21.08.2025
Справа №607/609/25
21 серпня 2025 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Черніцької І.М.
за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.
у судове засідання учасники не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Собчук Віктор Костянтинович, до Байковецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Байковецької сільської ради про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , а саме: на 1/10 частку в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3/10 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та на 1/5 як за членом колишнього колгоспного двору.
В обґрунтування вимог позивач зазначив, що спірний житловий будинок мав статус колгоспного двору, членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилась спадщина на належну йому 1/5 частину спірного будинковолодіння.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після її смерті відкрилась спадщина на належну їй 1/5 частину спірного будинковолодіння.
Позивач у встановленому законом порядку прийняла спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцями на час відкриття спадщини.
Постановами державного нотаріуса від 16 квітня 2024 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне будинковолодіння, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач та її представник не з'явилися, хоча про час та місце були повідомлені у встановленому законом порядку. Попередньо представник позивача подав заяву про розгляд справи їх відсутності, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник Байковецької сільської ради в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку. Попередньо подав заяву про розгляд справи без їх участі, щодо вирішення позовних вимог покладаються на думку суду.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , батьками якої зазначено « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 15 березня 1963 року, виданим Лозівською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області, про що зроблено актовий запис №16.
24 жовтня 1981 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_10 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 24 жовтня 1981 року, виданим Лозівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області України, актовий запис №24.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 листопада 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 розірвано.
Згідно свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 31 травні 1989 року, виданого на підставі рішення виконкому Тернопільської районної ради за №124 від 26 травня 1989 року встановлено, що житловий будинок у в АДРЕСА_2 належав колгоспному двору, що складався із 5 членів, головою якого була ОСОБА_3 ( а.с. 38).
З інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна за №1071 від 13 листопада 2023 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації вбачається, що станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 (раніше АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок видане Тернопільською районною радою 31 травня 1989 року.
Згідно довідок (виписки з погосподарської книги 1991-1995 роки) за №55 від 13 березня 2024 року, за №214 від 20 березня 2025 року, виданих Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області слідує, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 двір колгоспника, членами якого станом на 15 квітня 1991 року були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_2 - чоловік, ОСОБА_1 - дочка, ОСОБА_4 - внук, ОСОБА_5 - внук, ОСОБА_9 - зять (дата прибуття у домогосподарство не відома).Також зазначено, що Указом ВРУ від 18.03.1991 рішення №848-Х11, назву с.Гніздичка перейменовано на с.Шляхтинці Тернопільського району.
ОСОБА_9 прибув у вказане спірне будинковолодіння по АДРЕСА_1 у 1992 році, що підтверджується довідкою (виписка з погосподарської книги 1991-1995 роки) № 03.3-04/2024 від 20 серпня 2025 року, виданою Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області про те, що станом на 15 квітня 1991 року ОСОБА_9 був членом іншого колгоспного двору по АДРЕСА_3 та вибув із вказаного господарства у 1992 році (місяць незрозуміло записаний у книзі за 1991-1995 року) у с.Гніздичка.
Вказаний факт також підтверджується довідкою (виписка з погосподарської книги) с.Байківці за № 03.1-08/393 від 11 березня 2025 року згідно якої слідує, що станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору по АДРЕСА_3 були: ОСОБА_11 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та син ОСОБА_9 .
Як слідує з інформаційної довідки за №1072 від 13 листопада 2023 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, по обліку бюро житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 рахується за: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Раніше будинковолодіння рахувалося по АДРЕСА_2 .
Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності всіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено, що спірне будинковолодіння по АДРЕСА_1 належало до суспільної групи «колгоспний двір», членом якого станом на 15 квітня 1991 року були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_2 - чоловік, ОСОБА_1 - дочка, ОСОБА_4 - внук, ОСОБА_5 - внук.
Відтак, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 належало по 1/5 частці житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності та випискою з погосподарської книги.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 09 січня 2004 року, виданим Шляхтинецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №1.
Після його смерті відкрилася спадщина за законом на належне йому майно, у тому числі належну йому частку житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 .
28 грудня 2024 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведено спадкову справу за №101/2024 року після смерті ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини.
Як вбачається з довідки №167 від 09 жовтня 2023 року, виданої Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, з ОСОБА_2 на час його смерті постійно проживали та були зареєстровані у будинку за АДРЕСА_1 : ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_1 - дочка, ОСОБА_4 - внук, ОСОБА_5 - внук, ОСОБА_9 - зять.
Таким чином, встановлено, що єдиними спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_2 , які прийняли спадщину шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном є дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 .
Інших спадкоємців за законом та за заповітом судом не встановлено.
Відтак, кожен з них успадкував по 1/10 частки будинковолодіння (1/5/2).
Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 16 квітня 2024 року за №805/02-31, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 на належну йому частку будинковолодіння за АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів та наявністю розбіжностей у написані прізвище спадкодавця у свідоцтві про народження доньки « ОСОБА_15 », а у свідоцтві про смерть « ОСОБА_16 ».
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 27 листопада 2004 року, виданим Шляхтинецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області.
Після її смерті відкрилася спадщина за законом на належне їй майно, у тому числі на належну їй частку житлового будинку з надвірними будівлями за АДРЕСА_1 , а саме на 3/10 частки (1/5 належала як члену колишнього колгоспного двору та 1/10 успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_2 ).
Як вбачається з довідки за №166 від 09 жовтня 2023 року, виданої Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_3 в житловому будинку за АДРЕСА_1 постійно проживали, були зареєстровані: ОСОБА_1 - дочка, ОСОБА_9 - зять, ОСОБА_4 - внук, ОСОБА_5 - внук.
31 жовтня 2012 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведено спадкову справу за №603/2012 року після смерті ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку.
Інші спадкоємці спадщини не приймали.
Крім того, ОСОБА_1 частково оформила спадкові права після смерті матері ОСОБА_3 отримавши свідоцтва про право на спадину за законом на земельні ділянки
Таким чином, позивач після смерті матері успадкувала належні їй 3/10 частки спірного житлового будинку.
Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 16 квітня 2024 року за №804/02-31, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку будинковолодіння за АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належність майна спадкодавцю та наявністю розбіжностей у написані прізвище спадкодавця у свідоцтві про народження доньки « ОСОБА_15 », а у свідоцтві про смерть « ОСОБА_16 ».
Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 значиться як колгоспний двір, членами якого станом на 15 квітня 1991 року були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_2 - чоловік, ОСОБА_1 - дочка, ОСОБА_4 - внук та ОСОБА_9 - внук.
Відповідно до роз'яснень викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Таким чином, кожному члену колгоспного двору ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 належало по 1/5 частині будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.
У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.
Відповідно до вимог п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ЦК України застовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Враховуючи те, що спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , 27.11.2003, була фактично прийнята спадкоємцями дружиною ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_1 , застосовуванню підлягають правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.
Згідно з вимогам ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в
рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки
(усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги
належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
До спадкоємців за законом першої черги майна ОСОБА_2 належать дружина ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 , які вважаються такими, що прийняли спадщину, так як фактично вступили в управління спадковим майном.
Таким чином, кожен з них успадкував по 1/10 частки належного спадкодавцю будинковолодіння.
Спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась після ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому застосовуванню підлягають правила Цивільного кодексу України.
В силу вимог ст. 1261 ЦК України у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.
В силу вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з вимогами ст.ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Єдиними спадкоємцями за законом майна ОСОБА_3 є донька ОСОБА_1 , яка на час відкриття спадщини проживала із спадкодавцем у спірному будинку, а тому вважається такою, що прийняла спадщину.
Із заявою про відмову від спадщини у нотконтору не зверталася.
Інші спадкоємці спадщини не приймали.
Таким чином, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 успадкувала належні їй 3/10 (1/5+1/10) частини будинковолодіння по АДРЕСА_1 .
Однак, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на спірне будинковолодіння у нотаріуса позивач не може, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.
За змістом вимог ст. 12 ЗУ «Про власність» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), основою створення власності є праця громадян та громадянин набуває право власності на майно з підстав, не заборонених законом, або отримує в результаті спадщини або здійснення інших угод.
Згідно з вимогами ст. 49 ЗУ «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не було встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.
Відповідно до вимог ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про практику розгляду цивільних справ про спадкування», державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення, шляхом визнання за позивачем право власності на 2/5 (1/10+3/10) частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Суд не вбачається підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на 1/5 частку житлового будинку як за членом колишнього колгоспного двору, оскільки позивачем не доведено, що вона зверталась до відповідного органу щодо реєстрації такого права та отримала відмову.
Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 392, 1218, 1233, 1236, 1268-1270 Цивільного кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Собчук Віктор Костянтинович, до Байковецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Відповідач: Байковецька сільська рада, вул. Січових Стрільців, 43, с. Байківці Тернопільського району Тернопільської області; код ЄДРПОУ - 04394846.
Головуюча суддя І.М. Черніцька