Справа № 462/599/20
Провадження 2/465/1152/25
Іменем України
15.10.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова у складі -
головуючого судді Мигаль Г.П.
при секретарі судового засідання Титикайлу І.Ю.
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди, -
Позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 на користь її заборгованості за договором оренди в розмірі 104500 гривень, інфляційних нарахувань на суму простроченого зобов'язання в сумі 3496 гривень та 2796 гривень 55 коп. 3% річних, разом 110792 гривні 55 коп.
Позов мотивує тим, що 08 листопада 2018 року між позивачкою та відповідачем було укладено Договір оренди нерухомого майна, за умовами якого позивачка передала у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 41,5 м2 по АДРЕСА_1 . 08.08.2019 року Договір припинив свою дію, однак зобов'язання за ним, в частині здійснення орендної плати, відповідачем не виконувались. Вже після закінчення дії Договору, 22.08.2019 року відповідачем в рахунок орендної плати було перераховано на картковий рахунок позивачки 8000,00 гривень. Відтак у відповідача виникла заборгованість за орендну плату, розмір якої становить 104500,00 гривень.
Франківським районним судом м. Львова ухвалено 03.12.2021 року заочне рішення у справі, яким позов задоволено.
Відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, обґрунтовуючи дану заяву тим, що не був повідомлений про час і місце розгляду справи, оскільки адреса відповідача зазначена в позові невірно. Відтак не мав можливості скористатися наданими йому цивільним процесуальним законом правом надати свої заперечення та не надав суду докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи. А також сума заборгованості, вказана позивачкою та строк користування нежитловим приміщенням Орендарем/Відповідачем не відповідає дійсності. Оскільки термін користування складає 2 (два) місяці, сума орендної плати на користування нежитловим приміщенням складає 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч) гривень (12 500,00 * 2 = 25 000,00). Крім того покликався на додаткову угоду про розірвання договору оренди та договір оренди нерухомого майна від 12 червня 2019 року.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21.02.2024 року вказане рішення скасовано, справу було призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. Крім цього позивачка, допитана в якості свідка показала, що 08.11.2018 року вона із відповідачем уклали договір оренди нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Із ОСОБА_2 вона знайома лише через оголошення на сайті ОЛХ. Сума договору становила 12500 грн без комунальних платежів на строк 9 місяців. Відповідач сплатив лише 8000 грн після закінчення терміну договору. Загальна заборгованість становить 104 тисячі 500 гривень. Додала, що жодних листів від ОСОБА_2 вона не отримувала. Спілкування велось лише із дівчатами, які працювали на ОСОБА_2 . Вказала, що ніколи не обговорювали можливості дострокового розірвання оренди, Акту не підписували, а також вказала, що угоду із Еваденкомпані не укладала. Після закінчення терміну договору працівники з'їхали із зазначеного нежитлового приміщення. На зустріч щодо підписання додаткової угоди про розірвання договору ОСОБА_2 не прийшов. Позивачка зазначила, що вона неодноразово зверталась до ОСОБА_2 щодо оплати. ОСОБА_2 завжди обіцяв, що поверне кошти, проте кошти так і не повернув.
Крім цього, представник позивача подала клопотання про розгляд справи у її відсутності та відсутності позивачки.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце та час розгляду справи повідомлений, відповідно до вимог ЦПК України, шляхом оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки зареєстроване місце проживання відповідача відповідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2022/002345138 від 26.12.2022 року: АДРЕСА_2 , що є тимчасово окупованою територією України. За таких обставин, суд дійшов висновку ро розгляд справи за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Судом встановлено фактичні обставини справи.
08 листопада 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір оренди нерухомого майна (нежитлові приміщення).
Відповідно до п. 1.1 Договору передача Орендодавцем Орендарю Об'єкта оренди в користування здійснюється одночасно із підписанням Сторонами акту приймання-передачі (Додаток 1 до договору), але не пізніше 2 днів з дати укладення цього договору.
Щомісячна орендна плата за користування Об'єктом оренди за погодженням сторін становить дванадцять тисяч п'ятсот гривень. п. 3.1. Договору.
Згідно з п 6.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє протягом дев'яти місяців. Сторони зобов'язані протягом 20 (двадцяти) днів з моменту завершення строку дії Договору здійснити остаточні розрахунки за ним.
Відповідно до акту прийому-передачі від 08 листопада 2018 року ОСОБА_1 , (Орендодавець) передав, а ОСОБА_2 , (Орендар) прийняв у тимчасове платне користування приміщення та майно в приміщенні, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з розрахунком інфляційних збитків, наданим позивачкою до позовної заяви, інфляційні збитки за період з грудня 2018 року по грудень 2019 року становить 3496,00 грн.
Відповідно до розрахунку 3% річних, наданим позивачкою до позовної заяви, 3% річних за період з 16.11.2018 року по 31.01.2020 року становить 2796,55 грн.
Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди).
Частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до частини першої статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права.
Згідно із частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 774 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Крім того, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідачем не спростовані доводи позивачки, зазначені у позовній заяві. Доводи відповідача, зазначені у заяві про перегляд заочного рішення спростовані матеріалами справи. Зокрема відповідачем не доведено того факту, що орендна плата здійснювалась готівкою, не надано документів з підписом позивачки про отримання грошових коштів від відповідача, що суперечить умовам п.3.2 Договору. Крім цього відповідачем не підтверджено та не долучено до матеріалів справ доказів направлення позивачці листа-вимоги про розірвання Договору оренди та додаткової угоди про розірвання договору до Догвору оренди нерухомого майна (нежитлові приміщення) від 10.12.2018 року. Вказані документи підписані в односторонньому порядку відповідачем. Що стосується договору №1 оренди від 12 червня 2019 року, між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «ЕВАДЕНКОМПАНІ», на який покликається відповідач, то суд вважає такий договір неналежним доказом у справі, оскільки позивачка просить стягнути заборгованітсть за договором оренди нерухомого майна (нежитлові приміщення) від 08.11.2018 року, а не за договором №1 оренди від 12 червня 2019 року. Доводи відповідача, зазначені у заяві про перегляд заочного рішення також спростовуються показами позивачки, допитаної в судовому засіданні в якості свідка.
Враховуючи те, що позивачка належним чином виконала умови договору оренди нерухомого майна (нежитлові приміщення) від 08.11.2018 року, а відповідач не виконав на себе взяті зобов'язання, чим допустив заборгованість в загальній сумі 110792 гривні 55 коп., а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню заборгованість за договором оренди нерухомого майна (нежитлові приміщення) від 08.11.2018 року в сумі 110792 гривні 55 коп., яка складається із заборгованості за договором оренди в розмірі 104 500 гривень 00 коп., інфляційних нарахувань на суму простроченого зобов'язання в сумі 3496 гривень 00 коп. та 2796 гривень 55 коп. 3% річних.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1108 грн.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 141,258,259,263-265,273,274-279 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди в розмірі 104 500 (сто чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 коп., інфляційні нарахування на суму простроченого зобов'язання в сумі 3496 (три тисячі чотириста дев'яносто шість) гривень 00 коп. та 2796 (дві тисячі сімсот дев'яносто шість) гривень 55 коп. 3% річних, разом 110792 (сто десять тисяч сімсот дев'яносто дві) гривні 55 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1108 (одну тисячу сто вісім) грн. судових витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.
Рішення суду може оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі -
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Суддя Г.П. Мигаль