Справа № 383/1321/25
Номер провадження 1-кс/383/220/25
14 жовтня 2025 року слідчий суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
слідчого - ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
представників власника майна - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області клопотання т.в.о. слідчого СВ ВП №3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025121050000193 від 11.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України,-
Т.в.о. слідчого СВ ВП №3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням погодженим начальником Бобринецького відділу Знам'янської окружної прокуратури ОСОБА_4 про накладення арешту з метою заборони користування та розпорядження на тимчасово вилучене майно, а саме на транспортний засіб марки ГАЗ-5312 з д.н.з. НОМЕР_1 , 1986 року випуску, VIN НОМЕР_2 , тип спеціалізований вантажний, цистерна асенізаційна, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів серії НОМЕР_3 від 23.10.2014 року належить КП Бобринецької міської ради «Комунальник», ЄДРПОУ 32406702, яким на момент злиття відходів здійснював керування ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Необхідність накладення арешту слідчий пов'язує із розслідуванням кримінального провадження №12025121050000193 від 11.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України, де вказаний автомобіль визнано речовим доказом, тому з метою забезпечення його зберігання та використання, недопущення спотворення або пошкодження вилученого майна, слід накласти арешт на вказане майно, оскільки воно має суттєве значення для встановлення обставин кримінального правопорушення з забороною користування та розпорядження ним.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_3 клопотання підтримали, яке просили суд задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні. При цьому прокурор вказав, що на разі існує потреба в призначенні та проведенні експертизи вмісту бочки асенізаційного транспортного засобу.
Представники власника майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечили в повному обсязі вказуючи на його необґрунтованість, при цьому зазаначили, що вилучений транспортний засіб марки ГАЗ-5312 з д.н.з. НОМЕР_1 , тип спеціальний вантажний, цистерна асенізаційна належить на праві власності КП Бобринецької міської ради «Комунальник», який наразі перебуває у користуванні Бобринецького міського КП «Міськводоканал». На разі триває службове розслідування для з'ясування обставин події та оцінки дій причетних до події працівників. При цьому зазначили, що вказаний в клопотанні асенізаційний автомобіль ГАЗ 5312 ВА, д.н. НОМЕР_1 є єдиним спеціалізованим транспортним засобом Бобринецької теритоторіальної громади, що використовується БМКП «Міськводоканал», у тому числі й при ліквідації наслідків аварій каналізаційних мережах в м. Бобринець, та безпосередньо використовується для обслуговування критичної інфраструктури, лікареь, шкіл, дитячих садочків міста та всієї об'єднаної територіальної громади, тому в умовах сьогодення й частих відключень електроенергії, без вказаного транспортного засобу міська громада не зможе обійтися навіть на короткий термін. Вважають, що арешт зазначеного у клопотанні асенизаційного транспортного засобу унеможливить ведення господарської діяльності КП «Міськводоканал» та негативно вплине на життєдіяльність Бобринецької об'єднаної територіальної громади.
Заслухавши пояснення учасників провадження, вивчивши клопотання та докази на його обґрунтування, слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання виходячи з наступного.
Як вбачається з наданих слідчим матеріалів, за вказаним у клопотанні фактом відділенням поліції №3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025121050000193 від 11.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України (а.с. 4).
В ході досудового розслідування встановлено, що 10.10.2025 року близько 18 години працівниками комунального підприємства «Міськводоканал» у м. Бобринець Кіровоградської області було злито каналізаційні нечистоти з бочки автомобіля «ГАЗ-53» д.н. НОМЕР_1 до території лісосмуги, яка розташована поблизу м. Бобринець Кіровоградської області, тобто здійснено забруднення відходами шкідливими для довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, що створило небезпеку для довкілля, забруднивши загальну територію лісосмуги, загальним розміром близько 10х10 м.
З протоколу огляду місця події від 10.10.2025 року встановлено, що в ході огляду місця події на земельній ділянці, що розташована за межами міста Бобринець, Кропивницького району, Кіровоградської області, неподалік електропідстанції, виявлено та вилучено транспортний засіб марки ГАЗ-5312 з д.н.з НОМЕР_1 , тип спеціалізований вантажний, цистерна асенізаційна, під керуванням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6-7).
З протоколу огляду предмета від 11.10.2025 року встановлено, що т.в.о слідчого СВ ВП №3 Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 оглянуто транспортний засіб марки ГАЗ-5312 з д.н.з НОМЕР_1 , 1986 року випуску тип спеціалізований вантажний, цистерна асенізаційна та встановлено, що на цистерні автомобіля, маються шланги, які забруднені нечистотами (а.с. 9).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 23.10.2014, транспортний засіб марки ГАЗ-5312 з д.н.з НОМЕР_1 , тип спеціалізований вантажний, цистерна асенізаційна, належить КП Бобринецької міської ради «Комунальник», ЄДРПОУ 32406702, що встановлено з витягу реєстраційної картки (а.с. 8).
Однією з процесуальних гарантій реалізації прав людини в кримінальному провадженні являється здійснення слідчими суддями, у порядку передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб.
Ухвала слідчого судді має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Під обґрунтованістю ухвали розуміється її постановлення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені доказами та іншими матеріалами, якими слідчий чи прокурор обґрунтовують доводи клопотання, та які досліджені під час судового розгляду та оцінені слідчим суддею відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 239 КК України кримінальна відповідальність за даною статтею настає за забруднення або псування земель речовинами, відходами чи іншими матеріалами, шкідливими для життя, здоров'я або довкілля, внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров'я людей чи довкілля.
Відповідно до ч. 1 ст. 237 КПК України, з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є також арешт майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (абз.2 ч.1 ст.170 КПК України).
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 цього Кодексу.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно змісту ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Відповідно до ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб ( ч.4 ст.173 КПК України).
Відповідно до ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ч.2 ст. 171 КПК України, відповідно до якої, у ньому має бути зазначено правові (законні) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна, а також перелік та види майна, що належить арештувати, документи що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим третіми особами таким майном.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, згідно якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами у кримінальному провадженні є матеріальні об'єкти, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
Слідчим суддею зі змісту клопотання встановлено, що арешт на майно ініціатор клопотання обґрунтовує лише необхідністю забезпечення збереження речових доказів, з метою недопущення спотворення або пошкодження вилученого майна.
Проте, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до усталеної практики Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Отже, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Між тим, слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не навів у ньому достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно.
Так, не доведено існування ризиків, визначених у абзаці другому ч. 1 ст. 170 КПК України або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, як і не обґрунтовано належним чином мету застосування такого заходу забезпечення в даному кримінальному провадженні.
Крім того, матеріали клопотання не містять будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на дане конкретне майно, та не навів доказів існування значної майнової шкоди.
Також слідчий суддя звертає увагу на те, що до клопотання про арешт майна слідчий не долучив жодних доказів та не навів жодних доводів, що дозволяли б слідчому судді встановити розумність та співрозмірність обмеження права власності чи права користування завданням кримінального провадження.
Крім того, спірний автомобіль оглянуто в ході проведення огляду місця події від 10.10.2025 року та в ході огляду предмету від 11.10.2025 року у зв'язку з чим зафіксовано необхідну для органу досудового розслідування доказову інформацію.
При цьому, в судовому засіданні не обґрунтовано причин неможливості відібрання під час огляду місця події та транспортного засобу, чи протягом строку до звернення з клопотанням, зразків вмісту автомобіля для проведення експертиз, про які слідчий взагалі не зазначив у своєму клопотанні, лише у поясненнях в судовому засіданні.
Також, враховуючи, що транспортний засіб, на някий слідчий просить накласти арешт, є єдиним спеціальниим автомобілем із цистерною та вакуумним насосом, призначеним для відкачування, транспортування та утилізації рідких побутових відходів, стічних вод та мулу з вигрібних ям, септиків, каналізацій та інших накопичувачів, та який використовується у господарській діяльності КП "Міськводоканал" для забезпечення життєдіяльності Бобринецької об'єднаної територіальної громади та обслуговування критичної інфраструктури, лікареь, шкіл, дитячих садочків , тому накладення на таке майно арешту буде недопустимим втручанням у право власності та не буде служити законній меті в інтересах суспільства, а також не забезпечить розумну співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності, оскільки має зберігатися розумна рівновага між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Об'єднаного Королівства»). Проте слідчим та прокурором не доведено, що цу цьому випадку заходи щодо обмеження права власності будуть пропорційними щодо мети їх застосування.
У зв'язку з вищевикладеним, застосування арешту на майно, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності обмеження прав та відповідно не виправдовує потреби досудового розслідування.
Отже, слідчий та прокурор не довели що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора та необхідність такого арешту, а також не довели наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Оцінюючи розумність і співрозмірність обмеження права власності на даній стадії досудового розслідування завданням кримінального провадження з метою запобігання порушення справедливого балансу між інтересами власника майна, гарантованими йому законом і завданням цього кримінального провадження, слідчий суддя враховує, що підозра у кримінальному провадженні нікому не пред'явлена, органи досудового розслідування мали достатньо часу для проведення необхідних слідчих дії (в тому числі отримання зразків вмісту транспортного засобу) із вказаним транспортним засобом, який знаходиться у володінні слідчого органу з 10.10.2025 року, зокрема останній був предметом огляду працівниками поліції, результати огляду зафіксовані у протоколі огляду від 10.10.2025 року.
Слідчим хоча й доведено, що зазначене майно має значення речового доказу, але не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що перебування транспортного засобу у користуванні та розпорядженні власника чимось загрожуватиме збереженню майна, та що існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження .
З урахуванням встанорвлених обставин, слідчий суддя не вбачається обґрунтованих підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт транспортного засобу марки ГАЗ-5312 з д.н.з. НОМЕР_1 , 1986 року випуску, VIN НОМЕР_2 , тип спеціалізований вантажний, цистерна асенізаційна, який належить на праві власності КП Бобринецької міської ради «Комунальник», та яке не є учасником даного кримінального провадження, й арешт якого може призведсти до надмірного обмеження чи зупинення правомірної діяльності підприємства або інших негативних наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб, у тому числі й жителів об'єднаної територіальної громади, а також до складніших порушення санітарного законодавства. Тому застосування арешту на зазначене майно, не відповідає критеріям розумності, співмірності та спів розмірності обмеження прав та відповідно не виправдовує потреби досудового розслідування, й на цій підставі слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 132, 167, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволені клопотання т.в.о. слідчого СВ ВП №3 (м. Бобринець) Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025121050000193 від 11.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 239 КК України, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення та набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні ухвали - при відхиленні апеляції.
Повний текст ухвали оголошено 16.10.2025 року о 15 год. 30 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1