Справа № 344/21164/24
Провадження № 2/344/1814/25
09 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Атаманюка Б.М.
секретаря судового засідання Устинської Н.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ПП «ЖЕО Житло-Сервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,-
Представник ПП «ЖЕО Житло-Сервіс» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , по якій утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги, які станом на 01.10.2024р. становлять 29 458,53 грн. Багатоквартирний житловий будинок за даною адресою перебуває в обслуговувані ПП «ЖЕО Житло-Сервіс», що підтверджує акт приймання-передачі житлового будинку з обслуговування на обслуговування. ОСОБА_1 надсилалися відповідні розрахунки за житлово-комунальні послуги та повідомлення про існуючу заборгованість, проте, відповідач дані вимоги ігнорувала. Також відповідачу неодноразово пропонувалося укласти договір про надання житлово-комунальних послуг. Відповідач такі пропозиції ігнорував, заявляючи, що відсутність договору не дає можливості зобов'язати його сплачувати за спожиті ним житлово-комунальні послуги.
На підставі зазначених обставин представник позивача просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь ПП «ЖЕО ЖитлоСервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 29458,53 грн.
Відповідач ОСОБА_1 скористалася правом подання відзиву на позов, в якому зазначила, що вважає позовні вимоги необґрунтованими, такими що не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на те, що позивачем не надано жодних доказів пропозиції укласти договір про надання житлово-комунальних послуг. Відповідач неодноразово зверталась до позивача із запитами на отримання публічної інформації про надання копій документів: про рішення співвласників багатоквартирного будинку, який знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 , яким ТШ «Жео-Житло-Сервїс» було визначено управителем вказаного вище багатоквартирного будинку; копію договору про надання комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_3 ; копії документів, які підтверджують те, що ПП «Жео-Житло-Сервіс» надано послуги з обслуговування вказаного вище багатоквартирного будинку. Проте, запити були проігноровані. Тому вважає, що вимога сплачувати за надані будь які житлово-комунальні послуги з утримання квартири є незрозумілими і безпідставними, оскільки така вимога має бути обґрунтована і повинна надаватись на договірних засадах, відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Твердження позивача, про те що відповідачем не здійснюється оплата за надані житлово-комунальні послуги є такою, що не відповідає дійсності, оскільки помісячно здійснюється оплата за надання комунальних послуг, які надаються визначеними надавачами послуг за укладеними індивідуальними договорами, що підтверджується квитанціями про сплату за надання таких послуг, а саме: водопостачання, водовідведення, газопостачання, доставка газу, електроенергію та інші. Станом на 31 січня 2025 року заборгованості за надані житлово-комунальні послуги немає. Зокрема оплата за послуги водовідведення і водопостачання здійснюється на розрахункові рахунки ПП «Жео-Житло-Сервіс». Не зрозумілою для відповідача є сума заборгованості, оскільки не зрозуміло як сформований тариф, його структура, позивач не надає обґрунтувань і покликань на нормативні акти, якими затверджені такі тарифи. Позивачем не надано інформації про фактичні витрати та про виконані (надані) роботи (послуги) з утримання і ремонту спільного майна багагатоквартирного будинку та його прибудинкової території. Просила суд відмовити ПП «ЖЕО Житло-Сервіс» у задоволенні позову у повному обсязі.
Представник позивача у судове засідання 09.10.2025 не з'явився, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що обслуговування багатоквартирного житлового будинку позивач проводить відповідно до акту приймання-передачі житлового комплексу від 27.06.20008 року. З співвласниками ПП «ЖЕО Житло-Сервіс» заключає індивідуальні договори. Відповідач оплачує виключно за послуги водопостачання/водовідведення відповідно до показників індивідуального водяного лічильника. Однак за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території не оплачував і не оплачує. У своєму відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що ремонтні роботи, роботи з утримання багатоквартирного будинку здійснюється співвласниками багатоквартирного будинку. Це твердження є невірним. ПП «ЖЕО Житло-Сервіс» проводить утримання будинку відповідно до виду робіт, які входять у тариф квартирної плати та за додаткову плату. Звернень чи скарг від інших співвласників щодо утримання будинку не надходило. ПП «ЖЕО Житло-Сервіс» постійно проводить обслуговування багатоквартирного будинку, що підтверджується актами виконання робіт (копія актів додається і додатку). Копії рахунків, які надав відповідач до відзиву стосуються виконання робіт з ініціативи мешканців, до яких ПП «ЖЕО Житло-Сервіс» не залучався. Роботи проводилися з установкою додаткових світильників (акт виконаних робіт №93/18) та з обслуговування воріт та хвіртки, які ПП «ЖЕО Житло-Сервіс» взявся обслуговувати тільки з 01 квітня 2024 року. Яким чином обслуговувалися дані ворота та хвіртка - нам невідомо. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розгляд справи проводити без участі представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання 09.10.2025 не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Представник відповідача адвокат Семків М.Н. 04.09.2025 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності в якій зазначає, що до матеріалів справи долучено архів нарахування за період часу з грудня 2021р. по вересень 2024р. Згідно до архіву нарахування сума боргу станом на грудень 2021р. починає розраховуватись з суми 18000 грн. В судовому засіданні бухгалтер позивача зазначила, що дана сума боргу утворилась до грудня 2021р. тобто в строк що перевищує три річний строк звернення з позовом до суду. Вважає, що позов про стягнення заборгованості пред'явлено з пропуском строку позовної давності, а відтак порушене право позивача щодо боргу утвореного до 2021р. не підлягає захисту, що є підставою для відмови у задоволенні пред'явленого позову. З врахуванням вищенаведеного, просив суд застосувати строки позовної давності до суми боргу нарахованої до грудня 2021р. та у позові в цій частині відмовити, та стягнути з позивача витрати за надання правової допомоги. Розгляд справи просив проводити без участі відповідача та представника відповідача.
На підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положення ст.ст. 319, 322 Цивільного кодексу України, власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Згідно положень ст. ст. 67, 68 ЖК України, наймачі (власники) квартир зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон № 417-VIII), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.
Частиною першою статті 7 Закону № 417-VIII визначені обов'язки співвласників багатоквартирного будинку, зокрема: забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.
Кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника (частина друга статті 7 Закону № 417-VIII).
За змістом статті 322 ЦК України тягар утримання майна покладається на його власника.
Судом встановлено, що багатоквартирний житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 перебуває в обслуговувані ПП «ЖЕО Житло-Сервіс», що підтверджує акт приймання-передачі житлового будинку з обслуговування на обслуговування (а.с.7-8).
Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.41).
Згідно архіву нарахувань заборгованість за житлово-комунальні послуги квартири АДРЕСА_1 за період з 01.12.2021 з 01.09.2024 становлять 29 458,53 грн. Сальдо на період 01.12.2021 року становить 18 156,13 грн. (а.с.9-10).
Положення статті 322 ЦК України встановлює презумпцію обов'язку власника нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей, оплати житлово-комунальних послуг тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
З огляду на те, що зобов'язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг (постанова Верховного Суду України від 30.10.2013 року в справі № 6-59цс13).
Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року в справі №755/14208/17-ц, постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року в справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 року в справі № 751/3840/15-ц.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів належного виконання своїх зобов'язань, а також на спростувала наданих позивачем розрахунків заборгованості. Не заслуговують на увагу доводи відповідачки стосовно того, що між сторонами не укладалось договору про надання житло-комунальних послуг, так як дана обставина не звільняє від обов'язку оплати за житло-комунальні послуги.
Отже, аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовані доводи позивача про наявність заборгованості зі сплати за житлово-комунальні послуги.
Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У постанові ВП ВС від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18) зазначено, що позовна давність може застосовуватися виключно, якщо позовні вимоги судом визнано обґрунтованими та доведеними: застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.
Судом встановлено, що з позовом до суду позивач звернувся лише 27.11.2024 року, та просить стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги в сумі 29458,53 грн. за період з 01.12.2021 по 01.09.2024 року. Проте, із архівного нарахування встановлено, що сальдо заборгованості на період 01.12.2021 року становить 18 156,13 грн. (а.с.9-10).
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, беручи до уваги встановлений Законом трирічний термін застосування позовної давності, з врахуванням пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд вважає, що слід застосувати наслідки спливу позовної давності щодо боргу який виник до 01.12.2021 р. у сумі 18 156,13 грн..
З урахуванням зазначеного суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за житлово-комунальні послуги в межах трьох річного строку за період з 01.12.2021 по 01.09.2024 року в сумі 11 302,40 грн. (29458,53 грн.-18156,13 грн.).
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовні вимоги задоволені частково на 38,37%, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог, а саме: судовий збір у сумі 1161,84 грн. (38,37%*3028/100).
Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 319, 322, 543, 549, 551, 610, 612 ЦК України, Законами України «Про житлово-комунальні послуги», ;Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», суд,-
Позов - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_4 , жительки АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ПП «ЖЕО Житло-Сервіс» (м. Івано-Франківськ, вул. Симоненка 37, ЄДРПОУ 34624198) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2021 по 01.09.2024 року в сумі 11 302 (одинадцять тисяч триста дві) грн. 40 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_4 , жительки АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ПП «ЖЕО Житло-Сервіс» (м. Івано-Франківськ, вул. Симоненка 37, ЄДРПОУ 34624198) витрати по сплаті судового збору в сумі 1161 (одна тисяча сто шістдесят одна) грн. 84 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення виготовлено та підписано 16.10.2025.
Суддя Богдан АТАМАНЮК