16 жовтня 2025 р. Справа № 597/729/25
Заліщицький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Тренич А.Г.
за участю секретаря Богдана В.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернулася до Заліщицького районного суду Тернопільської області з позовом до Заліщицької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
В позовній заяві позивач просить встановити факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ; визнати за ОСОБА_1 , спадкоємицею за законом першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай), розміром 1,22 умовних кадастрових гектарів, в селянській спілці «Золотий колос», під номером 733 у списки громадян, членів якої включена ОСОБА_2 , згідно додатку 1 до державного акта на право колективної власності на землю серії ТР № 25, виданого 28.12.1995 року, відповідно до розпорядження голови Заліщицької РДА № 49 від 25.01.1996 року.
Ухвалою Заліщицького районного суду Тернопільської області від 03.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явилась, подала клопотання про проведення підготовчого судового засідання без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач не делегував свого представника у підготовче судове засідання, подав заяву про розгляд справи без участі його представника, щодо задоволення позову не заперечує.
В силу вимог ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
В матеріалах справ відсутні дані, які б вказували, що визнання позову відповідачем суперечить вимогам закону.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи заяви сторін, суд вважає, що справу слід вирішити за наявними матеріалами та задовольнити позов, виходячи із наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис №1, що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 08.06.2024 року.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 09.05.2024 року ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 16.11.2025 року в Дзвиняцькій сільській раді Заліщицького району Тернопільської області 03 травня 1962 року уклали шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , після чого їй присвоєно прізвище на « ОСОБА_8 ».
Відповідно до довідки №19-15/17, виданої 25.03.2025 року Дуплиським старостинським округом Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області, ОСОБА_1 вступила в управління спадковим майном ОСОБА_2 .
Відповідно до приписів ЦК УРСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), зокрема ч.1 ст.529, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновителі) дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Відповідно до ст.ст.548, 549 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Згідно з ст. 1261 ЦК України, позивач має право на спадкування майна, що належало померлим батькам, як спадкоємець першої черги за законом.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) в селянській спілці «Золотий колос», розміром 1,22 умовних кадастрових гектарів, до списку громадян - членів якої під номером 733 згідно додатку 1 до державного акту на право користування колективної власності на землю серії ТР № 25, виданого 28.12.1995 року відповідно до розпорядження голови Заліщицької РДА 49 від 25.01.1996 року була включена ОСОБА_2 .
Вказане підтверджується відповіддю Головного Управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 29-19-0.212-2244/2-25 від 28.05.2025 року.
Від встановлення факту родинних відносин, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залежить виникнення майнового права позивача на нерухоме спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , як спадкоємиці першої черги за законом.
Вирішуючи питання про встановлення даного факту суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання правовстановлюючих документів в органах, що вчиняють нотаріальні дії.
Проте, сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджений документом. Таким чином, для позивача важливо, не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту, це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 318 ЦПК України передбачено, що у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів. Отже, суд може встановити юридичний факт у тому разі, коли особою вчинено всі можливі заходи по отриманню необхідних документів, і виключно за наявності об'єктивних причин, які не залежать від волі особи, що обумовлюють неможливість отримання документу на підтвердження юридичного факту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що досліджені у судовому засіданні докази вказують на те, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 була матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до ст. 1261 ЦК України, позивач має право на спадкування майна, що належало померлим батькам, як спадкоємець першої черги за законом.
Положеннями ч.3 ст.1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Згідно довідки, виданої Дуплиським старостинським округом Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області № 19-15/17-26 від 25.03.2025 року, позивач вступила в управління спадковим майном та прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 .
Таким чином після смерті ОСОБА_2 інші спадкоємці, крім позивача ОСОБА_1 , відсутні.
У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі №265/6868/16-ц (провадження №61-34234св18) зроблено висновок про те, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку його відсутності, усунення від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.
Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі №227/3750/19 зазначив, що звернення до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом допускається, якщо це в майбутньому порушує право власності на спадкове майно.
Отже, звернення до суду з вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування цілком відповідає законодавству.
Позивач ОСОБА_1 є дочкою померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , яка мала право на земельну частку (пай) у селянській спілці «Золотий колос», що стверджується вищевказаними належними та допустимими доказами.
В.о. державного нотаріуса Заліщицької державної нотаріальної контори Дідик І. в листі №169/02-14 від 17 квітня 2025 року повідомила позивачу про те, що виявила розбіжності правовстановлюючих документах, які підтверджують родинні зв'язки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а тому запропонувала дане питання вирішити в судовому порядку.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" №7 від 16.04.2004 року, громадянин, включений до списку, який додається до Державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.
Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними прав вимоги на відведення земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Згідно з п.3.5 Інформаційного листа Вищого ССУ з розгляду кримінальних та цивільних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власника земельних часток (паїв)» передбачено, що до осіб, які мають право на земельну частку (пай) відносяться громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Відповідно до ст.2 цього Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
У відповідності до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися після його смерті.
Спадщину після смерті ОСОБА_2 своєчасно прийняла позивач, як спадкоємець першої черги за законом, оскільки вступила в управління спадковим майном померлої.
Таким чином, суд приходить до переконання, що даний позов слід задовольнити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд вважає, що їх слід покласти на сторони в понесених ними розмірах.
Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.1216-1218, 1220-1223, 1225, 1268, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Заліщицької міської ради Чортківського району Тернопільської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити повністю.
Встановити факт, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителькою АДРЕСА_1 , спадкоємицею першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , право на земельну частку (пай), розміром 1,22 умовних кадастрових гектарів, в селянській спілці «Золотий колос», під номером 733 у списки громадян, членів якої включена ОСОБА_2 , згідно додатку 1 до державного акта на право колективної власності на землю серії ТР № 25, виданого 28.12.1995 року, відповідно до розпорядження голови Заліщицької РДА № 49 від 25.01.1996 року.
Судові витрати по справі покласти на сторони в понесених ними розмірах.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: Заліщицька міська рада Чортківського району Тернопільської області, місцезнаходження: м.Заліщики, вул.С.Бандери, 15-Б, Чортківський район Тернопільська область, код ЄДРПОУ 04058396.
Повне рішення суду складено 16 жовтня 2025 року.
Суддя А.Г. ТРЕНИЧ