Справа № 583/381/21
2/583/3/25
15 жовтня 2025 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Яценко Н.Г.
за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.
представника позивачки за первісним позовом -
відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1
відповідача за первісним позовом -
позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2
представника відповідача за первісним позовом -
позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, стягнення грошової компенсації спільного майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частку у майні подружжя, відшкодування частини витрат, понесених у зв'язку з поліпшенням майна,
встановив:
02.02.2021 ОСОБА_4 подала до суду позовну заяву про поділ майна спільної сумісної власності подружжя, відповідно до якої прохала визнати спільною сумісною власністю її та відповідача ОСОБА_2 автомобіль Lexus, модель LX 470, 2004 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 та в порядку поділу майна подружжя виділити цей автомобіль у приватну власність відповідачу, припинивши на нього режим спільної сумісної власності подружжя та стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію в розмірі 250000,00 грн як частину вартості автомобіля в рахунок компенсації права на належну їй частку.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 07.10.2014 сторони зареєстрували шлюб, який судовим рішенням від 16.10.2020 (набрало законної сили 17.11.2020) було розірвано. Від шлюбу мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2006 року ОСОБА_4 працювала фельдшером управління технологічного транспорту НГВУ «Охтирканафтогаз» (згодом фельдшером групи охорони праці, навколишнього середовища, протипожежної безпеки та безпеки руху (Охтирка) Управління транспорту ПАТ «Укрнафта»). З листопада 2014 року по листопад 2017 року ОСОБА_4 перебувала у відпустці в зв'язку з народженням дитини та доглядом її до 3-х років, тому в цей період з поважних причин самостійного заробітку не мала. ОСОБА_2 протягом тривалого часу працює водієм управління технологічного транспорту НГВУ «Охтирканафтогаз». У 2018 році сторони за спільні сімейні кошти за договором купівлі-продажу, придбали автомобіль Lexus, модель LX 470, 2004 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за суму еквівалентну 22000,00 доларів США. Право власності на вказаний автомобіль формально було зареєстровано за ОСОБА_2 одноосібно. На даний час особисті відносини між сторонами погіршилися на ґрунті особистих непорозумінь, спільне проживання припинене, шлюб розірваний, відповідач ОСОБА_2 не визнає право власності ОСОБА_4 на вказаний автомобіль, що і стало підставою звернення до суду з відповідним позовом.
10.02.2021 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з викликом сторін.
25.02.2021 відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву ОСОБА_4 та зустрічний позов до ОСОБА_4 про поділ спільної сумісної власності подружжя, у якому просить: визнати за ОСОБА_2 право власності на частку у спільному майні подружжя, яким є автомобіль Lexus, модель LX 470, 2004 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 57,88% від загальної вартості автомобіля; визнати за ОСОБА_2 право на частку у спільному сумісному майні подружжя, яким є автомобіль Lexus, модель LX470, 2004 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 21,06% від загальної вартості автомобіля; визнати за ОСОБА_4 право на частку у спільному сумісному майні подружжя, яким є автомобіль Lexus, модель LX 470, 2004 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 21,06% від загальної вартості автомобіля; в порядку поділу спільного майна подружжя припинити режим спільної сумісної власності подружжя майна та стягнути з ОСОБА_4 грошову компенсацію у розмірі частини вартості такого майна, а саме: кондиціонера LG - 12; телевізора РНІLIPS діагональ 32; холодильника LG; пральної машинки LG; комп'ютера (монітора, системного блоку, клавіатури); кухонного комбайна PHILIPS; м'якого куточка; телефона НОNOR 10 X; офісного крісла шкіряного; чотирьох стільців кухонних (чорно-білого кольору); золотого браслету вагою 70 грам; шуби жіночої з натурального хутра Песця; в порядку поділу спільного майна подружжя виділити ОСОБА_4 матеріали, обладнання та конструктивні елементи, використані для ремонту (покращення) її власності квартири АДРЕСА_1 , стягнувши з неї на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі частини вартості використаних під час здійснення ремонту матеріалів, обладнання, конструктивних елементів та виконаних робіт.
Відзив на первісну позовну заяву та зустрічні позовні вимоги вмотивовані тим, що 13.01.2012, тобто до укладення шлюбу, ОСОБА_2 придбав у власність автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2004 року випуску, чорного кольору. Під час перебування у шлюбі останнім було продано вказаний автомобіль за 11000,00 доларів США, які є його особистою приватною власністю. Після цього він за власні кошти придбав собі автомобіль Lexus, модель LX 470, за 19000,00 доларів США. Тому вважає, що його частка у спірному автомобілі Lexus складає 78,94% від загальної вартості автомобіля, ОСОБА_4 може вимагати компенсацію лише за 21,06% від вартості цього транспортного засобу. Окрім того, під час спільного проживання у шлюбі ним за спільні сімейні кошти (джерелом яких була виключно його заробітна плата) здійснено ремонт у квартирі АДРЕСА_1 , яка до укладення шлюбу належала ОСОБА_4 , через що вартість цієї квартири значно зросла. Так, ними спільно було замінено старі вікна на нові металопластикові, встановлено балконний блок з металопластику, проведено ремонтні роботи на балконі (ззовні балкон зашите пластиком, в середині зашите вагонкою, на підлозі покладено ламінат). В приміщенні квартири покладено новий ламінат, зашпакльовано та пофарбовано стіни, проведено нову електричну проводку, зроблено фігурну стелю з гіпсокартону, придбано нові вхідні двері, 13 ліхтарів для фігурної стелі, люстра. За його підрахунками загальна вартість покращень становить 46600,00 грн. Також під час спільного проживання у шлюбі ним особисто було придбано рухоме майно, яке можна віднести до спільної сумісної власності подружжя: кондиціонер LG 12 вартістю 8000,00 грн; телевізор РНІLIPS діагональ 32 вартістю 10000,00 грн; холодильник LG вартістю 6000,00 грн; пральна машинка LG вартістю 6500,00 грн; комп'ютер вартістю 7000,00 грн; кухонний комбайн PHILIPS вартістю 6000,00 грн; м'який куточок вартістю 7000,00 грн; телефон НОNOR 10X вартістю 8000,00 грн; офісне крісло шкіряне вартістю 5000,00 грн; чотири стільці кухонні (чорно-білого кольору) вартістю 5500,00 грн. Крім того придбано золотий браслет вагою 70 грам за ціною 8000,00 грн та шубу жіночу з натурального хутра Песця за ціною 5500,00 грн. ОСОБА_2 зазначає, що єдиними джерелом придбання спільного майна подружжя була його заробітна плата та особисте майно, набуте ним до укладення шлюбу. У задоволенні вимог ОСОБА_4 за первісним позовом просить відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04.03.2021 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 прийнято та об'єднано з первісним позовом ОСОБА_4 , відповідачці за зустрічним позовом надано строк для подання відзиву на зустрічну позовну заяву. У порядку підготовки справи до судового розгляду задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів.
10.03.2021 адвокатом Савочкою А.М., що діє в інтересах позивачки за первісним позовом ОСОБА_4 , подано відповідь на відзив ОСОБА_2 , в якому зазначено, що починаючи з березня 2007 року сторони почали спільно проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу в квартирі ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 , вести спільне господарство, спільно планували витрати та заощадження. У 2013 році за спільні сімейні кошти сторони придбали автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , який був зареєстрований за ОСОБА_2 , про що останній свідомо перед судом замовчує.
27.04.2021 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_4 про збільшення позовних вимог.
03.06.2021 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області об'єднано в одне провадження цивільну справу №583/381/21 (номер провадження 2/583/8302/21) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна спільної сумісної власності подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розподіл майна спільної сумісної власності подружжя з цивільною справою №583/1729/21 (номер провадження 2/583/533/21) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації, що був поданий до суду 29.04.2021, відповідно до якого ОСОБА_4 просить: встановити факт спільного проживання її та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 01.03.2007 до 07.10.2014; визнати автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , спільною сумісною власністю сторін; стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію вартості належної їй частки у праві власності на автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 140000,00 грн.
31.05.2021 ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення грошової компенсації, в якому зазначив, що сторони у період з 01.03.2007 по 07.10.2014 у складі однієї родини не проживали, сім'ї не створювали, спільного сімейного бюджету не мали. У вказаний період він мав романтичні стосунки з іншими жінками. Не заперечує, що до укладення шлюбу був знайомий з ОСОБА_4 . Вважає, що додана останньою довідка ПП «СІБ» про склад сім'ї є нікчемною, тому не може бути врахована як доказ їх спільного проживання. Зазначає, що продаж автомобіля Mitsubishi Pajero Sport відбувся під час проживання сторін у зареєстрованому шлюбі, про продаж вказаного автомобіля ОСОБА_4 знала, претензій з цього приводу не заявляла та до суду не зверталася. Просить застосувати до цих позовних вимог позивачки ОСОБА_4 строки позовної давності, відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
02.08.2021 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області задоволено клопотання сторін, призначено у справі комплексну судово-товарознавчу, автотоварознавчу та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, оплату за проведення експертизи покладено на сторони, пропорційно до поставлених на вирішення експертизи питань, провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.
09.09.2021 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області поновлено провадження у справі у зв'язку із надходженням до суду клопотання судових експертів від 07.09.2021 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
05.11.2021 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області задоволено клопотання судових експертів від 07.09.2021 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
22.11.2021 надійшов висновок експерта №2079/2664 від 09.11.2021 за результатами проведення автотоварознавчої експертизи.
03.12.2021 до суду надійшло повідомлення від судового експерта про неможливість надання висновку комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи №2077/2078 від 24.11.2021 у зв'язку з відсутністю сплати вартості проведення експертизи.
21.12.2021 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області провадження у справі поновлено, призначено підготовче судове засідання з викликом сторін.
02.12.2022 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області задоволено клопотання представника позивачки за первісним позовом-відповідачки за зустрічним позовом та призначено у справі повторну судову автотоварознавчу експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
У зв'язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу суду від 02.12.2022, справу направлено 29.12.2022 до Сумського апеляційного суду та 10.02.2023, після апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали, справа повернута до Охтирського міськрайонного суду Сумської області, після чого направлена для проведення експертизи до експертної установи.
20.02.2024 до Охтирського міськрайонного суду Сумської області надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта №8325 від 13.02.2024 у зв'язку з не наданням для експертного дослідження транспортного засобу.
23.02.2024 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області провадження у справі поновлено, призначено підготовче судове засідання з участю сторін.
21.03.2024 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області у справі призначено повторну судову автотоварознавчу експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
01.04.2025 до Охтирського міськрайонного суду Сумської області надійшов висновок експерта №3071 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 07.02.2025, у з зв'язку з чим судом 02.04.2025 провадження у справі поновлено та призначено дату підготовчого судового засідання.
16.04.2025 відповідач за первісним позовом - позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 подав заяву про зменшення та уточнення позовних вимог за зустрічним позовом, в якій просив залишити без розгляду зустрічний позов у частині позовних вимог щодо виділення майна в порядку поділу спільного майна подружжя, припинення режиму спільної сумісної власності подружжя майна та стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації у розмірі частини вартості такого майна, а саме: кондиціонера LG - 12; телевізора РНІLIPS діагональ 32 ; холодильника LG; пральної машинки LG; комп'ютера (монітора, системного блоку, клавіатури); кухонного комбайна PHILIPS; м'якого куточка; телефона НОNOR 10 X; офісного крісла шкіряного; чотирьох стільців кухонних (чорно-білого кольору); золотого браслету вагою 70 грам; шуби жіночої з натурального хутра Песця. В іншій частині заявлені раніше позовні вимоги за зустрічним позовом уточнив та просив: - визнати за ОСОБА_2 право особистої власності на частку у вартості придбаного ним під час шлюбу легкового автомобіля Lexus LX 470, 2004 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 296000,00 грн, що складає 77,4%; - визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 частку у придбаному під час шлюбу легкового автомобіля Lexus LX470, 2004 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 86424,81 грн, що становить 25,6% від загальної вартості автомобіля; - стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування частки вартості витрат, понесених під час спільного проживання у шлюбу на проведення капітального ремонту, будівництва, створення невід'ємних поліпшень об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , у сумі 42323,70 грн.
13.05.2025 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області, постановленою на місці у підготовчому судовому засіданні, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи, роз'яснено, що заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду. Постановляючи таку ухвалу суд виходив з того, що 02.08.2021 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області задоволено клопотання відповідача за первісним позовом-позивача за зустрічним позовом про призначення у справі комплексної судово-товарознавчої та будівельно-технічної експертизи, оплату за проведення експертизи покладено на сторони пропорційно до поставлених на вирішення експертизи питань, зокрема, за проведення будівельно-технічної експертизи з метою з'ясування вартості рухомого майна подружжя та ринкової вартості виконаних робіт та придбаних матеріалів, використаних для покращення квартири, що входить до предмету доказування у справі за позовом ОСОБА_2 , покладено на ініціатора цього клопотання. На адресу ОСОБА_2 , зазначену ним у поданих до суду процесуальних документах, експертом направлено рахунок з проханням забезпечити оплату проведення експертизи. 05.11.2021 судом, за результатом проведеного судового засідання з вирішення клопотання експерта, постановлено ухвалу, якою, серед іншого, вказано ОСОБА_2 у строк до 19.11.2021 провести оплату вартості виконання експертизи за направленим на його адресу рахунком. При цьому ОСОБА_2 та його представник були присутні у судовому засіданні та отримали копію зазначеної ухвали суду, що є обов'язковою для виконання. Незважаючи на це, 03.12.2021 від судового експерта надійшло повідомлення про неможливість надання висновку комплексної судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи, зокрема, через не проведення оплати вартості судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи. Отже, повторно подане ОСОБА_6 28.02.2023 клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, судом розцінено як зловживання процесуальними правами, та таке, що спрямоване на затягування розгляду справи, який триває з 2021 року.
13.05.2025 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області залишено без розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог щодо виділення майна в порядку поділу спільного майна подружжя, припинення режиму спільної сумісної власності подружжя майна та стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації у розмірі частини вартості такого майна, а саме: кондиціонера LG - 12; телевізора РНІLIPS діагональ 32; холодильника LG; пральної машинки LG; комп'ютера (монітора, системного блоку, клавіатури); кухонного комбайна PHILIPS; м'якого куточка; телефона НОNOR 10 X; офісного крісла шкіряного; чотирьох стільців кухонних (чорно-білого кольору); золотого браслету вагою 70 грам; шуби жіночої з натурального хутра Песця.
13.05.2025 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області закрито підготовче провадження по справі, призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_1 підтримали остаточно визначені позовні вимоги за первісним позовом, просили їх задовольнити. Проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечували.
Позивачка за первісним позовом та відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 всудовому засіданні пояснила, що з 01.03.2007 вона проживала разом з ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, а коли вона завагітніла, було прийнято спільне рішення про реєстрацію шлюбу та за 2 місяці до народження дитини шлюб було офіційно зареєстровано. Проживали вони з ОСОБА_2 у квартирі по АДРЕСА_2 , яку їй подарували батьки. Станом на 01.03.2007 ремонт в квартирі вже був зроблений, були наявні необхідна техніка та меблі, під час спільного проживання ремонтів у квартири не проводили. Під час проживання без реєстрації шлюбу ними за спільні кошти був придбаний автомобіль Mitsubishi, який через деякий час вони продали, бо ОСОБА_2 хотів кращий автомобіль. З цією метою вони спільно заощаджували кошти і через 2-3 роки, у 2018 році, придбали автомобіль Lexus.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечували, просили відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Остаточно визначені зустрічні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 07.10.2014 уклав з ОСОБА_4 шлюб і вони почали проживати в належній ОСОБА_4 квартирі по АДРЕСА_2 . У шлюбі народилася донька. До 2014 року вони з ОСОБА_4 не проживали, приблизно за рік до шлюбу мали близькі відносини. Автомобіль Mitsubishi він придбав 13.01.2013 за власні кошти, продав його вже під час перебування у шлюбі ОСОБА_7 за 296000 грн, які в послідуючому були витрачені на придбання автомобіля Lexus. Ним за спільні кошти, джерелом яких була виключно його заробітна плата, було зроблено дороговартісний ремонт в квартирі, через що її вартість значно зросла. ОСОБА_4 в той час працювала на півставки, утримувала свого сина від першого шлюбу, тому вона не мала змоги фінансово брати участь у витратах. В квартирі були замінені вікна на металопластикові, балконні блоки на 25000 грн, зроблено ремонтні роботи на балконі за 16000 грн, придбано будівельний матеріал на 12490 грн, який він особисто придбавав у будівельних магазинах. Придбані нові вхідні двері за 5000 грн і ліхтарі у стелю 12 шт., люстра за 7500 грн. За роботу майстрів він сплатив 15000 грн, всього було витрачено 84647 грн.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.
Як встановлено ОСОБА_2 та ОСОБА_8 з 07.10.2014 по 17.11.2020 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 07.10.2014 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка реєстраційної служби Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області, та рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.10.2020 №583/2956/20, яке набрало законної сили 17.11.2020 (т.1, а.с. 7, 9).
У шлюбі, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сторін народилася донька - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим 02.12.2014 відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка реєстраційної служби Охтирського міськрайонного управління юстиції у Сумській області (т.1, а.с. 8).
Зі свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 , виданого 07.08.1999 відділом реєстрації актів громадянського стану Охтирського міськвиконкому Сумської області, та свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , виданого 15.08.2000 відділом реєстрації актів громадянського стану Охтирського міськвиконкому Сумської області, вбачається, що ОСОБА_4 з 07.08.1999 по 15.08.2000 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 (т.1, а.с. 168-169).
Згідно з довідкою №476, виданою 12.08.2020 ПП «СІБ», та відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_7 , ОСОБА_4 з 30.08.2000 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з нею проживає та зареєстрована її донька ОСОБА_5 (т.1, а.с. 5, 10).
Як вбачається з відповіді Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області від 08.02.2021 №02-15/173, довідки Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області №185 від 16.03.2021 та відмітки у паспорті громадянина України серії НОМЕР_8 , ОСОБА_2 з 22.05.2001 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , але з 2014 року фактично за цією адресою не проживає (т.1, а.с. 19, 41, 94).
Згідно з довідкою №167, виданою 09.03.2021 ПП «СІБ», ОСОБА_2 з березня 2007 року по серпень 2020 року фактично проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 69).
З трудової книжки ОСОБА_4 та довідки №01/01/10/05-01/02-10/14, виданої 20.01.2021 Управлінням транспорту ПАТ «Укрнафта», вбачається, що ОСОБА_4 з 25.09.2006 працює в УТТ НГВУ «Охтирканафтогаз», з 10.10.2018 по теперішній час на посаді фельдшера групи охорони праці, навколишнього середовища, протипожежної безпеки та безпеки руху (Охтирка) Служби охорони праці, навколишнього середовища, протипожежної безпеки Управлення транспорту ПАТ «Укрнафта» (т.1, а.с. 11, 14).
Відповідно до довідок про доходи №01/01/09/10/01-02/1/08 від 25.01.2021 та №01/01/09/10/01-02/1/48 від 01.04.2021 сума доходу ОСОБА_4 за період з березня 2007 року по грудень 2013 року склала 146696,26 грн, за період з січня 2014 року по грудень 2020 року склала 333634,19 грн (т. 1, а.с. 12, 97).
З довідки про доходи №01/01/09/10/01-02/1/16 від 09.02.2021 вбачається, що ОСОБА_2 працює в Управлінні транспорту ПАТ «Укрнафта» машиністом бульдозера, сума його доходу за період з січня 2014 року по грудень 2020 року склала 966094,27 грн (т. 1, а.с. 42).
Згідно з повідомлень ТСЦ МВС №5943 від 30.01.2020 №31/18/5943-С-2аз та від 16.02.2021 №31/18/5943-280 за ОСОБА_2 25.01.2013 був зареєстрований Mitsubishi Pajero Sport, 2004 року випуску, який 04.05.2016 був знятий з обліку для реалізації, а 13.05.2016 перереєстрований на нового власника за договором купівлі-продажу. 06.02.2018 був зареєстрований Lexus LX 470, 2004 року випуску, на підставі договору купівлі-продажу №3244/2018/8814239 від 06.02.2018 (т.1, а.с. 16, 43).
Згідно з відповіддю ТСЦ МВС №5943 від 19.05.2021 №31/18/5943-835 за ОСОБА_2 25.01.2013 був зареєстрований автомобіль Mitsubishi Pajero Sport, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , 13.05.2016 цей транспортний засіб перереєстровано на нового власника (т.1, а.с. 128).
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №677 від 04.05.2016 ОСОБА_2 продав ОСОБА_10 автомобіль марки Mitsubishi Pajero Sport, 2004 року випуску, чорного кольору. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 296000,00 грн (т.2, а.с. 20-21).
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 , власником легкового автомобіля Mitsubishi Pajero Sport, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_10 , з 13.05.2016 являється ОСОБА_10 , мешканець АДРЕСА_4 (т.1, а.с. 95).
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу №3244/2018/814239 від 06.02.2018 ОСОБА_2 купив автомобіль марки Lexus, моделі LX 470, 2004 року випуску, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_11 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 524000,00 грн (т.1, а.с. 135-136).
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 , ОСОБА_2 з 06.02.2018 є власником легкового Lexus LX 470, 2004 року випуску, номер кузова НОМЕР_13 , державний номерний знак НОМЕР_1 (т.1, а.с. 116).
Відповідно до висновку експерта №3071 від 07.02.2025 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, ринкова вартість автомобіля «Lexus LX 470», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на момент проведення технічного огляду, а саме 22.08.2024, становить 382424,81 грн. Середня ринкова ціна автомобіля «Mitsubishi Pajero Sport», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на момент 13.05.2016, становить 240979,17 грн (т.3, а.с. 14-27).
Відповідно до договору дарування від 04.08.2000, що зареєстрований в реєстрі за №2911, ОСОБА_11 є власницею однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 31,2 кв.м (т.1, а.с. 115).
На підтвердження факту спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 позивачкою за первісним позовом ОСОБА_4 надано ряд фотознімків про проведення спільного дозвілля, відпочинку (т.1, а.с. 170-185).
Крім того, на підтвердження доводів сторони позивача та на їх спростування, у судовому засіданні були допитані свідки сторін.
Так, свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що проживала по сусідству з ОСОБА_4 по АДРЕСА_5 з 2002 року. Приблизно у 2007 році, коли син ОСОБА_4 ходив у перший клас, з ними став проживати ОСОБА_2 . Проживали вони як одна сім'я. Свідок постійно бачила як ОСОБА_2 зранку виходив на роботу, а ввечері повертався. Вони ходили один до одного по-сусідськи в гості, їх діти дружили. У ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був автомобіль, якої марки вона не пам'ятає, потім вони купили Lexus. При цьому свідок повідомила, що чула між розмови між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щодо наміру змінити автомобіль на Lexus. Також свідок зазначила, що сторони робили якийсь ремонт у квартирі: переклеювали шпалери. ОСОБА_2 купував для власного користування стіл комп'ютерний, крісло і комп'ютер. Стосовно їх спільного бюджету свідок нічого повідомити не змогла.
Свідок ОСОБА_15 повідомив суду, що з 2002 року проживав по АДРЕСА_5 , у квартирі АДРЕСА_6 проживала ОСОБА_4 з дитиною. Вони здружилися, ходили один до одного в гості, їх діти одного віку, також здружилися. Десь у 2006-2007 роках з ОСОБА_16 почав проживати ОСОБА_2 , якого свідок майже щодня вранці та ввечері зустрічав на сходовому майданчику. Пам'ятає, що сторони разом купували дороговартісну люстру, чи робили вони ремонт, достеменно не зміг повідомити.
Свідок ОСОБА_17 суду повідомила, що працює спеціалістом Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради. У 2021 році ОСОБА_2 звернувся за довідкою про місце проживання. Ними були опитані сусіди, члени родини ОСОБА_2 і на підставі їх пояснень була надана довідка від 16.03.2021 про те, що він був зареєстрований та проживав в с. Мала Павлівка з 2001 року по 2014 рік, з 2014 року фактично не проживає. Сусіди та родичі ОСОБА_18 опитані були в усній формі, письмові пояснення не відбиралися. Через деякий час ОСОБА_2 знову звернувся до них з проханням надати довідку такого самого змісту, але за підписом керівника громади. На звернення ОСОБА_2 була надана довідка за підписом сільського голови Павленка. Відповідно до посадової інструкції т.в.о. старости ОСОБА_19 має повноваження підписувати довідки про склад сім'ї.
Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що вона являється т.в.о. старости Малопавліського старостинського округу Комишанської сільської ради. У 2021 році до них звернувся ОСОБА_2 щодо видачі довідки про те, що він зареєстрований, але фактично не проживає в с. Мала Павлівка. Вони опитали сусідів ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , родичів ОСОБА_2 , але акт не складали. Потім родичі ОСОБА_18 надали письмові заяви і вони видали довідку. Зі слів родичів, ОСОБА_2 станом на 2021 рік проживає в м. Охтирка. Пояснення сусідів і родичів у березні 2021 року не були зафіксовані. Зазначила, що їй надано право підписувати такі довідки рішенням сесії.
Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що він проживає по сусідству через дві хати з родиною ОСОБА_2 , його син товаришував з ОСОБА_2 . До 2014 року ОСОБА_2 проживав разом з батьками, свідок часто бачив його, ОСОБА_2 на той час працював в автоколоні №2 НГВУ «Охтирканафтогаз». Після того свідок бачив його набагато рідше, де саме ОСОБА_2 проживав, свідок не знає. Свідка запрошували до старостату і він такі самі надав пояснення.
Свідок ОСОБА_22 пояснив, що жив по сусідству з ОСОБА_2 , регулярно бачив його. Останній до 2013-2014 років ще проживав у батьків, потім переїхав у м. Охтирка. У ОСОБА_2 був автомобіль Mitsubishi, який часто стояв біля двору.
Свідок ОСОБА_23 , який доводиться братом ОСОБА_2 , пояснив, що він проживав у с. Мала Павлівка до 2014 року разом зі своєю родиною, в тому числі з братом ОСОБА_2 . У 2013 році ОСОБА_2 придбав за власні кошти автомобіль Mitsubishi, коли вони ще проживали за однією адресою, свідок допомагав підібрати автомобіль. ОСОБА_2 працював в ПАТ «Укрнафта» машиністом бульдозера. У 2014 році ОСОБА_2 після укладення шлюбу переїхав у м. Охтирка, з ОСОБА_4 свідок познайомився вже на весіллі. Десь у 2015-2016 роках ОСОБА_2 продав автомобіль Mitsubishi, і через 6-12 місяців придбав Lexus.
Вирішуючи позов ОСОБА_4 судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
За приписами ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позивачка за первісним позовом ОСОБА_4 , звертаючись до суду за захистом своїх прав щодо поділу майна подружжя, заявила, серед іншого, вимогу про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо особливостей застосування способів захисту цивільних прав, що враховується у спірних правовідносинах відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Так, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16 (провадження №12-158гс18).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі №925/642/19 (провадження №12-84гс20).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 (провадження №12-61гс21).
Згідно з правовим висновком, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц (провадження №14-22цс20) особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника.
У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц (провадження №14-22цс20) дійшла висновку, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_4 про встановлення факту її проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу не забезпечують ефективний захист прав позивачки у справі про поділ майна подружжя, а є лише підставою для вирішення цієї справи, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя автомобіля марки Mitsubishi Pajero та стягнення грошової компенсації, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 65 СК України передбачено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Відповідно до ст. 66 СК України подружжя має право домовитися між собою про порядок користування майном, що йому належить на праві спільної сумісної власності.
Правовідносини щодо поділу спільного майна подружжя регулюються ст. 69 СК України, відповідно до якої дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст.65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Згідно зі ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
При цьому суд враховує правові позиції ВС з аналогічних спорів, в яких ВС роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Суд звертає увагу на те, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.01.2023 у справі №754/3132/16-ц (провадження №61-5956св22).
Статтею 74 СК України визначено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Таким чином, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 №5-рп/99 установлено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Згідно зі ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).
Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.
До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Наведені правові висновки суду повністю узгоджуються із правовими позиціями, викладеними, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі №244/4801/13-ц, від 28 листопада 2018 року у справі №127/11013/17, від 03 листопада 2022 року у справі №361/4744/19.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі №643/6799/17 (провадження №61-1623св19)).
Належними і допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №524/10054/16 (провадження №61-21748св18).
Разом з цим, суду не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б вказували, що між сторонами до реєстрації шлюбу були усталені відносини, які притаманні подружжю, наявність спільного сімейного бюджету, яким розпоряджались спільно, ведення спільного господарства, пов'язаність спільним побутом, іншими взаємними правами, обов'язками та інтересами. Надані у судовому засіданні показання свідків є суперечливими та не містять конкретної, достовірної інформації щодо предмета доказування.
Наявні в матеріалах справи фотографії, додані позивачкою до позову, не можуть вважатися належними та допустимими доказами фактичних шлюбних відносин сторін, оскільки з фотографій не зрозуміло де і у який період часу вони зроблені.
Окрім того, згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу (постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16-ц (провадження № 61-5296св19)).
Також суд вважає суперечливими за змістом і надані сторонами довідка ПП «СІБ» від 09.03.2021 №167, відповідь Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області від 08.02.2021 №02-15/173 та довідка Малопавлівського старостинського округу Комишанської сільської ради Охтирського району Сумської області №185 від 16.03.2021, а тому не бере їх до уваги на підтвердження факту спільного проживання сторін як подружжя. Крім того, ці довідки не можуть бути достатніми доказами наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, спільного побуту, що притаманні подружжю.
Таким чином, враховуючи недоведеність ОСОБА_4 належними та достовірними доказами факту проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01.03.2007 до 07.10.2014, набуте у цей період майно, а саме придбаний 25.01.2013 автомобіль марки Mitsubishi Pajero Sport 3.0і», 2004 року випуску, а також кошти від реалізації цього транспортного засобу є особистою приватною власністю ОСОБА_2 і не підлягає поділу. Тому у вказаній частині позовних вимог за первісним позовом слід відмовити.
Щодо позовних вимог, що стосуються автомобіля марки Lexus, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що під час перебування у шлюбі, а саме 06.02.2018 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу ОСОБА_2 був придбаний автомобіль марки Lexus LX 470, 2004 року випуску.
Відповідно до ч. ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено ст. 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма ч. 3 ст. 61 СК України кореспондує ч. 4 ст. 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.
Та обставина, що спірний автомобіль Lexus LX 470 придбаний через 2 роки після продажу автомобіля Mitsubishi Pajero, який на праві особистої власності належав ОСОБА_2 , не спростовує презумпцію спільності майна подружжя, оскільки належних доказів, що гроші від продажу належного ОСОБА_2 транспортного засобу Mitsubishi Pajero витрачені на придбання автомобіля Lexus LX 470, останнім не надано. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 13 березня 2019 року по справі №334/9028/15-ц, провадження №61-37049св18.
Суд вважає, що ОСОБА_2 не спростовано презумпцію права спільної сумісної власності, а матеріали справи не містять належних доказів того, що на спірний автомобіль Lexus LX 470 були витрачені його особисті кошти, оскільки у договорі купівлі-продажу вказаного транспортного засобу відсутні відомості про те, що майно придбано частково за особисті кошти чоловіка.
За таких обставин ОСОБА_4 доведено, що автомобіль Lexus LX 470 є спільною сумісною власністю подружжя і тому підлягає поділу між ними по частині кожному.
Таким чином, зустрічна позовна вимога ОСОБА_2 про визнання за ним право особистої власності на частку у вартості придбаного автомобіля марки Lexus LX 470 у розмірі 77,4%, задоволенню не підлягає.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, зокрема, в натурі (ст. 71 СК України), спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Аналіз змісту положень ст. 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п'ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (ст. 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.
Такий підхід відповідає закріпленим у ст. 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.
У пунктах 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст. 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
У такому випадку, заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла.
Оцінюючи положення ч. 5 ст. 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, слід виходити з того, що ця норма права не вимагає обов'язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.
Звертаючись до суду з первісним позовом, ОСОБА_4 просила визнати спільною сумісною власністю подружжя автомобіль Lexus LX 470, припинити її право власності на 1/2 частини транспортного засобу та стягнути з відповідача на її корить грошову компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля.
Згідно з ч. 2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
За змістом ч. 2 ст. 71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Автомобіль є неподільною річчю і не може бути поділений в натурі між сторонами без втрати свого цільового призначення.
В цій справі позивачка за первісним позовом ОСОБА_4 не претендує на те, щоби автомобіль залишити собі, припинивши право ОСОБА_2 на частку у праві спільної сумісної власності з компенсацією йому за цю частку. Навпаки вона дала згоду на те, щоби отримати грошову компенсацію за частку у праві спільної сумісної власності на автомобіль від відповідача за первісним позовом.
У постанові від 08 лютого 2022 року у справі №209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
Крім того, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду.
Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згода відповідача на виплату грошової компенсації позивачеві, право власності якого на частку у праві спільної сумісної власності припиняється, не є обов'язковою. За змістом частини четвертої статті 71 СК України згоду на отримання такої компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на майно при його поділі має надати той із подружжя, на чию користь таку компенсацію присуджує суд. Цей припис узгоджується з приписом частини другої статті 364 ЦК України, за змістом якого саме той співвласник, який бажає виділу, має надати згоду на одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки у неподільній речі.
Факт відсутності у відповідача коштів для одноразової виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у цього відповідача будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, у тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
За таких обставин, з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для сплати ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошової компенсації вартості 1/2 частини автомобіля, яка була визначена висновком експерта №3071 від 07.02.2025, замість належної їй частки у праві спільної власності на автомобіль у розмірі 191212,41 грн. Тому у вказаній частині позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню.
Щодо стягнення грошової компенсації вартості використаних під час здійснення ремонту матеріалів, обладнання, конструктивних елементів та виконаних робіт, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Згідно з ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Для застосування положень, передбачених ст. 62 СК України, збільшення вартості майна повинне відбуватись внаслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик тощо.
Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння на час вирішення спору вартості об'єкта до та після поліпшення; при цьому сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначену на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не можна вважати тим єдиним чинником, що безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкта.
Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна.
Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю. Істотність збільшення вартості майна одного із подружжя передбачає, що доля первинної власності стає незначною, співмірно малою за остаточною ціною.
Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інші чинники не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат у майно, тобто вирішальне значення мають шляхи та способи збільшення такої вартості, яка має бути доведена тим з подружжя, хто претендує на таке майно.
Застосування вказаних норм не виключає можливості визнання права спільної сумісної власності на об'єкт права особистої приватної власності одного з подружжя з подальшим визначенням часток при поділі такої власності лише з урахуванням особистих і спільних майнових та трудових затрат кожного з подружжя.
Такі висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 22 вересня 2020 року у справі №214/6174/15-ц.
Обов'язок доведення існування підстав, передбачених ч. 1 ст. 62 СК України покладається на особу, яка стверджує про виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові. Отже, в даному випадку саме на позивача за зустрічним позовом покладається обов'язок доведення підстав виникнення права спільної сумісної власності на майно, яке належить на праві особистої приватної власності відповідачці за зустрічним позовом.
Разом з цим, надані позивачем за зустрічним позовом на виконання клопотання експерта видаткові накладні щодо придбання будматеріалів на загальну суму 43547,40 грн (т.2, а.с. 119-121) не є достатніми та належними доказами, які можуть свідчити як про здійснення ремонтних робіт у квартирі, що належить ОСОБА_4 , оскільки не дають можливості суду встановити з якою метою вони придбавалися та де саме були використані, так і про збільшення в результаті таких робіт вартості належної останній квартири.
Інших доказів стороною позивача за зустрічним позовом не надано.
Як вже зазначалося, призначена за клопотанням сторони позивача за зустрічним позовом ухвалою суду від 02.08.2021 комплексна будівельно-технічна та товарознавча експертиза не була виконана експертною установою через несплату позивачем за зустрічним позовом вартості проведення цієї експертизи.
Таким чином, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами, що майно, яке є особистою власністю відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_4 , істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат позивача за зустрічним позовом, що відповідно до положень ст. ст. 60, 62 СК України може бути підставою для визнання його спільною сумісною власністю подружжя, а тому в цій частині позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 78 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності
Таким чином, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позови у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 89, 139, 141, 263-265, 268, 352, 259, 354, 355, 258, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_4 задовольнити частково.
Визнати легковий автомобіль марки Lexus, модель LX 470, 2004 року випуску, чорного кольору, кузова НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділити ОСОБА_2 у приватну власність легковий автомобіль марки Lexus, модель LX 470, 2004 року випуску, чорного кольору, кузова НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію за частину вартості автомобіля марки Lexus, модель LX 470, 2004 року випуску, чорного кольору, кузова НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сумі 191212 (сто дев'яносто одна тисяча двісті дванадцять) гривень 41 копійку.
Припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на легковий автомобіль марки Lexus, модель LX 470, 2004 року випуску, чорного кольору, кузова НОМЕР_13 , реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_14 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_15 .
Повний текст рішення складено 15.10.2025.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко