Справа №601/2469/25
Провадження № 2/601/848/2025
13 жовтня 2025 року
Кременецький районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Шульгач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Радчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кременець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , просить стягнути із відповідача в його користь 10050,96 грн за договором позики та судові витрати.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 16 квітня 2025 року позичив у нього 10000 грн, які зобов'язався повернути до 20 червня 2025 року, про що написав відповідну розписку. До вказаного строку відповідач, позичені кошти, не повернув. Позивач просить стягнути 10000 грн. несплаченого боргу та 50,96 грн. штрафних санкцій у розмірі 3% річних за період прострочення з 20.06.2025 по 20.08.2025.
Ухвалою судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 вересня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання позивач та його представник адвокат Косінцев К.В. не з'явилися, однак від представника надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце його проведення, відзиву на позов не подав.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини:
Відповідно до розписки від 16.04.2025, ОСОБА_2 одержав від ОСОБА_1 в борг грошові кошти у сумі 10000 грн. Зобов'язався повернути кошти до 20.06.2025 року.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Верховний Суд України, у постанові від 18 вересня 2013 року, справа № 6-63цс13, виклав правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Отже, дослідивши розписку, суд доходить переконання, що вона підтверджує факт укладення договору позики, відповідно до умов якого позивач позичив відповідачу грошові кошти в сумі 10000 грн.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що ОСОБА_2 не надав будь-яких доказів повного виконання своїх зобов'язань за договором позики, тому права позивача підлягають судовому захисту, шляхом стягнення вказаних грошових кошів з відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню в користь позивача заборгованість за договором позики від 16.04.2025 року в розмірі 10050,96 гривні, з яких: 10000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 50,96 грн - сума штрафних санкцій за період 20.06.2025 - 20.08.2025 (10000х3х62дні:356:100).
Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Позивач просить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач подав суду: договір про надання правничої допомоги від 11.08.2025, детальний опис робіт за надану правничу допомогу від 20.08.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХВ №002489, ордер на надання правничої допомоги серії АХ №1282664.
Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
Новою редакцією ЦПК (частиною 2 статті 137) встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як зазначено вище, сторона позивача надала суду договір про надання правничої допомоги від 11.08.2025, детальний опис робіт за надану правничу допомогу від 20.08.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХВ №002489, ордер на надання правничої допомоги серії АХ №1282664.
Разом з тим, згідно ч.4 ст 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зваживши ступінь складності справи та надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, час та зусилля, витрачені на надання правової допомоги поза судовим засіданням, враховуючи принцип співмірності суд вважає, що на користь позивачки з відповідача слід стягнути суму витрат на правову допомогу пропорційно в розмірі 5000 гривень.
В силу статті 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968 гривень 96 копійок.
Керуючись статтями керуючись статтями 5, 19, 81, 141, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 16.04.2025 року в розмірі 10050 (десять тисяч п'ятдесят) гривень 96 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 968 гривень 96 копійок судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 гривень.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Кременецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Головуючий: