15.10.2025 Справа №607/23566/24 Провадження №1-кп/607/639/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Тернополі, кримінальне провадження №12024211040002221 від 17 вересня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
В судовому засіданні прокурор подала клопотання про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою. Подане клопотання мотивує тим, що ризики які стали підставою для обрання до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшилися та продовжують існувати, а строк такого заходу забезпечення кримінального провадження закінчується. Зокрема, ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник заперечив щодо задоволення клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , посилаючись на незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, просив змінити його на домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому ОСОБА_4 слід продовжити строк тримання під вартою, виходячи із наступного.
Відповідно до ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 вересня 2024 року під час досудового розслідування була встановлена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у зв'язку із чим до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, продовжений строк якого закінчується 01 листопада 2025 року.
Згідно ч.ч. 3, 5 ст. 199 КПК України, якою суд керується в силу ч. 2 ст. 331 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності справжніх ознак того, що цього дійсно вимагає інтерес суспільства, який не зважаючи на існування презумпції невинуватості переважає правило про забезпечення права на свободу, закріплене в статті 5 Конвенції.
Отже, вирішуючи питання щодо необхідності продовження застосованого відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд оцінює та враховує:
- тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується;
- розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється обвинувачений;
- дані, що характеризують його особу, зокрема нестійкі соціальні зв'язки, відсутність у нього законного джерела доходу, його вік та стан здоров'я, майновий стан, репутацію обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини та знову обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності.
Таким чином, суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу, оскільки відсутні будь-які дані про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Крім цього, підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні на даній стадії судового розгляду не встановлено.
Враховуючи, що наявні відповідні і достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою, не зникли та з плином часу не змінилися, оскільки є підстави вважати, що він може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання, вчинити інше кримінальне правопорушення, у зв'язку з чим тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 є виправданим заходом, оскільки справжній інтерес суспільства, який полягає у забезпеченні законності та запобігання порушенню прав осіб (потерпілих), незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права обвинуваченого на свободу.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин та особи обвинуваченого, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають відповідні і достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_4 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 на строк, що не перевищує 60 днів.
У зв'язку із цим, суд вважає, що клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на домашній арешт до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд, -
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому із тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 23 годин 59 хвилин 12 грудня 2025 року.
Копію даної ухвали направити в Державну установу «Чортківська установа виконання покарань №26» для відому та виконання в частині дії запобіжного заходу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду, в частині застосованого запобіжного заходу до обвинуваченого, може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_1