Справа № 343/2644/24
Провадження № 33/4808/674/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.
Суддя-доповідач Кукурудз
15 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., з участю захисника Воробець Р.М. в інтересах ОСОБА_1 розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та його захисника Воробець Р.М. на постанову Долинського районного суду від 12 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
З матеріалів справи, слідує, що 15.12.2024 року о 21 год. 05 хв. у м. Долина по вул. Д. Галицького, Калуського району Івано-Франківської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Tesla Model Y" д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного спяніння, запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан спяніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився (ухилився), чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, 15.12.2024 року о 21 год. 05 хв. у м. Долина по вул. Д. Галицького, Калуського району Івано-Франківської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки "Tesla Model Y" д.н.з. НОМЕР_1 , не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, яку поліцейський здійснював шляхом увімкнення проблискового маячка синього та червонного кольорів, увімкнення спеціального звукового сигналу, чим порушив п.2.4 ПДР.
Постановою Долинського районного суду провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122-2 закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, встановлених ст.38 КУпАП.
За ч.1 ст.130 КУпАП ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору, як особу з інвалідністю II групи.
Оскаржуючи вказану постанову ОСОБА_1 та його захисник Воробець Р.М. вважають вказану постанову незаконною, необгрунтованою, винесеною з порушеннями норм процессуального та матеріального права права, стверджують, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення не є вмотивованим та обгрунтованим, винесене за відсутності будь-яких доказів його вини а тому підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Свою вину у вчиненному ОСОБА_1 не визнає, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують його вину, стверджує, що у поліцейських не було підстав складати протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він погодився пройти огляд на стан сп'яніння, однак у його дружини було погане самопочуття і тому він сів у автомобіль та відвіз дружину додому, після чого повернувя однак поліцейських уже не було.
Стверджує, що відомості зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо нього не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що він допустив будь-які порушення ПДР, за які його слід було зупинити, у звязку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини.
Допустимих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у відмові від проходження огляду на стан спяніння у закладі охорони здоровя у складених поліцейськими протоколі про адміністраивне правопорушення та направленні на огляд водія не вбачається, поскільки відеозаписом не зафіксовано складання вказаних документів на місці.
Просить постанову суду щодо нього за ст. 130 ч.1 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити.
Під час апеляційного розгляду справи захисник Воробець Р.М. в інтересах ОСОБА_1 подав доповнення до апеляційної скарги, просить врахувати доповнення до апеляційної скарги, постановити законне справедливе рішення.
Заслухавши учасників процесу, перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга з доповненням підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.268 ч.1 КУпАП справа про адмінправопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що справу розглянуто 12.09.2025 року без участі ОСОБА_1 . Суддя першої інстанції, розглянувши справу без участі ОСОБА_1 порушив його право на захист, а тому винесена ним постанова є незаконною. Будь-яких даних, що ОСОБА_1 було відомо, що справа відносно нього буде розглядатися 12.09.2025 року матеріали провадження не містять.
Разом з тим, право на участь в судовому засіданні, є складовою права на захист.
Виходячи з вищевикладеного слід зробити висновок, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права.
Як слідує з матеріалів справи (а.с.1) ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п.43 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Стаття 62 Конституції України закріплює правило, згідно з яким усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч. 5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Як вбачається з матеріалів справи а саме з відео з нагрудних камер поліцейських, не вбачається факту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 заявляв працівникам поліції, що від огляду не відмовляється.
Відповідно до змісту складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, він був складений у відсутності останнього. Проте, як вбачається із відеозаписів обставин події, які покладені судом першої інстанції в основу доведеності вини ОСОБА_1 , працівники поліції після тривалого спілкування з останнім заявили, що потрібно пройти огляд на стан спяніння, на що ОСОБА_1 погодився. Після чого сів у транспортний засіб та здійснив рух. Вбачається, що зі змістом протоколу, та усіх складених документів не ознайомлено, суть інкримінованого правопорушення не роз'яснена. Протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан сп'яніння, направлення на огляд, розписка про роз'яснення прав і обов'язків та інші документи містять відмітку про відмову особи від підпису чи ознайомлення.
Апеляційний суд не погоджується з такими діями працівників поліції та з висновком суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 . Не можна вважати факт доведеності вчинення правопорушення за тієї обставини, що оскільки ОСОБА_1 покинув місце зупинки транспортного засобу, то він самоусунувся від ознайомлення зі змістом правопорушення, яке йому інкримінується та з іншими процесуальними документами.
При цьому, ОСОБА_1 не забезпечено його право ознайомитися з протоколом, надавати пояснення, не роз'яснено належним чином суті вчиненого правопорушення, наслідків ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння.
Вимоги статей 254, 256, 259, 260 КУпАП категорично обумовлюють обов'язкову присутність особи при складенні відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення (у разі коли таку особу було встановлено), та надають можливість уповноваженим особам у випадку ухилення від своїх процесуальних обов'язків осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, доставляти їх, зокрема, до поліцейського відділку для складення протоколу.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі Коробов проти України Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом. Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі Кобець проти України.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Судом враховується, що в матеріалах справи відсутні в повному обсязі докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Безумовним є те, що факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в будь-якому разі повинен бути зафіксованим, однак цього зроблено не було.
Судом першої інстанції не враховано вимоги практики ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства.
При цьому судом не враховано, що згідно конституційних й конвенційних принципів верховенства права, законності й змагальності сторін - людина, її права та свободи є найвищими цінностями і визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суди зобов'язані неупереджено і неухильно додержуватись вимог Конституції України та чинних законів і міжнародних договорів.
Окрім того, в порушення вимог чинного законодавства, працівниками патрульної поліції не роз'яснено ОСОБА_1 прав та наслідків, які настануть у разі проходження огляду чи відмови проходити огляд на стан спяніння. Таким чином, ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати права, передбачені ст.268 КУпАП, які працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, та інших адміністративних матеріалів не були оголошені та роз'яснені. Будь яких даних про те, що ОСОБА_1 викликали до відділення поліції для складання процесуальних документів матеріали провадження не містять.
Постанова суду не може залишатися в силі через істотні процесуальні порушення.
Суд не мав процесуального права проводити судовий процес без даних про вручення ОСОБА_1 копії протоколу про адміністративне правопорушення. Тому апеляційний суд розцінює це як істотне порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки йому фактично не пред'явлено адміністративне звинувачення, йому не вручено акт звинувачення, що передбачено ст. 254 КУпАП. Таке порушення є процесуальною перешкодою для притягнення його до відповідальності. Суд не має повноважень на вручення такої копії протоколу, оскільки не є стороною обвинувачення. Це може бути виконано лише працівником поліції.
Слід вказати на те, що докази на які посилається суд першої інстанції є передчасними, недоведеними, оскільки грунтуються на припущеннях.
З огляду на наявні істотні порушення, та складанні за його результатами протоколу про адміністративне правопорушення, суд визнає вказаний протокол та додані до нього матеріали недопустимими доказами, як такі, що отримані з істотним порушенням вимог КУпАП.
Будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у справі відсутні.
Згідно ч. 3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, вважаю, що всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення слід тлумачити на його користь.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу з доповненням ОСОБА_1 та його захисника Воробця Р.М. задовольнити.
Постанову Долинського районного суду Івано-Франківської області від 12.09.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду Б.І. Кукурудз