Єдиний унікальний номер №943/1792/25
Провадження № 2/943/1459/2025
16 жовтня 2025 року м. Буськ
Буський районний суд Львівської області
в складі:головуючого-судді Журибіда Б. М.
при секретарі Пирка В.М.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Буську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Буської міської ради Золочівського району Львівської області про визначення права власності на частки земельної ділянки та їх виділ пропорційно часткам у праві власності на житловий будинок, -
встановив:
Позивачі звернулися в суд з означеним позовом, покликаючись на те, що є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Частка позивача ОСОБА_3 у праві власності на будинок становить 53/100, частка позивача ОСОБА_4 - 47/100. Окрім цього, позивачу, на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 25.05.2020 року, ОСОБА_3 в цілому належить земельна ділянка площею 0,1 га (кадастровий номер: 4620610100:13:025:0438), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована в АДРЕСА_1 . Право власності на земельну ділянку позивачем ОСОБА_4 не виготовлялося та таке виготовлення є неможливим, оскільки право власності на земельну ділянку в цілому зареєстровано за ОСОБА_3 , хоча фактично земельною ділянкою користуються обидва співвласники будинку. Оскільки в позасудовому порядку усунути виявлені невідповідності позивачі не можуть, просять виділити частки даної земельної ділянки пропорційно часткам у праві власності на житловий будинок, а саме визначити за ОСОБА_3 53/100 частини земельної ділянки, за ОСОБА_4 - 47/100 частини земельної ділянки та визнати за ними право власності на такі частки.
Позивачі, до початку підготовчого судового засідання, подали заяви з проханням справу слухати у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному об'ємі, просять позов задовольнити.
Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у їх відсутності, пояснень, заперечень, відзив на позов, не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши інші докази, зібрані в справі, суд приходить до висновку про підставність позову, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.3 ст.12 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі, є співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Частка позивача ОСОБА_3 у праві власності на будинок становить 53/100, частка позивача ОСОБА_4 - 47/100.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 210038275 від 25.02.2020 року підтверджується, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 53/100 частини житлового будинку, що розташований в АДРЕСА_1 .
Також відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 210041119 від 25.05.2020 року позивачу ОСОБА_3 в цілому належить земельна ділянка площею 0,1 га (кадастровий номер: 4620610100:13:025:0438), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою АДРЕСА_1 , на якій розташований вказаний будинок.
Право власності на земельну ділянку у позивача ОСОБА_3 виникло на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 25.05.2020 року приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Дячик А.В.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого приватним нотаріусом Буського районного нотаріального округу Тиднюк Г.В. від 29.09.2014 року та відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 27412562 від 29.09.2014 року підтверджується, що позивачу ОСОБА_4 належить на праві власності 47/100 частини житлового будинку, що розташовай за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_4 має намір зареєструвати право власності на земельну ділянку, однак таке не виявляється можливим, оскільки право власності на земельну ділянку в цілому зареєстровано за ОСОБА_3 .
Фактично земельною ділянкою користуються обидва співвласники будинку, проте державна реєстрація права власності здійснена лише на одну особу.
Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі переходу права власності на будинок до нового власника (співвласника) до нього переходить і право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований цей будинок, у розмірі, пропорційному частці у праві власності на сам будинок.
За приписами ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Поняття спільної часткової власності визначено у ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Частиною 3 ст. 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Виходячи з аналізу змісту норм ст. 183, 358, 364 ЦК України виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.
Відповідно до ст. 88 Земельного кодексу України, учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
Згідно з ч. 3 ст. 319 ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, за результатом системного аналізу усіх зазначених норм матеріального права, які були чинними на час зазначених правовідносин та на момент переходу права власності на будинковолодіння, можна зробити висновок, що в разі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласниками будинковолодіння з визначеними частками право власності на земельну ділянку переходить відповідно до розміру їх часток. Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних відносинах викладено Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі № 6-1726цс16.
При застосуванні наведених норм важливе значення мають рекомендації Пленуму Верховного Суду України, викладені у Постанові від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ». Слід особливо відзначити позицію, викладену в абз. 3 п. 21 Постанови, за якою «якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої».
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Відповідно до ст. 364 ЦК України у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна право спільної часткової власності на це майно припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Відтак, виділ частки у праві спільної часткової власності в натурі, впливатиме і на право власності на земельну ділянку, що розташована під будинком.
Обставин, які б спростовували твердження позивачів в позовній заяві, суд не знаходить, тому кладе їх в основу рішення.
Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 141, 247, 258-259, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 356, 358 ЦК України, ст.ст. 88, 120 ЗК України, суд -
ухвалив :
Позов задоволити повністю.
Виділити частки земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 4620610100:13:025:0438, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , пропорційно часткам у праві власності на житловий будинок, а саме: за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , - 53/100 частини, за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , - 47/100 частини.
Визнати право власності на відповідні частки, а саме: за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати право власності на 53/100 частини, за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , визнати право власності на 47/100 частини земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 4620610100:13:025:0438, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.
Суддя: Б. М. Журибіда