Справа № 464/2962/25
пр.№ 1-кп/464/432/25
13 жовтня 2025 року м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
заставодавця, власника майна ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання заставодавця ОСОБА_5 про повернення застави, клопотання власника майна ОСОБА_5 про передачу арештованого майна на зберігання власнику,
встановив:
в провадженні суду перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 187 КК України.
13.10.2025 заставодавець ОСОБА_5 звернулась до суду з клопотанням про повернення застави. Клопотання обґрунтовує тим, що 03.09.2025 на виконання ухвали суду від 01.08.2025 на депозитний рахунок ТУ ДСА у Львівській області внесла заставу за обвинуваченого у розмірі 242 240 грн. 29.09.2025 дія застосованого до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді застави, визначеного судом строком на 2 місяці, завершилась. Строк дії запобіжного заходу не продовжувався. Таким чином, на підставі ч. 11 ст. 182, ст. 203 КПК України, просить повернути їй внесену заставу.
Крім того, 13.10.2025 власник майна ОСОБА_5 подала до суду заяву, в якій просить передати їй на відповідальне зберігання мобільний телефон «Редмі Нот 11» сірого кольору з чохлом, на який ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 02.05.2025 накладено арешт у даному кримінальному провадженні. Покликається на те, що вказане майно належить їй, хоча було вилучене у обвинуваченого під час затримання. Даний телефон не є речовим доказом у справі, не має жодного доказового значення у справі, проте їй необхідний у повсякденному житті, а його безпідставне утримання органами досудового розслідування порушує її права як власника майна.
В судовому засіданні ОСОБА_5 , захисник ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили такі задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вказала, що на даний час строк дії запобіжного заходу у вигляді застави, застосованого до ОСОБА_6 , не закінчився, у зв'язку із чим відсутні визначені КПК України підстави для повернення застави заставодавцю. Крім того, зазначила, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_5 є власником мобільного телефону, на який накладено арешт, таке майно є доказом у даному кримінальному провадженні, а останньою не наведено підстав, які б свідчили про те, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба або такий накладено безпідставно, у зв'язку із чим просила відмовити у задоволенні заявлених ОСОБА_5 клопотань.
Заслухавши пояснення заявника ОСОБА_5 , думку захисника та прокурора, дослідивши подані клопотання та оглянувши матеріали судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи. Запобіжним заходом є застава (п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
Згідно з ч. 1 ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Встановлено, що ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04.08.2025 продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк тримання під вартою на шістдесят днів, а саме до 29 вересня 2025 року включно, а також визначено розмір застави - у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Також, судом відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України в ухвалі зазначено перелік обов'язків, визначених ст. 194 КПК України, які покладаються на обвинуваченого у разі внесення застави, строк їх дії - два місяці , а також наслідки їх невиконання.
З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2025 ОСОБА_6 звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави.
Таким чином, з 04.09.2025 у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, а також із вказаного моменту відповідно до ухвали суду на нього були покладені обов'язки, передбачені відповідним запобіжним заходом, строк дії яких становить два місяці, а саме до 04 листопада 2025 року включно.
Зважаючи на вищевикладене та те, що на момент звернення ОСОБА_5 до суду з клопотанням дія запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_6 , не припинилась, підстави, визначені КПК України, для повернення застави відсутні, суд приходить до висновку, що подане клопотання не підлягає до задоволення.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з положеннями ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Звертаючись до суду з клопотанням про часткове скасування арешту майна, ОСОБА_5 зазначила, що є власником такого майна, таке не є речовим доказом у кримінальному провадженні, відтак не має жодного доказового значення, а утримання такого майна органом досудового розслідування порушує її права як власника.
Водночас, встановлено, що ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 05.05.2025 у даному кримінальному провадженні накладено арешт на майно, яке було вилучено в ході особистого обшуку затриманого ОСОБА_6 , зокрема, серед іншого, на мобільний телефон марки «Редмі Нот 11» сірого кольору з чохлом, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
З наведеної ухвали вбачається, що правовою підставою для накладення арешту на зазначене майно було збереження речових доказів, оскільки вказане майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Крім того, Будь-яких відомостей про те, що майно, на яке накладено арешт, належить заявнику, об'єктивних даних про те, що на даний час потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт відпала або арешт накладено необґрунтовано, суду не надано.
З огляду на викладене, у клопотанні про передачу арештованого майна на зберігання власнику слід відмовити.
постановив:
у клопотанні заставодавця ОСОБА_5 про повернення застави відмовити.
У клопотанні власника майна ОСОБА_5 про передачу арештованого майна на зберігання власнику відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 15 жовтня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1