Справа № 344/8773/25
Провадження № 1-кп/344/996/25
16 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Івано-Франківську матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, одруженої, непрацюючої, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , раніше не судимої,
яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.332, ч.4 ст.358 КК України, -
ОСОБА_5 вчинила незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню наданням засобів та усуненням перешкод та використання завідомо підробленого документа.
Кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин.
Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ХІ на всій території України введено воєнний стан. На момент вчинення злочину, воєнний стан в Україні продовжував діяти.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії права і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб врегульовано положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Так, пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, пов'язані із встановленням у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливості в'їзду і виїзду, обмеженням свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства.
У відповідності до ч.1 ст.15 вказаного Закону України встановлено, що Військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України: «Про оборону України»; «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, п.1 Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено та впроваджено проведення загальної мобілізації.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 29.12.2021 затверджено «Порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан». Пунктом 8 вказаного Порядку встановлено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
Згідно ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов'язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби Безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України - без дозволу відповідного керівника).
Відповідно до п.7 ч.1 ст.22 вказаного Закону України - граничний вік перебування на військовій службі встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб: рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - 60 років.
Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995 передбачено виключний перелік громадян України, які мають право виїжджати за межі України в період дії воєнного стану.
Так згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1044 від 10.09.2022 про зміни, що вносяться до Правил перетинання державного кордону громадянами України, абзац 8 п. 2-1 викладений у наступній редакції: у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, які потребують постійного догляду, у супроводі одного із членів сім'ї першого ступеня споріднення (у значенні, наведеному у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) за наявності документів, що підтверджують родинні зв'язки, та висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу у постійному сторонньому догляді або у супроводі особи, яка здійснює постійний догляд за зазначеними особами, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу у постійному сторонньому догляді та акта встановлення факту здійснення догляду.
Таким чином на підставі вищевказаних норм, тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», зокрема, заборонено виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
Вищевказані обмеження перетину кордону зумовили громадян України до вчинення систематичних незаконних перетинів державного кордону України до країн Європейського союзу.
У листопаді 2023 року у ОСОБА_5 , яка достовірно знала про неможливість виїзду військовозобов'язаних чоловіків з території України, виник злочинний умисел, направлений на незаконне переправлення через державний кордон України свого сина ОСОБА_6 , 1998 року народження.
З цією метою ОСОБА_5 вирішила придбати для себе завідомо підроблені медичні документи, з метою подальшого їх використання при перетині державного кордону України її військовозобов'язаним сином ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_5 , перебуваючи по місцю свого проживання, що в АДРЕСА_1 за допомогою соціальних мереж підшукала невстановлену особу, яка може виготовити висновок лікарсько-консультативної комісії та висновок про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на не професійній основі, без проходження лікарсько-консультативної комісії та за відсутності умов які б надавали їй можливість отримати такий висновок на законних підставах. ОСОБА_5 надала вказаній невстановленій особі свої анкетні відомості, необхідні для виготовлення підробленого висновку лікарсько-консультативної комісії та висновку про наявність порушень функцій організму.
18 січня 2024 року, ОСОБА_5 , знаходячись біля автостанції № 2, що по вул. Горбачевського, 14, в м. Івано-Франківську, отримала для себе вказані підроблені офіційні документи з метою їх використання.
У подальшому 18.01.2024 о 20 год. 09 хв. ОСОБА_5 , з метою організації незаконного перетину державного кордону України її сином ОСОБА_6 , разом з ним прибула до пункту пропуску «Красноїльськ» Чернівецької області та надала працівнику пункту пропуску ДПС України завідомо підроблені медичні документи на своє ім'я, а саме: висновок лікарсько-консультативної комісії, висновок про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на не професійній основі, нібито видані комунальним некомерційним підприємством «Снятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Снятинської міської ради.
При цьому ОСОБА_5 повідомила неправдиві обставини нібито наявної в неї хвороби та про необхідність її супроводу сином ОСОБА_6 .
Внаслідок незаконних дій ОСОБА_5 її військовозобов'язаний син разом з нею незаконно перетнув державний кордон України, як особа, яка супроводжує одного із членів сім'ї першого ступеня споріднення, що потребує постійного догляду.
Після чого 23 лютого 2024 року о 04 год. 31 хв. через пункт пропуску «Краківець» Львівської області, ОСОБА_5 без будь-якої сторонньої допомоги повернулась на територію України.
Крім цього, у листопаді 2023 року у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на незаконне переправлення через державний кордон України свого сина ОСОБА_6 , 1998 року народження.
Достовірно знаючи, що на період дії правового режиму воєнного стану військовозобов'язаним чоловікам заборонено виїзд за межі України на загальних підставах, ОСОБА_5 вирішила придбати для себе завідомо підроблені медичні документи, з метою подальшого їх використання при перетині державного кордону України її військовозобовязаним сином ОСОБА_6 .
З цією метою ОСОБА_5 , перебуваючи по місцю свого проживання, що в АДРЕСА_1 за допомогою соціальних мереж підшукала невстановлену особу, яка може виготовити висновок лікарсько-консультативної комісії та висновок про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на не професійній основі, без проходження лікарсько- консультативної комісії та за відсутності умов, які б надавали їй можливість отримати такий висновок на законних підставах. ОСОБА_5 надала вказаній невстановленій особі свої анкетні відомості, необхідні для виготовлення підробленого висновку лікарсько-консультативної комісії та висновку про наявність порушень функцій організму.
18 січня 2024 року, ОСОБА_5 , знаходячись біля автостанції № 2, що по вул. Горбачевського, 14, в м. Івано-Франківську, отримала для себе вказані підроблені офіційні документи з метою їх використання.
Реалізуючи свій умисел, 18.01.2024 о 20 год. 09 хв. ОСОБА_5 , перебуваючи в пункті пропуску для автомобільного сполучення через державний кордон України «Красноїльськ» Чернівецької області та достовірно знаючи, що її син ОСОБА_6 є військовозобов'язаним, який не зможе покинути території України на загальних підставах, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та наслідки, які можуть настати після їх вчинення, діючи умисно, пред'явила працівникам ДПС України завідомо підроблений висновок лікарсько-консультативної комісії та висновок про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 693 від 13 грудня 2023 року на своє ім'я, внаслідок чого ОСОБА_6 зміг незаконно перетнути державний кордон України.
Обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнала в повному обсязі. Пояснила суду, що у листопаді 2023 року в мережі Інтернет вона знайшла оголошення про особу, яка може виготовити висновок ЛКК та висновок про наявність захворювань, через які хворі особи не можуть самостійно пересуватися і потребують постійного догляду та надала їй свої та свого сина контактні дані. Далі 18.01.2024 року на АС №2 в м. Івано-Франківськ, від невідомих їй осіб, вона забрала вказані підроблені документи, які дають право на перетин кордону та разом із сином направилась до пункту пропуску «Красноїльськ» в Чернівецькій області, де надала підроблені медичні документи на своє ім'я. Далі вона разом зі своїм сином перетнула державний кордон України та направилися у Францію. Назад в Україну повернулася без сина, де він на даний час перебуває їй невідомо. Визнає в повному обсязі всі обставини вчиненого, спосіб та час вчинених правопорушень, а також погоджується із кваліфікацією її дій. Звертає увагу суду на те, що вона дуже хвилювалася за сина, розкаюється у вчиненому, шкодує, просить врахувати її вік, стан здоров'я, те що на її утриманні перебуває рідна сестра інвалід І групи з дитинства, те, що вона перерахувала грошові кошти на допомогу ЗСУ та суворо не карати.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та немає сумнівів у добровільності його позиції приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень знайшла своє підтвердження і кваліфікує її дії за ч.1 ст.332 КК України, як незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню наданням засобів та усуненням перешкод та за ч.4 ст.358 КК України як використання завідомо підробленого документа.
Призначаючи покарання обвинуваченій, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної та обставини, що пом'якшують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченої та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої суд не знаходить.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної, дані, що характеризують обвинувачену, її вік, висновок органу пробації, відповідно до якого в обвинуваченої середній рівень ризику вчинення повторного правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, виправлення обвинуваченої без позбавлення волі або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (в т.ч. окремих осіб).
Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_5 слід призначити покарання за ч.1 ст.332 КК України у виді позбавлення волі, за ч.4 ст.358 КК України у виді обмеження волі, в межах санкцій вказаних статей.
Зважаючи на особу винної, дані, які її характеризують, її вік, стан здоров'я, поведінку обвинуваченої після вчинених кримінальних правопорушень, обвинувачена вперше притягається до кримінальної відповідальності, негативно ставиться до вчиненого, позитивно характеризується, на її утриманні перебуває рідна сестра інвалід І групи з дитинства, добровільно перерахувала матеріальну допомогу на підтримку ЗСУ, суд вважає за вказаних підстав, за можливе застосувати ст.75 КК України - звільнити обвинувачену ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк та поклавши обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Вказане покарання буде необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов не заявлено.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої в даному кримінальному провадженні не обирався.
Витрати на залучення експертів та речові докази відсутні.
Відповідно до ч.15 ст.615 КПК України, керуючись ст.ст.368-371, 374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.332, ч.4 ст.185 КК України та призначити покарання:
- за ч.1 ст.332 КК України - у виді позбавлення волі на строк три роки;
- за ч.4 ст.358 КК України - у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити обвинуваченій покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк три роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік шість місяців.
Відповідно до ст.76 КК України зобов'язати обвинувачену ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_7