Справа № 456/3445/25
Провадження № 2-а/456/92/2025
іменем України
14 жовтня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Яніва Н. М. ,
з участю секретаря судового засіданя Сунак Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрий адміністративну справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Стислий виклад позицій сторін.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ориник А.Р., скориставшись системою «Електронний суд», звернувся до Стрийського міськрайонного суду Львівської області з адміністративною позовною заявою, у котрій просить ухвалити рішення, яким скасувати постанову серії ЕНА №4991836 від 16.06.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справі - закрити.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16 червня 2025 року поліцейським Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, винесено постанову № ЕНА 4991836 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за здійснення зупинку транспортного засобу ближче ніж за 10 метрів до пішохідного переходу. Втім, позивач категорично заперечує обставини, викладені в оскаржуваній постанові та зазначає, що поліцейським при винесенні такої не було взято до уваги всіх обставин справи. Так, позивач зазначає, що не керував транспортним засобом та не припарковував його у забороненому місці, а тільки прийшов забрати раніше припарковий знайомим автомобіль. Крім того, позивач зазначає, що під час складання постанови не здійснювалося жодних замірів щодо відстані до пішохідного переходу, не перевірялося, чи створює автомобіль перешкоду для інших учасників дорожнього руху, а також не було надано права надати пояснення, не були допитані свідки, не проводилася відеофіксація події. Вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, без належного врахування фактичних обставин, що мали місце. Враховуючи вищенаведене, позивач просить позовні вимоги задовольнити, а оскаржувану постанову серії № ЕНА 4991836 від 16.06.2025 року скасувати.
Представник відповідача Головного управління національної поліції у Львівській областіу запропонований судом строк та порядок скерував на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому повністю заперечував позовні вимоги. Зокрема зазначив, що позивачу було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, роз'яснено його права та досліджено на підставі статті 251 КУпАП докази. Представник відповідача зазначає, що з відеозапису, який він долучає до матеріалів справи вбачається, що поліцейський повідомив позивача, що відповідно до ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» ведеться відеофіксація їхньої розмови. Щодо твердження про те, що не здійснювалось жодних замірів щодо відстані від автомобіля до пішохідного переходу, зазначає, що на долученому фото, чітко видно, знак 5.38.1 «Пішохідний перехід» та дорожню розмітку 1.14.2, де без проведення замірів видно, що автомобіль припаркований на відстані 1-3 метра від них. Крім того, не заперечує факту, що позивач дійсно повідомляв поліцейським, про те, що автомобіль припаркував не він. Однак на запит поліцейського надати контактні дані особи, яка припаркувала транспортний засіб, або здійснити телефонний дзвінок, щоб підтвердити факт керування та запросити її на місце події для складання постанови, позивач відмовився це зробити. Тобто, ОСОБА_1 маючи можливість відповідно до ст. 268 КУпАП надати докази, відмовився це робити. На думку представника відповідача, ця відмова є підставою вважати, що фактично саме позивач керував транспортним засобом і здійснив зупинку із порушенням ПДР, тим більше, що на момент підходу працівників поліції саме він перебував біля автомобіля та хотів здійснити рух на ньому. Підсумовуючи, представник відповідача зазначає, що вважає такі дії позивача протиправними та суспільно небезпечними, від яких можуть постраждати невинні люди, а також що ОСОБА_1 своїми діями демонструє неповагу до законодавства України, намагається всілякими способами уникнути адміністративної відповідальності за свої протиправні дії. У зв'язку з наведеним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ориник А.Р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив такі задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 26.06.2025 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Янів Н.М.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Яніва Н.М. від 27.06.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено судове засідання на 24.07.2025 року, о 10:30 год., в приміщенні Стрийського міськрайонного суду Львівської області (м. Стрий, вул. Шевченка, 89 Львівської області).
Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 24.07.2025 року, постановленою без оформлення окремого документа, досліджено матеріали справи та у судовому засіданні оголошено перерву.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 25.09.2025 року розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання.
Розгляд справи по суті відбувся 14.10.2025 року з участю представника позивача позивача.
Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.
Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ориник А.Р., скориставшись системою «Електронний суд», 07.07.2025 року скерував заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ориник А.Р., скориставшись системою «Електронний суд», 09.07.2025 ркоу подав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст.174ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Згідно ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).
Згідно зі ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 15.9.г. зупинка транспортного засобу забороняється
на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі
Так, ч. 1 ст. 122 КУпАП України передбачена відповідальність, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачене адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 16.06.2025 року близько 13:47 год. поліцейським Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області, капралом поліції Калапунем А. Р.була складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки серії ЕНА № 4991836, згідно якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень, за порушення п.15.9.г ПДР - зупинка транспортного засобу на пішохідних переходах і ближче 10 м від них.
На підтвердження даного факту, позивачем до матеріалів позовної заяви долучено копію оскаржуваної постанови серії ЕНА № 4991836.
Згідно з постановою та копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 , власником автомобіля Ford Focus д.н.з. НОМЕР_2 , вказаного в оскаржуваній постанові, є ОСОБА_2 .
З досліджених судом матеріалів справи та з пояснень, наданих представником позивача у судовому засіданні, судом встановлено, що позивач повідомляв поліцейським, про те, що автомобіль припаркував не він, а знайомий власниці транспортногозасобу. ОСОБА_1 зазначив, що він тільки підійшов до автомобіля, щоб його забрати. Дана обставина підтверджується у тому числі і відеозаписом з нагрудної бодікамери поліцейського.
Крім того, суд бере до уваги, що під час складання постанови не здійснювалося жодних замірів щодо відстані до пішохідного переходу, не перевірялося, чи створює автомобіль перешкоду для інших учасників дорожнього руху, а рішення приймалося тільки на суб'єктивну думку працівників поліції про те, що відстань від пішохідного переходу до машини 1-3 метри.
Відтак, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини, поліцейським не наведено жодних доказів на підтвердження вчинення правопорушення, зокрема фото-відео фіксації вчинення правопорушення саме позивачем, показання свідків чи тощо.
Отже, оскаржувана постанова ґрунтуються виключно на припущеннях працівників поліції та даних з постанови про накладення адміністративного стягнення, дійсність яких заперечується позивачем. Інших доказів, які б, відповідно до ст. 251 КУпАП, свідчили про наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 122 КУпАП, в процесі провадження адміністративної справи, не здобуто.
Висновок суду за результатами розгляду справи.
Відповідно до позиції, яка викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.06.2019р. в справі № 560/751/17, Верховний Суд вважає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов'язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній справі відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладений на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Відтак, відповідно до постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Враховуючи те, що відповідачем не надано суду жодних доказів, котрі б доводили наявність у діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, а відтак у судовому засіданні жодним чином не доведена вина позивача у вчиненому адміністративному правопорушенні, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області слід задовольнити, а спірну постанову скасувати, звільнивши ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, а провадження по справі закрити.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 20, 47, 77, 90, 210-211,229, 241-246, 286 КАС України, ст.293 КУпАП України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 4991836 від 16.06.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАПта провадження по справі закрити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Назар ЯНІВ