25.09.2025 Справа №607/20202/24 Провадження №2/607/1977/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Стельмащука П.Я., за участю секретаря судового засідання Двикалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сперіум Бум» про визнання договору недійсним,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сперіум Бум», в якому просить визнати недійсним договір №0672625022 від 09.07.2019, а обов'язок щодо повернення коштів відсутнім.
Позов обґрунтовано тим, що між позивачем та ТОВ «Інфінанс» 09.07.2019 було укладено договір №0672625022 від 09.07.2019. В подальшому ТОВ «Інфінанс» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Вердикт Капітал», яке, в свою чергу, відступило право вимоги за даним кредитним договором ТОВ «Коллект Центр». ТОВ «Інфінанс» змінило назву на ТОВ «Сперіус Бум».
Відповідно до кредитного договору позивачу нібито надано кредит, а кредитний договір підписано позивачем за допомогою одноразового цифрового ідентифікатора. Проте, позивач жодного договору із ТОВ «Інфінанс» (Сперіус Бум) не укладав, договір не підписував та жодних коштів не отримував, про існування даного договору позивачу не було відомо. Зазначає, що зазначена у кредитному договорі інформація про позивача не відповідає дійсності та не свідчить про проходження позичальником повної ідентифікації. Вказує, що кредитну картку, на яку нібито були зараховані кредитні кошти, позивач ніколи не відкривав та карткою даного банку ніколи не користувався, картка не прив'язана до фінансового номеру, що унеможливлює підтвердження проведення операції по замовленню кредитного договору. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що саме ОСОБА_1 будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, реєстрації саме позивача у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Інфінанс» (Сперіус Бум), а також відсутні докази отримання саме позивачем коштів згідно із кредитним договором. Враховуючи, що ТОВ «Інфінанс» (Сперіус Бум) грошові кошти позивачу не передало, договір укладено не було, тому обов'язок позивача повертати кошти відсутній. Також, стверджує, що кредитний договір є нікчемний, так як порушує публічний порядок, оскільки річна процентна ставка є значно більшою за тіло кредиту та посягає на право власності особи в умовах воєнного стану з метою наживи, про автоматичну пролонгацію строку дії договору у випадку невиконання зобов'язань, що очевидно спрямоване на втягнення боржників у боргову кабалу, збільшення процентної ставки, нарахування штрафних санкції в умовах воєнного стану, спосіб та порядок підписання договору. З цих підстав, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 13.02.2025 відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
У письмових поясненнях представник відповідача ТОВ «Коллект Центр» не погоджується із позовними вимогами та вважає їх необгрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають. Вказує на те, що 09.07.2019 між ТОВ «Інфінанс» (Сперіус Бум) та ОСОБА_1 укладено договір позики №0672625022 в електронній формі, який було підписано позивачем одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п.п. 4.6. Правил надання грошових коштів у позику, Потенційний позичальник, що має намір отримати Фінансовий кредит, проходить реєстрацію на Сайті. Кожний наступний вхід в Особистий кабінет на Сайті відбувається з використанням логіну та паролю та із застосуванням електронного підпису для ідентифікації. Відтак, виходячи із умов Договору та Правил очевидно, що перед його укладенням, Позивач пройшов електронну ідентифікацію через Веб-сайт за допомогою ІТС Товариства, шляхом перевірки відповідності наданих Кредитору особистих даних, номеру карткового рахунку, фінансового номеру телефону. ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» разом із даними поясненнями надає копію Довідки про ідентифікацію, відповідно до якої ТОВ «ІНФІНАНС» було ідентифіковано ОСОБА_1 .
Після електронної ідентифікації, Позивач звернувся до Товариства із Заявкою-Анкетою на отримання кредиту, яка містила особисті дані ОСОБА_1 , номер карткового рахунку, фінансовий номер телефону та електронну адресу. Відповідно до п. 7 Заявки-Анкети на отримання кредиту, ця Заява-Анкета прочитана позивачем особисто, інформація в цій Заяві-Анкеті записана з його слів вірно, зазначений дохід є достовірним, підтверджує своїм підписом її достовірність. Відтак, із наданих Заявки-Анкети, Договору та Правил вбачається, що доступ до заповнення Заявки на отримання кредиту на сайті від імені ОСОБА_1 належить виключно йому, ніякі інші особи не мають можливості скористатися від імені Позивача можливістю оформлення електронного Кредитного договору з Товариством. Таким чином, Заявка, що надходила від імені ОСОБА_1 на сайт є дійсною та наданою ним особисто. Отже, особисті дані, номер карткового рахунку, фінансовий номер телефону та електронну адресу в Заявці на отримання кредиту Позивачем було вказано особисто, що ОСОБА_1 заперечує, не надаючи жодних доказів на підтвердження цьому. ТОВ «ІНФІНАНС» після одержання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) відправило Позивачу примірник Кредитного договору у формі електронного документу, розмістивши його в Особистому кабінеті ОСОБА_1 . Відтак, ОСОБА_1 отримав примірник Кредитного договору разом із усіма його додатками.
ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надає копію квитанції про сплату №36602920 від 09.07.2019, яка встановлює факт перерахування ТОВ «ІНФІНАНС» через платіжну систему на картковий рахунок Позивача кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн. Кредитні кошти Позивачу були надані у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої були надані ОСОБА_1 . В межах цивільної справи № 607/17398/24 за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, Товариством було заявлено клопотання про витребування доказів із банку, що обслуговує картковий рахунок Позивача. Суд задовольнив дане клопотання, у зв?язку із чим, АТ «Таскомбанк» надав виписку за картковим рахунком ОСОБА_1 . Отже, із наданої виписки вбачається, що зазначений Позивачем картковий рахунок дійсно належить саме йому. Як і те, що ТОВ «ІНФІНАНС» виконало свої зобов?язання за Договором позики № 0672625022 від 09.07.2019 р., а саме, надало ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 6 000,00 грн., шляхом перерахування їх через платіжну систему на зазначену останнім платіжну картку.
Із розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 здійснив ряд оплат, які були зараховані в часткове погашення заборгованості. Також, даний Розрахунок заборгованості відображає неодноразове користування Позивачем послугами ТОВ «ІНФІНАНС».
Відповідач вказує, що сторони погодили за яких умов строк дії Договору позики буде автоматично продовжено, відтак, Позивач на останній день Позики має мати заборгованість перед Товариством та сплатити проценти на умовах, обраних Позичальником для здійснення Пролонгації. Саме внесення грошових коштів на ім?я Товариства є тими діями, які виражають згоду Позичальника на здійснення автоматичного продовження строку дії Договору. Так, із Розрахунку заборгованості первісного Кредитора вбачається, що Позивач на останній день Позики мав заборгованість перед Товариством, ба більше, ним було здійснено ряд внесень грошових коштів на ім?я Товариства, що є підтвердженням здійснення Позивачем сукупності дій спрямованих на оформлення декількох Пролонгацій . Отже, нарахування відсотків, заявлених до стягнення з Позивача, проведене з дотриманням умов Договору позики та Правил, відтак, є правомірним та законним. Неустойки (штрафу/пені) жоден із кредиторів не нараховував.
Посилання ОСОБА_1 на ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до якої «умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні зУ «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі) є нікчемною», є недоречним. Оскільки, дана норма діяла із 16.10.2011 до внесення змін до неї на підставі ЗУ «Про споживче кредитування» від 15.11.2016. Договір було укладено у 2019 році. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений Сторонами Договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим.
У судові засідання, в тому числі 22.09.2025, позивач не з'явився, просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує, про що зазначив у прохальній частині позову.
Представник відповідача ТОВ «Коллект Центр» в судові засідання, в тому числі 22.09.2025, не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі. Просила в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи ТОВ «Сперіум Бум» в судові засідання, в тому числі 22.09.2025, не зявився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено до 11.15 год. 25.09.2025, в яке учасники справи не з'явились.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
ТОВ «Інфінанс» надіслало ОСОБА_1 пропозицію укласти договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0672625022 від 09.07.2019 (оферта) та надання 1 траншу кредиту згідно заявки - анкети №2628550087 від 09.07.2019, в якій основні умови кредиту наступні: розмір кредиту (траншу) 6000 грн; строк кредитування кредитом (траншем) 30 днів; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0672625022 від 09.07.2019 - 3 роки; відсоткова ставка 1,75% за один день користування кердитом; річна відсоткова ставка 638,75%. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 9 грн. Всі інші умови викладені у Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», затверджених наказом №11/1 від 11.05.2019 та договорі надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0672625022 від 09.07.2019.
09.07.2019 ОСОБА_1 прийняв акцепт оферти від 09.07.2019 на отримання 1 траншу кредиту згідно договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0672625022 від 09.07.2019 та заявки -анкети №2628550087 від 09.07.2019, згідно якого, ОСОБА_1 згоден з умовами оферти від 09.07.2019 ТОВ «Інфінанс», умовами Правил надання грошових коштів у позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBoom», згоден укласти договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0672625022 від 09.07.2019, для надання йому кредиту (траншів) на нижчевикладених умовах в цьому акцепті та дає згоду на використання при укладенні цього правочину одноразового ідентифікатора, в якості аналога його власноручного підпису. Основні умови кредиту: розмір кредиту (траншу) 6000 грн; строк кредитування кредитом (траншем) 30 днів; строк дії договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0672625022 від 09.07.2019 - 3 роки; відсоткова ставка 1,75% за один день користування кердитом; річна відсоткова ставка 638,75%. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 9 грн. Ацептуючи оферту він підтверджує, що інформація, зазначена в ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», йому надана. Акцепт підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 4f8g9v.
Відповідно до квитанції IPay.ua №36602920 від 09.07.2019 ТОВ «Інфінанс» здійснило переказ кредитних коштів в сумі 6000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 .
Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Інфінанс» підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір №0672625022 від 09.07.2019, ідентифікований товариством. Акцепт договору позичальником підписано одноразовим ідетнифікатором 4f8g9v, який відправлено позичальнику 09.07.2019 на номер телефону НОМЕР_2 .
Згідно із листом АТ «Таскомбанк» від 17.12.2024, ОСОБА_1 видано миттєву банківську платіжну картку № НОМЕР_3 , яка не є персоніфікованою міжнародною платіжною карткою. Фінансовий номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_2 , який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 .
Із банківської виписки за період з 09.07.2019 по 15.07.2019 вбачається, що ОСОБА_1 09.07.2019 отримав грошові кошти в сумі 6 000,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Інфінанс» за договором №0672625022 від 09.07.2019, в ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитом. Крім того, з вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 періодично здійснював оплати на погашення кредиту в загальному розмірі 39 237,56 грн. Також наявність заборгованості вбачається з розрахунків заборгованості складених ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр».
На підтвердження своїх доводів, відповідачем також надано Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», затверджені Наказом №11/1 від 11.05.2019.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просить визнати кредитний договір недійсним на підставі положень ст. ст. 203, 215, 228, 229, 230, 234 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним . Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом . У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. (ст.229 ЦК України).
Згідно з приписами ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним . Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування . Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ст.234 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про:
1) звільнення або обмеження юридичної відповідальності продавця (виконавця, виробника) у разі смерті або ушкодження здоров'я споживача, спричинених діями чи бездіяльністю продавця (виконавця, виробника);
2) виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);
3) встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця;
4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору;
5) встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором;
6) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається;
7) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника);
8) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір, укладений на невизначений строк із споживачем без повідомлення його про це, крім випадків, установлених законом;
9) установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру;
10) установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;
11) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;
12) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;
13) визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору;
14) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права визначати відповідність продукції умовам договору або надання йому виключного права щодо тлумачення договору;
15) обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов'язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов'язань додержанням зайвих формальностей;
16) встановлення обов'язку споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх;
17) надання продавцю (виконавцю, виробнику) права передавати свої права та обов'язки за договором третій особі, якщо це може стати наслідком зменшення гарантій, що виникають за договором для споживача, без його згоди.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
Проте, позивачем не зазначені обставини, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору вимогам законодавства та про несправедливість його умов.
Позивачем не доведено, що його волевиявлення під час укладення договору не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.
Крім того, позивач зазначає, що договір він не підписував та кошти не отримував.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Примірник договору, укладеного у вигляді електронного документа, та додатків до нього (за наявності) вважається отриманим клієнтом, якщо договір за домовленістю особи, яка надає фінансові послуги, і клієнта або за вибором клієнта направлений на електронну адресу клієнта чи направлений йому в інший спосіб, що дає змогу встановити дату відправлення. Договір, укладений у вигляді електронного документа, та додатки до нього (за наявності) повинні містити відомості про клієнта, у тому числі зазначені ним контактні дані. Положення цього абзацу не застосовується до договорів, зазначених у пункті 4 цієї частини.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Тобто, електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту, яка здійснюється за допомогою складання документу, який втілюється в електронному документі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що будь - який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Таким чином, судом встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, позивач через особистий кабінет на веб-сайті відповідача подав заявку-анкету на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту шляхом надання відповіді відповідачу електронним повідомленням про ознайомлення та повне і безумовне прийняття оферти відповідача, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором у вигляді смс-коду, який позивач і використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Доказів того, що зміст кредитного договору не відповідав внутрішній волі позивача в матеріалах справи немає.
Аргументи позовної заяви щодо відсутності доказів виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин суд не бере до уваги, оскільки позивач не надав доказів і судом не встановлено факту здійснення відповідачем дій, які сприяли б укладенню договору не ним. Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Окрім того, суд не може погодитися із твердженнями позивача про те, що він не був належним чином ознайомлений із умовами кредитування, оскільки вказані твердження спростовуються дослідженими судом документами, що підписанні позивачем, шляхом накладення електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
З огляду на вище викладене, суд вважає, що наклавши на кредитний договір електронні підписи, тим самим підписавши кредитний договір, у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у позивача виникло зобов'язання перед ТОВ «Інфінанс», яке відступило право вимоги за кредитим договором ТОВ «Вердикт Капітал», яке, в свою чергу, відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр», повернення отриманих у кредит коштів та відсотків за його користування у визначений договором строк.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Впродовж розгляду справи в суді, позивачем не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження заявлених позовних вимог, як і не були спростовані доводи відповідача щодо обставин укладення кредитного договору та фактичного отримання позивачем кредитних коштів, шляхом їх перерахування на його банківський рахунок (картку).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що позивач, ознайомившись зі змістом кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, мав реальну можливість відмовитися від укладення оспорюваного кредитного договору та на момент його підписання щодо спірних умов договору не заявляв, а також, як вбачається з розрахунку заборгованості, періодично вносив оплату на погашення кредиту, що свідчить про свідоме визнання ним умов договору, та, установивши, що оспорюваний кредитний договір укладений із дотриманням вимог закону й позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду у 30-денний строк з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , місце проживання - АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження - вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, код ЄДРПОУ - 44276926.
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сперіус Бум», місцезнаходження - вул. Соборності, 12, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ - 39083990.
Рішення складено та підписано 25.09.2025.
Головуючий суддяП. Я. Стельмащук