Справа № 605/70/25
Іменем України
16 жовтня 2025 рокум.Підгайці
Підгаєцький районний суд
Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Горуц Р.О.
при секретарі судового засідання Костенюк М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Підгайці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причин своєї неявки суду не повідомив.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Підтримання нею позовних вимог та прохання про розгляд справи у її відсутності, викладено у адресованій суду заяві, яку долучено до матеріалів справи, що не суперечить приписам ч.3 ст.211 ЦПК України.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Причин своєї неявки суду не повідомила та відзиву на позов не подала.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 серпня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у Новосілківській сільській раді Підгаєцького району Тернопільської області, було зареєстровано шлюб, актовий запис №2, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 20 жовтня 2004 року.
Від даного шлюбу, у сторін, на даний час неповнолітніх дітей немає.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що спільне життя з відповідачкою не склалось через відсутність між ними взаєморозуміння, почуття поваги один до одного та різних поглядів на сімейні відносини. Шлюб між сторонами фактично припинив своє існування, а подальше його збереження буде суперечити його інтересам.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: “Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є “живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі »Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: “Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а й під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції “Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту “с», “однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово “сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово “союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
У відповідності до ст.112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частина перша ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття “приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа “Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява №44647\98).
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
В силу ч.ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
За наведених вище обставин, суд, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи відсутність у подружжя малолітніх та неповнолітніх дітей, інші обставини життя подружжя, а також, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, що має істотне значення, дійшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, підлягають до задоволення.
Сплачений позивачем при поданні позову до суду, судовий збір в сумі 1211,20 грн, відповідно до ст.141 ЦПК України, стягнути на його користь, із відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 105, 112, 113 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який 04 серпня 2004 року зареєстрований у Новосілківській сільській раді Підгаєцького району Тернопільської області, актовий запис №2.
Судові витрати, а саме судовий збір в сумі 1211, 20 грн стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
Представник позивача: Дячук Сніжанна Ігорівна, АДРЕСА_2 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ТР №000446 від 21 травня 2021 року;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Головуючий: Р. О. Горуц