Справа № 185/2543/25
Провадження № 2/185/3657/25
15 жовтня 2025 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Перекопського М.М.,
за участю секретаря судового засідання Ольхової К.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
У березні 2025 року до суду надійшла вказана цивільна справа за ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», в якій позивач просив стягнути з відповідача на його користь в якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, суму грошових коштів у розмірі 600 000,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , являється дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 від 25 липня 1981 року. ОСОБА_2 з 01.06.1981 р. по 31.10.1981р.; з 13.11.1981 р., по 25.01.1983р., з 26.01.1983р. по 26.05.1986р. працював у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля». Відповідно до п. 14 Акту №33 про нещасний випадок форми Н-1 від 27 травня 1986 року встановлено, що нещасний випадок стався за наступних обставин: 24 травня 1986 року у ІІ зміну старшим гірничим майстром ділянки з видобутку вугілля №2 ОСОБА_3 лані робітників з 3-х осіб, гірником очисником вибою ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та машиністу гірничих виїмкових машин ОСОБА_5 було видано наряд на проведення робіт у нижній ніші 937 лаві з обирання груди забою, вивантаження гірської маси та кріплення за паспортом. Приблизно о 16 год. ст. гірничий майстер ОСОБА_3 дозволив машиністу гірничих виїмкових машин ОСОБА_6 в'їзд в не закріплену постійним кріпленням нішу, що призвело до додаткового оголення порід покрівлі. Під час пересування до грудей забою металевих верхняків зі спецпрофілю СВП-19 при розвантаженні розпірного пристрою кріплення приводу конвеєра СП-202 відбулося раптове обвалення порід покрівлі в при вибійному просторі ніші, якою і був смертельно травмований гірник очисного вибою ОСОБА_2 . Тобто, відповідач не створив таких умов праці, в яких чоловік позивача міг би виконувати покладені на нього обов'язки безпечно, внаслідок чого ОСОБА_2 загинув під час виконання роботи на робочому місці. Отже, позивач втративши свого чоловіка, рідну людину, опору в житті, батька її дітей, що має безповоротну дію, зазнала душевних страждань, що призвело до істотних вимушених змін у житті позивача, яка втратила турботу, моральну та матеріальну підтримку близької людини. Позивач втратила чоловіка та батька її дітей, залишилася без моральної підтримки, подальшої допомоги у вихованні дітей та засобів існування. Позивач внаслідок фатальної помилки та вини відповідача була вимушена покладатися лише на себе у вихованні дітей та їх фінансовому забезпеченні, що є дуже складним для матері одиначки.
Відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, у відзиві на позовну заяву, посилався на те, що звертаючись до суду з позовом, позивач просив відшкодувати моральну шкоду,завдану смертю чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 24травня 1986 року.Зазначені правовідносини виникли в період дії ЦК Української РСР, в редакції1963 року, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повиннізастосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на моментвиникнення спірних правовідносин, зокрема, станом на травень 1986 року.Діючим на час виникнення між сторонами правовідносин законодавством, асаме ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не було передбачено відшкодуванняморальної шкоди членам сім'ї потерпілого, оскільки ст.440-1 ЦК Української РСР була внесена до кодексу напідставі Закону України "Про «внесення змін і доповнень до положень законодавчихактів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян таорганізації» N 3188-XII06 травня 1993 року.Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації абоуповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я,пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків введено в дію з 1 липня 1993 року.
Представник позивача надав додаткові пояснення у справі, відповідно до яких зазначив, що право позивача на відшкодування моральної шкоди завданою смертю чоловіка навиробництві відповідача виникло у позивача у травні 1986 року, на той момент вонаби не змогла його реалізувати через відсутність нормативного врегулюванняправовідносин з відшкодування моральної шкоди, але починаючи з 14 жовтня 1992року, дати набрання чинності Закону України «Про охорону праці», крім частиничетвертої статті 19 цього Закону, яка набрала чинності з 1 січня 2003 року, даніправовідносини вже були врегульовані. А так як, моральні страждання у зв'язкувтратою чоловіка у позивача тривають дотепер, правовідносини продовжуютьіснування після набрання чинності ЦК України 2004 року, то позивач можереалізувати своє право на компенсацію моральної шкоди завданої смертю чоловіка навиробництві відповідача.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд прийшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 є Дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 25 років.
Відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , ОСОБА_2 помер у віці 25 років, причина смерті - здавлення органів грудної клітки. Механічна асфіксія.
Відповідно до п. 14 Акту №33 про нещасний випадок форми Н-1 від 27 травня 1986
року, 24 травня 1986 року у ІІ зміну старшим гірничим майстром ділянки з видобутку вугілля №2 ОСОБА_3 лані робітників з 3-х осіб, гірником очисником вибою ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та машиністу гірничих виїмкових машин ОСОБА_5 було видано наряд на проведення робіт у нижній ніші 937 лаві з обирання груди забою, вивантаження гірської маси та кріплення за паспортом. Приблизно о 16 год. ст. гірничий майстер ОСОБА_3 дозволив машиністу гірничих виїмкових машин ОСОБА_6 в'їзд в не закріплену постійним кріпленням нішу, що призвело до додаткового оголення порід покрівлі. Під час пересування до грудей забою металевих верхняків зі спецпрофілю СВП-19 при розвантаженні розпірного пристрою кріплення приводу конвеєра СП-202 відбулося раптове обвалення порід покрівлі в првибійному просторі ніші, якою і був смертельно травмований гірник очисного вибою ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 16 Акту причина нещасного випадку: 1)порушення паспорту кріплення нижньої ниші 937 лави в частині зменшення кількості індивідуального кріплення; 2) в'їзд комбайну в незакріплену постійною кріплею нишу, що призвело до додаткового оголення кровлі на сполученні з лавою і раптове обвалення порід покрівлі; 3) низька виробнича і технологічна дисципліна серед ІТР і робочих шахти.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Так, відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Так, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року, з подальшими змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» надано роз'яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка просила відшкодувати моральну шкоду, завдану смертю чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 24 травня 1986 року.
Зазначені правовідносини виникли в період дії ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин.
Діючим на час виникнення між сторонами правовідносин законодавством, а саме ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, не було передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім'ї потерпілого, оскільки ст.440-1 ЦК Української РСР була внесена до коедксу на підставі Закону України "Про «внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян та організації» N 3188-XII06 травня 1993 року.
Крім того, до набрання чинності зазначеної норми, правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди було врегульовано Законом України «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету міністрів України №472 від 23 червня 1993 року(зі змінами та доповненнями, затв. постановами КМУ від 18.07.1994 року № 492, 13.06.1995року №410, 2.10.1995 року №777, 10.01.1996 року №34), тобто також після виникнення між сторонами правовідносин.
Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків введено в дію з 1 липня 1993 року.
Закон України «Про охорону праці» передбачає, що відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, однак зазначений Закон введено в дію з дня його опублікування, а саме, 24 листопада 1992 року, тобто також після виникнення між сторонами правовідносин.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Дніпровського апеляційного суду від 09.03.2022 справа №210/4318/21 (Провадження № 22-ц/803/574/22), від 29.11.2022 справа 210/1082/22 (Провадження № 22-ц/803/6359/22).
З врахуванням викладеного, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, а тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», ЄДРПОУ 00178353, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, 76.
Суддя М. М. Перекопський