Справа № 607/7189/25
Провадження № 2/349/338/25
іменем України
14 жовтня 2025 року м. Рогатин
Рогатинський районний суд Івано-Франківської області
в складі судді Могили Р.Г.
за участю секретаря судового засідання Мартиновської І.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» ( далі - ТОВ «Споживчий центр» ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26 вересня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 26.09.2024-100001041, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 7 000,00 грн, строком на 140 днів. Відсоткова ставка - фіксована, встановлена у розмірі 1 %, яка застосовується протягом всього строку на який надано кредит. Також сторонами погоджено розмір комісії - 20 % від суми кредиту, що дорівнює 1 400,00 грн та неустойку в розмірі 70,00 грн , що нараховується за кожен день невиконання /неналежного виконання кожного окремого зобов'язання.
Зазначає, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі та надало позичальнику кредит у розмірі 7 000,00 грн, що підтверджується квитанцією від 26 вересня 2024 року.
Однак відповідачка ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим в неї утворилась заборгованість у розмірі 21 700,00 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 000,00 грн , заборгованості за відсотками в розмірі 9 800,00 грн, комісії в розмірі 1 400,00 грн та неустойки в розмірі 3 500,00 грн.
Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідачки на його користь вище зазначену заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Микитчин П.С. подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Вважає, що ні пропозиція укладення кредитного договору, ні заявка кредитного договору від 26 вересня 2024 року, ні відповідь позичальника про прийняття пропозиції ( акцепт ) кредитного договору не підтверджують укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми. Також в матеріалах справи відсутні належні та достовірні докази щодо ідентифікації особи відповідачки та перерахування кредитних коштів на її картковий рахунок.
Крім того у відзиві зазначено, що відповідачка звернулася із заявою в поліцію про порушення кримінального провадження за вказаним фактом, оскільки вона не надавала позивачу свої паспортні дані для оформлення такого кредиту. Однак на даний час їй не надано витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
У зв'язку з недоведеністю позовних вимог просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
05 травня 2025 року з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на підставі ст. 31 ЦПК України на розгляд Рогатинського районного суду Івано-Франківської області надійшла вказана цивільна справа .
Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 06 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, з ініціативи суду розгляд справи вирішено проводити в судовому засіданні з викликом сторін.
14 травня 2025 року представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Микитчин П.С. подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, продовження строку для надання відзиву на позов та відкладення розгляду справи .
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 17 червня 2025 року визнано потрібним, щоб представник ТОВ «Споживчий центр» дав особисті пояснення.
24 липня 2025 року представник ТОВ "Споживчий центр" Ларіонов К.О. подав клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою судді Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 25 липня 2025 року задоволено клопотання представника ТОВ "Споживчий центр" Ларіонова К.О. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 28 липня 2025 року визнано потрібним, щоб відповідачка ОСОБА_1 дала особисті пояснення.
28 липня 2025 року представник ТОВ "Споживчий центр" Ларіонов К.О. подав клопотання про витребування доказів в АТ КБ "ПриватБанк".
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
16 вересня 2025 року на виконання ухвали суду з АТ КБ "ПриватБанк" надійшли витребувані документи.
09 жовтня 2025 року представник позивача Павленко Д.О. подав клопотання про долучення до справи додаткових доказів та заяву про розгляд справи без його участі.
У судовому засіданні 28 липня 2025 року представник позивача ТОВ "Споживчий центр" Ларіонов К.О. позовні вимоги підтримав повністю з підстав наведених у позовній заяві. В доповнення до обставин, які викладені в позовній заяві зазначив, що 26 вересня 2024 відповідачка одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е466 підписала відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору. Під час укладення кредитного договору позичальницею було пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національну Банку України.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, за повідомленням її представника адвоката Микитчина П.С. перебуває за кордоном.
Представник відповідачки адвокат Микитчин П.С. у судовому засіданні 28 липня 2025 року просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав наведених у відзиві. В судове засідання 14 жовтня 2025 року представник відповідачки не з'явився, причини неявки суд не повідомив.
Фактичні обставини справи
26 вересня 2024 відповідачка ОСОБА_1 підписала пропозицію позивача ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та надала позивачу заявку, яка є невід'ємною частиною цієї пропозиції, з якою вона ознайомилась в цей же день за посиланням htpp://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно з ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Також, 26 вересня 2024 відповідачка одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору Е466 підписала відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 26.09.2024-100001041, який є частиною електронного кредитного договору, укладеного у порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
При укладенні вказаного кредитного договору ОСОБА_1 було пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного Банку України, під час якої з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи .
Відповідно до умов кредитного договору № 26.09.2024-100001041 від 26 вересня 2024 року, сторони погодили наступні умови кредитування: дата видачі кредиту - 26 вересня 2024 року; сума кредиту - 7 000,00 грн; строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 12 лютого 2025 року; процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія - 20 % від суми кредиту, що дорівнює 1 400,00 грн; неустойка - 70,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання /неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. У кредитному договорі зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів 4149-49ХХ-ХХХХ-7080. Також умовами кредитного договору встановлено та погоджено стороними графік платежів, в розмір яких входять сума кредиту, відсотки та комісія .
Видача кредитних коштів підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення»№ 35-0204 від 02 квітня 2025 року, згідно якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта, а саме: 26 вересня 2024 року в сумі 7 000,00 грн, номер карти НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.ua - 520640727, призначення платежу: видача за договором кредиту № 26.09.2024-100001041 .
На виконання ухвали суду про витребування доказів, листом від 04 вересня 2025 року №20.1.0.0.0/7-250828/59222-БТ, АТ КБ "ПриватБанк" повідомило, що платіжна картка номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 та з виписки по рахунку вказаної банківської карти встановлено, що 26 вересня 2024 року на карту було зараховано кошти в сумі 7 000,00 грн .
Отже ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі згідно умов договору.
В свою чергу відповідачка зобов'язувалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором, однак вона свої зобов'язання не виконала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.
З довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 26.09.2024-100001041 від 26 вересня 2024 року та картки субконто контрагенти, договори за 26.09.2024 - 23.05.2025 встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 21 700,00 грн, з яких: основний борг - 7 000,00 грн, відсотки - 9 800,00 грн, комісія - 1 400,00 грн, неустойка - 3 500,00 грн .
Застосовані норми права та висновки суду за результатами розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ч. 1, 2 та ч. 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.
Між сторонами виник спір щодо укладення кредитного договору, належного виконання його умов та непогашення відповідачкою заборгованості за цим договором.
Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За матеріалами справи встановлено, що 26 вересня 2024 року відповідачка ОСОБА_1 підписала заявку про приєднання до пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), та підписала відповідь позичальника про прийняття пропозиції ( акцепт ) кредитного договору № 26.09.2024-100001041 .
Положеннями вказаних документів визначено, що заявка на отримання споживчого кредиту та відповідь позичальника про прийняття пропозиції ( акцепт ) кредитного договору складають кредитний договір. Відповідачка підтвердила, що ознайомилася з примірниками вказаних документів, що складають договір, та зобов'язалася виконувати його умови.
Зі змісту кредитного договору вбачається, що його підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором Е466, що відповідає вимогам статтей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
У вказаному кредитному договорі сторони погодили умови кредитування, в тому числі розмір кредиту, відсоткову ставку за користування кредитом, розмір комісії, а також відповідальність за порушення умов договору.
Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у позивача виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання кредитних коштів, та повернути кредит.
Отже між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
На підставі наведеного суд дійшов висновку про доведеність виконання ТОВ «Споживчий центр» зобов'язання з надання ОСОБА_1 кредиту в сумі 7 000,00 грн, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок НОМЕР_2 , зазначений нею у кредитному договорі і який згідно листа-відповіді АТ КБ "ПриватБанк" належить відповідачці та повний номер якого - 4149499395827080.
Щодо доводів сторони відповідача про те, що відповідачка не укладала спірного кредитного договору і те, що вона звернулася із заявою в поліцію про порушення кримінального провадження за вказаним фактом, то матеріали справи не містять належних та достовірних доказів, а саме витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про внесення відповідних відомостей про вчинення кримінального правопорушення.
З довідки- розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором та картки субконто встановлено, що відповідачкою порушено умови укладеного кредитного договору щодо погашення кредиту та відсотків за його користування, відповідно до умов кредиту.
Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять, а тому наявні підстави для стягнення з відповідачки заборгованості по тілу кредиту у сумі 7 000,00 грн.
Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, то суд зазначає, що за змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 7 000,00 грн, строком на 140 днів, з кінцевим терміном повернення - 12 лютого 2025 року. Процентна ставка «фіксована» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надано кредит.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.
Судом встановлено, що договір між сторонами укладено 26 вересня 2024 року, відсотки за користування кредитом позивачем нараховано за період з 26 вересня 2024 року по 12 лютого 2025 року, тобто в межах строку кредитування, встановленого договором, та за відсотковою ставкою 1%, тобто в межах визначених Законом України «Про споживче кредитування» .
Оскільки відповідачка взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо сплати відсотків за користування кредитом теж не виконала, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з неї заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом в сумі 9 800,00 грн.
Щодо стягнення заборгованості по комісії у розмірі 1 400,00 грн, то суд зазначає, що згідно правової позиції, яку висловила Велика Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 , що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Тобто, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок щодо правомірності встановлення у кредитному договорі комісії за розрахунково-касове обслуговування.
У п.7 Відповіді позичальника про прийняття пропозиції ( акцепт) кредитного договору № 26.09.2024-100001041 (кредитної лінії) передбачено, що комісія пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1 400,00 грн. Комісія нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Оскільки відповідачка взяті на себе зобов'язання за кредитним договором щодо сплати комісії теж не виконала, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з неї комісії в сумі 1 400,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення з відповідачки неустойки, то суд зазначає таке.
Положення п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отжев суду відсутні підстави для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 неустойки, оскільки вона нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану, що є неправомірним.
Таким чином загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 26.09.2024-100001041 від 26 вересня 2024 року, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, складає 18 200,00 грн, з яких: основний борг - 7 000,00 грн, відсотки за користування кредитом - 9 800,00 грн та комісія - 1 400,00 грн .
Щодо розподілу судових витрат
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір позивачем сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 422,40 грн, та підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00010115 від 04 квітня 2025 року .
Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог на суму 18 200,00 грн, що становить 83,87 % від ціни позову (18 200,00 грн х 100% / 21 700,00 грн), тому розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить 2 031,67 грн ( 2 422,40 грн х 83,87 % / 100 %) .
Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 26.09.2024-100001041 від 26 вересня 2024 року в розмірі 18 200,00 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 7 000,00 грн , заборгованості за відсотками в розмірі 9 800,00 грн та заборгованістю за комісією в розмірі 1 400,00 грн .
У задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати в розмірі 2 031,67 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського,133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 16 жовтня 2025 року.
Суддя Р.Г. Могила