Справа №601/2353/25
Провадження № 2/601/792/2025
15 жовтня 2025 року
Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Шульгач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Радчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячнопочинаючи стягнення з 14.05.2025 року і до повноліття дітей. Позов мотивовано тим, що в шлюбі із відповідачем народилося двоє дітей, які на даний час перебувають на її утриманні. Відповідач участі у виховані дітей не приймає, матеріальної допомоги не надає.
Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 13 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак від неї надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, і не повідомив суд про причину своєї неявки, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Розглянувши справу, судом досліджено такі докази та встановлено такі обставини:
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 червня 2021 року, який було розірвано 14 травня 2025 року, що підтверджується рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 14.05.2025 року.
У цьому шлюбі в сторін народилося двоє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 15.10.2021 року та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 30.09.2022 року.
Згідно статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 p. та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Положеннями статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно статті 182 СК України суд при визначенні розміру аліментів враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи ту обставину, що відповідач ОСОБА_2 має можливість виконувати батьківські обов'язки по утриманню малолітніх дітей, суд вважає, що в даному випадку мають місце порушення прав сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача в користь позивача аліментів на утримання дітей.
Проте, суд вважає, що за недоведеністю належними, допустимим та достатніми доказами належного майнового становища відповідача, достатнього для визначення розміру стягуваних аліментів у запитуваному позивачем розмірі (по 1/4 частці всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів на кожну дитину), беручи до уваги норми Сімейного кодексу України, де визначено усереднений розмір аліментів на дві дитини, суд вважає, що вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.
Зважаючи на матеріальне становище платника аліментів, який є працездатним, його вік, відсутні відомості про поганий стан здоров'я, матеріальне становище позивачки, суд доходить переконання, що аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 слід визначити в розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подачі позову до досягнення дитиною повноліття. Тому, позов підлягає до часткового задоволення.
На підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь держави судовий збір за позовні вимоги про стягнення аліментів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 280-284, 352, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 182 Сімейного кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 08 серпня 2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення суду підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 ;
Головуючий: