"16" жовтня 2025 р. Справа № 596/1321/25
Провадження № 2-а/596/72/2025
Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі : головуючого судді Лисюк І.О.,
за участю секретаря судового засідання Туткалюк В.Р.,
представника позивача адвоката Печінки П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Гусятин за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник адвокат Печінка Павло Володимирович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Печінка П.В. звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 та просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №2921 від 15.09.2025 року, складену тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , якою його- ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень за порушення ним ч.3 ст.210-1 КУпАП.
В обгрунтування позову, позивач посилається на що оскаржувана постанова складена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відображає фактичних обставин справи та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025, справу передано судді Лисюк І.О..
Ухвалою судді від 18 вересня 2025 року відкрито провадження в справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, про що повідомлено учасників справи.
10.10.2025 представником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано відзив на позов, в якому сторона відповідача виклала свої заперечення на позов, посилаючись на те, що відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян: на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). Територіальні центри звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Наявність у Позивача інвалідності, статусу обмежено придатного чи надсилання документів для виключення з військового обліку без фактичного результату позитивного вирішення останнього питання, не знімає з нього обов'язку з'являтися за викликом по повістці. Згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (зі змінами), без відповідного висновку ВЛК жоден територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не має законних підстав для внесення відомостей до реєстру про виключення особи з військового обліку.
Відповідно до Порядку реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024 р. № 932, взяття на військовий облік громадян України чоловічої статі віком від 16 років, яким у рік взяття на військовий облік виповнюється 17 років, до 25 років здійснюється відповідальними посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за зареєстрованим/задекларованим їх місцем проживання.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного та обставин справи, відомості про Позивача були автоматично перенесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії. Відомості про наявність у Позивача статусу інваліда 2-ої групи довічно в реєстрі автоматично не відобразилися і він вважався військовозобов'язаним та придатним до військової служби. Відомостей про визнання Позивача недієздатним чи обмежено дієздатним, про призначення йому опікуна чи піклувальника у встановленому законом порядку також відсутні. Отже, на момент винесення постанови, Позивач, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» зобов'язаний був з'явитися до Відповідача на вказану в повістці дату та час і вважався таким, що вчинив адміністративне правопорушення, про що і була винесена оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.Просив поновити строк для подання відзиву на позовну заяву.
11.10.2025 предстаником позивача адвокатом Печінкою П.В. подано відповідь на відзив, в якому сторона позивача додатково звертає увагу на те, що на підтвердження правильності прийнятого рішення представник відповідача у відзиві зазначив, що: «..відомості про Позивача були автоматично перенесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії. Відомості про наявність у Позивача статусу інваліда 2-ої групи довічно в реєстрі автоматично не відобразилися і він вважався військовозобов'язаним та придатним до військової служби. Відомостей про визнання Позивача недієздатним чи обмежено дієздатним, про призначення йому опікуна чи піклувальника у встановленому законом порядку також відсутні. Отже, на момент винесення постанови, Позивач зобов'язаний був з'явитися до Відповідача на вказану в повістці дату та час а тому вважається таким, що вчинив адміністративне правопорушення».
Тобто, відповідач який є адміністратором Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії, поклав на позивача відповідальність за те, що статус позивача як інваліда 2-ої групи довічно в реєстрі автоматично не відобразився.
При цьому відповідач не зазначив підстав незастосування ним Примітки, відповідно до якої: Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Крім цього, відповідачем не надано суду копії повістки чи іншого доказу, який би свідчив про ознайомлення позивача про виклик до РТЦК.
Як видно із відзиву на позовну заяву, відповідачу було відомо, що позивач є інвалідом 2 групи з дитинства унаслідок ендогенного захворювання і вказаний хворобливий стан не тільки позбавляє його самого здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, а й узагалі усвідомлювати свої дії або керувати ними.
Крім цього, відповідач не надав суду докази про інформування позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення (рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма) на підтвердження дотримання процедури розгляду адміністративної справи та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Представник позивача адвокат Печінка П.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання повторно не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В прохальній частині відзиву клопотав про розгляд справи без участі представника відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, заслухавши вступне слово сторони позивача, дослідивши письмові докази, подані сторонами в справі, приходить до наступного.
За змістом ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 12.09.2025 року офіцером ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 було складено протокол № 442 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 . Як вбачається із змісту протоколу, 12.09.2025 року о 13:30 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 під час звірки облікових даних встановлено, що гр. ОСОБА_1 не з'явився по повістці на 09.07.2025 року для уточнення даних, що є порушенням вимог ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».(а.с.11).
Т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , винесено оспорювану постанову №2922 від 15.09.2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КупАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, 12 вересня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 житель с.Целіїв Чортківського району був доставлений органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення персональних даних. Під час звірки персональних даних було встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до розпорядження, яке було надано на Васильковецьку територіальну громаду для здійснення оповіщення військовозобов'язаних громадянину ОСОБА_1 була сформована повістка на прибуття 09.07.2025 року для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ОСОБА_1 , на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 він не з'явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати прибуття, визначеній у повістці) не надав.
Таким чином ОСОБА_1 , своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги пп.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних і резервістів, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, а саме не прибув по повістці на 09.07.2025 року у перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст.210-1 КУпАП.
ОСОБА_1 являється особою з ІІ групою інвалідністю з дитинства «Довічно» на підставі акта огляду МСЕК №508/2 від 19.05.2016 року.
З висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу № 31 від 08.04.2025 вбачається, що хворий ОСОБА_1 , 1998 року народження, являється особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, встановленої (переглянутої) 28.04.2016, проживає разом з ОСОБА_5 за адресою: с.Целіїв, Чортківського району. За рівнем обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування, обмеження здатності до орієнтації; обмеження здатності до спілкування; обмеження здатності контролювати свою поведінку. ОСОБА_6 потребує постійного стороннього догляду. Висновок дійсний до 08.10.2025.
Відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачена за вчинення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Як встановлено, в оспорюваній постанові відсутні посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Так, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 , надіслана чи вручена повістка про необхідність прибути на 09.07.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем його проживання.
Стороною відповідача не спростовано обгрунтовані та підтверджені доказами твердження сторони позивача про те, що повістку про необхідність прибуття до ТЦК ОСОБА_1 не отримано і йому, відповідно не було відомо про необхідність прибуття на 09.07.2025 року до ТЦК та СП для уточнення даних.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №921 від 07.12.2016 р (далі - Порядок).
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Крім того, як встановлено, протокол №442 про адміністративне правопорушення від 12.09.2025 року складений відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210 КУпАП (порушення призовниками, військовозобовязаними, резервістами правил військовогообліку), а оспорювана постанова - за ч.3 ст. 210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), що є суперечливим та неприпустимим.
Згідно з частиною другою статті 77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Недоведена вина прирівнюється до невинуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Судом вживалися заходи щодо витребування матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, у якій було винесено оскаржувану постанову. Проте представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 доказів доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення не надав.
Суд наголошує, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.
За встановлених обставин даної справи, суд вважає, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення є недоведеним поза розумним сумнівом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а
Крім того, суд враховує стан здоров'я позивача, який є особою з інвалідністю 2-ої групи, що виключає умисел на вчинення даного правопорушення, відповідачем не з'ясовані всі обставини справи. Також суд враховує, що позивач за станом здоров'я взагалі не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки визнаний в установленому порядку особою з інвалідністю, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Встановлені обставини, на думку суду, свідчать про винесення оскаржуваної постанови без належного та повного з'ясування всіх обставин справи, з порушенням процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Тому постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Провадження у справі слід закрити на підставі ч. 3 ст. 286 КАС України.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, суд прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог, а тому постанову по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 15 вересня 2025 року слід скасувати, провадження у справі закрити.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», виходячи з вищезазначеної норми чинного законодавства, за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 9, 72-77, 242, 244-246, 257, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства, суд,
Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокат Печінка Павло Володимирович до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення №2922 від 15 вересня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.
Стягнути в користь держави за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: Код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено 16.10.2025.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області Ірина ЛИСЮК