Справа№592/8505/25
Провадження №2/592/2114/25
01 жовтня 2025 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі :
головуючого судді - Зоріка М. В.,
за участю: секретаря судового засідання Білої В. В.,
представника відповідача Панасенка Б. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю, третя особа - Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання «Інжирінг»,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю, третя особа - Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання «Інжирінг», у якому просить: 1) стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, завдану бездіяльністю, тобто, згідно ст. 22. п. 2 ЦКУ: доходи, які особа могла б одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода в сумі 84 095 грн.; 2) стягнути з відповідача моральну шкоду, викликану стражданнями, зневірою, безнадією, втратою довіри до держави як гаранта Конституції, дискримінації, приниженням честі, гідності людини і громадянина, порушенням конституційних, соціально-економічних прав, завдану його бездіяльністю в сумі 50 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 20 лютого 2020 року працює в Акціонерному товаристві «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжинірінг», яке з вересня 2023 року систематично затримує виплату заробітної плати працівникам, про що неодноразово ним повідомлявся Кабінет Міністрів України через Урядовий контактний центр. Зокрема, в індивідуальних зверненнях ЛА-18360000 від 19.01. 2025 (документ 1), ЛА-18511228 від 24.02.2025 (документ 2), ЛА-18562278 від 6.03. 2025 (документ 3), ЛА-18634522 від 25.03.2025 (документ 4), ЛА-18693095 від 08. 04.2025 року (документ 5) та в інших.
Вказує, що, на момент звернення до суду із позовом позивачу не виплачено заробітну плату за 12 місяців, не надано оплачуваної відпустки, не нараховано й не виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2022, 2023, 2024 рр., тобто грубо порушуються норми ст. ст.43, 45 Конституції України. Таким чином вимоги позивача до держави в особі Кабінету Міністрів України базуються на твердженні, що державою не забезпечено контролю над дотриманням трудового законодавства, внаслідок бездіяльності державних органів не виконано обов'язку щодо виплати йому заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, не проведено відрахування податків та зборів із заробітної плати, в результаті чого йому спричинено матеріальну та моральну шкоду. На його думку всі відповіді на його звернення з боку відповідача свідчать про протиправну бездіяльність, яка не захищає його права, а дає можливість третій особі безкарно продовжувати їх порушувати і навіть заохочує її до таких дій. Крім того, зазначає, що відповідач також не забезпечив механізму виконання судових рішень третьою особою всупереч ст. 129-1 Конституції України, винесених судом на його користь. Позивач посилається на ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення цивільного права.
Ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 01.07.2025 по справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено розгляд справи.
23.07.2025 на адресу суду від відповідача в особі його представника надійшов відзив на позовну заяву, в якому наголошується, що позивачем обрано невірний спосіб захисту його порушеного права, а саме відповідач не є стороною даних правовідносин, що є порушенням принципу диспозитивності, що має наслідки залишення позову без розгляду, а тому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
17.09.2025 позивачем подано пояснення зі змісту яких вбачається підтримання позову позивачем у повному обсязі.
В судове засідання позивач не з'явився, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи - Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання «Інжирінг», в судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, пояснень по справі не надали.
Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Так судом встановлено, що ОСОБА_1 з 20 лютого 2020 року працює в Акціонерному товаристві «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжинірінг».
З вересня 2023 року третя особа систематично затримує виплату заробітної плати працівникам у тому числі і позивачу, про що ним неодноразово повідомлявся Кабінет Міністрів України через Урядовий контактний центр. Зокрема, в індивідуальних зверненнях ЛА-18360000 від 19.01. 2025 (документ 1), ЛА-18511228 від 24.02.2025 (документ 2), ЛА-18562278 від 6.03. 2025 (документ 3), ЛА-18634522 від 25.03.2025 (документ 4), ЛА-18693095 від 08. 04.2025 року (документ 5) та в інших (а.с.6-10).
На момент звернення до суду позивачу не виплачено заробітну плату за період з квітня 2024 року по лютий 2025 року (а.с.20-21), крім того, як зазначено позивачем, та не спростовано сторонами, не надано оплачуваної відпустки, не нараховано та не виплачено компенсацію за невикористану відпустку за 2022, 2023, 2024 рр., тобто наявні ознаки порушення трудового законодавства та Конституції України.
Таким чином вимоги позивача до держави в особі Кабінету Міністрів України базуються на твердженні, що державою не забезпечено контролю над дотриманням трудового законодавства, внаслідок бездіяльності державних органів, не виконано обов'язку щодо виплати йому заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, не проведено відрахування податків та зборів із заробітної плати, в результаті чого йому спричинено матеріальну та моральну шкоду.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження, основні завдання і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначено статтею 116 Конституції України, відповідним Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів», - Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та, зокрема, через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів. Основні повноваження Кабінету Міністрів України визначені у статті 19 вказаного Закону.
Згідно з частиною другою статті 113 Конституції України та частини першої статті 1 і статті 4 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, що у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Відповідно до пунктів 1-3, 6 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання. Згідно з частиною першою статті 49 Закону №794-УІІ, Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Статтею 20 Закону України «Про Кабінет міністрів України» встановлює основні повноваження Кабінету Міністрів України.
Так, серед іншого КМУ забезпечує здійснення державної політики у сферах трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці, розроблення та виконання відповідних державних програм, вирішує питання професійної орієнтації, підготовки та перепідготовки кадрів, регулює міграційні процеси, забезпечує виконання положень Генеральної угоди у межах взятих на себе зобов'язань.
Кабінет Міністрів не має обов'язку безпосередньо втручатися в окремі трудові правовідносини чи відшкодовувати шкоду за роботодавців.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання - Інжинірінг», код 00205618, створено у формі акціонерного товариства.
Згідно ч. 1 ст. 152 Цивільного кодексу України, - акціонерне товариство є господарським товариством, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного кодексу України акціонерне товариство може бути засновано юридичними та/або фізичними особами, а також державою в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальною громадою в особі уповноваженого органу.
Закон України «Про акціонерні товариства» передбачає, що акціонерне товариство є самостійною юридичною особою, що несе відповідальність за своїми зобов'язаннями самостійно.
Тобто акціонерне товариство є самостійним суб'єктом господарювання з правами та обов'язками юридичної особи. Акціонерне товариство представляє директор, який є виконавчим органом товариства, несе відповідальність за ведення справ, зокрема, фінансову та кадрову політику, діє від імені товариства. Основні права та обов'язки директора включають представництво товариства, укладання договорів, наймання та звільнення працівників, організацію бухгалтерського обліку та звітності, забезпечення виконання рішень загальних зборів акціонерів та наглядової ради.
Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України, трудовий договір укладається між працівником і роботодавцем, яким у даному випадку є Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання -Інжинірінг».
Відповідно до статті 115 Кодексу Законів про працю України та статті 24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але нерідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та непізніше семи днів після закінчення періоду ,за який здійснюється виплата.
Відповідальність за порушення трудових прав виникає виключно у разі наявності трудових відносин, оформлених відповідним чином (трудовий договір, наказ про прийняття на роботу тощо).
Кабінет Міністрів України не є стороною трудових правовідносин із позивачем, не має статусу власника чи управителя АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання -Інжинірінг», не призначає його керівника, не розпоряджається його майном і фінансами, не має правових механізмів впливу на виплату заробітної плати в цьому конкретному суб'єкті господарювання.
Враховуючи викладене Кабінет Міністрів України не має правових повноважень, а так само і обов'язку компенсувати заборгованість по заробітній платі працівникам, що виникла з вини роботодавця, оскільки не є стороною трудових правовідносин і не наділений функцією примусового перерозподілу коштів між суб'єктами приватного права.
Невиплата заробітної плати працівнику є порушенням з боку роботодавця, - третьої особи Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання «Інжирінг», а не держави в особі КМУ. Звернення до держави в особі Кабінету Міністрів України із вимогою відшкодування збитків чи шкоди через невиплату зарплати є необґрунтованим, оскільки КМУ не є суб'єктом, який мав або має виконувати обов'язок щодо виплати заробітної плати позивачу.
Відтак, аналізуючи повноваження Кабінету Міністрів України, закріплені у Законі № 794-УІІ, можна дійти висновку про відсутність у Кабміну обов'язку та відповідних повноважень на відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок порушення трудового законодавства акціонерним товариством, у даному випадку третьою особою, - Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання «Інжирінг».
Таким чином, можна констатувати, що позивачем у цій справі (відповідно до змісту позовної заяви та доказів, доданих до неї) не доведено факту порушення саме Кабінетом Міністрів України його прав та інтересів.
Позивач у своєму позові посилається на ст. 22 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Проте, суд звертає увагу, що Кабінетом Міністрів України не вчинено дій або бездіяльності, які були б у причинно-наслідковому зв'язку із порушеним правом позивача.
Шкода, завдана позивачу ОСОБА_1 є наслідком неналежного виконання зобов'язань конкретним роботодавцем - Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання «Інжирінг», що також констатовано рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 10 квітня 2025 року у справі №592/4414/25, згідно якого на користь позивача із третьої особи стягнуто заборгованість по заробітній платі (а.с.20-21)
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Таким чином з вищенаведених норми вбачається, що для відшкодування шкоди відповідачем позивачу повинні існувати незаконні рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, чого в даному випадку не спостерігається.
Стосовно вимог позивача про стягнення йому завданої моральної шкоди суд зазначає наступне.
Так, згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В даному випадку моральна шкода є похідною від завданої матеріальної шкоди неправомірними діями (бездіяльністю) особи, яка її завдала, та оскільки позивач звернувся до суду із позовом до неналежного відповідача вимоги про стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі відмови в задоволені позову покладаються на позивача.
Керуючись ст. 22 ЦК України ст. 12,13,76,77,79, 81,263,264 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконною бездіяльністю, третя особа - Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання «Інжирінг», - залишити без задоволення у зв'язку з їх необґрунтованістю.
На рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду. При оголошенні вступної та резолютивної частини судового рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: Кабінет Міністрів України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 12/2, 01008, код ЄДРПОУ - 00031101.
Третя особа: «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання «Інжирінг», місцезнаходження: м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ - 00015622.
Повний текст викладено 15.10.2025 року о 09.05 годин.
Суддя М.В. Зорік