Справа № 344/12551/25
Провадження № 3/344/4337/25
14 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Ковалюк І.П., за участі захисника Волосянка Р.О., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, тобто умисне вчинення діянь психологічного та фізичного характеру, внаслідок чого була завдана шкода здоров'ю потерпілого, за наступних обставин.
Так, 11.07.2025 близько 00 год 30 хв за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювався нецензурною лайкою, ображав, шарпав та штовхав.
Згідно з ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що в обгрунтування вини ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №577569 від 11.07.2025 долучено письмові пояснення, терміновий заборонний припис, форму оцінки ризиків та відеозапис.
ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку., клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У судовому засіданні захисник Волосянко О.Р. вказав, що ОСОБА_1 вину в інкримінованих йому адміністративних правопорушеннях не визнає. Пояснив, що зі слів підзахисного, того вечора між ним та дружиною відбулась суперечка. Будь-яких насильницьких дій щодо дружини та дитини він не вчиняв. Просив закрити провадження у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, однак через канцелярію суду подала заяву, відповідно до змісту якої будь-яких насильницьких дій по відношенню до неї, та до їхньої дитини ОСОБА_1 не вчиняв. 11 липня 2025 року, між ними був короткочасний конфлікт, який патрульні поліцейські помилково вважали домашнім насильством. Будь-якої шкоди, внаслідок суперечки не спричинено. Жодним претензій з приводу вказаної суперечки до свого чоловіка не має і в майбутньому мати не буде.
Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Згідно з положеннями п. 3, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14, 17 ч. 1 вищевказаної статті, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, згідно зі ст. 280 КУпАП суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення; чи винна особа у його вчиненні; чи підлягає особа адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Об'єктивна сторона ст. 173-2 КУпАП передбачає ознаки - настання наслідків насильства, зокрема, завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, яка могла бути чи була завдана.
Враховуючи пояснення, надані захисником у судовому засіданні та подану потерпілою заяву, суд приходить до висновку, що підтвердження наявності шкоди фізичному чи психічному здоров'ю потерпілої матеріали справи не містять. Натомість між ними мала місце сварка на побутовому рівні, словесний конфлікт, який не мав ознак умисного завдання потерпілому психічного чи фізичного насильства.
Відсутні також підстави вважати, що у ОСОБА_2 в ході такої сварки виникли побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, з'явилась емоційна невпевненість, нездатність захистити себе.
Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
За викладених обставин, вважаю вину ОСОБА_1 недоведеною достатніми та беззаперечними доказами, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247, п.3 ч.1 та ч.2 ст.284 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 9, 22, 34, 35, 173-2, 247, 221, 268, 283, 284, 285 КУпАП, -
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд упродовж десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Іванна КОВАЛЮК