встановленим у підрозділі порядком».
Згідно довідки про результати перевірки служби електропостачання «Долинська дистанція електропостачання» регіональної філії «Одеська залізниця» від 28.02.2020 року, перевіркою встановлено, що по ЕЧК-23 застосовується добове чергування на об'єкті для машиністів автомотриси. Кімната для відпочинку (на другому поверсі адміністративної будівлі) не відповідає вимогам п. 2.2. Положення № 268:
- визивною сигналізацією та диспетчерським зв'язком не обладнана;
- згідно інвентаризаційного списку бухгалтерії ЕЧ-5 станом на 20.02.2020 - ліжка на обліку не числяться;
- по бухгалтерському обліку «ковдра зимова» по ЕЧК-23 не значиться;
- кімната відпочинку потребує ремонту;
- порядок про прання та періодичність заміни білизни внутрішніми документами не визначений;
- харчування черговими машиністами автомотриси провадиться в кімнаті для приймання їжі, що розташована на 1-му поверсі.
По виробничому підрозділу не розроблений порядок обліку активної роботи, що виникає при чергуванні на об'єкті та вдома (порушення п. 4.4 Положення № 268. Початок і закінчення чергування на об'єкті та вдома, перерви для відпочинку і харчування протягом зміни Правилами внутрішнього трудового розпорядку дистанції не встановлені. Для добового чергування на об'єкті ЕЧК-23, графіки змінності на машиністів автомотриси складаються по 18 годин за зміну, з розрахунку чергування з правом відпочинку за 1 годину до робочого часу зараховується 0,75 год , при цьому час активної роботи для виконання безпосередніх обов'язків взагалі не передбачається.
Звернувшись із цим позовом до суду позивач посилався на те, що за характером своїх трудових обов?язків він не мав права на відпочинок під час добової зміни.
Суд першої інстанції погодившись із доводами позивача, встановив, що позивач виконував свої обов'язки протягом 24 годин поза спеціально кімнатою для відпочинку.
Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем порушено законодавство про оплату праці, оскільки при нарахуванні заробітної плати застосовував коефіцієнта 0,75.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги, надавши новий розрахунок стягнення невиплаченої заробітної плати в сумі - 110084,12 грн за період з травня 2016 року по січень 2020 року , а також суму компенсації невиплаченої заробітної плати у сумі -84479,17 грн (том 2 а.с. 231).
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення із відповідача на користь позивача невиплаченої заробітної плати в сумі - 110084,12 грн за період з травня 2016 року по січень 2020 року , а також компенсацію невиплаченої заробітної плати у сумі - 84479,17 грн .
Згідно з ч. 7 ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За змістом частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 2, 3, 4 ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Згідно з ст. 103 КЗпП України про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні та строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує шістнадцять календарних днів.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
У статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтями 3, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача ненарахованої та невиплаченої заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Разом з тим, скаржник не погоджуючись з розрахунком розміру компенсації за затримку виплати заробітної плати, свого розрахунку в апеляційній скарзі не навів.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано того, що позивачу за період 2017 - 2019 роках у 2021 році було проведено виплату заробітної плати за активну роботу у зазначеному періоді.
Проте з такими доводами відповідача не можна погодитися ,оскільки позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції та після заперечень відповідача було уточнено суми, які підлягають стягненню.
Крім того слід зазначити, що суми, які суд визначає до стягнення із роботодавця на користь працівника обраховуються без віднімання сум податків та зборів.
Податки і збори із суми заробітку, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів, які підлягають сплаті податковим агентом.
Відрахування податків і обов'язкових платежів із заробітної плати є обов?язком роботодавця, а тому вказівка в резолютивній частині про утримання податків не є обов?язком суду.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця», інтереси якого представляє адвокат Миргородова Олена Юріївна - залишити без задоволення.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
14.10.2025 - складено постанову.
Головуючий суддя: О.Л. Дуковський
Судді: Л.М. Дьомич
О.А. Письменний