Справа № 344/17407/25
Провадження № 1-кс/344/6877/25
13 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , її представника адвоката ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та зобов'язання повернути вилучене майно -
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою в якій просить:
зобов'язати слідчого Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області, що здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021090000000070 від 29.06.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 209 та ч. 2 ст. 359 КК України, повернути ОСОБА_3 або її представнику вилучене майно (кошти), а саме 1040 доларів США та 208 000,00 грн.
Скаргу обґрунтовано тим, що під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 02-03.09.2025 року в рамках кримінального провадження №42021090000000070 від 29.06.2021, - слідчим, окрім іншого, було вилучено особисті кошти ОСОБА_3 , про що вона повідомляла слідчого пі час обшуку, а саме 1040 доларів США та 208 000,00 грн., однак в подальшому не було подано клопотання до слідчого судді про арешт даного майна.
Так, як зазначено в скарзі, слідчий чи прокурор у даному кримінальному провадженні у встановленому законом порядку до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна не зверталися, у зв'язку з чим тимчасово вилучене майно підлягає поверненню його власнику - ОСОБА_3 , яка відношення до кримінального провадження не має, є відеоблогером, отримує кошти законно, в тому числі як виведення нагород за Live-трансляції на банківську карту. Підстави для подальшого утримання майна у слідчого, на думку заявника, відсутні.
ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги скарги підтримали та просили її задовольнити.
Слідчий в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив, посилаючись на те, що вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 (щодо можливої причетності якого на даний час здійснюється досудове розслідування з приводу організації діяльність так званого «скамцентру» по заволодінню чужим майном та грошовими коштами, шляхом незаконних дій із електронними платіжними засобами, реалізованими в апаратно-програмних середовищах електронно-обчислювальної техніки) грошові кошти (1040 доларів США та 208 000,00 грн.) не вважаються тимчасово вилученим майном, оскільки дозвіл на їх вилучення було надано в ухвалі слідчого судді про обшук. Орган досудового розслідування наразі вважає, що такі кошти отримані ОСОБА_6 від здійснення незаконної діяльності.
Проаналізувавши доводи учасників процесу, вивчивши матеріали скарги, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42021090000000070 від 29.06.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 2 ст. 209 та ч. 2 ст. 359 КК України.
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.08.2025 року у справі №344/14254/25 задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , де фактично проживає ОСОБА_6 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, вилучення речей та електронних і паперових документів щодо діяльності ОСОБА_6 та інших осіб причетних до вчинення вищевказаних злочинів, договори, додатки до них, чеки, комп'ютерна техніка, серверне обладнання, GSM модеми, GSM-шлюзи, сім-банки, магнітні та інші носії інформації, відеореєстратори, записники, блокноти, чорнові записи, мобільні телефони та інші засоби зв'язку, сім-картки,розрахунки, рахунки, платіжні та інші доручення, ордери, видаткові, товарно-транспортні, податкові накладні, довіреності, листи, повідомлення, програмно-апаратні пристрої, які використовується для електронно-обмінних операцій, носії інформації, банківські квитанції, банківські картки, електронні та криптогаманці, грошові кошти отримані від злочинної діяльності.
На підставі даної ухвали органом досудового розслідування 02.-03.09.2025 року проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , де фактично проживає ОСОБА_6 , за результатами якого вилучено, зокрема, грошові кошти в сумі 1040 доларів США та 208 000,00 грн.
В поданому до суду клопотанні заявник посилається на те, що бездіяльність слідчого щодо неповернення майна є незаконною. Вилучені грошові кошти належать ОСОБА_3 , отримані нею від законної діяльності.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Підстави та порядок тимчасового вилучення майна врегульовано статтями 167-168 КПК України.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;
4) у разі скасування арешту;
5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Відповідно до ч.1 ст.234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Водночас за змістом ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, і звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Таким чином за змістом ч. 7 ст. 236 КПК України режим тимчасово вилученого майна поширюється лише на те вилучене в ході обшуку майно, яке не входить до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на проведення обшуку в ухвалі слідчого судді, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу.
Вилучення майна, щодо якого надано дозвіл на відшукання в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку, не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України.
Як зазначено Вищим антикорупційним судом в ухвалі від 03 жовтня 2019 року у справі №760/18416/19:
«За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України ). Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.
Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку. При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України). Отже тимчасово вилученим під час виконання ухвали про обшук майном є вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу. З аналізу зазначеної норми вбачається, що у разі, якщо вилучене під час обшуку майно було включено до переліку майна, щодо якого проводився обшук, в такому випадку такі речі та документи не можуть вважатися тимчасово вилученим майном, що в свою чергу не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України».
Проаналізувавши обставини, викладені у поданій до суду скарзі, особу заявниці, слідчий суддя зауважує наступне.
Як вбачається зі змісту ухвали слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.08.2025 року у справі №344/14254/25, слідчим суддею було задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , де фактично проживає ОСОБА_6 .
З мотивувальної частини даної ухвали вбачається, що під час розгляду клопотання про надання дозволу на проведення обшуку слідчий посилався на те, що матеріали провадження дають органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що за вказаною у клопотанні, яке розглядалося, адресою можуть знаходитися речі та документи щодо діяльності ОСОБА_6 та інших осіб причетних до вчинення вищевказаних злочинів, фінансово-господарські документи, договори, додатки до них, чеки, комп'ютерна техніка, серверне обладнання, GSM модеми, GSM-шлюзи, сім-банки, магнітні та інші носії інформації, відеореєстратори, записники, блокноти, чорнові записи, мобільні телефони та інші засоби зв'язку, сім-картки,розрахунки, рахунки, платіжні та інші доручення, ордери, видаткові, товарно-транспортні, податкові накладні, довіреності, листи, повідомлення, програмно-апаратні пристрої, які використовується для електронно-обмінних операцій, носії інформації, банківські квитанції, банківські картки, електронні та криптогаманці,грошові кошти отримані від злочинної діяльності.
Отже, обшук проводився за місцем проживання ОСОБА_6 з метою відшукання знаряддя можливого кримінального правопорушення, майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, вилучення речей та електронних і паперових документів щодо діяльності ОСОБА_6 та інших осіб причетних до можливого вчинення відповідних злочинів.
Грошові кошти, щодо повернення яких подано дану скаргу, було вилучено за місцем проживання саме ОСОБА_6 .
В судовому засіданні слідчий пояснив, що орган досудового розслідування вважає, що вказані кошти є отриманими внаслідок незаконної діяльності ОСОБА_6 , відповідні обставини отримання таких коштів зафіксовано під час досудового розслідування.
Заявниця ОСОБА_3 будь-якого статусу у кримінальному провадженні не має, вона, з її слів, є дівчиною ОСОБА_6 , та проживає з ним в орендованій квартирі, в якій проводився обшук.
Належних доказів щодо належності на праві власності саме їй вилучених при обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 1040 доларів США та 208 000,00 грн. слідчому судді не надано.
Грошові кошти вилучено не в особистих речах (жіночій сумці, гаманці тощо) ОСОБА_3 , а у квартирі в окремих канцелярських папках.
Згідно наданих слідчому судді слідчим документів будь-яких офіційних доходів ОСОБА_3 не отримує, підприємницьку діяльність не здійснює, офіційно не працевлаштована.
Надані разом зі скаргою копії роздруківок транзакцій по декількох банківських картках (щодо особи емітента яких документів не надано) не містять будь-якої інформації, яка б підтверджувала право власності ОСОБА_3 на вилучені за місцем проживання ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 1040 доларів США та 208 000,00 грн.
За таких обставин, враховуючи всі вищезазначені обставини в сукупності, слідчий суддя не вбачає правових підстав для задоволення клопотання, оскільки слідчому судді не доведено, що ОСОБА_3 є особою, яка може ставити питання про повернення їй вилученого під час обшуку майна.
У рішеннях Європейського суду з прав людини Суд неодноразово доходив до висновку, що зберігання майна в якості речових доказів у кримінальному провадженні може бути необхідним в інтересах належного відправлення судочинства, що є легітимною метою в «загальних інтересах» суспільства (рішення у справах Смірнов (Smirnov), п. 57, та «East West Alliance Limited», п. 188). При цьому, має існувати розумне пропорційне співвідношення між використаними засобами та метою, яку прагнуть досягти будь-якими заходами, що застосовуються державою, у тому числі тими, що призначені для здійснення контролю за користуванням майном особи. Ця вимога виражена у визначенні «справедливого балансу» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи (рішення у справі «Едвардс проти Мальти» (Edwards v. Malta), № 17647/04, п. 69, від 24 жовтня 2006 року, з подальшими посиланнями, та вищезгадане рішення у справі Смірнов (Smirnov).
Таким чином слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення вимог скарги про зобов'язання слідчого повернути вилучені в ході обшуку грошові кошти (зазначені у клопотанні).
Враховуючи вищенаведене, вважаю, що скарги задоволенню не підлягає.
Ч.1 ст. 307 КПК України визначено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Згідно з частиною 3 статтею 307 КПК України {Положення частини третьої статті 307 щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020} Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого та зобов'язання повернути вилучене майно - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 16.10.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1