Справа № 396/940/25
Провадження № 2/396/561/25
Іменем України
13.10.2025 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Цесельської О.С., за участю секретаря судового засідання Трохимчук Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Новоукраїнка в порядку позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.02.2020 року він передав в борг ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 4000 доларів США, які останній зобов'язався повернути в строк до 30.09.2022 року, а також сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 2% в місяць від суми позики. На підтвердження отримання грошових коштів ОСОБА_2 власноручно склав боргову розписку від 05.02.2020 року.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 ухиляється від повернення грошових коштів, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики у розмірі 6560 доларів США, з яких: 4000 доларів США - основна заборгованість, та 2560 доларів США - проценти за користування коштами та витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою судді від 30.05.2025 року відкрито провадження у справі, призначено її до підготовчого розгляду за правилами позовного провадження.
Копія ухвали про відкриття провадження та призначення справи до розгляду, з копією позовної заяви та доданими до неї документами були направлені за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцю проживання відповідача, які він отримав про що свідчить його підпис в поштовому повідомленні. (а.с.17) Відзив до суду не подавав, в наступні судові засідання не з"являвся.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечував позивач.
Ненадання відповідачем відзиву та доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч.1ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України.
За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Суд, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та правовідносини.
Судом встановлено, що 05.02.2025 року ОСОБА_2 паспорт НОМЕР_1 проживає в АДРЕСА_1 взяв в борг у ОСОБА_1 4000 доларів під 2 % щомісячно до 30.09.2022 року. (а.с.8) Вказана розписка містить підпис ОСОБА_2 . Оригінал боргової розписки міститься в матеріалах справи
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовим ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, які встановлені договором.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13 та від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-ц (провадження № 61-22477св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 205/5292/15-ц (провадження № 61-3741св19).
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом досліджено оригінал розписки від 05.02.2020 року та встановлено, що відповідно до договору позики від 05.02.2020 року ОСОБА_2 рукописно написав розписку про отримання у борг від ОСОБА_1 грошових коштів в доларах США. Зобов'язався повернути позичені кошти до 30.09.2022 року, зі сплатою процентів за ставкою 2 % щомісячно.
Дана розписка підписана власноручно позичальником ОСОБА_2 , а тому фактично відбулося укладення договору позики. Факт складання розписки відповідачем не спростовується жодними доказами.
Відтак, суд приходить до висновку, що розписка від 05.02.2020 року містить чітко визначену суму боргових зобов'язань ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 в розмірі 4000 основної суми боргу та розрахунок відсотків є наступним - по 2 % щомісячно від основної суми боргу протягом 31 місяця, враховуючи що початком розрахунку процентів є 05.03.2020 року - 1 місяць з початку дії договору від 05.02.2020 року: 4000 доларів США х 2 % х 31 місяць = 2480 доларів США за користування коштами.
Відповідач був повністю ознайомлений з умовами позики, сумою позики, строком повернення грошових коштів, шляхом написання розписки власною рукою.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики у розмірі 6480 доларів США, яка включає в себе 4000 доларів США основної суми боргу та 2480 доларів США - відсотки за користування позикою за 31 місяць дії договору (з 05.02.2020 року по 30.09.2022 року), - відтак, - наявності підстав для часткового задоволення позову..
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 7651 гривні (пропорційно 98,8 % до задоволених позовних вимог) та згідно з квитанцією до платіжної інструкції (а.с.1).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 268, 509, 611, 612, 1046-1049 ЦПК України, ст.ст. 16, 190, 545, 1046, 1049 ЦК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., заборгованість за договором позики у розмірі 6480 доларів США, яка включає в себе 4000 доларів США основної суми боргу та 2480 доларів США відсотки за користування позикою та витрати по сплаті судового збору в сумі 7651 гривні.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: О. С. Цесельська