Справа № 727/7484/25
Провадження № 2/727/1963/25
15 жовтня 2025 року м.Чернівці
Шевченківський районний суд м.Чернівців у складі:
головуючої судді - Бойко М.Є.,
за участю секретаря судових засідань - Васківчук В.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні, в м. Чернівці, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
У червні 2025 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м.Чернівців із позовною заявою, в якій просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання їх неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 09.12.2013 року, у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, до 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. В обгрунтування таких вимог позивач посилається на народження дитини від іншого шлюбу, а також на погіршення матеріального стану.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10 липня 2025 року в справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання, яке закрито ухвалою суду від 11 вересня 2025 року, справу призначено до судового розгляду .
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися. Разом з тим, адвокат Мандзюк В.Б. подав до суду письмову заяву, в якій просить судове засідання провести без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.
Відповідачка в судове засідання повторно не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена завчасно, про поважні причини неявки суд не повідомила та у встановлений судом строк на адресу суду клопотань про розгляд справи в загальному провадженні та відзиву на позовну заяву не надала.
За таких обставин та на підставі ст. 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд вважає можливим ухвалити рішення при заочному розгляді справи. Крім того, суд вважає можливим, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, судове засідання проводити без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для судового розгляду і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 09.12.2013 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 03 листопада 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернівецького міського управління, актовий запис №2411.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 24.12.2013 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утриманя їх неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів його доходів, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 27.11. 2013 року.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками її зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів,у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна,сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи,якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 2 ст. 182 СК України).
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» також роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився сімейний стан, оскільки народилася дитина від іншого шлюбу, яка перебуває на його утриманні, а також на погіршення матеріального стану у зв'язку із повномасштабним вторгнення РФ на територію України.
При цьому, у позовній заяві позивач не навів та не надав суду доказів погіршення його матеріального стану у тій мірі, яка б свідчила про необхідність зменшення розміру аліментів, визначених до стягнення з нього судовим рішенням.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Свідченням матеріального становища платника аліментів є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника осіб, яким він за законом зобов'язаний надавати утримування і які фактично перебувають на його утриманні.
Зміна сімейного стану відповідача, а саме народження інших дітей без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. (Постанова Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №565/017/19).
Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження 61-702св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24).
Більш того діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 21.07.2021 у справі №691/926/20.
В свою чергу, позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами погіршення його майнового стану та те, що такий майновий стан не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дитини у визначеному судом розмірі.
Суд також зазначає, що сплачені позивачем аліменти є власністю його дитини, на утримання якої вони направляються. Відповідач є лише отримувачем аліментів на спільну дитину сторін, разом з тим участь матері в утриманні дитини, яка проживає разом з нею, не обмежується лише фінансовим утримання, таке утримання дитини є набагато ширшим залежно від дитини, її стану здоров'я, уподобань тощо.
Розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь відповідачки на утримання їх доньки, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення, без доведення погіршення майнового становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини, та суперечитиме її інтересам.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в зв'язку з їх недоведеністю.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст.12,13,81,141,258,259,263-265,273,354 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Бойко М.Є.