Ухвала від 11.10.2025 по справі 461/8307/25

Справа № 461/8307/25

Провадження № 1-кс/461/6288/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2025 року м. Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові погоджене прокурором клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42025142400000076 від 07.08.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_5 , -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2025 року до суду надійшло погоджене прокурором клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42025142400000076 від 07.08.2025 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_5 .

Клопотання обґрунтовано наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, в травні місяці 2024 року ОСОБА_7 , проходячи службу у військовій частині НОМЕР_1 у АДРЕСА_1 , познайомився з ОСОБА_8 та в подальшому підтримував з ним контакти, в тому числі засобами мобільного зв'язку.

Поряд з цим, під час досудового розслідування встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше вересня місяця 2025 року та у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у ОСОБА_7 , та інших невстановлених осіб, з метою особистого протиправного збагачення та з корисливих мотивів, виник злочинний умисел, спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України поза пунктами пропуску.

Реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 , за невстановленими досудовим розслідувань обставами (час, місце та спосіб), але не пізніше 28.08.2025, залучив до вказаної протиправної діяльності свою співмешканку ОСОБА_9 .

В свою чергу ОСОБА_9 , діючі за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , з метою особистого протиправного збагачення та з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України поза пунктами пропуску за невстановленими досудовим розслідуванням обставинами (час, місце та спосіб), але не пізніше 28.08.2025, залучила до вказаної злочинної групи ОСОБА_5 .

В подальшому ОСОБА_7 діючі з відома решти учасників злочинної групи, за невстановленими досудовим розслідуванням обставинами, але не пізніше 28.08.2025, почав активний пошук осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України з метою організації переправлення таких осіб через державний кордон України поза митним та прикордонним контролем минаючі встановлені пункти пропуску.

У зв'язку з цим ході телефонної розмови яка відбувалися 28.08.2025 між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , останній запропонував

ОСОБА_8 , незаконно перетнути державного кордону України поза митним та прикордонним контролем, минаючі встановлені пункти пропуску, за грошову винагороду в розмірі 7000 доларів США.

У свою чергу у ОСОБА_8 , наприкінці вересня місяця 2025 року, з метою працевлаштування за межами України на період військової агресії Російської Федерації проти України виник намір, попри встановлені режимом воєнного стану та оголошеною загальною мобілізацією заборони й обмеження, виник умисел перетнути державний кордон та виїхати до країн Європейського Союзу, у зв'язку з чим останній прийняв пропозицію ОСОБА_7 .

В подальшому відповідно до попередніх домовленостей, 19.09.2025, ОСОБА_8 , виконуючі вказівки ОСОБА_7 та інших учасників злочинної групи спрямовані на організацію незаконного перетину державного кордону України поза митним та прикордонним контролем, минаючі встановлені пункти пропуску, прибув до м. Хуст Закарпатської області.

В свою чергу ОСОБА_9 , за невстановленими досудовим розслідуванням обставинами, але не пізніше 19.09.2025, виконуючі вказівки ОСОБА_7 та діючі в складі злочинної групи, з метою належного функціонування та роботи даної злочинної групи передала у користування останньому транспортний засіб FIAT FIORINO реєстраційний номер НОМЕР_2 , з метою перевезення осіб котрі бажають незаконно перетнути державний кордон України до місць їх тимчасового проживання на території Закарпатської області, а саме міста Хуста та с. Велятино.

Того самого дня о 15 годині 20 хвилин, ОСОБА_7 , використовуючи отриманий від ОСОБА_9 , транспортний засіб «FIAT FIORINO», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під'їхав до зупинки громадського транспорту що знаходиться біля магазину «Епіцентр» що у свою чергу знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Хуст, вул. Львівська 241, та підібравши ОСОБА_8 , попрямував до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Рухаючись до вище вказаної адреси, ОСОБА_7 , використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_3 зателефонував до своєї співмешканки ОСОБА_9 та дав вказівки щоб остання підготувала для

ОСОБА_8 , кімнату, окрім цього ОСОБА_7 , повідомив ОСОБА_9 , щоб та зателефонувала до ОСОБА_5 та повідомила що до них їде чоловік якого необхідно «перекинути через кордон».

В подальшому ОСОБА_9 , продовжуючи виконувати злочині вказівки ОСОБА_7 , використовуючи номер мобільного телефону НОМЕР_4 , зателефонувала до ОСОБА_5 (на номер мобільного телефону НОМЕР_5 ) та переказала вище зазначену інформацію яку їй повідомив ОСОБА_7 .

В свою чергу ОСОБА_5 діючі за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , з метою особистого протиправного збагачення та з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний злочинний умисел спрямований на організацію незаконного переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким в умовах правового режиму воєнного стану обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України поза пунктами пропуску, виконуючі вказівки ОСОБА_7 , зв'язався з невстановленими досудовим розслідуванням особами та повідоми отриману інформацію про новоприбулу особу котра бажає незаконно перетнути державний кордон України.

Того самого дня, прибувши до будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , заселився в попередньо підготовлену ОСОБА_9 , кімнату в даному будинку, очікуючи подальших вказівок від ОСОБА_7 , або інших учасників злочинної групи.

В подальшому, ОСОБА_7 , за допомогою мобільного зв'язку (зателефонував з номеру мобільного телефону НОМЕР_3 , на номер НОМЕР_5 ) повторно зв'язався з ОСОБА_5 та домовився про особисту зустріч з метою подальшої організації незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_8 , поза митним та прикордонним контролем, минаючі встановлені пункти пропуску.

У зв'язку з цим 19.09.2025 за місцем проживання ОСОБА_7 , АДРЕСА_2 , відбулася зустріч між ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в ході якої ОСОБА_5 , повідомив решті що у нього все готово до незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_8 , поза митним та прикордонним контролем, минаючі встановлені пункти пропуску та повідомив що після отримання грошових коштів в розмірі 7000 доларів США готовий розпочинати на що решта учасників злочинної групи та ОСОБА_8 погодилась.

Окрім цього між ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 , відбулася домовленість щодо передачі грошових коштів за організації перетину державного кордону України поза митним та прикордонним контролем, а саме: частину грошових коштів в розмірі 3000 доларів США, ОСОБА_8 особисто передасть

ОСОБА_7 , або будь-кому іншому за його вказівкою в момент початку перетину державного кордону України, а решту грошових коштів в розмірі 4000 доларів США, повинна передати його довірена особа в момент перетину ОСОБА_8 , державного кордону України, передача коштів за попередньою домовленістю повинна відбутися в м. Хуст Закарпатської області.

У зв'язку з цим ОСОБА_8 звернувся до свого знайомого з м. Львів, ОСОБА_10 з проханням допомоги в передачі грошових коштів за організацію незаконного перетину державного кордону України, на що, останній погодився та пообіцяв приїхати до м. Хуст Закарпатської області та допомогти з передачею грошових коштів.

В подальшому ОСОБА_10 , будучі обізнаним що його знайомий ОСОБА_11 шукає спосіб виїхати за межі України, повідомив останньому що до нього звернувся його знайомий ОСОБА_8 з проханням передати грошові кошти за організацію перетину державного кордону України. Після чого ОСОБА_10 , запропонував йому поїхати разом з ним та у випадку якщо його товариша ОСОБА_8 переправлять через державний кордон України також спробувати перетнути державний кордон України поза митним та прикордонним контролем, на що ОСОБА_11 погодився.

В свою чергу 01.10.2025 ОСОБА_10 , спільно з ОСОБА_11 , прибувши до м. Хуст, Закарпатської області, отримавши від ОСОБА_8 , вище зазначені грошові кошти (котрі у випадку вдалого перетину державного кордону ОСОБА_8 , ОСОБА_12 повинен передати ОСОБА_7 , або особі на яку він вкаже). В подальшому того самого дня за погодженням ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 заселився в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , очікуючи подальших вказівок щодо передачі грошових коштів.

В подальшому під час перебування ОСОБА_10 в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_2 , між ними на ОСОБА_7 відбулась розмова щодо організації незаконного переправлення ОСОБА_11 через державний кордон України, поза митним та прикордонним контролем, минаючі встановлені пункти пропуску за грошову винагороду розмірі 8000 доларів США. В ході даної розмови було домовлено про те що у випадку вдалого перетину державного кордону України ОСОБА_8 , ОСОБА_10 передає решту грошових коштів в розмірі 4000 доларів США за ОСОБА_8 та одразу надає 8000 доларів США за подальше аналогічне переправлення ОСОБА_13 через державний кордон України.

08.10.2025 ОСОБА_7 , отримавши підтвердження від ОСОБА_5 , або від іншої невстановленої досудовим розслідуванням особи про безпосередній перетин державного кордону України поза митним та прикордонним контролем ОСОБА_8 в найближчий час, дає вказівку ОСОБА_9 , організувати безперешкодний проїзду ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , через блок пости які знаходяться на маршруті слідування з м. Хуст до с. Велятино Закарпатської області та подальше поселення зазначених осіб в с. Велятино Закарпатської області. Окрім цього ОСОБА_7 повідомив що її та вище зазначених осіб забере транспортний засіб марки «Шкода» синього кольору, з яким останній попередньо домився в ході телефонної розмови за номером телефону НОМЕР_6 з особою яка представилась « ОСОБА_14 ».

В подальшому ОСОБА_9 спільно з ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , сівши до транспортного засобу марки «Шкода» синього кольору почали рух в сторону с. Велятино Закарпатської області. Доїжджаючі до населеного пункту Велятино, зупинившись на блок пості при в'їзді в даний населений пункт, ОСОБА_9 , використовуючи особисті знайомства та авторитет забезпечила безперешкодний проїзд транспортного засобу та пасажирів які знаходились в даному транспортному засобі.

Прибувши до с. Велятино Закарпатської області, ОСОБА_9 поселила ОСОБА_8 , в приміщені будинку за адресою: АДРЕСА_3 де саме проживає та зареєстрована, а в свою чергу ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , поселила в приміщенні будинку за адресою АДРЕСА_3 , попередньо домовившись про це з ОСОБА_15 .

В подальшому 09.10.2025 орієнтовно о 11:00 годині ОСОБА_5 зателефонував до ОСОБА_8 , та повідомив що він зараз за ним заїде там щоб той був готовий до виїзду та перетину державного кордону. В подальшому ОСОБА_5 під'їхав на транспортному засобі SKODA OCTAVIA, реєстраційний номер НОМЕР_7 до будинку за адресою тимчасового проживання ОСОБА_8 , а саме: АДРЕСА_3 , звідки забрав останнього та попрямував в сторону населеного пункту Вишково Закарпатської області. В даному населеному пункту ОСОБА_5 з ОСОБА_8 зустріла невстановлена досудовим розслідуванням особа на мотоциклі. Після чого ОСОБА_8 пересів на вказаний транспортний засіб та попрямував до кордону з Румунією, де безпосередньо виконуючі вказівки водія мотоцикла успішно перетнув кордон з Румунією.

В свою чергу ОСОБА_5 повернувшись до населеного пункту Велятино Закарпатської області, в приміщенні будинку №84 по вул. Лісна зустрівся з ОСОБА_10 та отримав решту грошових коштів в сумі 4000 доларів США за організацію незаконного перетину державного кордону України ОСОБА_8 .

В подальшому відповідно до попередніх домовленостей ОСОБА_10 передав ОСОБА_5 решту суму грошових коштів в сумі 8000 доларів США за організацію незаконного перетину державного кордону України поза митним та прикордонним контролем, минаючі встановлені пункти пропуску, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.

09.10.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велятин, Хустського району, Закарпатської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, та сприяння їх вчиненню наданням засобів та усуненням перешкод, з корисливих мотивів, групою осіб за попередньо змовою, щодо декількох осіб.

На наступний день 10.10.2025 ОСОБА_5 було повідомлено про підозро в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, та сприяння їх вчиненню наданням засобів та усуненням перешкод, з корисливих мотивів, групою осіб за попередньо змовою, щодо декількох осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Слідчий у клопотанні зазначає, що з урахуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , є необхідність обрання до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також слідчий вказує, що у даному кримінальному провадженні наявність виключності випадку, обумовлена тим, що, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , набуло значного суспільного резонансу, оскільки відноситься до категорії тяжких злочинів, вчинених умисно та з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, внаслідок незаконних дій ОСОБА_5 отримано грошові кошти в загальній сумі 15 000 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 09.10.2025 становить 621 036 тисяч гривень. За таких обставин, на думку органу досудового розслідування, розмір застави ОСОБА_5 , з урахуванням виключності випадку, необхідно встановити у розмірі 200 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 600 гривень. Тому просить клопотання задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання. Надав пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.

Захисник проти задоволення клопотання заперечив. Вказав, що з оголошеної ОСОБА_5 підозри не вбачається складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Свідок у кримінальному провадженні діяв під впливом, тобто у даному випадку мала місце провокація злочину. Крім того, захисник зауважив, що ризики, передбачені у клопотанні, є недоведеними. Розмір застави, визначений слідчим у клопотанні, є завищеним та непомірним. Підозрюваний одружений, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки. Тому просив відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника. Вказав, що одружений, дітей не має, працює в готельному комплексі на посаді інженера. Заробітна плата становить 14000 - 16000 грн. у місяць. У власності має автомобіль Skoda 2007 року випуску та будинок.

Заслухавши думку прокурора поданого клопотання, пояснення підозрюваного, позицію захисника, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розгляд клопотання згідно з вимогами ч.2 ст.184 КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання підозрюваним копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Встановлено, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025142400000076 від 07.08.2025 за підозрою ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

09.10.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велятин, Хустського району, Закарпатської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, та сприяння їх вчиненню наданням засобів та усуненням перешкод, з корисливих мотивів, групою осіб за попередньо змовою, щодо декількох осіб.

На наступний день 10.10.2025 ОСОБА_5 було повідомлено про підозро в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, та сприяння їх вчиненню наданням засобів та усуненням перешкод, з корисливих мотивів, групою осіб за попередньо змовою, щодо декількох осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Обгрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження, а саме:

- рапортами від 05.08.2025, 12.08.2025, 02.09.2025, 25.09.2025;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_8 від 12.08.2025, 26.09.2025

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 26.09.2025

- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 01.10.2025

- протоколами обшуку від 09.10.2025;

- протоколом огляду місця події від 09.10.2025;

- протоколами затримання в порядку ст. 208 КПК України від 09.10.2025;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 09.10.2025;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 09.10.2025;

- протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участі ОСОБА_17 від 09.10.2025;

- протоколами ідентифікації та вручення грошових коштів.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , оскільки існують факти, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.

Питання щодо наявності чи відсутності в діях підозрюваного ОСОБА_5 , складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

Таким чином, доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідно особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні. Обґрунтованість підозри не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.

Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду.

Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме: стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі, зазначення часу і місця його вчинення, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.

Не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 зазначила, що стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження) (справа № 11 - 132сап21).

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини даного кримінального провадження та враховуючи достатню наявність доказів про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у вчиненні якого він підозрюється, суд вважає, що оголошена ОСОБА_5 підозра є обґрунтованою.

Слідчим доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»).

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), підтверджується тим, що у разі визнання винуватим, ОСОБА_5 , загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а тому страх та невідворотність в майбутньому покарання за вчинені ним діяння, може спонукати останнього перебуваючи на волі ухилитися (змінити місце проживання) від органів досудового розслідування, суду з метою уникнення покарання. Даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 , має інвалідність третьої групи, а одже може безперешкодне перетинати державний кордон України, окрім цього ОСОБА_5 підозрюється в організації незаконного перетину державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску, у зв'язку з цим в разі виникнення бажання та необхідності ОСОБА_5 може перетнути кордон поза встановленими пунктами пропуску.

Водночас, відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб), підтверджується тим, що, знаходячись на свободі ОСОБА_5 , може здійснювати незаконний вплив на свідків ( ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та інших свідків) з метою зміни ними показань. Про неможливість запобігти такому ризику свідчить той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані. Окрім цього, ОСОБА_5 , може незаконно впливати на даний момент не встановлених осіб, які причетні до скоєння даного кримінального правопорушення.

Враховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, тому з метою запобігання вказаним ризикам, суд приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд вважає, що існують обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбачено ч. 3 ст. 332 КК України, про достатність підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, зазначеним у клопотанні. Тому, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має постійне місце проживання, одружений, дітей не має, працевлаштований. При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини та спосіб вчинення злочину підозрюваним, наявність вищевказаних ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд не вбачає підстав застосувати більш м'який запобіжний захід. За вказаних обставин, підозрюваному необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Суд, враховуючи викладені ризики, обставини вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , приходить до висновку про необхідність обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного щодо виконання нею процесуальних рішень не в силі.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу.

Беручи до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, який не підпадає під вищезазначений перелік, суд вважає за можливе призначити заставу.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Застава як запобіжний захід у розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слугує меті забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків. Тому її розмір визначається з урахуванням особистості підозрюваного, його майнового становища, стосунків з іншими особами.

Такий висновок зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Істоміна проти України» (заява № 23312/15).

Крім того, у вказаній справі Європейський суд з прав людини дійшов до висновку про те, що збитки від злочину не є критерієм для визначення суми застави.

Визначаючи розмір застави, суд враховує те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину з корисливих мотивів. У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має постійне місце проживання, одружений, дітей не має, працює в готельному комплексі на посаді інженера. Заробітна плата становить 14000 - 16000 грн. у місяць. На праві приватної власності підозрюваному належить автомобіль Skoda, 2007 року випуску, та будинок.

Тому з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, беручи до уваги ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу,зважаючи на вимоги законодавства про те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення застави в розмірі 242240 грн.

Суд, враховуючи наведене та обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, приходить до висновку про те, що застава в розмірі в розмірі 242240 грн. здатна забезпечити підозрюваному виконання покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент у розмірі, визначеному в цій ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

При цьому підозрюваному роз'яснюється, що при застосуванні відносно нього запобіжного заходу у виді застави на нього на визначений нижче строк покладаються нижчеперелічені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

Також підозрюваному і заставодавцю роз'яснюється, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до органу досудового розслідування та/або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі внесення застави щодо підозрюваного, стосовно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, ці роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.

У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA598201720355219002000000757.

Керуючись ст.ст. 369, 376 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого - задоволити.

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на строк до 07.12.2025 року.

Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 242240 грн.

У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA598201720355219002000000757.

У разі застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді застави на строк до 07.12.2025 року покласти на нього наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із с. Велятино, Хустського району, Закарпатської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1