Справа № 456/1952/25
Провадження № 2-др/456/31/25
іменем України
14 жовтня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Яніва Н. М. ,
з участю секретаря судового засідання Сунак Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию заяву представника позивача адвоката Булат Нелі Олегівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про захист прав споживачів, -
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про захист прав споживачів задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення комісії ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС від 07.08.2024 року яким прийнято рішення щодо задоволення акту про порушення №ЛФ 002248 від 01.07.2024 року та стягнуто з ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», на користь ОСОБА_1 , грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 3 000 гривень. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Крім того, вирішено питання про розподіл судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог.
Поряд з цим, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Булат Н.О. до закінчення судових дебатів у відповідності до вимог ч. 1 ст. 246 ЦПК України зробила заяву про неможливість подання до їх завершення доказів на понесення інших судових витрат, зокрема пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, а тому питання про розподіл таких витрат може бути вирішене у спосіб ухвалення судом додаткового рішення.
Відтак, 29.09.2025 року, представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Булат Н.О., скориставшись системою «Електронний суд» подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на користь позивачки ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 31 200 гривень.
Заява обґрунтована тим, що13.12.2024 року між позивачкою та адвокатським об'єднанням «Енергія права» в особі керуючого партнера Булат Нелі Олегівни укладено Договір №63/24 про надання правничої допомоги. Відповідно до п. 4.1. цього договору, вартість надання адвокатським об'єднанням послуг (гонорар) визначається додатково за згодою сторін (шляхом підписання акту про надання послуг) з урахуванням часу, необхідного надання послуг Клієнту та підготовки процесуальних документів, участі у слідчих діях та судових засіданнях тощо. Таким чином, загальна вартість витрат на правову допомогу, які понесла позивачка становить 31 200 гривень.
Позивачка та її представниця вважають, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним, оскільки подання заяв по суті вимагається процесуальним законодавством та є необхідною передумовою реалізації захисту порушеного права, а тому відповідає критерію необхідності, а також розумності таких витрат як участь у судових засіданнях, подання додаткових пояснень, процесуальних заяв. У зв'язку з чим просять заяву задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»- Піта Я.І., скориставшись системою електронний суд» подав до суду заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу. В обгрунтування своєї позиції, серед іншого зазначає, що вважає розмір заявлених витрат на правову допомогу неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг. Зазначає, що беручи до уваги суть спору та кваліфікаційний рівень адвоката, для якого справа не становила значної складності, заявлений розмір витрат на правову допомогу є завищеним та не відповідає попередньому орієнтовному розрахунку, який було зроблено при поданні позовоної заяви. Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що рішенням від 22.09.2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задовлені тільки частково та у справі було два відповідача, у звязку з чим несправедлим є стягнення всієї суми витрат на правову допомогу з ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України». Підсумовуючи, представник відповідача - Піта Я.І. просить відмовити у задоволенні заяви про стягнення з ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» понесені позивачкою ОСОБА_1 , витрати на правову допомогу.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Булат Н.О. підтримала подану заяву про вирішення розподілу витрат, понесених на правову допомогу та просила задовольнити таку у повному обсязі, з підстав зазначених у ній.
Представник відповідачка Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» - Піта Я.І. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додатково рішення у справі для вирішення питання про розподіл витрат, понесених на правову допомогу. Просив взяти до уваги подані раніше письмові заперечення.
Заслухавши учасників, дослідивши та оцінивши надані докази, суд вважає, що наявні підстави для ухвалення додаткового рішення, виходячи з наступного.
Частиною 3 ст. 270 ЦПК України встановлено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Тлумачення положень ст. 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №10 від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Згідно позиції Верховного Суду, яка висвітлена у постанові КЦС ВС від 09.06.2020 року у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Для підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги адвокатом Булат Н.О. надано копію Договору №63/24 про надання правничої допомоги від 13.12.2024 року, копію акту №1 про надання послуг від 22.01.2025 року відповідно Договору N?63/24 про надання правничої допомоги від 13.12.2024 року, копію акту з про надання послуг від 22.09.2025 року відповідно до Договору №63/24 про надання правничої допомоги від 13.12.2024 року.
Згідно вказаних документів, витрати позивачки на професійну правничу допомогу становлять 31 200 гривень.
При цьому з позовної заяви вбачається, що орієнтовний розмір судових витрат, які позивачка очікувала понести у зв'язку з розглядом справи складав 15 000 гривень, які полягали у отриманні правової допомоги.
Так, у ЦПК України закріплено вимогу для кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи (стаття 134 ЦПК України).
Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов'язковою складовою першої заяви по суті спору (як позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, так і відзиву), оскільки з огляду на статтю 134 ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Таким чином, суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що позивачка, вказуючи суми судових витрат на правову допомогу вдвічі більшу за попередній орієнтовний розрахунок, зловживає процесуальним правом.
Поряд з цим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.
Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
У розумінні положень частини п'ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. (Постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19)
Беручи до уваги вищенаведене, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду № 905/1795/18 від 07 листопада 2019 року.
Відтак, беручи до уваги складність справи, обсяг виконаних представницею позивача робіт таа наданих послуг, враховуючи заперечення представника відповідача щодо суми витрат на правову допомогу, суд вважає, що сума понесених витрат, яка була заявлена позивачкою, є непропорційною до обсягу робіт, які були надані представницею позивача.
Такого висновку суд дійшов беручи до уваги тривалість судових засідань, у яких брала участь адвокат Булат Н.О., та які проводилися у режимі відео конференції, що значно економило витрачений представником час, одноепізодність справи, при цьому враховуючи кваліфікацію адвоката, на думку суду, складність справи не була значною.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про недотримання у повному обсязі позивачем ОСОБА_1 вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, що є наслідком застосування положень ч. 5 ст. 137 цього Кодексу для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відтак, обгрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Булат Н.О., на думку суду становить 10 000 грн..
При цьому, виходячи із змісту пункту 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, та в силу часткового задоволення позовних вимог у цій справі, наведені судові витрати, що полягають у стягненні коштів на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, слід розподілити між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто витрати в розмірі 5 000 грн. - залишити за позивачкою ОСОБА_1 , а в розмірі 5 000 грн., - стягнути на її користь з відповідача ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Керуючись ст.ст.133,137,270,352,354,355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про захист прав споживачів, - ухвалити додаткове рішення.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», ЄДРПОУ: 45204941 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судові витрати, пов'язані із розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
На додаткове рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Назар ЯНІВ