Справа №601/2243/25
Провадження № 2/601/738/2025
15 жовтня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Клим Т.П.,
з участю секретаря судового засідання Коляди О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 336,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
16.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100660435, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн. строком на 15 днів.
16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 16 липня 2024 року до Договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 15 336,29 грн., з яких: 7 332,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 004,29 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1000 грн. - заборгованість за комісією.
04.08.2025 ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з'явився. В позовній заяві просив справу розглянути без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує. Не заперечує проти заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі. Відзив на позов до суду не надходив.
У визначений судом строк заперечень проти розгляду справи в спрощеному порядку до суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст.131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України суд розглянув справу за відсутності сторін, на підставі наявних доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч.1 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається наступне.
16.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100660435, відповідно до умов якого відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 10 000,00 грн. строком на 15 днів.
Кредитний договір укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, відповідно до п. 6 Кредитного договору, Порядок (технологія) укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації Позичальника.
16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників (копія витягу з Договору факторингу додається).
Відповідно до Реєстру боржників від 16 липня 2024 року до Договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 15 336,29 грн., з яких: 7 332,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 004,29 грн. - сума заборгованості за відсотками; 1000 грн. - заборгованість за комісією.
Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб.телефону Відповідача, про що свідчить п. 7 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до п.п 1.1. п. 1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Зазначений кредитний договір у встановленому законом порядку спростований не був.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) на законодавчому рівні було встановлено порядок укладення договорів в мережі Інтернет спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною (ч. 3 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 3 Закону).
Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розмішені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч. 5 ст. 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом: заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону).
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові від 07.10.2020 у справі №127/33824/19 Верховний Суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовій формі.
Вищевказані кредитні договори були укладені з позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді із застосування електронного підпису. ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті подавців подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручним для себе, у тому числі сплату відсотків за користування кредитними коштами, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавець надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефона одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання вищевказаних кредитних договорів.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи кредитні кошти були перераховані на рахунок позичальника, що підтверджується відповідними доказами.
Перерахування коштів на платіжну картку позичальника було здійснено безпосередньо операторами онлайн-послуг платіжної інфраструктури, які не здійснюють операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, у зв'язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Грошові кошти були перераховані на рахунок позичальника, що підтверджено відповідними доказами, на банківську картку, яка була зазначена позичальником у договорі, в дату укладання договору та в розмірі відповідно до умов договору.
Таким чином, відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними.
Відповідно до розрахунків заборгованості, наданого позивачем, заборгованість позичальника по сплаті за кредитними договорами складає у загальному розмірі 15 336,29 грн.
У встановленому законом порядку зазначені розрахунки заборгованості відповідачем у встановленому законом порядку спростовані не були.
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Суд не погоджується щодо стягнення з відповідача на користь позивача комісії у розмірі 1000,00 грн. за кредитний договором №100660435 від 16.12.2021, з огляду на наступне.
Згідно п.1.5.1 вказаного кредитного договору, позичальник мав сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 1000,00 грн, що нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відносини, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних потреб громадян регулюються, зокрема, Законом України «Про захист прав споживачів».
Положення Закону України «Про захист прав споживачів» від 19.05.1991 з наступними змінами, у взаємозв'язку із положеннями ст. 42 ч.4 Конституції України, треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником \споживачем за договором про надання споживчого кредиту, що виникають, як під час укладення, так і виконання такого договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року у справі №15-рп2011).
Відповідно до п. п. 3.1, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 №168 (далі-Правила), у кредитному договорі або додатку до нього банки повинні надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутних послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення. Банки також зобов'язанні в кредитному договорі зазначити вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу, обґрунтувати вартість супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо).
Разом з тим, відповідно до п.3.6 Правил, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банка за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє споживач з метою встановлення, зміни чи припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Держава має сприяти забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри у суспільстві.
Споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визнання особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі №15-рп2011).
Споживач може і не знати, що при оформленні кредитного договору він оформив з банком непотрібну йому послугу.
Тому держава повинна забезпечувати захист громадян, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах.
За таких обставин, п. 1.5.1 в частині сплати позичальником комісії за надання кредиту №100660435 від 16.12.2021, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними.
Зважаючи на викладене, суд відмовляє у позові в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 1000,00 грн.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 530, 549, 553, 554, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 280 - 281, 354 ЦПК України , суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість у загальному розмірі 14 336 гривень 29 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження:01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2830 гривень 55 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Головуючий: