Справа №601/1909/25
Провадження № 1-кп/601/221/2025
16 жовтня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременець кримінальне провадження № 12025211010000004 від 01.01.2025, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . уродженця с. Очеретно, Кременецького району, Тернопільської області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не одруженого, з середньою-спеціальною освітою, працюючого, раніше не судимого, не депутата, -
- обвинуваченого за частиною 2 статті 286 КК України
за участю: прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5
представника потерпілого- адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
встановив:
31 грудня 2024 року біля 17 год. 03 хв., водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «ТОЙОТА-АВЕНСІС» («ТОYОТА-АVENSIS), реєстраційний номер НОМЕР_1 , (належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого центром ТСЦ 6143, громадянину ОСОБА_3 , який ним і керував), без пасажирів, без вантажу, рухався автомобільною дорогою М-19 сполученням «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече», в межах вул. Вокзальна, м. Кременець, Кременецького району, Тернопільської області, в напрямку від вул. Шевченка, м. Кременець, Кременецького району, Тернопільської області до вул. Симона Петлюри, м. Кременець, Кременецького району, Тернопільської області.
Під час руху вказаною ділянкою автодороги із швидкістю близько 75 км/год., водій ОСОБА_3 , не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, не обрав дозволену для себе швидкість руху в межах населеного пункту м. Кременець, Кременецького району, Тернопільської області, а саме не більше 50 км/год., яка б дозволяла йому постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним у конкретних дорожніх умовах, обстановці, чим порушив вимоги пунктів: 1.5 ч. 1, 1.10 (в частині визначення понять: «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (надалі ПДР), а також вимоги, які наведені у пунктах 1, 2 абзацу 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-ХІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями (надалі ЗУ «Про дорожній рух»), які зобов'язували його рухатися на автомобілі «ТОЙОТА- АВЕНСІС» ("ТОYОТА-АVENSIS"), із дозволеною та безпечною швидкістю, а також своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Продовжуючи свій рух у вказаному напрямку, із швидкістю близько 70 км/год., водій ОСОБА_3 , маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_5 , який перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, переходив проїзну частину дороги вул. Вокзальна, 62, м. Кременець, поза межами пішохідного переходу, в напрямку справа-наліво по ходу руху автомобіля «ТОЙОТА-АВЕНСІС» ("ТОYОТА-АVENSIS"), відповідно до вимог п. п. 1.10 (в частині визначення поняття «небезпека для руху» і виконання його вимог), 12.3 ПДР України виявивши небезпеку для свого руху, тобто зміну дорожньої обстановки - появу рухомого об'єкту, який виходить на проїзну частину дороги, негайно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мав таку технічну можливість шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, за умови руху транспортного засобу із дозволеною для нього швидкістю.
Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху, водій ОСОБА_3 не забезпечив безпеку дорожнього руху, і шляхом не обрання дозволеної для нього швидкості величиною не більше 50 км/год., позбавив себе технічної можливості зупинити керований ним автомобіль «ТОЙОТА-АВЕНСІС» ("ТОYОТА-АVENSIS") раніше, ніж пішохід ОСОБА_5 досягне місця наїзду, та передньою правою частиною автомобіля скоїв наїзд на вказаного пішохода.
Внаслідок наїзду громадянин ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозковаої травми зі струсом головного мозку та переломами кісток лицевого черепа (кісток носа, лівої виличної кістки), закритого уламкового перелому великого горбика та шийки лівої плечової кістки; закритого перелому першого лівого ребра, закритої травми поперекового відділу хребта у виді компресійного перелому тіла 3-го та поперечних відростків зліва 4,5-го хребців з порушенням чутливості обох нижніх кінцівок, закриті переломи крижової кістки, садна лівої та рана правої кистей, «осаднення та підшкірні гематоми» обох нижніх кінцівок, численних саден кінцівок і ділянки тазу, численних травм кісткового скелету.
Виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження супроводжувались розвитком загрозливих для життя явищ (декомпенсованого травматичного шоку) і за ознаками небезпеки для життя в момент заподіяння належить до тяжких - п.п. 2.1.2, 2.1.3 (о) «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (МОЗ Уркаїни, Київ, 1995).
Порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів: 1.5 ч.1, 1.10 (в частині визначення понять: «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», «небезпека для руху» і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, а також вимог, які наведенні у абзацах 1,2 частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (№3353-ХІІ від 30 червня 1993 року), із змінами та доповненнями, перебуває у прямому причинному зв'язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
В судовому засіданні обвинувачений свою вину визнав повністю, розкаявся у скоєному та пояснив, що його показання, які він давав на досудовому слідстві є повними, достовірними і такими, що свідчать про повне визнання вини, щире каяття, допомогу та сприяння органам досудового слідства в розкритті вказаного кримінального правопорушення.
Також, обвинувачений ОСОБА_3 суду пояснив, що він працює торговим агентом (водієм) та власним транспортом розвозить товари, що є єдиним джерелом його доходу, і жодного разу не притягувався до відповідальності за порушення ПДР. Жалкує, що так сталося, був тверезий. Просить врахувати збіг ряду об'єктивних обставин, а саме: те, що злочин вчинений з необережності; було повністю відсутнє освітлення проїжджої частини; пройшов техогляд автомобіля та гальмівна система працювала; перевищив дозволену швидкість руху на 15 км; ОСОБА_7 перебував у стані сильного алкогольного сп'янніня ( 5.3 проміллє) та раптово вибіг на дорогу (він зацепив його правою передньою частиною автомобіля) поза межами пішохідного переходу, обвинувачаний застосував екстрене гальмування, однак уникнути наїзду на потерпілого не вдалося, оскільки машина була завантажена. Повністю відшкодував спричинену шкоду. Обвинувачений зазначив про готовність нести кримінальну відповідальність, просить суд призначити покарання відповідно до санкції закону, що передбачає відповідальність за вчинене, при цьому не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки він працює, що дало йому можливість відшкодувати спричинену моральну шкоду та в подальшому, працюючи, він зможе відшкодовувати потерпілому інші витрати, якщо це буде необхідно. Також просить суд за можливості застосувати до нього положення ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.
Він також пояснив, що погоджується на скорочену процедуру розгляду кримінальної справи і що всі дані про скоєне кримінальне правопорушення, вірно викладені в процесуальних документах кримінальної справи.
Потерпілий ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснивли що претензій потерпілий до обвинуваченого не має, моральна шкода йому відшкодована повністю в розмірі 1700 доларів США та 120 тисяч гривень. Щодо матеріальної, то потерпілий після вироку суду має намір звернутись в страхову компанію із заявою про відшкодування. Просить не позбавляти обвинуваченого волі та прав керування, оскільки працюючи той зможе продовжити відшкодування.
Враховуючи те, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви у добровільності та істинності їх позицій, вислухавши думку учасників судового розгляду та роз"яснивши їм положення ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини у апеляційному порядку, суд визнає не доцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, за виключенням документів, що характеризують особу обвинуваченого.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд вважає, що дії ОСОБА_3 вірно кваліфіковані досудовим слідством за ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжкі тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5 .
Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення та вважає, що йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортним засобом.
Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд, при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності до вимог статей 65, 66, 67 КК України, враховує особу обвинуваченого, його вік, те, що він позитивно характеризується по місцю праці та проживання, має міцні соціальні зв'язки, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, вину визнав, щиро розкаявся, оскільки розкаяння, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, передбачає ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед виражається у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого, також суд враховує, що обвинувачений відшкодував моральну шкоду потерпілому, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває - пом'якшуючі вину обставини, також суд враховує думку потерпілого ОСОБА_7 , який просить обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти його прав керування транспортним засобом, та відсутність обтяжуючих вину обставин, а тому слід застосувати ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_3 від призначеного покарання з випробуванням, встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків, відповідно до ст. 76 ч. 1 КК України.
При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права займатися певною діяльністю може бути призначено на строк від одного до трьох років.
Так, аналізуючи характер та обсяг, допущених ОСОБА_3 , порушень Правил дорожнього руху, його ставлення до цих порушень, поведінку після вчинення злочину, враховуючи обставини кримінального правопорушення, те, що потерпілий раптово вибіг на проїжджу частину дороги, поза межами пішохідного переходу в темну пору доби, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння ( 5.8 проміле), а також той факт, що діяльність обвинуваченого пов'язана з керуванням транспортним засобом, що для нього та його сім'ї є необхідним для отримання джерела доходу, а також враховуючи, що обвинувачений раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, при цьому зважаючи на думку потерпілого, який просив не застосовувати до обвинуваченого додаткового покарання, суд приходить до висновку про можливість не застосування до обвинуваченого додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
При цьому суд враховує вироки в частині призначення покарання у аналогічних кримінальних провадженнях № 601\1361\25, 601\700\23.
Таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст. 65 КК України, за своїм видом і розміром буде справедливим та адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Речові докази у справі відсутні.
Міра запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання - припинена.
По справі проведено судові експертизи, за які з обвинуваченого слід стягнути в користь держави кошти в сумі 17095 грн. 90 коп.
Відповідно до п. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.
Керуючись ст.ст. 373, 394, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за частиною 2 статті 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортним засобом.
На підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_3 , встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку та покласти на нього обов'язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
Стягнути із ОСОБА_3 в користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз в сумі 17 095 (сімнадцять тисяч дев'яносто п'ять) гривень 90 (дев'яносто) копійок.
Скасувати арешт на автомобіль «TOYOTA AVENSIS», р.н. НОМЕР_1 , що накладений ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 02.01.2025 року.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
На вирок може бути подана апеляція на протязі тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області.
Учасникам судового провадження вручається повний текст вироку в день його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий: